Справа № 519/1104/20
1-кп/519/28/21
19.01.2021 року м. Южне
Южний міський суд Одеської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6
розглянувши в судовому засіданні у м. Южне кримінальне провадження, внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12020160200000105 від 20.05.2020 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з середньою освітою, не одружений, працевлаштований на посаді рятівника в АТ «Одеський припортовий завод», який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України
Встановив:
Згідно обвинувачення, визнаного судом доведеним, ОСОБА_4 09.05.2020, приблизно о 21 годині 00 хвилин, перебував на території гаражного кооперативу «Істок», який розташований по вулиці Новобілярській в місті Южне Одеської області, де також перебував раніше знайомий йому ОСОБА_6 . В цей час, в ході несподівано виниклих неприязних стосунків, між ним та ОСОБА_6 виник словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_4 , маючи намір нанесення тілесних ушкоджень, умисно наніс один удар кулаком своєї правої руки в область обличчя ОСОБА_6 , внаслідок чого останній впав на землю.
Надалі, ОСОБА_4 , продовжуючи свій злочинний намір, направлений на нанесення тілесних ушкоджень, своїми ногами наніс не менше 2 ударів в область тулуба та верхніх кінцівок потерпілому ОСОБА_6 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої ключиці, що відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, за кваліфікуючими ознаками: умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому складі кримінального правопорушення визнав повністю та надав пояснення аналогічні тим, що встановлені досудовим слідством.
У вчиненому щиро кається, просить вибачення у потерпілого, цивільний позов не визнає з підстав зазначених у відзиві на позов. Просить суд призначати йому покарання не пов'язане з позбавленням волі.
Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Потерпілий ОСОБА_6 надав показання на підтвердження обставин, викладених у обвинувальному акті. Також пояснив, що конфлікт з обвинуваченим виник через те, що обвинувачений вважав, що нібито потерпілий в його адресу щось сказав неналежне. Цивільний позов підтримує у повному обсязі, оскільки кримінальним правопорушенням йому завдана значна матеріальна та моральна шкода.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , пояснили, що 09.05.2020 року святкували компанією день народження ОСОБА_8 , при цьому вживали алкоголь. ОСОБА_7 бачила, як ОСОБА_4 підійшов до ОСОБА_6 і наніс йому удар рукою у верхню частину тулуба, від якого той упав. Все сталось дуже швидко і всіх подробиць вона пригадати вже не може. ОСОБА_8 пояснив, що конфлікт розпочався не при ньому, а він бачив лише його закінчення, коли обвинувачений і потерпілий лежали на землі і обвинувачений продовжував наносити удари ногою Майданюку, після чого він та інші присутні їх розборонили та викликали швидку, оскільки ОСОБА_9 скаржився на різкі болі у верхній частині тіла.
Згідно висновку експерта № 2059 від 18.09.2020, на підставі даних судово-медичної експертизи гр-на ОСОБА_6 , 1990 р.н., та даних, медичної документації на нього ж, у ОСОБА_6 малося наступне тілесне ушкодження: закритий перелом правої ключиці.
Зазначене тілесне ушкодження утворилося від дії тупого (тупих) предмета (предметів), індивідуальні особливості якого (яких) в ушкодженні не відобразилися, якими могли бути руки (стиснута в кулак кисть), ноги (у взутті) та інші предмети.
Дане ушкодження утворилося незадовго до звернення гр-на ОСОБА_6 у спеціалізований лікувальний заклад (КНП «ЮМЛ» ЮМР), і таким чином, могло бути заподіяне 09.05.2020 р. Описане ушкодження не було небезпечним для життя, а викликає тривалий розлад здоров'я строком понад три тижні (більш ніж 21 день), і за цим критерієм, згідно п.п. 2.2.2 і 4.6 "Правил Судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" (1995 р.), відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Таким чином, допитавши обвинуваченого, потерпілого та свідків події, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає доведеним у судовому засіданні те, що ОСОБА_4 вчинив умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, а тому його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 122 КК України.
Обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 - щире каяття та визнання вини.
Обставин, які обтяжують покарання в ході судового розгляду не встановлено.
