12 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/785/20 пров. № А/857/11148/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Большакової О.О., Ніколіна В.В.,
за участю секретаря судового засідання Юник А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року (головуючий суддя Костецький Н.В., м. Львів, повний текст складено 10.08.2020) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним і скасування наказу,-
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 в якому просив визнати протиправним і скасувати наказ відповідача від 26.12.2019 №174-БГ «Про результати службового розслідування» щодо накладення дисциплінарного стягнення - «сувора догана».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 26.12.2019 № 174-БГ «Про результати службового розслідування» щодо накладення дисциплінарного стягнення «сувора догана».
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Військова частина НОМЕР_1 оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Тому просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.08.2020 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.
В апеляцій скарзі зазначає, що оскільки спірні правовідносини в даному провадженні стосуються накладення на позивача дисциплінарного стягнення, то для правильного вирішення справи важливим, перш за все, є встановлення того, чи мав місце сам проступок (дисциплінарне порушення), за який на позивача було накладене стягнення та чи доведено вину військовослужбовця; чи відповідало накладене стягнення тим стягненням, яке за законом може бути накладене на відповідну категорію військовослужбовців; чи особа, яка застосувала стягнення, мала відповідні повноваження і діяла в їх межах і чи було дотримано встановленої законом процедури (порядку) притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності (в тому числі строків накладення стягнення).
Щодо того, чи мав місце сам проступок (дисциплінарне порушення), за яке на позивача було накладено дисциплінарне стягнення та чи доведено вину військовослужбовця то апелянт зазначає, що згідно з ч.2 ст.74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року N551-XIV (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я та віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Відповідно до п.2 статті 3 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України.
Відповідно статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця, зокрема: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; додержуватись визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями.
Відповідно до частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України за стан військової дисципліни у військовій частині відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Відповідно до частини 3 статті 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до дисциплінарної відповідальності...
Відповідно до частини 5 статті 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України кожний військовослужбовець (зокрема позивач) зобов'язаний сприяти у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни.
Згідно з ст.84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Відповідно до ч.7 ст.85 Дисциплінарного статуту порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України встановлюється наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях - центральними органами виконавчої влади, яким вони підпорядковані.
Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок №608).
Пунктом 2 розділу І Порядку №608 визначено, що службове розслідування це - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Пунктом 3 розділу І Порядку визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення.
Пунктом 1 розділу V Порядку №608 визначено, що за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування.
Згідно з пунктами 1, 2 розділу VI Порядку №608 командир (начальник), який призначив службове розслідування, у 10-денний строк розглядає акт та матеріали службового розслідування. За результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
З огляду на вказані акти законодавства, апелянт стверджує, що у випадку скоєння дисциплінарного проступку і призначення в зв'язку з цим службового розслідування, саме Акт відповідного службового розслідування є єдиним законодавчо визначеним засобом доказування (в розумінні ч.2 ст.74 КАС України) наявності неправомірних дій військовослужбовця, причинного зв'язку між правопорушенням та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби, вини військовослужбовця та причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення.
Відтак, якщо в спірних правовідносинах призначалось службове розслідування і в матеріалах справи є акт відповідного службового розслідування, яким встановлено неправомірність дій військовослужбовця, його вину чи інші обставини скоєння дисциплінарного правопорушення, то в силу ч.2 ст.74 КАС України такі обставини слід вважати підтвердженими належними засобами доказування.
Як вбачається з п.2 наказової частини оскаржуваного позивачем наказу №174-БГ від 26.12.2019, на ОСОБА_1 було накладене дисциплінарне стягнення «сувора догана» за упущення при виконанні службових обов'язків, недотримання вимог статей 12, 262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та вимог статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Рішення про видання наказу та притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності командиром військової частини НОМЕР_1 було прийняте за результатами розгляду ним акту службового розслідування, проведеного на виконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.12.2019 року №174-АГ «Про призначення службового розслідування» з метою уточнення причин та умов, що сприяли можливому правопорушенню.
