номер провадження справи 26/97/18
12.01.2021 Справа № 908/1730/18
м.Запоріжжя Запорізької області
Кредитори - 1/ ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
2/ Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Лісандра" (03194, м. Київ, бул. Кольцова, 14Е; адреса для листування: 01135, м. Київ, вул. Полтавська, 10, офіс 238)
Боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім СЕВЕКО”, код ЄДРПОУ 33575077 (вул. Чумаченка, 6, м. Запоріжжя, 69059)
Суддя Юлдашев О.О.
Представники сторін - не з'явились
До Господарського суду Запорізької області 23.12.2020р. надійшла заява від Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Лісандра” про визнання кредиторських вимог до боржника на суму 2 267 721, 28 грн.
Розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши діюче законодавство, суд встановив наступне.
Постановою господарського суду Запорізької області від 09.10.2018р. ТОВ “Торговий Дім СЕВЕКО”, м. Запоріжжя визнано банкрутом в порядку статті 95 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Поду В.В.
На офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 10.10.2018р. за № 54738 розміщено повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.10.2020р. задоволено заяву арбітражного керуючого Поди В.В. про відмову від участі у справі № 908/1730/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім СЕВЕКО”, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Острика Сергія Юрійовича.
До господарського суду надійшли наступні документи:
- 04.01.2021 заява ліквідатора про застосування строків позовної давності;
- 11.01.2021 клопотання заявника - ТОВ “Фірма Лісандра” про долучення доказів та розгляд заяви за відсутності представника заявника;
- 12.01.2021 заперечення кредитора про визнання кредиторських вимог ТОВ “Фірма Лісандра”.
Частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу визнати таким, що втратив чинність Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
У зв'язку з викладеним, подальший розгляд справи здійснюється згідно з вимогами Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно із статтею 60 Кодексу України з процедур банкрутства, у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом. Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.
Вимоги поточних кредиторів погашаються в порядку черговості, визначеної статтею 64 цього Кодексу.
Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.
Заборгованість боржника перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма Лісандра” підтверджена наявними матеріалами справи, а саме: договором поставки №П-03 від 14.03.2018, замовленням №1 від 14.03.2018, рахунком-фактурою №14/03/18 від 14.03.2018, актом звірки взаєморозрахунків від 17.05.2018 на суму 1 788 966,56 грн, підписаний обома сторонами. Зазначена сума складає собою суму основного боргу.
Заявник також просить визнати вимоги у розмірі 478 754,72 грн штрафу та пені.
Частиною 1 ст. 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За приписами статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина 3). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4). При розгляді кредиторським вимог судом фактично здійснюється вирішення спору щодо цих вимог, і учасниками спору є боржник, арбітражний керуючий та кредитори.
Відтак, у разі подання боржником, арбітражним керуючим від імені боржника або кредитором заяви про застосування позовної давності до заявлених вимог кредиторів суд має керуватися нормами статті 267 ГПК України і у разі спливу позовної давності та відсутності поважних причин пропущення позовної давності відмовити у визнанні таких вимог.
Вказана позиція, зокрема, висловлена при розгляді касаційної скарги в одній із справ про банкрутство, номер справи 920/1294/15, постанова ВГСУ від 19.01.2017 р. По даній справі суддів ВГСУ скасувала ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами розгляду кредиторських вимог у справі саме з тих підстав, що суди помилково не взяли до уваги заяву кредитора щодо застосування позовної давності до грошових вимог інших кредиторів. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що застосування позовної давності здійснюється лише за заявою сторони у спорі, а сторонами суд вважає тільки кредиторів, що заявили вимоги, та ліквідатора боржника.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24.11.2020 по справі 908/2189/17.
Відповідно до пункту 7.7 Договору поставки П-03 від 14.03.2018 оплата за партію Продукції сплачується Покупцем в якості попередньої оплати на підставі наданого Постачальником рахунку протягом 5-ти робочих днів з дати підписання договору.
Таким чином, на момент звернення до суду із кредиторськими вимогами ТОВ "Фірма Лісандра" пропущено строк позовної давності щодо стягнення штрафу, пені в один рік, який має обчислюватися щонайменше протягом 5-ти робочих днів, що настають з 14.03.2018.
Заперечення кредитора - ОСОБА_1 щодо невизнання грошових вимог заявника, у зв'язку з відсутністю належних та допустимих доказів існування грошових вимог ТОВ "Фірма Лісандра" до боржника спростовується вищевикладеним.
Таким чином, суд вважає за можливе визнати кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Лісандра” у розмірі 1 788 966,56 грн основного боргу з четвертою чергою задоволення, та 4 204,00 грн. судового збору з першою чергою задоволення. У задоволенні суми у розмірі 478 754,72 грн штрафу та пені, суд відмовляє, у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Керуючись ст.ст. 2, 60, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 12, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Визнати кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Лісандра” у розмірі 1 788 966,56 грн основного боргу з четвертою чергою задоволення, та 4 204,00 грн. судового збору з першою чергою задоволення.
У задоволенні суми у розмірі 478 754,72 грн штрафу та пені - відмовити.
Копію ухвали надіслати: ліквідатору, кредиторам.
Ухвала набирає законної сили у день її винесення - 12.01.2021р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст.ст. 256-259 ГПК України
Суддя О.О. Юлдашев