№ 1-кп/317/50/2021
№ 317/792/19
20 січня 2021 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_4
захисника обвинувачених, адвоката ОСОБА_5
обвинувачених ОСОБА_6
ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження № 12018080230001221 у відношенні:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, українця, громадянина України, з вищою освітою, працюючого директором ПП «Модуль», одруженого, маючого на утриманні неповнолітніх дітей, раніше не судимого, що зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт. Побузьке, Голованівського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, раніше не судимого, що зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 125 КК України,
Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні кримінального проступку за наступних обставин.
22 вересня 2018 року приблизно о 15 годині 30 хвилин ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували на дорозі загального користування поблизу будинку АДРЕСА_3 , де, маючи умисел на спричинення потерпілому ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, ОСОБА_6 умисно завдав один удар кулаком лівої руки в область підборіддя потерпілого, після чого той встиг схопитись за тулуб ОСОБА_6 та вони разом впали на землю.
В той же час ОСОБА_7 , діючи в групі осіб з ОСОБА_6 без попередньої змови, умисно наніс один удар кулаком в область голови ОСОБА_4 , який з метою запобігання подальшим протиправним діям ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покинув місце події.
В результаті протиправних дій ОСОБА_6 та ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_4 було завдано легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Дії обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, вчинене групою осіб без попередньої змови між собою.
Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлений.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у пред'явленому обвинуваченні не визнав та пояснив, що він є приватним підприємцем і у нього з ФОП « ОСОБА_8 » був укладений договір на виконання робіт - улаштування сміттєвих майданчиків по АДРЕСА_3 .
В перших числах вересня 2018 року, коли він здійснював зазначені роботи, до нього під'їхав потерпілий ОСОБА_4 та поцікавився підставою їх проведення, на що він відповів, щоб той звертався до селищної ради. ОСОБА_4 на це сказав, що якщо він не бажає проблем, він має заплатити йому 10 000 гривень.
19 вересня 2018 року він також здійснював зазначені роботи в смт. Кушугум, коли до нього під'їхав невідомий йому чоловік та також почав задавати питання з приводу проведення робіт. Потім чоловік комусь подзвонив і через 15-20 хвилин до них під'їхав потерпілий ОСОБА_4 , який разом з зазначеним невідомим чоловіком почали йому погрожувати. Викликали поліцію, яка після приїзду попросила у нього документи на проведення робіт, на що він запропонував поїхати до селищної ради.
Приїхавши до селищної ради, вони зайшли в будівлю, де заступник селищного голови ОСОБА_9 надав співробітникам поліції документи.
Після цього працівниками поліції було складено постанову про адміністративне правопорушення, кваліфікації якої він не пам'ятає.
22 вересня 2018 року він знову мав виїхати до смт. Кушугум, щоб продовжити проведення робіт, однак оскільки в той день він себе погано почував, він подзвонив своєму знайомому ОСОБА_10 , щоб той йому допоміг вивантажити парканні плити та стовпчики. Зазначив, що і раніше він інколи просив його про допомогу.
Вони приїхали на місце та почали вивантаження. Приблизно через п'ять хвилин до них під'їхав ОСОБА_4 та почав йому погрожувати, знімаючи, при цьому, його на камеру мобільного телефона та періодично вмикаючи і вимикаючи запис.
Коли вони закінчили вивантаження, він направився в сторону потерпілого ОСОБА_4 та сказав йому «Снимай меня лучше». ОСОБА_10 , при цьому, знаходився біля їх вантажного автомобіля приблизно в 4-5 метрах від них.
Коли він наблизився до ОСОБА_4 до приблизної відстані у 30-40 сантиметрів, той несподівано вдарив його своєю правою ногою по лівій гомілці (зробив підсікання), після чого, щоб втриматись на ногах, він автоматично схопився руками за одяг ОСОБА_4 та одразу отримав від нього удар в голову - в область ока. Він намагався обхопити руками ОСОБА_4 , щоб завадити йому завдавати удари, і вони впали на землю, головами в бік дороги. ОСОБА_4 , при цьому, був зверху та завдав три або чотири удари руками по його голові. Крім того, ОСОБА_4 намагався схопити його за горло.
Щоб захиститись від ударів ОСОБА_4 , він спочатку прикривав свою голову руками, після чого також намагався завдати йому ударів у відповідь. Йому вдалося вдарити ОСОБА_4 кілька разів - від двох до чотирьох.
Потім він почув крик «Прекратите» та побачив, що до них підбіг ОСОБА_7 , схопив ОСОБА_4 руками за тулуб та почав його відтягувати. Вважає, що якби не ОСОБА_7 , то ОСОБА_4 продовжив би його бити і він самостійно не зміг би звільнитись. Зазначив, що ОСОБА_7 не завдавав ударів потерпілому ОСОБА_4 .
Коли вони підвелись, ОСОБА_4 продовжував йому погрожувати тим, що «посадить» його, потім відійшов у сторону та почав комусь дзвонити, а вони з ОСОБА_7 сіли до свого автомобіля та поїхали в район дитсадка, який знаходиться на приблизній відстані півтора кілометра від місця бійки, щоб продовжити свої роботи. Зазначив, що вся бійка тривала приблизно півтори хвилини.
Через деякий час до них приїхали співробітники поліції та ОСОБА_4 , який почав вимагати, щоб поліцейські оглянули його автомобіль, в якому за твердженням потерпілого мав бути ніж. Він добровільно надав працівникам поліції дозвіл на огляд свого автомобіля, в результаті якого ножа не знайшли. Через деякий час за вимогою ОСОБА_4 поліцейські повторно провели огляд його автомобіля і знову не знайшли ножа, після чого їх опитали за фактом бійки.
На запитання свого захисника ОСОБА_6 відповів, що він не нападав на ОСОБА_4 , а ініціатором бійки був саме потерпілий. На відеозаписі з мобільного телефону ОСОБА_4 чітко видно, що у нього в руках не було жодних предметів.
Роботи зі встановлення парканних плит він проводив як субпідрядник. Підрядником був ФЛП «Білоник», а замовником - Кушугумська селищна рада, посадовим особам якої було відомо, що він здійснює субпідряд.