В самому ж акті відповідного службового розслідування було встановлено порушення підполковником ОСОБА_1 вимог статей 12, 262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо додержання Конституції України та законів України, Військової присяги, сумлінного і чесного виконання військового обов'язку та виконання службових обов'язків та вимог статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України щодо додержання військової дисципліни і, відповідно, запропоновано в зв'язку з цим розглянути питання про притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності.
Так, підполковник ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді старшого офіцера групи контролю виконання заходів у зонах діяльності відділу запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень з 27.04.2018.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.12.2019 № 174-АГ було призначено службове розслідування з метою уточнення причин та умов, що сприяли несвоєчасному наданню доповіді про прибуття зі стаціонарного лікування підполковника ОСОБА_1 . Підставою для проведення службового розслідування став рапорт начальника відділу запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень - заступника командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 від 16.12.2019, який є прямим начальником позивача, про те, що підполковника ОСОБА_1 13.12.2019 було виписано із стаціонарного лікування у ВМКЦ Західного регіону України, проте про даний факт він доповів лише о 08.00 16.12.2019.
В ході проведення службового розслідування встановлено, що позивач ОСОБА_1 (згідно повідомлення ВМКЦ Західного регіону від 13.12.2019) знаходився на стаціонарному лікуванні у ВМКЦ Західного регіону. Зі слів позивача близько 14.00-15.00 13.12.2019 він отримав від чергової медсестри лише виписку з медичної карти стаціонарного хворого (епікриз) №14781, а повідомлення про його перебування на стаціонарному лікуванні станом на 15.00 того ж дня знаходилось на підписі у начальника медичної частини ВМКЦ Західного регіону. Позивач ОСОБА_1 повідомив чергову медсестру відділення ОСОБА_3 , що уповноважив сусіда по медичній палаті №10 ОСОБА_4 на отримання належним чином зареєстрованого повідомлення про перебування на лікуванні.
13.12.2019 о 15.00 підполковник ОСОБА_1 прибув (з його слів) у військову частину НОМЕР_1 , доповів тимчасово виконуючому обов'язки начальника відділу запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень - заступника командира військової частини НОМЕР_1 підполковнику ОСОБА_5 про прибуття, проте необхідних документів не надав. Після вказівки свого (на той час) прямого начальника підполковника ОСОБА_5 щодо надання необхідних документів та написання рапорту на звільнення від виконання службових обов'язків, яке, за словами позивача йому мало надатись після завершення стаціонарного лікування, останній заперечив та сказав, що, враховуючи те, що документи відсутні, він являється таким, що знаходиться на лікуванні.
При цьому, апелянт зазначає, що слова підполковника ОСОБА_1 щодо хронології подій 13.12.2019 не відповідають дійсності, оскільки він одночасно о 15.00 не міг перебувати у ВМКЦ Західного регіону, де очікував повідомлення про його перебування на стаціонарному лікуванні, яке станом на 15.00 того ж дня знаходилось на підписі у начальника медичної частини ВМКЦ ІНФОРМАЦІЯ_1 та у військовій частині НОМЕР_1 . Дана обставина не була взята до уваги при винесенні рішення судом першої інстанції.
Тимчасово виконуючому обов'язки начальника відділу запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень - заступника командира військової частини НОМЕР_1 підполковнику ОСОБА_5 жодної інформації щодо виписки ОСОБА_1 не надходило, оскільки останній належним чином не доповів, відповідних документів не представив.
Надалі позивач ОСОБА_1 повернувся до ВМКЦ Західного регіону після дзвінка ОСОБА_4 , де о 16.45 отримав повідомлення про його перебування на стаціонарному лікуванні. Викладена у поясненні ОСОБА_4 інформація щодо отримання ним повідомлення про перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні о 16.40 повністю спростована черговою медсестрою відділення ОСОБА_3 , котра у поясненні вказала, що о 15.10 передала повідомлення пацієнту ОСОБА_4 . Під час допиту у якості свідка під час слухання справи у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що передала повідомлення про виписку ОСОБА_1 його сусіду по палаті близько 15.00 13.12.2019, а не після 15.00, як зазначено в рішенні суду першої інстанції.
