12 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/2884/19 пров. № А/857/15281/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Качмара В.Я., Ніколіна В.В.,
за участю секретаря судового засідання Юник А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року про залишення позовної заяви без розгляду (головуючий суддя Подлісна І.М., м. Тернопіль) по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області в якому просила визнати протиправними та скасувати наступні рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області: податкове повідомлення-рішення № 00124651306 від 13.07.2018 про сплату штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів в сумі 1 (одна) грн. 00 коп.; податкове повідомлення-рішення № 00220101306 від 06.12.2018 про сплату штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів в сумі 24 448 163 (двадцять чотири мільйони чотириста сорок вісім тисяч сто шістдесят три) грн. 35 коп.; податкове повідомлення-рішення № 00124671306 від 13.07.2018 про сплату податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 158 311 (сто п'ятдесят вісім тисяч триста одинадцять) грн. 51 коп.; податкове повідомлення-рішення № 00124681306 від 13.07.2018 про сплату податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 340 (триста сорок) грн. 00 коп.; податкове повідомлення-рішення № 00124691306 від 13.07.2018 про сплату військового збору в сумі 13 275 (тринадцять тисяч двісті сімдесят п'ять) грн. 96 коп.; податкове повідомлення-рішення № 00124701306 від 13.07.2018 про сплату податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 77 093 сімдесят сім тисяч дев'яносто три) грн. 86 коп.; податкове повідомлення-рішення № 00124711306 від 13.07.2018 про сплату єдиного податку з фізичних осіб в сумі 656 894 (шістсот п'ятдесят шість тисяч вісімсот дев'яносто чотири) грн. 96 коп.; податкове повідомлення-рішення № 00124721306 від 13.07.2018 про сплату штрафних санкцій за несплату єдиного податку з фізичних осіб в сумі 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп.; вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0124641306 від 13.07.2018 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 56 001 (п'ятдесят шість тисяч одна) грн. 00 коп.; рішення № 0124631306 від 13.07.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 5 600 (п'ять тисяч шістсот) грн. 01 коп.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року залишено без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Тернопільській області про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення № 00124651306 від 13.07.2018 про сплату штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів в сумі 1 (одна) грн. 00 коп.; податкового повідомлення-рішення № 00124671306 від 13.07.2018 про сплату податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 158 311 (сто п'ятдесят вісім тисяч триста одинадцять) грн. 51 коп.; податкового повідомлення-рішення № 00124681306 від 13.07.2018 про сплату податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 340 (триста сорок) грн. 00 коп.; податкового повідомлення-рішення № 00124691306 від 13.07.2018 про сплату військового збору в сумі 13 275 (тринадцять тисяч двісті сімдесят п'ять) грн. 96 коп.; податкового повідомлення-рішення № 00124701306 від 13.07.2018 про сплату податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 77 093 сімдесят сім тисяч дев'яносто три) грн. 86 коп.; податкового повідомлення-рішення № 00124711306 від 13.07.2018 про сплату єдиного податку з фізичних осіб в сумі 656 894 (шістсот п'ятдесят шість тисяч вісімсот дев'яносто чотири) грн. 96 коп.; податкового повідомлення-рішення № 00124721306 від 13.07.2018 про сплату штрафних санкцій за несплату єдиного податку з фізичних осіб в сумі 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп.; вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0124641306 від 13.07.2018 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 56 001 (п'ятдесят шість тисяч одна) грн. 00 коп.; рішення № 0124631306 від 13.07.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 5 600 (п'ять тисяч шістсот) грн. 01 коп.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В апеляційній скарзі зазначає, що 13.01.2020 відповідач подав до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених частиною 3 статті 123, пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України, у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
05.03.2020 представник позивача подав письмові заперечення проти клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду. Як в запереченнях, так і в доповненнях до них позивач просила суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду. Якщо ж суд дійде переконання, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду з позовною заявою, то він просив поновити такий строк.
05.03.2020 суд першої інстанції у підготовчому судовому засіданні вирішив клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, а також є клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою.
У цей день 05.03.2020 без виходу до нарадчої кімнати, суд проголосив ухвалу, якою відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та поновив позивачу строк звернення до адміністративного суду з позовною заявою. У протоколі судового засідання від 05.03.2020, , вказано (пункт 20): «клопотання представника відповідача відхилити та поновити строки позивача».