Відповідно до положень ст. 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень, а покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" з послідуючими змінами та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
При визначенні виду та розміру покарання обвинуваченому суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про його особу, те, що вчинене ним кримінальне правопорушення відносяться до нетяжких злочинів, характеристику АОСББ «ЛІДЕР-ПРОФІ», згідно якої скарг від сусідів не надходило , раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, офіційно працевлаштований.
Згідно досудової доповіді, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого ОСОБА_4 , його історію правопорушень, а також середній рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та високий рівень небезпеки для суспільства, у тому числі окремих осіб, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення або обмеження волі в його випадку можливе та не становить дуже високої небезпеки для суспільства, у тому числі окремих осіб.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів є покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч.1 ст.122 КК України, однак вважає за можливе виправлення ОСОБА_4 без реального позбавлення волі, але в умовах нагляду за ним та звільнення його від відбування покарання з випробуванням і встановленням іспитового строку на підставі ст.75 КК України, та з покладенням обов'язків відповідно до ч.1, 3 ст.76 КК України. Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Приходячи до такого висновку, суд враховує свої дискреційні повноваження (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, які охоплюють повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.
Вирішуючи питання чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов, якщо так, то у якому розмірі, суд виходить із наступного.
Потерпілим ОСОБА_6 заявлено цивільний позов в порядку ст. 128 КПК України про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 17362,25 гривень та моральної - 50000 гривень.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.
Вартість лікування спричинених потерпілому тілесних ушкоджень підтверджується чеками та накладною (а.с. 20-26). При цьому до завданих збитків суд не відносить благодійний внесок на лабораторію в сумі 310 грн. (а.с.26).
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Відповідно до постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», в редакції від 03.12.1997 при визначенні розміру шкоди суд має виходити з цін на майно, що діють у даній місцевості на час розгляду справи, і застосовувати встановлені нормативно-правовими актами для даних випадків кратність, коефіцієнти, індекси, податок на добавлену вартість, акцизний збір тощо.
Покладаючи на підсудного обов'язок відшкодувати матеріальну шкоду, суд має виходити з установленого законом правила про те, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню в повному обсязі. Суд може зменшити розмір відшкодування заподіяної шкоди лише з підстав, передбачених законодавством, з наведенням у вироку відповідних мотивів. Не підлягає зменшенню розмір шкоди, якщо вона заподіяна злочинними діями засудженого, вчиненими з корисливою метою.
З огляду на викладене, вимоги цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 17362,25 гривень є обґрунтованими та документально підтвердженими, за виключенням благодійного внеску в сумі 310 грн., а тому підлягають частковому задоволенню.
Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" вказано, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Так суд дійшов висновку, що потерпілому ОСОБА_6 вчиненим кримінальним правопорушенням спричинено моральну шкоду внаслідок одержаних тілесних ушкоджень, він переніс як фізичний біль, так і психологічні страждання через втрату здоров'я, звичного нормального способу життя, а також переніс оперативне втручання. Тому, враховуючи обставини справи, характер та глибину моральних страждань потерпілого ОСОБА_6 , їх наслідки й інші негативні впливи внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, суд дійшов переконливого висновку, що з врахуванням вимог розумності і справедливості, відшкодування моральної шкоди необхідно визначити у розмірі 20000,00 грн.
Витрати на залучення експерта відсутні.
Відомості про майно, на яке накладено арешт, речові докази, процесуальні витрати у суду відсутні, тому дані питання судом не вирішувалися.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 84-86, 94, 100, 349, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд
Ухвалив:
Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на один рік чотири місяці.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання із встановленням 1(одного) року іспитового строку, якщо він протягом цього строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до п.п.1,2 ч.1 ст.76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_4 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації
На підставі ч.4 ст.76 КК України здійснення нагляду за ОСОБА_4 покласти на уповноважений орган з питань пробації.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення 67362,25 грн. матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_6 17052 (сімнадцять тисяч п'ятдесят дві) грн. 25 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_6 20000 (двадцять тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Южний міський суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя Южного міського суду Сергій ЛЕМЕЦЬ