20 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/6178/20 пров. № А/857/10902/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Макарика В.Я.
суддів - Бруновської Н.В., Матковської З.М.
за участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційні скарги Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Західного міжрегіонального управління (м. Львів) Міністерства юстиції України та Відкритого акціонерного товариства по будівництву і реконструкції автомобільних шляхів "Західшляхбуд", в особі арбітражного керуючого - ліквідатора Кмити Романа Ігоровича на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року ( головуючий суддя в суді першої інстанції Сакалош В.М.) у справі № 380/6178/20 за адміністративним позовом Стрийської міської ради Львівської області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Західного міжрегіонального управління (м. Львів) Міністерства юстиції України про скасування постанови про накладення штрафу,-
04 серпня 2020 року Стрийська міська рада Львівської області звернулася з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Західного міжрегіонального управління (м. Львів) Міністерства юстиції України в якому просила скасувати постанову про накладення штрафу винесену старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Романом Назаром Олеговичем від 10.06.2020 по виконавчому провадженні №61004890.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року адміністративний позов задоволено.
Скасовано постанову про накладення штрафу винесену старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області західного міжрегіонального управління (м. Львів) Міністерства юстиції України Романом Назаром Олеговичем від 10.06.2020 у виконавчому провадженні №61004890.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Західного міжрегіонального управління (м. Львів) Міністерства юстиції України (79000, м. Львів, пл. Шашкевича, 1; код ЄДРПОУ 34942940) на користь Стрийської міської ради Львівської області (82400, Львівська область; м. Стрий ,вул. Шевченка ,71; код ЄДРПОУ 43317547) судові витрати в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Західного міжрегіонального управління (м. Львів) Міністерства юстиції України та Відкрите акціонерне товариство по будівництву і реконструкції автомобільних шляхів "Західшляхбуд", в особі арбітражного керуючого - ліквідатора Кмити Романа Ігоровича подали апеляційні скарги.
Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Західного міжрегіонального управління (м. Львів) Міністерства юстиції України у своїй апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог Стрийської міської ради відмовити мотивуючи тим, що державним виконавцем 21.01.2020 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Пунктом 2 вказаної постанови зазначено, що рішення суду необхідно боржнику виконати протягом десяти робочих днів.
Рішення суду боржником частково виконано, листом від 26.02.2020 № 3.17/122-1 повідомлено про вжиті заходи, спрямовані на виконання рішення.
В подальшому вимогою державного виконавця від 15.04,2020 № В-8/0:1 26/61004890/8723 зобов'язано боржника повідомити про виконання рішення суду в повному обсязі у триденний термін з дня отримання вимоги.
Боржником у відповідь на вимогу державного виконавця документальне підтвердження виконання рішення суду не надано, причини невиконання, наведені у листі від 24.04.2020 № 3.17/574-1 не є поважними.
Апелянт зазначає, що з моменту відкриття виконавчого провадження і до моменту винесення постанови про накладення штрафу, боржником не вжито жодних заходів спрямованих на виконання судового рішення. Також боржник не скористався своїми правами, встановленими Законом №1404-VIII, а саме: не звернувся до державна виконавця із заявою про відкладення провадження виконавчих дій, не звернувся суду із заявою про відстрочку чи розстрочку виконання, а також не надав державному виконавцю відомостей, які б зумовили обов'язкове зупинення виконавчі провадження. Тобто, жодних дій спрямованих на виконання рішення суду, у вказаний період Стрийською міською радою здійснено не було.
Правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.
Другий апелянт, Відкрите акціонерне товариство по будівництву і реконструкції автомобільних шляхів "Західшляхбуд", в особі арбітражного керуючого - ліквідатора Кмити Романа Ігоровича, також у своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.08.2020 року та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Свою апеляційну скаргу апелянт обґрунтовує тим, що Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.10.2018 у справі 8/33(10), зобов'язано Позивача прийняти до комунальної власності територіальної громади без додаткових умов наступні житлові будинки та допоміжні споруди, що перебувають на балансі Апелянта, а саме: житловий будинок (інвентарний № А-2), який знаходиться за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул.. Дрогобицька., 62: житловий будинок (інвентарний № Б-1), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок (б/н), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; сарай (інв. № Л), сарай б/н, туалет (інвентарний № М) та туалет (інвентарний № С).
В зв'язку із неповним виконанням позивачем ухвали, апелянтом скеровано до Відповідача заяву №02-08/01-2020 від 08.01.2020 року про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню ухвали про зобов'язання позивача прийняти до комунальної власності територіальної громади без додаткових умов частину будинків та допоміжних споруд апелянта.
Листом від 24.04.2020 №3.17/574-1 виконавчий комітет Стрийської МР на вимогу державного виконавця повідомив, що на даний час немає підстав приймати в комунальну власність житлові будинки АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у зв'язку з змінами в законодавстві, а саме Законі України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 р. та Законі України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”, відповідно до яких управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. Співвласники самостійно визначаються із формою правління будинку та управляючою компанією для подальшого обслуговування будинку.
