12 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/6057/20 пров. № А/857/14716/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Затолочного В.С., Ніколіна В.В.,
за участю секретаря судового засідання Юник А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року з питань забезпечення позову (головуючий суддя Жуковська Л.А., м. Рівне) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради, Рівненської міської ради про визнання дій та результатів протиправними, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинення певних дій,-
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з позовом до Рівненської міської ради, Управління земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання дій та результатів протиправними, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинення певних дій.
Одночасно з поданням позовної заяви ОСОБА_1 подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони Рівненській міській раді та її виконавчим органам вчиняти певні дії щодо земельної ділянки площею 1000м2 на АДРЕСА_1 , із кадастровим номером 5610100000:01:034:0130, зокрема, погоджувати, виносити на розгляд та затверджувати документацію із землеустрою, передбачену Законом України «Про землеустрій» від 220.5.2003 за № 858-ІV, щодо земельної ділянки площею 1000м2 на АДРЕСА_1 із кадастровим номером 5610100000:01:034:0130, відповідно до рішення Рівненської міської ради «Про затвердження Порядку розподілу вільних від забудови земельних ділянок між учасниками бойових дій, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції (операції Об'єднаних сил), та сім'ями, члени яких загинули під час участі в АТО (ООС), для передачі земельних ділянок безоплатно у власність» від 02.07.2020 за № 7564.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Рівненській міській раді та її виконавчим органам вчиняти певні дії щодо земельної ділянки площею 1000 м2 на АДРЕСА_1 , із кадастровим номером 5610100000:01:034:0130, зокрема, погоджувати, виносити на розгляд та затверджувати документацію із землеустрою, передбачену Законом України «Про землеустрій» від 22.05.2003 за № 858-ІV, щодо земельної ділянки площею 1000м2 на АДРЕСА_1 із кадастровим номером 5610100000:01:034:0130, відповідно до рішення Рівненської міської ради «Про затвердження Порядку розподілу вільних від забудови земельних ділянок між учасниками бойових дій, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції (операції Об'єднаних сил), та сім'ями, члени яких загинули під час участі в АТО (ООС), для передачі земельних ділянок безоплатно у власність» від 02.07.2020 за № 7564.
Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції Управління земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради оскаржило її в апеляційному порядку та просить скасувати таку, а заяву залишити без задоволення.
В апеляційній скарзі зазначає, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
При цьому, апелянт зазначає, що забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, тобто покликане гарантувати виконання рішення адміністративного суду і спрямоване на забезпечення принципу обов'язковості судових рішень.
Водночас, звертаючись до суду із заявою щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати підстави звернення із такою заявою, а також надати відповідні докази в підтвердження наведених у заяві аргументів.
Необґрунтоване вжиття таких заходів може призвести до значно більших ускладнень, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Відтак, під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів.
Згідно з Рекомендації №К (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Оцінюючи обґрунтованість заяви про забезпечення позову, суд має враховувати, що заявником не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили, що виконання рішення у справі у разі задоволення позовних вимог з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача буде ускладненим або неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, а також, що для відновлення таких прав і свобод необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Також, заявником у вказаній заяві не було надано належного обґрунтування щодо забезпечення позову у зазначений спосіб.
Позивачем також не зазначено, з яких саме обставин заявник дійшов висновку щодо існування, без вжиття заходів забезпечення позову, очевидної небезпеки заподіяння шкоди його інтересам та не надано доказів, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі в межах заявлених позовних вимог, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Заявник фактично зсилається на ймовірність настання певної події, а не на фактичні обставини, які б підтверджували загрозу ускладнення виконання судового рішення та поновлення прав позивача.
Щодо посилання заявника на наявність очевидних ознак протиправності дій відповідачів, судом має бути зазначено, що перевірка протиправності дій можлива лише на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку доказів у їх сукупності під час судового розгляду справи на підставі позову, про забезпечення якого просить позивач.
Тобто, встановлення ознак протиправності оскаржуваних дій є фактично вирішенням адміністративного спору по суті або може свідчити про передчасний висновок суду про очевидну протиправність оскаржуваних дій, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Заявником не обґрунтовано належними та допустимими доказами необхідність забезпечення позову та не доведено обґрунтованості застосування обраного заявником способу (заходу) забезпечення такого позову.
Крім того, апелянт зазначає, що ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду у складі суді Недашківської К.М. у справі №ЗД/460/13/20, заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову до Рівненської міської ради та Управління земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинення певних дій - залишено без задоволення. Ухвала набрала законної сили 7 серпня 2020 року.
