20 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/4202/20 пров. № А/857/12751/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
суддя (судді) в суді першої інстанції - Махаринець Д.Є.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Рівне,
дата складання повного тексту рішення - 14 вересня 2020 року,
10 червня 2020 року ФОП ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20 березня 2020 року № 00003570504 та № 00003580504.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що в період з 21 лютого 2020 року по 28 лютого 2020 року та з 25 лютого 2020 року по 05 березня 2020 року відповідачем були проведені фактичні перевірки позивача за результатами яких складено акти №458/17-00-13-04/ НОМЕР_1 від 28 лютого 2020 року, №459/17-00-13-04/ НОМЕР_1 від 28 лютого 2020 року, №460/17-00-13-04/ НОМЕР_1 від 28 лютого 2020 року, №461/17-00-33-04/ НОМЕР_1 від 28 лютого 2020 року, №462/17-00-13-04/ НОМЕР_1 від 28 лютого 2020 року, №511/17-00-13-04/ НОМЕР_1 від 05 березня 2020 року та №516/17-00-13-04/ НОМЕР_1 від 05 березня 2020 року. Згідно висновків цих актів, зокрема, встановлено порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у редакції Закону України №1776-ІІІ від 01 червня 2000 року із змінами та доповненнями, а саме реалізація алкогольних напоїв та пива без відповідних документів на придбання (відсутні накладні) на загальну суму 16876,00 грн та ст. 44 Податкового кодексу України й на підставі таких актів перевірок винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Вважає доводи, викладені в актах, необґрунтованими, упередженими та такими, що не відповідають фактичним обставинам та як результат - винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення незаконними та протиправними. По-перше, позивач веде облік товарних запасів у відповідності до вимог чинного законодавства України й у позивача були наявні документи на придбання алкогольних напоїв котрі не взяті до уваги посадовими особами Головного управління ДПС у Рівненській області під час проведення перевірки й на стадії оскарження в адміністративному порядку відповідних податкових повідомлень-рішень, а отже - порушення порядку обліку товарних запасів відсутнє. По-друге, позивач здійснює господарську діяльність у межах м. Рівного в різних місцях, а облік й зберігання товарних запасів та документів на придбання ведеться за місцезнаходженням центральної бухгалтерії (у т.ч. за фактичним місцезнаходженням складу й виїзд на такий склад посадові особи Головного управління ДПС у Рівненській області з метою перевірки даних обставин не здійснювали). По-третє до позивача застосовано подвійну відповідальність за одне й те саме порушення.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано рішення податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №00003570504 від 20 березня 2020 року та №00003580504 від 20 березня 2020 року.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що подані позивачем докази підтверджують дотримання позивачем вимог законодавства та відсутність факту порушення вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та ст. 44 Податкового кодексу України, відповідно, а тому відсутні підстави для застосування контролюючим органом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Рівненській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що надана позивачем до суду першої інстанції книга обліку доходів і витрат не є належним і допустимим доказом, оскільки такий документ надано вже після проведення контролюючим органом фактичної перевірки. Подальше долучення до матеріалів справи документів на придбання товарів зазначених в актах зняття залишків алкогольних напоїв не нівелює наслідків встановлених порушень в ході фактичної перевірки. Суб'єкти господарювання згідно п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Також, позивачем не надано контролюючому органу доказів щодо ведення ним обліку товарних запасів та зберігання первинних документів за іншим місцем, а саме за місцем проживання позивача.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що позивачем були надані під час проведення перевірки та у строк для подання заперечень на акт перевірки всі необхідні документи. Сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, не є підставою для застосування до юридичної особи фінансової санкції, передбаченої ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи(в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін(у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач - ФОП ОСОБА_1 , як суб'єкт підприємницької діяльності зареєстрована 26 травня 2015 року. Позивач здійснює господарську діяльність на загальній системі оподаткування. Основним видом діяльності позивача є Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний) (КВЕД 56.10). Місцем провадження господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 є територія м. Рівного.
В період з 21 лютого 2020 року по 28 лютого 2020 року та з 25 лютого 2020 року по 05 березня 2020 року працівниками Головного управління ДПС у Рівненській області була проведена фактична перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій та використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцем заробітної плати без сплати податків до бюджету.