Апелянт зсилається на порядок та процедуру передачі об'єктів житлового фонду у комунальну власність передбачений ЗУ «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності».
Відповідно до положень статті 2 вищезазначеного Закону, об'єктами передачі згідно з цим Законом є об'єкти житлового фонду (у тому числі гуртожитки як об'єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини) та інші об'єкти соціальної інфраструктури (навчальні заклади, заклади культури (крім кінотеатрів), фізичної культури та спорту, охорони здоров'я (крім санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку та аптек), соціального забезпечення, дитячі оздоровчі табори), які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій (далі - підприємств) або не увійшли до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі незавершені будівництвом.
Статтею 4-1 вищезазначеного закону передбачено особливості передачі об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури, зокрема, те, що ініціатива щодо передачі об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність може виходити відповідно від органів, визначених статтею 3 цього Закону, підприємств, на балансі яких перебувають ці об'єкти, а також господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).
З огляду на вищенаведене, апелянт вважає, що позивач зобов'язаний прийняти у комунальну власність без додаткових умов лише частину будинків та допоміжних споруд Апелянта (які не були прийняті у комунальну власність до моменту початку примусового виконання судових рішень).
Учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у їх відсутності за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.
Відповідно до ч. 4 ст.229 КАС України за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави в межах апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги слід задовольнити, виходячи з наступного.
Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.10.2018 по справі 8/33(10) зобов'язано Стрийську міську раду Львівської області (82400, Львівська область, місто Стрий, вулиця Шевченка, 71) прийняти до комунальної власності територіальної громади без додаткових умов наступні житлові будинки та допоміжні споруди Відкритого акціонерного товариства по будівництву та реконструкції автомобільних шляхів „Західшляхбуд" (79044, м. Львів, вул. Коновальця, 33; код ЄДРПОУ 03450123), а саме: житловий будинок (інвентарний № А-2), який знаходиться за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Дрогобицька, 62; житловий будинок (інвентарний № Б-1), який знаходиться за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Дрогобицька, 64; житловий будинок (б/н), який знаходиться за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Дрогобицька, 66; сарай (інв. № Л), сарай б/н, туалет (інвентарний № М) та туалет (інвентарний № С).
Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції Романом Н.О. відкрито виконавче провадження з примусового виконання ухвали №8/33(10) вид. 11.10.2018 та повідомлено боржника про необхідність виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Листом від 26.02.2020 №3.17/122-1 Виконавчий комітет Стрийської МР повідомив відповідача, що відповідно до рішення Стрийської міської ради №629 від 11.12.2018 надано попередню згоду щодо прийняття в міську комунальну власність 8-ми квартирного житлового будинку по АДРЕСА_3 від ВАТ “Західшляхбуд” з подальшою передачею на баланс ОСББ “Дрогобицька-62”.
Рішенням Стрийської міської ради №846 від 10.12.2019 затверджено акт прийому-передачі та передано в управління ОСББ “Дрогобицька-62” житловий будинок по АДРЕСА_3 .
В подальшому вимогою державного виконавця від 15.04.2020 №В-8/03.1-26/61004890/8723 зобов'язано боржника повідомити про виконання рішення суду в повному обсязі у триденний термін з дня отримання вимоги.
Листом від 24.04.2020 №3.17/574-1 Виконавчий комітет Стрийської МР на вимогу державного виконавця повідомив щодо виконання ухвали №8/33 (10) Господарського суду Львівської області від 11.10.2018 р., що на даний час немає підстав приймати в комунальну власність житлові будинки АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у зв'язку з змінами в законодавстві, а саме Законі України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017р. та Законі України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" відповідно до яких управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. Співвласники самостійно визначаються із формою правління будинку та управляючою компанією для подальшого обслуговування будинку.
Вважаючи причини невиконання рішення наведені у листі не поважними, у зв'язку з ненаданням документально підтвердженого виконання рішення суду, державним виконавцем, керуючись статтями 63, 75 Закону України “Про виконавче провадження” винесено постанову, згідно з якою на позивача накладено штраф у розмірі 5100,00 грн.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 р. № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII). Закон № 1404-VIII визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Згідно з вимогами статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1 ч. 1 статті 3 Закону №1404-VIII).
Згідно з вимогами п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Частиною 1 ст. 13 Закону № 1404-VIII встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами
Як видно з ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
Згідно з вимогами ч. 6 статті 26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Частиною 1 статті 63 Закону №1404-VIII передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Як видно з ч. 2 ст. 63 Закону №1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Постановою Господарського суду Львівської області від 08.11.2011 р. у справі № 8/33(10) Відкрите акціонерне товариство по будівництву і реконструкції автомобільних шляхів "Західшляхбуд" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідаційна процедура у справі про банкрутство обмежена строком у 18 місяців (ч. 2 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону 784-ХІV від 30.06.1999 р. з наступними змінами та доповненнями).
