Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 518/34/21
Номер провадження: 1-кп/511/86/21
20.01.2021 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
потерпілої ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Роздільна клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Ширяєве, Ширяївського району Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
В провадженні Роздільнянського районного суду Одеської області перебуває на розгляді кримінальне провадження щодо обвинувачення ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Ухвалою суду від 16.01.2021 року по вказаному провадженню було призначено підготовче судове засідання на 20.01.2021 року.
На досудовому слідстві обвинуваченому ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк застосування якого спливає 21.01.2021 року.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання, в якому зазначив про необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 на 60 днів, оскільки вважає, що ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1ст.177 КПК України, які були встановлені слідчим суддею при обранні запобіжного заходу на даний час не відпали, просив задовольнити клопотання з підстав викладених у ньому.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора та просив відпустити його додому.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 заперечував проти клопотання прокурора, вважав його необґрунтованим, оскільки ризики є не підтвердженими. Вважав недоцільним обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, зважаючи на те, що прокурором не доведені вказані ризики.
Потерпіла ОСОБА_4 , погодилася з думкою прокурора про обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, потерпілої, суд прийшов до висновку, що клопотання прокурора належить задовольнити.
Висновок суду обґрунтовується наступним.
Відповідно до статей 3, 4 та 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу та особисту недоторканність можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 2) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадження; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є відповідно до ч.2 ст.177 КПК України наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1ст.177 КПК України.
Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш-м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
При вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід врахувати практику Європейського суду з прав людини про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного (обвинуваченого), але й високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів та потребує від суду більшої суворості в оцінці порушених цінностей суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції).
Відповідно до положень ст.ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року - нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. Обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті для яких вони встановлені.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Обвинувачений ОСОБА_5 після неодноразового притягнення до кримінальної відповідальності належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, натомість знову обвинувачується у скоєнні умисного особливо тяжкого злочину проти життя особи.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, а тому є всі підстави вважати, що знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин останній може переховуватися від суду.
Суд вважає, що перебуваючи на свободі, ОСОБА_5 може переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілу, свідків, у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інші злочини.
Окрім того, обвинувачений за місцем реєстрації не проживає, офіційно не працює, що також може свідчити про наявні ризики переховування від суду.
Обрати відносно ОСОБА_5 інші більш-м'які запобіжні заходи не представляється можливим, так як необхідних умов їх обрання не має і вони на думку суду не забезпечать запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, і застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, не буде ефективним запобіжним заходом і не сприятиме своєчасному розгляду кримінального провадження.
На момент розгляду даної справи термін тримання ОСОБА_5 під вартою не закінчився, однак він сплине до наступного судового засідання. Оскільки питання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою вирішується в судовому засіданні за участю всього складу суду, вважаю за необхідне вирішити це питання в даному судовому засіданні.
Крім того, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги, передбачені ч. 4 ст. 183 КПК України, де вказано, що при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд має право не визначати розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, у випадку підозри (обвинувачення) у злочині який призвів до гибелі людини.
Керуючись ст. 177, 178, 183, 194, 314,315 КПК України, суд
Клопотання прокурора про обрання щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити в повному обсязі.
Обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Одеський слідчий ізолятор" на строк 60 (шістдесят) днів до 20.03.2021 року включно.
Копію ухвали направити до Державної установи "Одеський слідчий ізолятор" - для виконання, прокурору Роздільнянської місцевої прокуратури, ОСОБА_5 - для відома.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала підлягає оскарженню згідно діючого законодавства до Одеського апеляційного суду..
Повний текст ухвали виготовлений 20.01.2021 року.
Головуючий суддя: ОСОБА_1