За результатами таких перевірок було складено акти №458/17-00-13-04/ НОМЕР_1 від 28 лютого 2020 року, №459/17-00-13-04/ НОМЕР_1 від 28 лютого 2020 року, №460/17-00-13-04/ НОМЕР_1 від 28 лютого 2020 року, №461/17-00-33-04/ НОМЕР_1 від 28 лютого 2020 року, №462/17-00-13-04/ НОМЕР_1 від 28 лютого 2020 року, №511/17-00-13-04/ НОМЕР_1 від 05 березня 2020 року та №516/17-00-13-04/ НОМЕР_1 від 05 березня 2020 року, згідно висновків яких, зокрема, перевіркою встановлені порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у редакції Закону України №1776-ІІІ від 01 червня 2000 року із змінами та доповненнями, а саме реалізація алкогольних напоїв та пива без відповідних документів на придбання (відсутні накладні) на загальну суму 16876,00 грн та ст. 44 Податкового кодексу України.
На підставі таких актів перевірок, Головне управління ДПС Рівненській області, керуючись ст. 44, 58 Податкового кодексу України прийняло податкові повідомлення-рішення №00003570504 від 20 березня 2020 року, відповідно до якого, на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 33752,00 грн за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому законом порядку та №00003580504 від 20 березня 2020 року відповідно до якого, на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 510 грн за незабезпечення зберігання первинних документів на придбання продукції.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно із ч. 1 ст. 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи доходів і зборів шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.
Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно із ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Пунктом 86.1 ст. 86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Відповідно до абз. 2 ч. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.
З матеріалів справи слідує, що посадовими особами Головного управління ДПС у Рівненські області були проведені фактичні перевірка суші-барів « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташовані на території м. Рівного та належать ФОП ОСОБА_1 .
За результатами проведених перевірок був складений, зокрема, акт №460/17-00-13-04/ НОМЕР_1 від 28 лютого 2020 року, згідно висновків якого, перевіркою встановлені, в т.ч., наступні порушення: 1) ст. 24 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року №322-VIII із змінами та доповненнями, Постанови КМУ від 17 червня 2015 року №413 «Про порядок повідомлення ДФС та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу», а саме допущення працівників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до роботи без укладення трудового договору та не подання повідомлення про прийняття працівника на роботу до територіальних органів ДПС за місцем обліку їх, як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; 2) п. 12 ст. 3 Закону України №265/95-ВР від 06 липня 1995 року «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у редакції Закону України №1776-ІІІ від 01 червня 2000 року із змінами та доповненнями та ст. 44 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами і доповненнями, а саме: реалізація алкогольних напоїв та пива без відповідних документів на придбання (відсутні накладні) на загальну суму 7400,00 грн. та ст. 44 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами і доповненнями.
Відповідно до п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
На підставі вищезазначеного акту перевірки Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення №00003570504 від 20 березня 2020 року на загальну суму штрафної санкції 33752,00 грн. та №00003580504 від 20 березня 2020 року на загальну суму штрафної санкції 510,00 грн. за порушення п. 12 ст. 3 Закону України №265/95-ВР від 06 липня 1995 року «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у редакції Закону України №1776-ІІІ від 01 червня 2000 року із змінами та доповненнями, а саме: реалізація алкогольних напоїв та пива без відповідних документів на придбання (відсутні накладні) на загальну суму 16876,00 грн. та ст. 44 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами і доповненнями.
Загальна сума нарахованих позивачу штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та ст. 44 Податкового кодексу України склала 34262,00 грн.
Колегія суддів звертає увагу на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено у зв'язку з порушенням, на переконання контролюючого органу, позивачем пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(далі - Закон № 265/95-ВР).
Відповідно до п. 12 ст. 13 Закону № 265/95-ВР, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.
Згідно із ст. 20 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.
Таким чином, фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, при продажі товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації. Недотримання вказаного обов'язку має наслідком застосування фінансової санкції у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації.
Підставою для застосування штрафних санкцій за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, є встановлений факт наявності товарів в місцях їх реалізації та/або зберігання, які не обліковані у встановленому порядку, тобто виявлення товарів у надлишку (перевищення кількості товару в наявності над облікованим товаром).
Облік таких товарів за правилами п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР повинен здійснюватися на складах та/або за місцем їх реалізації.