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону 784-ХІУ від 30.06.1999 р. (закон чинний на момент прийняття Ухвали), усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.
Отже, стаття 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який є спеціальним Законом, що регулює правовідносини в процедурі банкрутства, передбачає обов'язкову передачу у разі банкрутства підприємства об'єктів житлового фонду та комунальної інфраструктури, що були виявлені в ході ліквідаційної процедури до комунальної власності відповідних територіальних громад. При цьому така передача відбувається без жодних додаткових умов.
Частиною 7 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства (що чинний на момент існування спірних правовідносин) також передбачено, що у разі ліквідації підприємства-банкрута, зобов'язаного згідно із законодавством передати територіальній громаді об'єкти житлового фонду, в тому числі гуртожитки, дитячі дошкільні заклади та об'єкти комунальної інфраструктури, арбітражний керуючий передає, а орган місцевого самоврядування приймає такі об'єкти без додаткових умов у порядку, встановленому законом.
Порядок та процедуру передачі об'єктів житлового фонду у комунальну власність передбачено ЗУ «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності».
Відповідно до положень статті 2 вищезазначеного Закону, об'єктами передачі згідно з цим Законом є об'єкти житлового фонду (у тому числі гуртожитки як об'єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини) та інші об'єкти соціальної інфраструктури (навчальні заклади, заклади культури (крім кінотеатрів), фізичної культури та спорту, охорони здоров'я (крім санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку та аптек), соціального забезпечення, дитячі оздоровчі табори), які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій (далі - підприємств) або не увійшли до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі незавершені будівництвом.
Статтею 4-1 вищезазначеного закону передбачено особливості передачі об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури, зокрема, те, що ініціатива щодо передачі об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність може виходити відповідно від органів, визначених статтею 3 цього Закону, підприємств, на балансі яких перебувають ці об'єкти, а також господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).
Згідно з пунктом 3. статті 4й Закону, рішення щодо передачі об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними організаціями за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за згодою районних або обласних рад.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 р. за № 891 затверджено Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, яке визначає порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій (далі - відомчий житловий фонд) у разі банкрутства, зміни форми власності або ліквідації цих підприємств, установ та організацій. Передачі в комунальну власність підлягають житлові будинки відомчого житлового фонду у тому числі гуртожитки. Відомчий житловий фонд передається у комунальну власність безоплатно.
Відповідно до пункту 5 Положення, передача будинків відомчого житлового фонду в комунальну власність провадиться комісією з питань приймання відомчого житлового фонду в комунальну власність, яка утворюється Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями або виконкомами відповідної Ради.
У випадку ліквідації підприємства, на балансі якого знаходяться об'єкти житлового фонду, такі об'єкти підлягають передачі у комунальну власність, а відповідні місцеві ради зобов'язані вчинити необхідні дії для безоплатного приймання таких об'єктів.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішенні встановлений строк без поважних причин.
В постанові від 31.10.2018 по справі К/9901/49693/18 Верховний Суд зазначає, що з системного аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» випливає, що єдиними заходами примусового виконання рішень зобов'язального характеру є застосування штрафних санкцій до боржника та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно з вищезазначеним Законом. Інших заходів для примусового виконання рішень немайнового характеру законодавством не визначено.
Суд апеляційної інстанції взявши до уваги зазначені норми чинного законодавства та наведені аргументи сторін, вважає, що станом на час винесення оскаржуваної постанови позивачем, який є боржником у виконавчому провадженні, рішення суду не виконано, жодних заходів, спрямованих на виконання рішення з моменту відкриття виконавчого провадження не вжито, відтак правомірно державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду.
Відтак, колегія суддів приходить до переконання про те, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, а в задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідно до частин 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає.
Відповідно до пункту 2 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно частин 1 та 2 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Суд першої інстанції у справі, що розглядається, неповно з'ясував обставини справи, не дав належної оцінки встановленим обставинам, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 229 ч. 4, 243, 272, 287, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційні скарги Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Західного міжрегіонального управління (м. Львів) Міністерства юстиції України та Відкритого акціонерного товариства по будівництву і реконструкції автомобільних шляхів "Західшляхбуд", в особі арбітражного керуючого - ліквідатора Кмити Романа Ігоровича задовольнити. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року у справі № 380/6178/20 - скасувати, прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог Стрийської міської ради Львівської області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Західного міжрегіонального управління (м. Львів) Міністерства юстиції України про скасування постанови про накладення штрафу - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. Я. Макарик
судді Н. В. Бруновська
З. М. Матковська