Також зазначив, що свідка ОСОБА_11 він на місці бійки не бачив.
Крім того він не бачив жодних тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_4 після бійки та зазначив, що у нього після конфлікту з потерпілим була розбита губа і були пошкодження в районі ока.
Згодом в той же день він поїхав до лікарні в Шевченківський район міста Запоріжжя, однак там було зачинено і він поїхав до 5-ї міської лікарні міста Запоріжжя, де його оглянули та склали довідку, яку він згодом передав до райвідділу поліції.
Обвинувачений ОСОБА_7 під час допиту в судовому засіданні свою вину у пред'явленому обвинуваченні не визнав та пояснив, що він знає ОСОБА_6 кілька років і інколи допомагає йому у проведенні робіт. Грошей за ці роботи він не отримує, оскільки товаришує з ОСОБА_6 . Потерпілого ОСОБА_4 до події даного кримінального провадження він не знав.
22 вересня 2018 року йому подзвонив ОСОБА_6 та попрохав допомогти у вивантаженні плит, на що він погодився, після чого вони зустрілись і прибули до смт. Кушугум, де почали роботи з вивантаження.
Коли вони майже закінчували, до них підійшов чоловік, як потім з'ясувалось - потерпілий ОСОБА_4 . ОСОБА_6 пішов йому назустріч, як раптом ОСОБА_4 підсік своєю ногою ногу ОСОБА_6 та майже одразу вдарив того в обличчя рукою, після чого ОСОБА_6 схопив ОСОБА_4 за одяг і вони впали - ОСОБА_6 був знизу, а ОСОБА_4 на ньому зверху. Потім потерпілий кілька разів вдарив ОСОБА_6 по голові, а ОСОБА_6 у відповідь на удари ОСОБА_4 також завдав йому два або три удари в область голови, після чого він крикнув «Припиніть!», підбіг до них та відтягнув ОСОБА_4 , схопивши його за тулуб. Зазначив, що він не завдавав ударів потерпілому ОСОБА_4 , а лише відтягнув його.
Зазначив, що на момент початку конфлікту ОСОБА_6 та ОСОБА_4 йшли назустріч один одному, а він в цей час стояв біля автомобіля на деякій відстані від них. Після бійки ОСОБА_4 погрожував їм з ОСОБА_6 тим, що «посадить» їх.
Після бійки вони з ОСОБА_6 сіли в автомобіль та поїхали в район дитсадка, а ОСОБА_4 пішов в бік, розмовляючи по телефону. Приблизно через 30-40 хвилин до них під'їхали співробітники поліції, опитали їх та на прохання потерпілого і за згодою ОСОБА_6 їх автомобіль, в якому заборонених предметів не знайшли.
Окрім обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні були допитані: потерпілий ОСОБА_4 , свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_9 та ОСОБА_18 , досліджені протоколи слідчий дій, висновки експерта, фото та відеозаписи.
Так, потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що він є мешканцем смт. Кушугум Запорізького району Запорізької області та займається громадською діяльністю.
Влітку 2018 року він дізнався, що Кушугумська селищна рада без проведення конкурсних процедур визначила ФЛП «Білоник», керівником якого є тесть обвинуваченого ОСОБА_6 , підрядником для проведення робіт за рахунок коштів громади.
На початку вересня 2018 року йому дзвонив ОСОБА_6 та погрожував йому через те, що він цікавився взаємовідносинами між селищною радою та ФЛП «Білоник». Приблизно в цей же час він перший раз зустрів ОСОБА_6 - коли той укладав плитку на сміттєвому майданчику. При цьому у них відбувся словесний конфлікт, після якого він викликав співробітників поліції, які склали адміністративні протоколи на працівників, що проводили роботи разом з ОСОБА_6 .
Коли він побачив ОСОБА_6 другий раз під час проведення робіт, він знову викликав поліцію.
19 вересня 2018 року він ще раз побачив, як ОСОБА_6 здійснює роботи на території смт. Кушугум і знову викликав працівників поліції, які склали протокол на ОСОБА_6 за проведення робіт без належних документів.
22 вересня 2018 року після 15 години він знаходився біля свого подвір'я, спілкуючись зі знайомим, та побачив, як під'їхав ОСОБА_6 на автомобілі та почав розвантажувати плити з іншим чоловіком. Він направився до ОСОБА_6 , щоб дізнатись на якій підставі проводяться роботи. При цьому він увімкнув камеру на мобільному телефоні. Автомобіль, на якому приїхали обвинувачені, стояв на деякій відстані від них, а ОСОБА_7 на цей момент знаходився біля автомобіля - приблизно в двох метрах від них. Коли він підходив до обвинуваченого ОСОБА_6 , той сказав фразу на кшталт «Знімай так, щоб було видно» та одразу вдарив його в область голови, точніше - у підборіддя, після чого він, щоб не впасти, схопив ОСОБА_6 за тулуб і вони разом впали на землю - він опинився на правому боці, а ОСОБА_6 відповідно - на лівому. Лежачи на землі, він відчув кілька ударів, як він припускає - від обвинуваченого ОСОБА_7 , хоча і допускає, що їх міг завдати ОСОБА_6 . На питання захисника відповів, що не бачив, хто конкретно з обвинувачених завдавав йому ударів. Під час цих подій він не завдав жодного удару ОСОБА_6 .
Після ударів він на деякий час втратив свідомість, а як отямився - підвівся та відбіг вбік, метрів на двадцять, щоб викликати поліцію. При цьому і ОСОБА_6 і ОСОБА_7 йому погрожували та висловлювались нецензурно.
Зазначає, що під час бійки він бачив у ОСОБА_6 в руках ніж. Після конфлікту обвинувачені сіли в автомобіль та поїхали в бік центру селища.
Коли, приблизно через одну годину, приїхали співробітники поліції, вони разом поїхали в бік центра смт. Кушугум, де виявили обвинувачених біля дитсадка, які в цей час вивантажували плити.
В цей же день він викликав швидку допомогу, яка доставила його до 5-ї міської лікарні, де лікарі виявили у нього струс головного мозку та забої м'яких тканин обличчя.
Зазначив, що його знайомий, з яким він незадовго до конфлікту спілкувався біля подвір'я, міг не чути того, що відбувається, оскільки він косив траву та знаходився у навушниках.