Апелянт при цьому вказує, що мають місце суттєві розбіжності у часових показниках щодо хронології подій 13.12.2019 ОСОБА_1 , оскільки він не міг о 16.40 13.12.2019 отримати інформацію у ОСОБА_4 про наявність у останнього повідомлення про виписку (оскільки з пояснень останнього йому дали повідомлення о 16.40), а у 16.45 вже знаходитись у ВМКЦ Західного регіону України.
Тобто рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності було прийнято виходячи з доведених належним чином його протиправних дій та порушення ним вищезазначених норм законодавства та за наявності вини військовослужбовця у їх скоєнні, котрі підтвердженні актом службового розслідування (який в спірних правовідносинах в розумінні ч.2 ст.74 КАС України є єдиним належним засобом доказування відповідних обставин).
Відповідно до частини 1 статті 7 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 зазначеного Статуту.
Відповідно до статті 8 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України командири, посади яких в цьому статуті не визначені, користуються дисциплінарною владою стосовно підлеглих військовослужбовців згідно з військовим званням, передбаченим їх посадою. Військове звання, передбачене посадою командира військової частини НОМЕР_1 (начальника територіального управління Військової служби правопорядку) - «полковник». Відповідно, керуючись вимогами пункту «е» статті 8 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України командир військової частини НОМЕР_1 користується дисциплінарною владою командира бригади (полку, корабля 1 рангу).
Відповідно до частини 1 статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Стаття 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначає, які дисциплінарні стягнення можуть бути накладені на військовослужбовця, зокрема пунктом «в» даної статті 48 визначено, що одним із дисциплінарних стягнень, накладених на військовослужбовця, в тому числі й на позивача, може бути «сувора догана».
Відповідно статті 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України командир бригади (полку, корабля 1 рангу), дисциплінарною владою якого користується командир військової частини НОМЕР_1 , має право застосовувати стягнення, передбачені пунктами «а»-«ґ», а також пунктами «д»-«ж» (до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно) статті 48 зазначеного Статуту. Враховуючи те, що позивач є офіцером, а саме підполковником Збройних Сил України, командиром військової частини НОМЕР_1 до нього можна було застосувати одне із стягнень, передбачене пунктами «а»-«ґ» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, а саме «сувора догана», що і було зроблено в межах наданих повноважень командиром військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно статті 83 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну і громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
При винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не прийнято до уваги вимоги п. 2.9.1.9. наказу Генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 № 124 «Про затвердження Інструкції з діловодства у Збройних Силах України», відповідно до якого констатуюча частина наказу має бути короткою (лаконічною). У ній має бути зазначено підставу, обґрунтування або мету видання наказу (директиви, розпорядження).
У констатуючій частині наказів про притягнення до дисциплінарної (матеріальної) відповідальності необхідно зазначати конкретних посадових осіб з повним найменуванням їх штатних посад та військових звань, які винні в тому чи іншому порушенні, а також ступінь їх вини, що відповідно й було зроблено командиром військової частини НОМЕР_1 при виданні наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.12.2019 №174-БГ «Про результати службового розслідування».
У рішенні ж суду вказано, що у оскаржуваному наказі не зазначено обставини вчинення допущеного ОСОБА_1 проступку, підстави прийняття рішення про притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності із обґрунтуванням обрання виду стягнення, що й не повинно було бути зроблено командиром військової частини НОМЕР_1 при виданні даного наказу, оскільки вся вищевказана інформація висвітлена у Акті службового розслідування, копія якого наявна у матеріалах даної справи, і який був складений за результатами проведеного по даному факту службового розслідування.
Таким чином, своїми діями позивач порушив вимоги статей 12, 262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та вимоги статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, за що й був притягнутий до дисциплінарної відповідальності шляхом накладення на нього дисциплінарного стягнення «сувора догана», яке відповідало тому стягненню, яке за законом може бути накладене на відповідну категорію військовослужбовців командиром військової частини НОМЕР_1 , який мав відповідні повноваження і діяв в їх межах та при цьому було дотримано встановлену законом процедуру (порядок) притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
У відповідності до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 .