Крім того, вважає, що заявником ОСОБА_1 вчинено неприпустиме зловживання процесуальними правами зокрема, щодо недотримання вимог статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Таким чином, заявником не подано відповідної позовної заяви протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову для розгляду у складі головуючої судді Рівненського окружного адміністративного суду Недашківської К.М., справа № ЗД/460/13/20, а натомість скеровано нову заяву про забезпечення позову, а в подальшому і позовну заяву до розгляду у складі головуючої судді Рівненського окружного адміністративного суду Жуковської Л.А., справа № 460/6057/20.
В поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд зазначає, що обов'язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача покладається саме на особу, яка звернулась до суду із заявою про забезпечення позову.
Судом першої інстанції встановлено, що 09.02.2019 ОСОБА_1 звернувся до Рівненської міської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
10.09.2019 на підставі звернення заявника, відповідну земельну ділянку, яка сформувалася вказаним проектом землеустрою, було зареєстровано в Державному земельному кадастрі, із кадастровим номером 5610100000:01:034:0130.
24.09.2019 позивач звернувся до Рівненської міської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,1000га, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), із кадастровим номером 5610100000:01:034:0130.
17.02.2020 міським головою видано розпорядження за № 175-р «Про скликання чергової сорокової сесії Рівненської міської ради сьомого скликання». До проекту Порядку денного (під номером № 102) було включено питання позивача, зокрема, «Про затвердження проекту землеустрою та передачу безоплатно у власність земельної ділянки на АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_1 (вільна від забудови земельна ділянка)», а саме, вказаної земельної ділянки, із кадастровим номером 5610100000:01:034:0130.
25.02.2020 позивач звернувся до міської ради із заявою про невнесення та зняття з розгляду вказаного питання позивача (під номером № 102), включеного до проекту Порядку денного пленарного засідання чергової сорокової сесії Рівненської міської ради, та повернення позивачу поданих ним документів. 06.03.2020 подана документація із землеустрою була повернута позивачу.
31.07.2020 ОСОБА_1 повторно звернувся до Рівненської міської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,1000га, за адресою: АДРЕСА_1 .
02.07.2020 рішенням Рівненської міської ради №7564 затверджено порядок розподілу земельних ділянок між учасниками бойових дій, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції (операції Об'єднаних сил), та сім'ями, члени яких загинули під час участі в антитерористичній операції (операції Об'єднаних сил), для передачі земельних ділянок безоплатно у власність. У подальшому підготовлено проект рішення Рівненської міської ради «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність громадянину ОСОБА_2 земельної ділянки площею 1000м2 на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5610100000:01:034:0130)».
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вчинення відповідачами будь-яких дій, зокрема, погоджувати, виносити на розгляд та затверджувати документацію із землеустрою щодо земельної ділянки площею 1000м2 на АДРЕСА_1 , із кадастровим номером 5610100000:01:034:0130 може призвести до заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, оскільки за заявою позивача вказану земельну ділянку зареєстровано в Державному земельному кадастрі та розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що надання Рівненською міською радою дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність громадянину ОСОБА_2 земельної ділянки площею 1000м2 на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5610100000:01:034:0130 та його затвердження, тягне за собою безоплатну передачу у власність громадянину ОСОБА_2 спірної земельної ділянки.
Суд першої інстанції вірно вважав, що разі ухвалення рішення в даній адміністративній справі на користь позивача, виконання судового рішення та поновлення порушених прав, свобод та інтересів позивача буде неможливим, а тому вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту.
Також, судом враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом (п.77).
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів» наголошується, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для заборони Рівненській міській раді та її виконавчим органам вчиняти певні дії щодо земельної ділянки площею 1000 м2 на АДРЕСА_1 , із кадастровим номером 5610100000:01:034:0130, зокрема, погоджувати, виносити на розгляд та затверджувати документацію із землеустрою, передбачену Законом України "Про землеустрій" від 22.05.2003 за № 858-ІV, щодо земельної ділянки площею 1000кв.м на АДРЕСА_1 із кадастровим номером 5610100000:01:034:0130, відповідно до рішення Рівненської міської ради «Про затвердження Порядку розподілу вільних від забудови земельних ділянок між учасниками бойових дій, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції (операції Об'єднаних сил), та сім'ями, члени яких загинули під час участі в АТО (ООС), для передачі земельних ділянок безоплатно у власність» від 02.07.2020 за № 7564.
Тому, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а ухвала відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Управління земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року з питань забезпечення позову по справі № 460/6057/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді В.С. Затолочний
В.В. Ніколін
повний текст складено 20.01.2021