Додав, що мотивом для завдання ОСОБА_6 йому тілесних ушкоджень було те, що він звертав увагу на роботи, які проводив обвинувачений без дотримання визначених законом конкурсних процедур за кошти місцевого бюджету.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив, що він працює інспектором патрульної поліції. Дати події він не пам'ятає, однак це було восени вдень. Він разом зі своїм напарником ОСОБА_13 заступив у першу зміну, яка триває з 08 до 20 години.
Їм надійшов виклик з смт. Кушугум, після чого вони приїхали на місце, де зустріли ОСОБА_4 , який пояснив їм, що у нього стався конфлікт з двома чоловіками (як потім з'ясувалось - з обвинуваченими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ), в ході якого йому були завдані тілесні ушкодження. Зазначив, що під час конфлікту він бачив у ОСОБА_6 ніж. Потім до них під'їхав ще один чоловік, який зазначив, що бачив бійку.
Вони поїхали селищем туди, куди показав потерпілий ОСОБА_4 . Приїхавши на місце, вони побачили автомобіль, біля якого був ОСОБА_6 . Згодом до них підійшов ОСОБА_7 . Вони опитали всіх присутніх та з дозволу ОСОБА_6 його автомобіль, в якому ножа не знайшли.
ОСОБА_19 їм пояснив, що конфлікт у них з ОСОБА_4 виник тоді, коли вони проводили роботи. Пам'ятає, що обидва учасника бійки подали заяви про вчинене кримінальне правопорушення за статтею 125 КК України. Потім вони доповіли про вказане до чергової частини і викликали слідчо-оперативну групу.
На запитання захисника відповів, що він не бачив тілесних ушкоджень ні у кого з учасників події.
Зазначив, що ними було опитано потерпілого ОСОБА_4 , обвинувачених ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та чоловіка, який вказав, що бачив обставини події.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 надав пояснення, аналогічні за своєю суттю поясненням свідка ОСОБА_12 , за виключенням того, що він не може напевно стверджувати, що не бачив на учасниках конфлікту тілесних ушкоджень. Також зазначив, що не пам'ятає, чи був на місці, де вони проводили опитування, ще хтось окрім учасників конфлікту.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснив, що він проживає в смт. Кушугум і є знайомим потерпілого ОСОБА_4 .
В той день, а це було приблизно в серпні-вересні 2018 року, було тепло і був вихідний день. Він проживає неподалік від місця події і в той день займався ремонтом. Зі свого двору бачив, як за парканом йде влаштування баків для сміття.
Потім він побачив, як двоє чоловіків зі світлим та темним волоссям, як він потім дізнався - це були ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , боряться і раптом до них підбіг третій чоловік, як він потім дізнався - ОСОБА_7 , та вдарив одного з чоловіків, що боролись, по верхній частині тулубу. Коли чоловіки підвелись з землі, він упізнав в одному з них потерпілого ОСОБА_4 . Зазначив, що він не бачив деталей бійки між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , а бачив лише один удар, який завдав ОСОБА_7 .
Згодом йому подзвонив ОСОБА_4 та попросив під'їхати в центр селища. Там він побачив ОСОБА_4 , працівників поліції, до яких згодом підійшов другий чоловік. Він надав поліцейським пояснення та поїхав.
Зазначив, що на момент допиту в суді він пам'ятає деталі події гірше, ніж під час його допиту на досудовому розслідуванні, оскільки пройшов певний час. Зазначив, що після бійки ОСОБА_4 скаржився на головокружіння. Пам'ятає, що ОСОБА_4 в той день був одягнутий у світлу футболку та шорти. Якихось видимих тілесних ушкоджень на ОСОБА_4 він не пам'ятає.
На запитання захисника відповів, що конкретних фраз під час бійки він не чув, однак може стверджувати, що чоловіки щось казали один одному на підвищених тонах. Моменту падіння ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на землю він не бачив, а бачив лише частину бійки, коли вони вже лежали на землі. ОСОБА_7 підійшов до ОСОБА_6 та ОСОБА_4 з боку вантажного автомобіля, що стояв біля місця установки баків.
Пояснив, що під час бійки він не бачив ні у кого предметів, схожих на ніж.
У відповідь на запитання захисника пояснив, що перед проведенням упізнання особи слідчий його не запитував про ознаки, за якими він буде упізнавати особу. Чому упізнання проводилось за фотознімками він не знає. На оформлення фотокарток на протоколі та на наявність на них печаток він не звертав уваги. Права йому роз'яснили. Зазначив, що окрім його та слідчого в кабінеті були ще якісь люди, однак їх особи та кількість назвати не може.
Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила, що вона знає потерпілого ОСОБА_4 приблизно п'ять років, відносини у них дружні.
Точної дати вона не пам'ятає, але зазначає, що це була субота в кінці вересня і вона стояла на зупинці, збираючись їхати в автошколу. Приблизно о 16 годині вона отримала СМС від ОСОБА_4 , який написав, що його побили.
Потім до неї під'їхав потерпілий ОСОБА_4 і попросив її поїхати з ним до лікарні на освідування. Коли вони їхали по місту Запоріжжю ОСОБА_4 стало погано, вони зупинились і вона викликала швидку допомогу.
Згодом, коли вони приїхали до лікарні, ОСОБА_4 вказав їй на ОСОБА_6 , який також був в приймальному відділенні лікарні, зазначивши, що саме він його побив. В лікарні ОСОБА_4 був оглянутий лікарем. Безпосередньо під час огляду вона не була присутня.
Щодо тілесних ушкоджень ОСОБА_4 в той день пояснила, що вона бачила припухлість на правій стороні обличчя, яку вона побачила одразу як сіла до нього в автомобіль.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 пояснив, що приблизно влітку 2018 року (точно не пам'ятає) його запросили вивантажувати паркан в смт. Кушугум. Приїхавши на місце, він зустрів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і вони почали вивантажувати елементи паркану. При цьому він знаходився в кузові автомобіля і подавав ОСОБА_6 та ОСОБА_7 плити, які ті приймали, стоячи на землі.
