Справа № 266/5658/20
Провадження№ 2/266/268/21
(ЗАОЧНЕ)
20 січня 2021 року м. Маріуполь
Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Іванця О.Д., за участі секретаря судових засідань Лопатнюк К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням, третя особа ОСОБА_4 ,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що є власником Ѕ частки житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу частки житлового будинку від 26.12.2019 року, який посвідчено приватним нотаріусом Лашиною Н.Г. Інша Ѕ частки вказаного будинку належить ОСОБА_4 . В даний час в будинку фактично мешкають позивач, її чоловік та онук. До придбання позивачем у власність вказаної частки будинку її власником була ОСОБА_5 . Відповідачі у справі є родичами колишнього власника Ѕ частки зазначеного будинку. Після відчуження будинку ОСОБА_5 , ОСОБА_6 добровільно знялись з реєстрації, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишились зареєстрованими. У добровільному порядку здійснити зняття їх з реєстрації місця проживання не виявилось можливим, враховуючи відсутність їх добровільної згоди, до того ж будинок належить двом співвласникам. За місцем реєстрації відповідачі не проживають досить тривалий час у зв'язку із виїздом за межі України. Відповідачі припинили виконувати обов'язки пов'язані зі сплатою комунальних послуг. Реєстрація відповідачів порушує її права як власника. Добровільно відповідачі знятися з реєстрації не бажають з причини відсутності по місцю реєстрації. Просила суд усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні майном у вигляді будинку АДРЕСА_1 , шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
Позивач до суду не з'явився, приймав участь у розгляді справи через свого представника ОСОБА_7 , яка надала письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій просила позов задовольнити в повному обсязі, не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Ухвалою суду від 18.11.2020р. про прийняття позовної заяви до розгляду відповідачам визначено строк для подання відзиву на позовну заяву.
У визначений строк відповідачі відзив на позовну заяву не подали, доказів на спростування вимог, що викладені в позовній заяві в порядку ст. 83 ЦПК України суду не надали.
В судове засідання про яке відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 повідомлені належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України в тому числі шляхом розміщення оголошення на сайті Судової влади України не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Приймаючи до уваги позицію представника позивача, суд ухвалив рішення про заочний розгляд справи відповідно до положень ст. ст. 280-281 ЦПК України з ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку про таке.
Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу частки житлового будинку від 26.12.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Лашиною Н.Г., ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_5 Ѕ частку житлового будинку, загальною площею 157 кв.м., в тому числі житловою площею 71,6 кв. м. з відповідною частиною надвірних побудов та споруд, що розташований за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 11).
Згідно витягу №195003150 від 26.12.2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, право приватної спільної часткової власності на зазначену частку будинку зареєстроване за ОСОБА_1 (а.с. 12).
Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.09.2020 р. №225291772 містить актуальну інформацію про співвласників будинку АДРЕСА_1 , якими є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с. 15-16).
Згідно довідки відділу аналітичного забезпечення Департаменту адміністративних послуг від 13.11.2020 р. у будинку АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 14.04.2015 р. та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 24.04.2004 р. (а.с.25).
Факт не проживання відповідачів за місцем реєстрації підтверджується дослідженою судом довідкою комітету самоорганізації населення «Селище Моряків» від 20.02.2020 року, з якого слідує, що за адресою АДРЕСА_1 мешкають лише ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (а. с.17).
З копії паспорту громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що він зареєстрований з 12.11.2016 р. у м. Шарипово, РФ та йому видано вид на проживання до 10.01.2022 року ( а.с.18-19).
Відповідач ОСОБА_3 має паспорт громадянина РФ, який видано 25.09.2014 р. та має реєстрацію місця проживання в п Первомайськ, РФ з 19.02.2019 р. ( а.с.22).
Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на свій розсуд. Відповідно до вимог Цивільного кодексу України право на проживання відповідача в спірній квартирі залежить від права самого власника і є похідним від нього.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
З огляду на те, що позивач є власником Ѕ частки будинку, тому він має право, відповідно до положень ст. 391 ЦК України, вимагати захисту порушеного права від осіб, які перешкоджають йому користуватися та розпоряджатися його нерухомим майном.
Згідно ст.41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до Закону України за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, що також закріплено в статтях 316,317,319,321 Цивільного кодексу України.
Гарантуючи захист права власності, закон надає право власнику вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з правом володіння.
Права власника житлового будинку визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
З огляду на наведене, виходячи з того, що Відповідачі як члени сім'ї колишнього власника будинку з моменту його відчуження Позивачу, втратили право на користування ним, і відмовляються знятися з реєстрації у добровільному порядку на вимогу власника, перешкоджаючи останньому у користуванні ним на власний розсуд, тому суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 274, 280, 350 ЦПК України, ст.383, 387, 391 ЦК України, ст.ст.155 ЖК України, суд-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням, третя особа ОСОБА_4 - з а д о в о л ь н и т и.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такими, що втратили право користування жилим приміщенням - в будинку АДРЕСА_1 .
Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Іванець О. Д.