Справа № 513/997/20
Провадження № 1-кп/513/24/21
Саратський районний суд Одеської області
20 січня 2021 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурорів військової прокуратури Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт. Сарата кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018160420000276 від 17.07.2018 року стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Карагайли Талдинського району Карагандинської області, Республіки Казахстан, громадянина України, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , з вищою освітою, одруженого, військовослужбовця військової служби за контрактом, заступника командира військової частини НОМЕР_1 , капітана, учасника бойових дій, працюючого з 05.10.2018 року монтажником РЕАП у ТОВ "Телекомунікаційні технології", раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України,
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до Указу виконувача обов'язків Президента України №303/2014 від 17 березня 2014 року "Про часткову мобілізацію" на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу.
22 червня 2016 року капітан ОСОБА_5 уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14 листопада 2016 року №300 капітана ОСОБА_5 призначено на посаду заступника командира вказаної військової частини.
Капітан ОСОБА_5 , проходячи військову службу зобов'язаний дотримуватися вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Закон України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24 березня 1999 року №548-XIV визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально- психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.
Вимоги вищевказаного Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
Необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: - свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; - бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; - беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; - постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; - знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; - дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; - поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; - бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; - вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; - виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; - додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
Відповідно до Закону України "Про дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24.03.1999 551-XIV військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця:
- додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів;
- виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;
- поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Проте всупереч вищезазначениих вимог закону капітан ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи військову службу на посаді заступника командира військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою ухилитися від військової служби в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, о 08 годині 00 хвили 11 липня 2018 року самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_3 , та незаконно ухиляється від військової служби по теперішній час.
Зазначеними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.408 КК України, тобто дезертирство, а саме самовільне залишення військової частини з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Суд з'ясував, що обставини справи ніким з учасників судового провадження не оспорюються і кожен з них правильно розуміє зміст цих обставин, суд також впевнився у добровільності їх позиції та роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені можливості оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
У зв'язку з чим, за згодою прокурорів та обвинуваченого, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, та допитав обвинуваченого і дослідив документи щодо його характеристики.
Будучи допитаним в судовому засіданні ОСОБА_5 повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, не оспорював фактичні обставини справи та кваліфікацію вчиненого кримінального правопорушення.
Дослідивши та оцінивши докази, суд визнає їх належними, допустимими та достовірними, а сукупність зібраних доказів достатньою для визнання ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України, тобто дезертирство, а саме самовільне залишення військової частини з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
При призначенні покарання суд відповідно до положень ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений ОСОБА_5 вперше вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, повністю визнав вину та щиро розкаявся, в період з 20.10.2014 по 10.09.2015 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, має статус учасника бойових дій, працює та позитивно характеризується за місцем роботи, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 ; на обліку у лікаря-психіатра та під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває.
Відповідно до ст. 66 КК України щире каяття є обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 .
Обставини, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, відсутні.
Згідно досудової доповіді Саратського районного сектору з питань пробації від 19 січня 2021 року, виправлення ОСОБА_5 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить небезпеку для суспільства (у т.ч. окремих осіб). Виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних правопорушень (а.с.32-37).
Відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно з частинами 1, 2 ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому основного покарання у виді позбавлення волі, передбаченого в санкції ч.3 ст.408 КК України.
Частинами 2, 4 ст. 52 КК України встановлено, що додатковими покаранням є, зокрема, позбавлення військового, спеціального звання.
За одне кримінальне правопорушення може бути призначено лише одне основне покарання, передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу. До основного покарання може бути приєднане одне чи кілька додаткових покарань у випадках та порядку, передбачених цим Кодексом
Відповідно до ст. 54 КК України засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
Оскільки ОСОБА_5 має військове звання капітан і засуджується за тяжкий злочин, то відповідно до положень ст.54 КК України суд вважає за необхідне призначити йому додаткове покарання у виді позбавлення військового звання капітан.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного ОСОБА_5 , який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, має статус учасника бойових дій, його щире каяття, сімейний стан, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування основного покарання і вважає за необхідне звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покласти на нього в період іспитового строку обов'язки, передбачені п. п. 1, 2 ч.1 ст.76 КК України.
На переконання суду саме таке покарання є необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження нових злочинів.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_5 не застосовувався.
Керуючись ст.ст.368-371, 373- 374 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.408 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з позбавленням військового звання капітан.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч.1 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_5 під час іспитового строку періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Іспитовий строк обчислювати з дня проголошення вироку.
Вирок може бути оскаржений учасниками судового провадження до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Саратський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно вручити прокурору та обвинуваченому. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя ОСОБА_1