Потім під'їхав якийсь автомобіль і він почув як хтось сказав «непонятки». Потім він чув звуки боротьби та через нетривалий час почув незнайомий йому голос, який комусь погрожував, що посадить їх. Він в цей час закрив борт кузова автомобіля та сів на водійське місце і не бачив конфлікту.
Потім вони втрьох на вантажному автомобілі поїхали на наступний об'єкт - до дитячого садка, вивантажувати парканні плити і через деякий час до них приїхав чоловік, який раніше погрожував та працівники поліції.
Зазначив, що обставин конфлікту він описати не може, оскільки на той момент знаходився в автомобілі та нічого не бачив.
На питання захисника відповів, що чоловік, який до них підійшов і з яким відбувся конфлікт - це ОСОБА_4 . Як саме підходив ОСОБА_4 , він не бачив. Зазначив, що ані у ОСОБА_6 , ані у ОСОБА_7 він не бачив жодних предметів. Про наявність сторонньої особи дізнався по голосу, який не належав ані ОСОБА_6 , ані ОСОБА_7 .
Лише коли вони приїхали до дитсадка, він запитав у ОСОБА_6 про те, що трапилось, на що той відповів, що їм дошкуляє якийсь чоловік, який вимагає у них гроші.
Зазначив, що при проведенні упізнання за фотознімками були поняті. Він спочатку нікого не впізнавав, але потім слідчий показав йому фото ОСОБА_6 та вказав на нього.
Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснила, що вона працює на посаді лікаря-невропатолога в Запорізькій Центральній районній лікарні.
Пам'ятає, що в серпні-вересні 2018 року (точно не пам'ятає) до неї звернувся потерпілий ОСОБА_4 , який до цього звертався до іншої лікарні, наскільки вона пам'ятає - до 5-ї міської лікарні у місті Запоріжжі. У ОСОБА_4 було діагностовано закриту черепно-мозкову травму. З його слів він був побитий.
ОСОБА_4 лікувався деякий час амбулаторно і декілька разів приїжджав до неї на прийом. Зазначила, що діагноз ЗЧМТ може поставити лише лікар-нейрохірург. ОСОБА_4 діагноз міг поставити відповідний лікар з 5-ї міської лікарні міста Запоріжжя.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що він є заступником селищного голови смт. Кушугум. ОСОБА_4 знає з дитинства як мешканця смт. Кушугум, а ОСОБА_6 знає 2-3 роки.
Пояснив, що у Кушугумської селищної ради був договір з ФЛП «Білоник» на проведення робіт. Потерпілий ОСОБА_4 , при цьому, постійно критикував проведення робіт та зазначав, що все робиться неправильно і погрожував ламати сміттєві баки.
Знає, що у ОСОБА_6 з ОСОБА_4 кілька разів були конфлікти через роботи зі встановлення майданчиків для сміття. Очевидцем подій 22 вересня 2018 року він не був.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснив, що він проживає в смт. Кушугум. Потерпілого ОСОБА_4 він не знав, а ОСОБА_6 та ОСОБА_7 знав приблизно рік на момент конфлікту.
22 вересня 2018 року він йшов додому з роботи з смт. Балабине по центральній вулиці смт. Кушугум.
Під час слідування вулицею він побачив потерпілого ОСОБА_4 та обвинувачених ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , які знаходились неподалік якогось автомобіля. При цьому ОСОБА_6 йшов назустріч ОСОБА_4 з розведеними руками та казав «знімай мене», в той час як ОСОБА_4 знімав ОСОБА_6 на якійсь пристрій. Потім, коли вони зійшлись, він побачив як ОСОБА_4 вдарив ОСОБА_6 ногою в область нижче коліна, після чого ОСОБА_4 відштовхнув ОСОБА_6 та вдарив рукою. ОСОБА_6 схопився за ОСОБА_4 і вони впали на землю. ОСОБА_4 , при цьому, був зверху і кілька разів вдарив ОСОБА_6 , куди саме і скільки разів - не пам'ятає. Потім до них підійшов ОСОБА_7 та відтягнув ОСОБА_4 від ОСОБА_6 . Після бійки він чув як ОСОБА_4 кричав «я вас посаджу».
Зазначив, що весь конфлікт тривав приблизно 1,5-2 хвилини. Він звернув увагу на конфлікт, оскільки почув крики. Про що кричали сторони конфлікту він не розібрав.
Він не пам'ятає, щоб під час досудового розслідування приймав участь в упізнанні та зазначив, що слідчий просив його намалювати схему і він намалював.
Протоколом огляду місця події від 22 листопада 2018 року та фототаблицею до нього встановлено, що місцем події є ділянка місцевості, розташована неподалік від перехрестя вулиць Вапняної та Партизанської в смт. Кушугум Запорізького району Запорізької області, де знаходяться три металевих бака для сміття. Описано обстановку та зафіксовано нумерацію житлових будинків, що знаходяться неподалік від місця події (том 2, а.с. 74-77).
Протоколом проведення слідчого експерименту з відеозаписом до нього від 14 грудня 2018 року за участю потерпілого ОСОБА_4 встановлено, що під час проведення даної слідчої дії потерпілий ОСОБА_4 на місці події надав пояснення, які за своєю суттю аналогічні тим поясненням, які були надані ним в судовому засіданні. При цьому ОСОБА_4 на місці події показував обставини події, що мала місце 22 вересня 2018 року (том 2, а.с. 89-92).
Протоколом проведення слідчого експерименту з відеозаписом до нього від 15 грудня 2018 року за участю свідка ОСОБА_11 встановлено, що під час проведення даної слідчої дії свідок на місці події надав пояснення, які за своєю суттю аналогічні тим поясненням, які були надані ним в судовому засіданні. При цьому ОСОБА_11 на місці події показав, де він знаходився в той момент, коли побачив бійку між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 та як ОСОБА_7 підійшов до них та, нахилившись, вдарив рукою ОСОБА_4 у верхню частину тулуба (том 2, а.с. 107-110).
Протоколом проведення слідчого експерименту з відеозаписом до нього від 25 січня 2019 року за участю обвинуваченого (на час проведення слідчої дії - підозрюваного) ОСОБА_6 встановлено, що під час проведення даної слідчої дії ОСОБА_6 на місці події надав пояснення, які за своєю суттю аналогічні тим поясненням, які були надані ним в судовому засіданні. При цьому ОСОБА_6 на місці події показував обставини події, що мала місце 22 вересня 2018 року (том 2, а.с. 111-116, 134).