16.12.2019 до адміністративного відділення штабу Військової частини НОМЕР_1 начальник відділу запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень заступник командира Військової частини НОМЕР_1 полковник ОСОБА_6 подав рапорт щодо несвоєчасного подання доповіді про прибуття зі стаціонарного лікування підполковником ОСОБА_1 , старшим офіцером групи контролю виявлення заходів у зонах діяльності відділу запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень Військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 16.12.2019 № 174-АГ «Про призначення службового розслідування» з метою встановлення причин та умов, що сприяли несвоєчасному поданню доповіді військовослужбовцем ОСОБА_1 призначено службове розслідування.
Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 21.12.2019 № 179-АГ «Про продовження терміну проведення службового розслідування» з метою якісного та всебічного проведення службового розслідування продовжено термін проведення службового розслідування.
Відповідно до акту службового розслідування від 24.12.2019 встановлено наявність технічної можливості у підполковника ОСОБА_1 після виписки з Військово-медичного клінічного центру Західного регіону 13.12.2019 для доповіді по команді, з представленням належним чином підписаних та зареєстрованих необхідних документів, спроба введення в оману командування Військової частини НОМЕР_1 стосовно хронології подій 13.12.2019, фактичне ігнорування підполковником ОСОБА_1 вимог наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 26.12.2019 № 155-БГ/дск, недотримання підполковником ОСОБА_1 вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відтак запропоновано за упущення при виконання службових обов'язків, недотримання вимог статей 12, 262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо виконання службових обов'язків, що визначають обсяг завдань, доручень за посадою та вимог статті 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України щодо додержання військової дисципліни старшого офіцера групи контролю групи виконання заходів у зонах діяльності відділу запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень Військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 16.12.2019 № 174-АГ «Про результати службового розслідування» за упущення при виконання службових обов'язків, недотримання вимог статей 12, 262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України щодо виконання службових обов'язків, що визначають обсяг завдань, доручень за посадою та вимог статті 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України щодо додержання військової дисципліни старшого офіцера групи контролю групи виконання заходів у зонах діяльності відділу запобігання, виявлення злочинів та інших правопорушень Військової частини НОМЕР_1 на підполковника ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення сувора догана.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що в оскаржуваному наказі не вказано обставини вчинення допущеного ОСОБА_1 проступку, підстави прийняття рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності із обґрунтуванням обрання виду стягнення - сувора догана, з урахуванням передбачених у Дисциплінарному статуті Збройних Сил України обставин.
При цьому, судом першої інстанції враховано, що день виписки позивача з лікарні 13.12.2019 - п'ятниця. Субота та неділя є вихідними днями. 13.12.2019 в день виписки позивача з Військово-медичного клінічного центру Західного регіону о 16:30 год позивач перебував у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону (листок огляду а.с. 41). Згідно посянень свідка ОСОБА_3 епікриз та повідомлення про виписку позивача в частину видані після 15:00 не позивачу. Тому суд першої інстанції вважав, що у позивача була відсутня можливість надати у військову частину епікриз та повідомлення про виписку саме 13.12.2019. Крім цього відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 16.12.2019 № 264 підполковник ОСОБА_1 прибув і приступив до виконання службових обов'язків з 14.12.2019.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 26.12.2019 № 174-БГ «Про результати службового розслідування» щодо накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «сувора догана» не містить достатнього обгрунтування вчинення позивачем правопорушення та обрання саме такого виду стягнення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Проте, суд апеляційної інстанції з такими доводами суду першої інстанції не погоджується.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються, як цим Законом, так і відповідними положеннями про проходження військової служби та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 №548-XIV
Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини).
Обов'язки посадових осіб, не зазначені в цьому Статуті, визначаються відповідними порадниками та положеннями.
Відповідно до статті 5,6 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.
Вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
Згідно з п. п. 1 ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці зобов'язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.
Відповідно до статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
У відповідності до положень cт. 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Згідно з ст. 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України . єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази.
Згідно з абзацом шостим статті 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир зобов'язаний встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України.
За приписами ст. 262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України начальник військового закладу охорони здоров'я зобов'язаний за п'ять днів до виписки військовослужбовців повідомити про це командира військової частини, з якої вони прибули. У день виписки із військового закладу охорони здоров'я військовослужбовцям видаються відповідні документи і вони самостійно (якщо не прибув супроводжуючий із військової частини) направляються до військової частини, з якої прибули. Після повернення до військової частини і доповіді безпосередньому командирові (начальникові) військовослужбовці направляються до медичного пункту військової частини, де здають медичні документи; інші документи здаються сержантові із матеріального забезпечення (старшині) роти.