Оскільки у розділі V Закону № 265/95-ВР передбачена відповідальність за порушення вимог лише цього Закону, тому застосування санкції, передбаченої ст. 20 Закону № 265/95-ВР можливе до суб'єкта господарювання, який не облікував товар та реалізував його, не провівши розрахунки через реєстратор розрахункових операції.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон - № 996-XIV) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
До первинних документів, що є підставою для оприбуткування товару, належать накладні та товарно-транспортні накладні, такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів.
Відповідно до положень ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Разом з тим, колегія суддів зауважує, що п. 12 ст. 13 Закону № 265/95-ВР передбачає альтернативні форми ведення обліку товарних запасів, а саме: облік товарних запасів на складах; облік товарних запасів за місцем їх реалізації; облік товарних запасів на складах та за місцем їх реалізації, і разом з цим, не містить імперативного припису щодо обов'язкового обліку товарних запасів виключно за місцем їх реалізації.
Таким чином, фінансова санкція, встановлена ст. 20 Закону № 265/95-ВР, може бути застосована до суб'єкта господарювання лише у тому випадку, коли такий не веде обліку товарів взагалі.
Водночас, сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не вказує на неналежне ведення обліку товарних запасів на складі магазину і за місцем їх реалізації, та не є підставою для застосування до суб'єкта господарювання фінансової санкції, передбаченої ст. 20 Закону № 265/95-ВР.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 24 квітня 2020 року (справа № 803/1676/16), від 11 червня 2020 року (справа №815/1322/16).
Судом першої інстанції встановлено і скаржником не спростовано, що ФОП ОСОБА_1 веде бухгалтерський облік та податковий облік згідно вимог чинного законодавства, первинні та бухгалтерські документи ФОП ОСОБА_1 не зберігаються в місцях продажу товарів (місцях громадського харчування), а знаходяться в централізованій бухгалтерії фізичної особи-підприємця.
ФОП ОСОБА_1 під час проведення перевірки, разом з запереченнями на акт перевірки (у т.ч. з супровідним листом та доданими до останнього матеріалами) та додаючи відповідні документа на стадії адміністративного оскарження до Державної податкової служби України було надано до Головного управління ДПС у Рівненській області та Державної податкової служби України документи на придбання товару (алкогольних напоїв) на загальну суму 119237,68 грн. (відомості, що підтверджують факт ведення обліку товарних запасів й наявність таких первинних документів) як під час проведення перевірки, разом із Запереченнями на акти перевірок, додатками до заперечень, разом із Скаргами до ДПС України на зазначені податкові повідомлення-рішення й листами-доповненнями до відповідних скарг, котрі протиправно не взяті до уваги Головним управлінням ДПС у Рівненській області та Державною податковою службою України.
Вказані обставини підтверджуються наданими позивачем доказами, а саме: 1) первинними документами, які є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів (документи на придбання товару (алкогольних напоїв та пива) на 23 арк. - видатковими накладними та квитанціями на придбання товару, замовлення такого товару); 2) супровідними листами з додатками до Заперечень на акти фактичних перевірок (з доказами надіслання) на 14 арк.; 3) скаргами від 09 квітня 2020 року на податкові повідомлення-рішення №00003570504 від 20 березня 2020 року та №00003580504 від 20 березня 2020 року (з доказами надіслання) та супровідними листами-доповненнями Скарги від 16 квітня 2020 року на податкові повідомлення-рішення №00003570504 від 20 березня 2020 року та №00003580504 від 20 березня 2020 року (з доказами надіслання).
Позивачем надано та судом до матеріалів справи долучено копії видаткових накладних, квитанцій про оплату за придбаний товар, замовлення на товар, який перебував у неї на реалізації.
Окрім того, відсутність прихідних накладних на товар, а також інших документів позбавляє контролюючий орган перевірити порядок ведення позивачем обліку товарів. Сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані, не є підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої ст. 20 Закону № 265/95-ВР (постанова Верховного Суду від 12 червня 2018 року, справа № 814/413/16).
Таким чином, відсутність складу порушення п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР наявне за умови обліку товарів, які реалізує ФОП, надання підтверджуючих документів щодо походження товару.
По даній справі позивач долучив до матеріалів справи докази походження і ведення обліку товару, який перебуває в нього на реалізації.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача винесені з використанням повноважень останнього без мети, з якою це повноваження надано, необгрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року у справі № 460/4202/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін
Повне судове рішення складено 20 січня 2021 року.