Протоколом проведення слідчого експерименту з відеозаписом до нього від 25 січня 2019 року за участю обвинуваченого (на час проведення слідчої дії - підозрюваного) ОСОБА_7 встановлено, що під час проведення даної слідчої дії ОСОБА_7 на місці події надав пояснення, які за своєю суттю аналогічні тим поясненням, які були надані ним в судовому засіданні. При цьому ОСОБА_7 на місці події показував обставини події, що мала місце 22 вересня 2018 року (том 2, а.с. 123-128, 134).
Судом оглянуто примірник газети «Привоз» № 01(1188) від 10 січня 2019 року, який на сторінці 22 містить оголошення наступного змісту: «Ищу свидетелей инцидента между двумя мужчинами, произошедш. в пгт Кушугум 22 сентября с 15.00 до 15.30, напротив дома по АДРЕСА_3 тел. (095)774-72-72» (том 2, а.с. 136).
При цьому, суд виключає з числа доказів по даному кримінальному провадженню протокол огляду від 05 лютого 2019 року, оскільки він містить лише констатацію факту перегляду співробітниками поліції зазначеного примірника газети з зазначенням змісту оголошення і сам по собі не має жодного доказового значення для кримінального провадження, оскільки не є джерелом доказів - тобто, в силу положень статей 84 та 85 КПК України, не відповідає критеріям належності доказів (том 2, а.с. 135).
Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 22 листопада 2018 року, свідок ОСОБА_11 на фото № 1 упізнав особу, яка 22 вересня 2018 року приблизно о 15 годині 30 хвилин лежала на землі разом з ОСОБА_4 і між ними проходила боротьба. Впізнає його як ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Але він не бачив, щоб останній наносив удари по ОСОБА_4 . Особу він упізнав по виразу обличчя, зачісці, кольору волосся, носу, очам, роту, підборіддю, вухам та ін.
Згідно з довідкою до вказаного протоколу, на фото № 1 зображений ОСОБА_6 (том 2, а.с. 101-103).
Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 22 листопада 2018 року, свідок ОСОБА_11 на фото № 1 упізнав особу, яка 22 вересня 2018 року приблизно о 15 годині 30 хвилин, знаходячись біля будинку № 61 по вулиці Партизанській в смт. Кушугум, зігнувшись над ОСОБА_4 нанесла один удар рукою в область голови останнього. Особу він упізнав впевнено по обличчю, кольору волосся, носу, вухам, підборіддю, роту, очам. Впізнає впевнено як ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно з довідкою до вказаного протоколу, на фото № 1 зображений ОСОБА_7 (том 2, а.с. 104-106).
Судом в судовому засіданні було досліджено файли відеозаписів та фотографій, що були надані потерпілим ОСОБА_4 та з яких встановлено наступне.
Файл IMG_20180914_143700, який був створений 14 вересня 2018 року о 14 годині 37 хвилин містить фотографію, зроблену з салону автомобіля темного кольору. На фото зображено об'єкт, що знаходиться біля проїжджої частини з бетонними плитами на ньому. Біля об'єкта знаходяться двоє чоловіків та автомобіль сірого кольору.
Файл IMG_20180922_153140-1 містить фото вантажного автомобіля, який знаходиться біля проїжджої частини та розташований задньою частиною до особи, що здійснює зйомку. В кузові автомобіля перебуває чоловік в червоній футболці. Біля зазначеного вантажного автомобіля у траві видно декілька бетонних плит та знаходяться двоє чоловіків. Даний файл було створено 22 вересня 2018 року о 15 годині 31 хвилині.
Файл IMG_20180922_153147-1 містить фото вантажного автомобіля та трьох чоловіків - одного у кузові, та двох зі сторони борту, які чи-то завантажують до автомобіля бетонні плити, чи-то вивантажують їх. Даний файл створений 22 вересня 2018 року о 15 годині 31 хвилині.
Файл IMG_20180922_153156 містить фото, на якому зображений автомобіль “Renault Megane” сірого кольору, який знаходиться біля проїжджої частини. Цей файл створений 22 вересня 2018 року о 15 годині 31 хвилина.
Файл «Матвеев и второй напавший-1» містить фото вантажного автомобіля, біля якого знаходяться два чоловіка. Також біля автомобіля у траві з опором на дерево лежать дві бетонні плити. Даний файл створений 22 вересня 2018 року о 15 годині 32 хвилини.
Файл «Напавший второй» містить фото чоловіка в чорній футболці, шортах та рукавичках, схожого на ОСОБА_7 . Дата та час створення цього файлу в його властивостях не зазначені.
Файл «Матвеев угрожает и представляется Билоником» містить відеозапис тривалістю 01 хвилину 12 секунд, на якому зображений чоловік, схожий на ОСОБА_6 Зйомку веде чоловік, голос якого схожий на голос потерпілого ОСОБА_4 . Час та дата цього файлу в його властивостях не зазначені. Як було встановлено в судовому засіданні з пояснень потерпілого ОСОБА_4 , цей відеозапис був записаний у вересні 2018 року до подій 22 вересня.
Файл «Нападение» містить відеозапис тривалістю 05 секунд, на якому зображений чоловік, схожий на ОСОБА_6 , який наближається до особи, що знімає, та говорить наступне: «Снимай активнее меня, снимай, пожалуйста, таким образом, чтобы меня было видно», після чого зображення збивається і через мить запис закінчується. Будь-яких ударів ані з боку чоловіка, схожого на ОСОБА_6 , ані з боку особи, що здійснює зйомку, на даному відеозаписі не зафіксовано (том 2, а.с. 100, диск).
При цьому, суд виключає з числа доказів по даному кримінальному провадженню протокол огляду від 11 грудня 2018 року, оскільки він містить лише констатацію факту перегляду співробітниками поліції зазначених фото-, та відеофайлів з текстовою розшифровкою змісту відеозаписів і сам по собі не має жодного доказового значення для кримінального провадження, оскільки не є джерелом доказів - тобто, в силу положень статей 84 та 85 КПК України, не відповідає критеріям належності доказів (том 2, а.с. 97-99).
