Дата документу 04.01.2021
Справа № 334/7804/20
Провадження № 2-н/334/34/21
про відмову у видачі судового наказу
04 січня 2021 року м. Запоріжжя
Суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя Бредіхін Ю.Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей, -
установив
30.12.2020 року до суду надійшла заява про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітніх дітей, в обґрунтування якої заявник зазначив, що вона є опікуном двох малолітніх дітей, відповідно до розпорядження районної адміністрації. Мати дітей наразі перебуває у слідчому ізоляторі за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України. Діти проживають разом із заявником, у зв'язку із викладеним просить суд видати судовий наказ про стягнення аліментів на утримання дітей.
Вивчивши матеріали заяви та долучені до неї письмові докази, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 160 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом - ЦПК України), судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 160 ЦПК України, із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України встановлено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 163 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником.
В порушення названих положень законодавства заява ОСОБА_1 не підписана заявником.
Згідно з положеннями ч.2 ст. 167 ЦПК України, за результатами заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 163, 165, 166 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою у наказному провадженні після усунення її недоліків.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Особа, без участі якої було постановлено ухвалу, має право подати апеляційну скаргу протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання її копії.
Суддя: Бредіхін Ю. Ю.