Згідно з преамбулою Дисциплінарного статуту Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут Збройних Сил України (у редакції чинній на час існування спірних правовідносин)) затвердженого Законом України № 551-XIV від 24.03.1999 «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
Відповідно до ст.ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Згідно з ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Відповідно до ч. 1 статті 5 Дисциплінарного статуту за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Згідно ч. 3 вказаної статті стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Відповідно до положень cт. 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Статтею 83 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Згідно cт. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Відповідно до статті 83, абзацу 1 статті 84, абзацу 1 та 3 статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Відповідно до ст. 86 Дисциплінарного Статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Згідно ст. 87 Дисциплінарного Статуту дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці.
Відповідно до ст. 98 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.
З огляду на викладені норми Дисциплінарного статуту, колегія судів зазначає, що підставою для застосування до військовослужбовця дисциплінарного стягнення є невиконання або неналежне виконання військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку. При цьому, обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок є дискреційними повноважень суб'єкта його накладення. Крім того, положення наведеного законодавства, не містять жодних застережень щодо необхідності дотримання послідовності при застосуванні до осіб дисциплінарних стягнень, а передбачають необхідність застосування до особи, якою вчинено дисциплінарний проступок, дисциплінарного стягнення, співрозмірного з вчиненим нею проступком та з урахуванням обставин його скоєння.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 816/70/16.
Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого від 13.12.2019 № 14781, ОСОБА_1 перебував на лікуванні у стаціонарному відділенні у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону з 28.11.2019 по 13.12.2019.
Отже, з урахуванням вимог ст. 262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України згідно яких у день виписки із військового закладу охорони здоров'я військовослужбовцям видаються відповідні документи і вони самостійно (якщо не прибув супроводжуючий із військової частини) направляються до військової частини, з якої прибули. Після повернення до військової частини і доповіді безпосередньому командирові (начальникові) військовослужбовці направляються до медичного пункту військової частини, де здають медичні документи; інші документи здаються сержантові із матеріального забезпечення (старшині) роти, позивач зобов'язаний був 13.12.2019 прибути до військової частини та доповісти безпосередньому, а у разі відсутності - наступному прямому начальнику (ст. 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України) про прибуття про проходження служби.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі дії позивач повинен був вчинити саме після отримання відповідних документів. Тому твердження позивача, що він в районі 13-15 год перебував в військові частині і повідомляв, що його випишуть із лікувального закладу не заслуговують на увагу, бо на той час він ще не отримав необхідних документів (повідомлення Військово-медичного клінічного центу), тобто офіційно перебував на лікуванні.
Крім того, Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, ні інші акти, які регулюють проходження служби, не визначають способу доповіді, а отже така може відбуватись і інший спосіб ніж особисто начальнику(в телефонному режимі і т.п.). Відтак твердження позивача, що після виписки з лікарні позивач вжив всіх необхідних заходів щодо повідомлення про виписку з Військово-медичного клінічного центру Західного регіону та прибуття до військової частини в перший робочий день - 16.12.2019 не заслуговують на увагу.
Оскільки на військовослужбовця покладено обов'язок у день виписки із військового закладу охорони здоров'я прибути до військової частини, доповісти безпосередньому командирові, а позивач цього обов'язку не виконав, то відповідно ним було вчинено дисциплінарний проступок, що й було встановлено в процесі службового розслідування.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач виносячи наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності діяв з урахуванням вимог ст. 86 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, а суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції постановляючи рішення застосовував норми Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, які були змінені, або виключені на підставі Закону №205-ІХ від 17.10.2019, який набрав чинності 30.11.2019.
Судові витрати відповідно до вимог статті 139 КАС України не стягуються.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, бо висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права, а у задоволенні позовних вимог - відмовити.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити, скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року по справі № 380/785/20.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді О.О. Большакова
В.В. Ніколін
повний текст складено 20.01.2021