В судовому засіданні судом було також досліджено відеозапис, наданий обвинуваченим ОСОБА_6 , в якому зафіксовано місце події станом на 05 жовтня 2019 року (дата здійснення відеозйомки, зафіксована на відео та відображена у властивостях наданого файлу, який створений в цей день о 10 годині 24 хвилини).
Вказаний доказ суд приймає до уваги на підставі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка гарантує обвинуваченому право на захист, до якого, відповідно до ч. 1 ст. 20 КПК України входить право на збір та подання доказів. При цьому суд враховує те, що перший огляд місця події був проведений органом досудового розслідування 22 листопада 2018 року, тобто через два місяці після самої події. Даний доказ підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами по кримінальному провадженню (том 2, а.с. 27, диск).
В той же час, суд виключає з числа доказів, наданих стороною захисту, думку спеціаліста за результатами судово-психологічного дослідження обвинуваченого ОСОБА_6 від 18 березня 2019 року, виходячи з наступного.
Вказаний документ містить безапеляційне твердження щодо певного психоемоційного стану ОСОБА_20 , який був визначений спеціалістом під час дослідження.
Вказане суперечить вимогам статті 71 КПК України, які визначають роль спеціаліста в кримінальному провадженні як особи, яка володіє певними спеціальними знаннями та навичками і залучається до кримінального провадження для надання консультацій, застосування технічних засобів та/або для надання безпосередньої технічної допомоги під час здійснення кримінального провадження. Повноваженнями на проведення психологічної експертизи особи спеціаліст не наділений.
Також слід зазначити, що сторони кримінального провадження були позбавлені можливості заявити відвід спеціалісту з підстав, визначених ст. 79 КПК України в разі їх наявності.
Зазначені обставини свідчать про невідповідність висновку спеціаліста від 18 березня 2019 року критеріям допустимості доказів в кримінальному провадженні, що встановлені статтею 86 КПК України (том 1, а.с. 220-229).
Висновком судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_4 № 1372 від 07 грудня 2018 року встановлено, що струс головного мозку (за наданими медичними даними) у ОСОБА_4 кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Тілесне ушкодження, за загальними ознаками, могло утворитися від дії тупого предмета (предметів). Висловитись про спосіб та знаряддя спричинення, так само про кількість травматичних впливів, за наданими даними неможливо.
Давність утворення ушкодження може відповідати терміну, зазначеному в обставинах справи.
Вірогідне взаєморозташування ОСОБА_4 та особи, яка спричинила вказане тілесне ушкодження, в момент завдання могло бути будь-яким за умов доступності травмованої ділянки для її ушкодження.
Виявлене тілесне ушкодження у ОСОБА_4 розташоване в ділянці, що є доступною для спричинення власною рукою.
Діагнози: «забій м'яких тканей правої половини обличчя, забій м'яких тканей передньої черевної стінки…» будь-якими об'єктивними відомостями у наданих даних не підтверджено, тому при оцінці ступеня тяжкості не враховувались (том 2, а.с. 78, 79).
Як встановлено висновком комісійної судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_4 № 586/к від 19 грудня 2018 року, яка проводилась за матеріалами справи, діагноз «забій м'яких тканин правої половини обличчя» базувався на даних клінічного огляду та був результатом диференціально-діагностичного пошуку. Діагноз «забій м'яких тканин передньої черевної стінки» не має свого підтвердження (в наданих експертам матеріалах) у вигляді об'єктивних проявів, і тому не враховується при оцінці ступеня тілесних ушкоджень.
Зазначені у медичній документації та підтверджені даними допиту ургентного хірурга у потерпілого ОСОБА_4 струс головного мозку та прояви забою м'яких тканин обличчя у вигляді асиметричного набряку м'яких тканин правої половини обличчя у сукупності мають ознаки легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Струс головного мозку відноситься до легкої черепно-мозкової травми. В основі патоморфології струсу головного мозку лежать мозаїчні мікроструктурні зміни на клітинному та субклітинному рівнях. Відповідно струс головного мозку проявляється переважно загально мозковою, вегетативною та мікровогнищевою симптоматикою.
Струс головного мозку є проявом тупої травми, тобто, зазвичай, виникає внаслідок локальних травматичних впливів в ділянку голови (у тому числі в обличчя) із зусиллям, недостатнім для виникнення переламів кісток склепіння та основи черепа, субарахноїдальних крововиливів та вогнищевих змін у тканині головного мозку.
Таким чином, струс головного мозку із забоєм м'яких тканин обличчя може бути проявом тупої травми, у тому числі виникнути при травматичних впливах в ділянку голови (обличчя). Єдиним об'єктивно зафіксованим місцем травматичного впливу (згідно наданих експертам матеріалів) на тілі ОСОБА_4 є права половина обличчя.
Нерозбірливо викладена частина тексту в медичній документації (в медичній карті амбулаторного хворого) не містить жодних даних, які могли б вплинути на кваліфікацію ступеня тяжкості тілесних ушкоджень потерпілого ОСОБА_4 (том 2, а.с. 80-88).
При цьому суд не може погодитись з думкою сторони захисту щодо необхідності визнання вказаних експертних висновків такими, що не відповідають критеріям допустимості доказів через неповідомлення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про проведення цієї експертизи, оскільки станом на час проведення даних досліджень вказані особи ще не набули статусу підозрюваних.
Оцінюючи доводи сторони захисту щодо порушення органом досудового розслідування стоків проведення досудового розслідування, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Як вбачається з повідомлень про підозру ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , їх було пред'явлено 19 грудня 2018 року та 18 січня 2019 року відповідно (том 2, а.с. 176-179).
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про вчинення злочину. Оскільки станом на момент проведення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні закон про кримінальну відповідальність ще не містив такої категорії як «кримінальний проступок», а кримінальне процесуальне законодавство не передбачає ретроспективної дії кримінальних процесуальних норм, досудове розслідування в даному кримінальному провадженні мало б бути завершене саме в зазначений, двомісячний строк.
Як вбачається з реєстру матеріалів кримінального провадження, повідомлення про завершення досудового розслідування було направлено підозрюваному ОСОБА_6 21 лютого 2019 року, тобто вже після спливу зазначеного двомісячного строку.