Згідно звукозапису судового засідання «Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду і порадившись на місці, ухвалив: клопотання представника відповідача про залишення без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду відхилити. Поновити позивачу строк звернення до суду як такий, що пропущений з поважних причин, з метою не порушення її права у майбутньому щодо не допуску до правосуддя».
Частина 2 статті 241 КАС України передбачає, що клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, тощо вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Частинами 7 та 8 статті 243 КАС України передбачено, що ухвали, постановлені без виходу до нарадчої кімнати, заносяться секретарем судового засідання до протоколу судового засідання. Ухвали, постановлені в судовому засіданні, проголошуються негайно після їх постановлення.
Згідно частини 2 статті 248 КАС України в ухвалі, яку суд постановляє без виходу до нарадчої кімнати, оголошуються висновок суду та мотиви, з яких суд дійшов такого висновку.
Пункт 7 частини 2 статі 230 КАС України визначає, що у протоколі судового засідання зазначаються відомості про ухвали суду, постановлені в судовому засіданні, не виходячи до нарадчої кімнати.
Відповідно до частини 1 статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено згаданим Кодексом.
Частина 8 статті 250 КАС України визначає, що після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення, крім випадків, визначених згаданим Кодексом.
05.03.2020 ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, а також про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою набрала законної сили. Учасники судового провадження таку ухвалу не оскаржували.
Надалі судовий розгляд неодноразово відкладався за клопотаннями учасників справи. 10.08.2020 підготовче судове засідання у цій адміністративній справі завершено і справа призначена до судового розгляду. Наступне судове засідання у справі відбулось 27.10.2020, за результатами якого судом першої інстанції постановлено оскаржувану ухвалу.
За таких обставин апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, у результаті чого після поновлення позивачу строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою залишив таку позовну заяву без розгляду через пропуск поновленого строку.
В поданому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Залишаючи позовні вимоги без розгляду, суд першої інстанції вірно врахував, що згідно з частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.
Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 56.18 цієї статті визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України у разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Так, процедура адміністративного оскарження закінчується:
56.17.1. днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк;
56.17.2. днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги;
56.17.3. днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику;
56.17.5. днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, що оскаржувались.
Конституційний Суд України рішенням від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 за результатами оцінки конституційності норми частини четвертої статті 99 КАС України у чинній на той час редакції (про скорочені строки звернення до адміністративного суду в разі попереднього використання можливостей досудового порядку вирішення спору) підтвердив її конституційність як такої, що забезпечує оперативність розгляду судової справи і жодною мірою не обмежує суб'єктів щодо права на судовий захист; нею скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено (абзаци шостий, чотирнадцятий пункту 6.1).
Такий висновок Конституційного Суду України судова палата Касаційного адміністративного суду Верховного Суду вважає релевантним щодо нинішнього стану нормативно-правового регулювання. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.10.2019 по справі №640/20468/18 та від 25.10.2019 у справі №640/20569/18.
Згідно положень пункту 1.1. статті 1 Податкового кодексу України, цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
У відповідності до пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Суд правильно зазначив, що положеннями абзаців 5-7, 9 частини четвертої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.
У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою нею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
Отже, вказаними положеннями визначений порядок дій платника в частині непогодження із отриманим рішенням про нарахування пені та застосування штрафів, яким є адміністративний чи судовий вид оскарження.
Аналогічна правова позиція щодо застосування скороченого строку звернення до суду передбаченого спеціальними нормами інших законів викладена в постановах Верховного Суду від 17 липня 2019 у справі №0740/1050/18 (К/9901/13133/19), від 8 серпня 2019 у справі № 480/106/19 (К/9901/16500/19), від 31 січня 2019 у справі № 802/983/18-а (К/9901/64845/18).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку для звернення з адміністративним позовом у цій справі застосовується для податкових повідомлень-рішень відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового Кодексу України строк протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження; для рішень про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску та за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - протягом десяти календарних днів.
