Справа №522/22065/20
Провадження №2-а/522/123/21
18 січня 2021 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
у складі: судді - Бондар В.Я.,
за участі секретаря судового засідання - Бойко А.В.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження (з урахуванням особливостей встановлених ст.ст. 268-271, 286 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Позивач 12.12.2020 року звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування постанови №ПН МОД 004141 від 26.11.2020 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є громадянином Ісламської республіки Афганістан, прибув на територію України у пошуках притулку. Вперше позивачем було висловлено намір звернутися за міжнародним захистом в кінці лютого 2020 року відразу через декілька днів після прибуття до України. В усному порядку співробітники Управління по роботі з шукачами захисту і соціальної інтеграції ГУ ДМС України в Одеській області відмовили позивачу в прийнятті заяви, посилаючись на відсутність оригіналу свідоцтва про народження та паспортного документа. У зв'язку з веденням карантину позивач не міг особисто звернутися потворно з відповідною заявою. Тому, позивач звернувся до відповідача засобами поштового зв'язку 19.05.2020 року. Лише 26.11.2020 року заяву позивача було прийнято та документовано Довідкою про звернення за захистом в Україні №011565. Проте, того ж дня щодо позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення та постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. через порушення ч.1 ст. 203 КУпАП. Постанову вважає неправомірною, адже відповідачем не було враховано що вперше позивач звернувся через декілька днів після прибуття до України. Також посилається на неможливість застосування заходів адміністративного впливу через карантинні обмеження, відповідно до Постанови КМУ від 18.03.2020 року №259. Тому, в діях ОСОБА_1 відсутні протиправність та вина.
Ухвалою суду від 11.12.2020 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 17.12.2020 року.
У зв'язку з неявкою відповідача у судове засідання 17.12.2020 року, враховуючи думку представника позивача Лагунова В.І. розгляд справи було відкладено на 18.01.2021 року.
До суду 23.12.2020 року надійшов відзив Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, відповідно до якого у задоволенні позову просять відмовити.
В обґрунтування відзиву відзначено, що позивач звернувся до відповідача 26.11.2020 року та того ж дня був документований довідкою про звернення за захистом в Україні. В ході перевірки було встановлено, що позивач порушив правила перебування в Україні. Протокол та постанова складені уповноваженою особою, підписані та отримані позивачем. Представником позивача не було надано жодних обґрунтованих обставин на підтвердження власної правової позиції, а викладені у позові доводи не дають підстав для висновку про неправомірність накладення адміністративного стягнення.
У судове засідання 18.01.2021 року учасники справи не з'явилися, про час, дату та місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Від представника позивача Лагунова В.І. надійшла заява про розгляд справи в письмовому провадженні, позов підтримав в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка в судове засідання будь-якого учасник справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 26.11.2020 року був документований довідкою про звернення за захистом в Україні №011565.
26.11.2020 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.203 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у розмірі 1700 грн. за незаконне проживання на території України без документів на право проживання з 26.02.2020 року, про що свідчить постанова Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області серії ПН МОД №004141.
Протокол про адміністративне правопорушення складено 26.11.2020 року.
До позову додана накладна 651040560680 Укрпошта про відправлення ОСОБА_2 Міграційній службі (м. Одеса, вул. Преображенська, 44) документів вагою 0,242 кг. Огляд не дозволено. Позивач стверджує, що відправлялися документи на отримання притулку в Україні, які отримані відповідачем 26.11.2020 року, втім такі доводи не підтверджуються, адже, що саме відправлялося на наданій накладній встановити не можливо. Дані про отримання відправлення відсутні. А на офіційному веб-сайті Укрпошти відстежити трекінг за номером 651040560680 неможливо, адже «дані про відправлення за номером 6510405610680 на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі».
Також до матеріалів справи не додано жодних доказів, щоб підтверджували доводи позивача про усне звернення до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в лютому 2020 року, через декілька днів після прибуття ОСОБА_1 до України.
Частина 1 статті 203 КУпАП передбачає відповідальність за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в'їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, передбачених частиною другою цієї статті, тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» закріплено, що іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку. Іноземці та особи без громадянства під час проходження прикордонного контролю у пунктах пропуску через державний кордон зобов'язані подати свої біометричні дані для їх фіксації. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Сторонами не заперечується, що позивач в'їхав на територію України в кінці лютого 2020 року. Як вказує позивач ОСОБА_1 прибув на територію України нелегально.
Тобто, з наданих матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 у період лютий-листопад 2020 року перебував на території України не законно, за що його і було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Крім того, є безпідставним посилання позивача на не застосування адміністративної відповідальність за порушення законодавства про правовий статус іноземців, якщо такі порушення настали в період чи внаслідок встановлення карантину.
Відповідно до ч. 4 прикінцевих положень Закону України № № 530-IX від 17.03.2020 року «ро внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» установлено, що до іноземців та осіб без громадянства, які не змогли виїхати за межі України або не змогли звернутися до територіальних органів/підрозділів Державної міграційної служби України із заявою про продовження строку перебування на території України та/або про обмін посвідки на тимчасове/постійне проживання у зв'язку із введенням карантину, не застосовується адміністративна відповідальність за порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, якщо такі порушення настали в період чи внаслідок встановлення карантину. Оформлення документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, у період дії карантину здійснюється за місцем звернення особи.
Вищевказана норма стосується іноземців, які не змогли виїхати за межі України або не змогли звернутися до територіальних органів/підрозділів Державної міграційної служби України із заявою про продовження строку перебування на території України та/або про обмін посвідки на тимчасове/постійне проживання у зв'язку із введенням карантину.
Підставою звернення до відповідача через 9 місяців після прибуття в Україну позивач вказує ведений на території України карантин та не знання позивача своїх прав, української чи російської мов, втім такі обставини не є підставою для скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів; висновків експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, на підставі повно з'ясованих обставин справ, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, а постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є законною та скасуванню не підлягає, оскільки позивач прибув в Україну нелегально та звернувся до органів Державної міграційної служби через 9 місяців, зворотне не підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Керуючись ч. 1 ст. 203 КУпАП, ст.ст. 71, 72, 74, 77, 90, 91, 268-271, 286 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (м. Одеса, вул. Преображенська, 44, код ЄДРПОУ 37811384) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без задоволення.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Приморський районний суд м. Одеси, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення суду складено 20.01.2021 року.
Суддя В.Я. Бондар