Вказана обставина могла бути підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України на стадії підготовчого провадження в суді відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України або на стадії досудового розслідування на підставі клопотання сторони захисту.
Суд констатує, що клопотання про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_6 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України в підготовчому провадженні не заявлялось.
При цьому суд враховує те, що після спливу строку досудового розслідування відносно ОСОБА_6 стороною обвинувачення будь-які слідчі дії не проводились, докази не збирались.
Суд зауважує, що КПК України не врегульоване питання щодо повноважень суду першої інстанції на закриття кримінального провадження за власною ініціативою у випадку надходження кримінального провадження, в якому обвинувальний акт затверджений поза межами строку досудового розслідування, у зв'язку з чим з метою дотримання прав сторони захисту та потерпілого, керуючись загальними засадами кримінального провадження, суд вважав необхідним розглянути справу в загальному порядку як кримінальне провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом з наданням оцінки усіх досліджених доказів.
Оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази, суд констатує наступне.
Як було встановлено в судовому засіданні конфлікт між обвинуваченим ОСОБА_6 та потерпілим ОСОБА_4 розпочався раніше - до 22 вересня 2018 року, що підтверджується поясненнями обох його учасників та про що свідчать інші докази, досліджені в даному кримінальному провадження, наприклад - відеозапис з назвою «Матвеев угрожает и представляется Билоником», який наданий потерпілим ОСОБА_4 та який підтверджує наявність неприязних відносин між ним та ОСОБА_6 . На даному записі видно, як ОСОБА_6 доволі агресивно звертається до ОСОБА_4 . При цьому жодних насильницьких дій або прямих погроз на цьому записі не зафіксовано.
Факт бійки між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , яка відбулась 22 вересня 2018 року, підтверджений всіма дослідженими в судовому засіданні доказами і не заперечується ані потерпілим ОСОБА_4 , ані обвинуваченими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Крім того, суд вважає доведеним факт завдання потерпілому ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, саме в ході бійки з ОСОБА_6 , оскільки він підтверджується сукупністю зібраних в даному кримінальному провадженні та досліджених в судовому засіданні доказів.
Так, потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що удари в область обличчя йому завдав саме ОСОБА_6 . Це ж підтверджено й показаннями обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які під час допиту в судовому засіданні зазначали про те, що ОСОБА_6 , захищаючись від ОСОБА_4 , завдав йому кілька ударів в область обличчя. Вказаний факт не суперечить й іншим, дослідженим в судовому засіданні, доказам.
В той же час, для визначення наявності або відсутності в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, необхідно встановити наявність складових ознак суб'єктивної сторони даного злочину, яка характеризується наявністю умислу на завдання легких тілесних ушкоджень, або умислу на заподіяння невизначеної шкоди здоров'ю за відсутності інших юридично значимих обставин, наявність яких виключає кримінальну відповідальність за вказаним складом - вчинення таких дій у стані необхідної оборони або у стані крайньої необхідності.
Фактично в даному кримінальному провадженні містяться дві групи доказів, які кардинально по-різному висвітлюють дії ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на початку та в ході конфлікту.
Так, з показань ОСОБА_4 вбачається, що після того, як він підійшов до ОСОБА_6 , той одразу вдарив його кулаком в обличчя, після чого вони схопились та впали на землю, де бійка продовжувалась ще певний час. Вказані пояснення він надавав також як під час допиту його співробітниками поліції одразу після конфлікту, так і під час проведення слідчого експерименту за його участю.
В той же час, згідно до показань ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які були надані ними як в ході досудового розслідування, в тому числі й на слідчих експериментах за їх участю, так і під час їх допиту в суді, конфлікт 22 вересня 2018 року почався з того, що ОСОБА_4 першим завдав удар ОСОБА_6 ногою по нозі, а потім ще вдарив в область обличчя. Ці показання повністю узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_18 , який в судовому засіданні надав аналогічні пояснення в цій частині.
Обидві версії подій, як версія потерпілого ОСОБА_4 , так і версія обвинуваченого ОСОБА_6 , виглядають логічними та такими, які могли мати місце і які не спростовуються іншими, наявними в кримінальному провадженні, доказами. Ці версії висловлювались ОСОБА_4 та ОСОБА_6 з самого початку досудового розслідування і мали б бути предметом дослідження органом досудового розслідування, оскільки вони прямо суперечать одна одній. В той же час, суд дослідив всі докази, які були надані сторонами кримінального провадження і на дослідженні яких вони наполягали, що, однак, не призвело до виключення розумного сумніву щодо кожної з зазначених версій подій. В даному випадку суд позбавлений можливості усунути ці суперечності, оскільки не наділений повноваженнями щодо збирання доказів та проведення слідчих дій, а лише обмежений функцією оцінки наданих сторонами кримінального провадження доказів та діє в даному контексті на підставі таких загальних засад кримінального провадження, як верховенство права (ст. 8 КПК України), законність (ст. 9 КПК України), рівність перед законом і судом (ст. 10 КПК України), презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини (ст. 17 КПК України), змагальність сторін (ст. 22 КПК України) та ін.
Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду справ при винесенні вироків» №5 від 29.06.1990 року, в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені в судовому засіданні, а всі сумніви у справі, в тому числі що стосуються достатності зібраних фактичних даних, якщо вичерпані всі можливості їх доповнення та усунення, повинні тлумачитися і вирішуватися на користь підсудних.
Вказана позиція закріплена й законодавчо - у ч. 4 ст. 17 КПК України, яка зазначає, що усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь обвинувачуваної особи.
Згідно ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на сторону обвинувачення, належності та допустимості доказів - на сторону, що їх подає.
Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на її користь.
Такий обов'язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд передбачено також вимогами частини 2 статті 67 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 року.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено можливість суду при розгляді справ застосовувати судову практику Європейського суду в якості джерела права.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo vs. Spain» від 6 грудня 1998 року Європейський суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного».
Згідно з ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, і не може ґрунтуватись на припущеннях.
Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Необхідність дотримання судом вказаного стандарту також неодноразово була зафіксована в рішеннях Європейського Суду з прав людини, наприклад в рішенні від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», в якому зазначив, що докази вини особи повинні випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
В рішенні «Sevtap Veznedaroglu v Turkey» Європейський Суд з прав людини зазначив, що ніхто не повинен піддаватися покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена поза розумним сумнівом.
Екстраполюючи зазначені стандарти на дане кримінальне провадження, суд приходить до висновку про наявність розумного і, в контексті даної справи, неспростовного сумніву у черговості дії учасників бійки, яка відбулась 22 вересня 2018 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 та, відповідно, сумніву наявності вини обвинуваченого ОСОБА_6 в умисному ініціюванні цієї бійки.
При цьому суд вважає сумнівними й доводи сторони захисту щодо того, що ОСОБА_6 діяв у стані необхідної оборони після агресії ОСОБА_4 , оскільки й ця версія не відповідає зазначеному вище критерію. Хоча в даному провадженні ОСОБА_4 не є обвинуваченим, суд не має законних підстав фіксувати в цьому вироку те, що саме він розпочав бійку, оскільки ця версія також суперечить іншим доказам в кримінальному провадженні і не може бути визнана судом.
За вказаних обставин, доказами, дослідженими в даному кримінальному провадженні, не доведено поза розумним сумнівом вину обвинуваченого ОСОБА_6 і відтак - не доведено наявність в його діях складу інкримінованого йому кримінального проступку, обов'язковою складовою якого є вина.
Таким чином ОСОБА_6 підлягає виправданню за пред'явленим йому обвинуваченням на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки зібраними стороною обвинувачення та дослідженими в судовому засіданні доказами не доведено наявність в його діях складу кримінального правопорушення.
Оцінюючи обвинувачення ОСОБА_7 з урахуванням досліджених в судовому засіданні доказів, суд дійшов наступних висновків.
Як зазначив в своїх показаннях, наданих в судовому засіданні, потерпілий ОСОБА_4 після їх з ОСОБА_6 падіння на землю в ході конфлікту 22 вересня 2018 року, він відчув 1-2 удари в район потилиці. Хто саме завдав ці удари він не бачив, але припускає, що завдати їх міг ОСОБА_7 , який знаходився неподалік і яких підійшов до них з ОСОБА_6 , коли вони лежали на землі. Вказані обставини він зазначив і в ході проведення слідчого експерименту за його участю, проведеного 14 грудня 2018 року.
Вказане узгоджується з показаннями свідка ОСОБА_14 , який як в ході слідчого експерименту за його участі, так і в ході його допиту в судовому засіданні зазначив про те, що бачив, як ОСОБА_7 підійшов до лежачих на землі ОСОБА_6 та ОСОБА_4 та завдав останньому удар рукою у верхню частину тулуба. Також він упізнав за фотознімком ОСОБА_7 під час досудового розслідування як особу, яка завдала ОСОБА_4 удар рукою.
В той же час, показання самого ОСОБА_7 в цій частині суперечать наведеним доказам, оскільки він зазначив, що лише кричав «припиніть» та відтягнув ОСОБА_4 з лежачого на землі ОСОБА_6 .
Вказане узгоджується також з показаннями свідка ОСОБА_18 , який в судовому засіданні пояснив, що спостерігав за конфліктом ОСОБА_6 та ОСОБА_4 і бачив як ОСОБА_7 підійшов до них з криками «припиніть» та відтяг ОСОБА_4 з ОСОБА_6 , не завдаючи, при цьому жодних ударів.
Оцінюючи зазначені докази в своїй сукупності, слід звернути також увагу на те, що подія даного кримінального провадження відбулась 22 вересня 2018 року, коли на деревах ще були листя, а слідчий експеримент за участю свідка ОСОБА_14 відбувся 15 грудня 2018 року, тобто в період року, коли листя на деревах вже не було. Під час проведення даної слідчої дії свідок ОСОБА_14 також зазначав, що під час подій 22 вересня 2018 року була погана видимість місця конфлікту з місця його розташування саме через наявність листви. Хоча вказана обставина сама по собі не спростовує можливу причетність ОСОБА_7 до завдання удару ОСОБА_4 , але в сукупності з показаннями свідка ОСОБА_18 викликає розумний сумнів в показаннях свідка ОСОБА_14 .
Будь-яких інших доказів на підтвердження завдання обвинуваченим ОСОБА_7 удару або ударів потерпілому ОСОБА_4 аніж показання свідка ОСОБА_14 та похідні від цих показань протокол слідчого експерименту від 15 грудня 2018 року і протокол пред'явлення особи для упізнання за фотознімками від 22 листопада 2018 року стороною обвинувачення до даного кримінального провадження не надано.
За вказаних обставин версія обвинувачення щодо завдання ОСОБА_7 удару кулаком в область голови не відповідає критерію доведеності вини поза розумним сумнівом, оскільки допускає іншу версію події, яка не спростована доказами в кримінальному провадженні та узгоджується з рядом досліджених судом доказів - показаннями самого ОСОБА_7 та показаннями свідка ОСОБА_18 . Крім того сам потерпілий ОСОБА_4 зазначив, що він лише припускає, що удари в потилицю йому завдав саме ОСОБА_7 і зазначає, що їх міг завдати ОСОБА_6 , з яким вони на той момент лежали на землі й боролись.
Таким чином обвинуваченням не доведено того, що інкриміноване ОСОБА_7 кримінальне правопорушення вчинено саме ним, що є підставою для його виправдання на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.
Витрати на залучення експерта в даному кримінальному провадженні відсутні.
Долю речових доказів суд вирішує на підставі статті 100 КПК України.
Підстав для обрання ОСОБА_21 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили в даному кримінальному провадженні не встановлено.
Керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_6 визнати невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченні за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 125 КК України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України - в зв'язку з недоведеністю того, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
ОСОБА_7 визнати невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченні за ч. 1 ст. 28, ч. 2 ст. 125 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України - в зв'язку з недоведеністю того, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Речові докази: диски та флеш-носії з відеозаписами слідчих дій та носії інформації, надані потерпілим ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_6 , примірник газети «Привоз», що зберігаються в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження № 12018080230001221.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження та може бути оскаржений в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Запорізький районний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1