Згідно матеріалів справи предметом оскарження у даній адміністративній справі винесені відповідачем 13.07.2018 є: податкове повідомлення-рішення № 00124651306 від 13.07.2018 про сплату штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів в сумі 1 (одна) грн. 00 коп.; податкове повідомлення-рішення № 00124671306 від 13.07.2018 про сплату податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 158 311 (сто п'ятдесят вісім тисяч триста одинадцять) грн. 51 коп.; податкове повідомлення-рішення № 00124681306 від 13.07.2018 про сплату податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 340 (триста сорок) грн. 00 коп.; податкове повідомлення-рішення № 00124691306 від 13.07.2018 про сплату військового збору в сумі 13 275 (тринадцять тисяч двісті сімдесят п'ять) грн. 96 коп.; податкове повідомлення-рішення № 00124701306 від 13.07.2018 про сплату податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 77 093 сімдесят сім тисяч дев'яносто три) грн. 86 коп.; податкове повідомлення-рішення № 00124711306 від 13.07.2018 про сплату єдиного податку з фізичних осіб в сумі 656 894 (шістсот п'ятдесят шість тисяч вісімсот дев'яносто чотири) грн. 96 коп.; податкове повідомлення-рішення № 00124721306 від 13.07.2018 про сплату штрафних санкцій за несплату єдиного податку з фізичних осіб в сумі 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп.; вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0124641306 від 13.07.2018 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 56 001 (п'ятдесят шість тисяч одна) грн. 00 коп.; рішення № 0124631306 від 13.07.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 5 600 (п'ять тисяч шістсот) грн. 01 коп.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач скористалася досудовим порядком вирішення спору шляхом подання 30.07.2018 повідомлення про оскарження рішень контролюючого органу до Головного управління ДФС в Тернопільській області. Державною фіскальною службою України прийнято два рішення за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 : рішення № 14854/м/99-99-11-02-01-11 від 27.09.2018 (отримано представником позивача 20.11.2018 року) про результати розгляду скарги на податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій за порушення іншого законодавства (від 25.09.2017 №00124651306, №00124651306 (при цьому слід врахувати, що при формуванні цих рішень була допущена помилка та їх слід вважати рішеннями від 13.07.2018 № 00124661306 (готівка) та від 13.07.2018 № 00124651306 (рро)), від 13.07.2018 №00124671306, №00124681306, №00124691306, №00124701306 (платником зазначено в скарзі №00124791306), №00124711306, №00124721306). Даним рішенням про результати розгляду скарги скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.07.2018 № 00124661306 (готівка) в частині застосовних штрафних санкцій поза межами строків давності та відповідно ГУ ДФС у Тернопільській області сформовано податкове повідомлення-рішення від 06.12.2018 № 00220101306 про застосування штрафних санкцій за порушення порядку обігу готівки з врахуванням зменшення на суму 24448163,35грн.; рішення № 13263/с/99-99-11-02-02-25 від 31.08.2018 року (отримано представником позивача 07.09.2018 року) про результати розгляду скарги на рішення щодо визначення контролюючим органом грошових зобов'язань за платежем єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (рішення № 0124621306, № 0124631306 від 13.07.2018, вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0124641306 від 13.07.2018.
Рішення про результати розгляду скарги отримано позивачем - 20.11.2018, граничний строк подання позову до суду - 20.12.2018 року, в той час як позов подано до суду - 18.12.2019, тобто зі значним пропуску процесуального строку встановленого як спеціальним законом (п.56.19 ст. 56 Податкового кодексу України) так і Кодексом адміністративного судочинства України (ст.122).
Суд першої інстанції вірно вважав, що звернувшись до суду лише 18.12.2019, позивач пропустила 10-денний строк звернення до суду, який встановлений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та нею не подано клопотання про поновлення строку із наведенням обставин, які б вказували на поважність причин пропуску строку.
Також, судом першої інстанції з'ясовано, що позовна заява ФОП ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Тернопільській області в частині скасування рішень щодо визначення контролюючим органом грошових зобов'язань за платежем єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (рішення № 0124631306 від 13.07.2018, вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0124641306 від 13.07.2018) подана до суду 18 грудня 2019 року, тобто зі значним пропуском спеціального скороченого строку звернення до суду передбаченого положеннями абзаців 5-7, 9 частини четвертої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів), а саме: рішення про результати розгляду скарги отримано позивачем - 07.09.2018, граничний строк подання позову до суду - 17.09.2018 року, в той час як позов подано до суду -18.12.2019, тобто зі значним пропуску процесуального строку встановленого як спеціальним законом (абзац 9 частини четвертої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» так і Кодексом адміністративного судочинства України (ст.122).
Аналогічна правова позиція щодо застосування скороченого строку звернення до суду передбаченого спеціальними нормами інших законів викладена в постанові Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі №0740/1050/18 (К/9901/13133/19).
Згідно частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Пунктом 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а тому підставно залишив позовну заяву без розгляду.
Тому, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а ухвала відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року про залишення позовної заяви без розгляду по справі № 500/2884/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді В.Я. Качмар
В.В. Ніколін
повний текст складено 20.01.2021