20 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/8104/20 пров. № А/857/11925/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року (головуючий суддя Ксензюк А.Я., м. Луцьк) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області, третя особа Володимир-Волинський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, третя особа Володимир-Волинський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) за єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 11 березня 2020 року № Ф-2286-50 У на суму 11 016 грн 72 коп., зобов'язання видалити з даних інформаційної системи органу ДПС (ІКПП) запис про наявність заборгованості (недоїмки) за єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі вимоги від 11 березня 2020 року №Ф-2286-50 У на суму 11 016 грн 72 коп.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) від 11 березня 2020 року № Ф-2286-50 У. Зобов'язано Головне управління ДПС у Волинській області видалити з даних інформаційної системи органу ДПС (ІКПП) запис про наявність у ОСОБА_1 заборгованості (недоїмки) за єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 11 016 грн 72 коп. (одинадцять тисяч шістнадцять грн 72 коп). Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1681 грн 60 коп. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна грн 80 коп.)
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Волинській області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що таке винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати таке та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі зазначає, що контролюючим органом, відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.03.2020 № Ф-2286-55У в розмірі 11 016,72 грн.
Згідно пункту 5 розділу 4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, у разі якщо платник єдиного внеску відповідач (апелянт): протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).
Орган доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності):
- вносить вимогу про сплату недоїмки до Єдиного державного реєстру виконавчих документів та пред'являє її до виконання в порядку, встановленому законом (після початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів);
- надсилає її в порядку, встановленому законом, до органу державної виконавчої служби (до початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів);
- надсилає її в порядку, встановленому Законом, до органу Казначейства - відповідно до частини другої статті 6 Закону України "Про виконавче провадження", якщо платник єдиного внеску є бюджетною установою, державним органом, одержувачем бюджетних коштів, а також підприємством, установою або організацією, рахунки якої відкриті в органах Казначейства.
Відповідно до пункту 4 розділу 4 вказаної Інструкції при формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога).
У третій частині літера «У» (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання:
- платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження;
- вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції.
Тобто, узгоджена вимога повторно платнику податків не надсилається.
Відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску регулюються вищезазначеним Законом. Виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску та ін. Дія інших нормативно правових актів може поширюватись на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Статтею 6 Закону передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Проведеним аналізом картки особового рахунку встановлено, що ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) перебуває на обліку як фізична особа- підприємець в Головному управлінні ДПС у Волинській області з 02.11.2011.
13.01.2020 - позивачем самостійно подано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019 рік, в якому нараховано до сплати єдиний внесок в сумі 11 016,72 грн.
Згідно даних інформаційної системи (ІКП) загальна сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 29.02.2020 становила 11 016,72 грн., по коду класифікації доходів бюджету 71040000, яка виникла на підставі несплати зобов'язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначеного ОСОБА_1 у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019 рік від 13.01.2020.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень. (Розділ VI п. З Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіну (далі - Інструкція № 449).
Відповідно до вищезазначеного нарахування єдиного внеску по коду платежу « 71040000» здійснюється згідно облікових даних з інформаційної системи, тобто в автоматичному режимі. Недоїмка, яка зазначена у вимозі від 11.03.2020 № Ф-2286-55У в розмірі 11 016,72 грн. нарахована на підставі самостійно визначеного у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019 рік.
У свою чергу, у зв'язку із тим, що станом на 29.02.2020 згідно з даними АІС «Податковий блок» в інтегрованій картці ОСОБА_1 рахувався борг по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування для фізичних осіб - підприємців, Головним управлінням ДПС у Волинській області винесено та направлено на податкову адресу платника податків вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.03.2020 № Ф-2286-55.
При цьому, вищезазначеною вимогою не здійснювалося жодних нарахувань грошового зобов'язання по єдиному внеску, натоміть вона лише містила вимогу до платника сплатити загальну суму боргу по єдиному внеску, який на момент її винесення уже рахувався в інтегрованій картці платника.
Вищевказана вимога, була направлена на податкову адресу платника податків: АДРЕСА_1 та була вручена ОСОБА_1 особисто (підтверджується повідомленням про вручення вимоги про сплату боргу).
Згідно з п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу.
У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги. Вимога від 04.02.2019 № Ф-10020-55 набула статусу узгодженої.
Таким чином, вимога про сплату боргу від 11.03.2020 № Ф-2286-55У сформована та направлена до органів державної виконавчої служби.
Також, апелянт зазначає, що відповідно до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності з 01 січня 2011 року, зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2464), визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Частиною 1 ст. 4 Закону № 2464 визначено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно- правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464).
Згідно до п.3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п 4 ч. 1 ст.4 Закону № 2464, які обрали спрощену систему оподаткування, на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір-мінімального страхового внеску.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 51 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок, (ч. 8 ст. 9 Закону № 2464).
Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 та 5 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.
Відповідно до ч.4 ст.4 Закону №2464 особи, зазначені у пунктах 4 та 5 1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно п. 3 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за №460/26905 (далі - Порядок), фізичні особи- - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію за віком або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.
У разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування та які є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до Закону пенсію за віком або соціальну допомогу, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік.
Відповідальним за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник (п. 16 розділу II Порядку).
Отже, суми самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску фізичними - особами підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю, підлягають сплаті на загальних підставах та не скасовуються.
З врахуванням вищенаведеного, позивач самостійно, подаючи Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019 рік, визначив базу нарахування єдиного внеску.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом № 2464, є недоїмкою та стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Згідно з ч. 4 ст.25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Апелянт також зазначає, що відповідно до підпункту 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
У випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду (пункт 60.5 статті 60 ПК України).
Відповідно до статей 59, 60 ПК України Наказом Міністерства фінансів України затверджено Порядок направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків від 30.06.2017 року за №610. Розділом VI якого передбачено, що податкова вимога вважається відкликаною: у день, протягом якого відбулося самостійне погашення суми податкового боргу платником податків або органом стягнення у повному обсязі; з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування податкової вимоги; з дня надходження до платника податків податкової вимоги, яка містить зменшену контролюючим органом або за рішенням суду, що набрало законної сили, суму податкового боргу, визначену в раніше направленій податковій вимозі; у день набрання законної сили рішенням суду, яким скасовано суму податкового боргу, визначену у податковій вимозі.
Також, зазначає, що згідно до приписів статті 71 ПК України інформаційно- аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Приписами статті 72 ПК України визначено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово - господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій; від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України, від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків; від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів; за наслідками податкового контролю; для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.
Згідно з статті 74 ПК України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно- телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами.
Організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає Порядкок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок), який затверджено наказом Міністерством фінансів України від 07.04.2016 року № 422.
Так, відповідно до пункту 2 частини першої розділу 6 Порядку встановлено, що первинними документами, на підставі яких в інтегрованій картці платника здійснюється погашення (зменшення) суми податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, є рішення суду про вирішення питання по суті (скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання та пені/суми єдиного внеску за результатами судового оскарження).
Таким чином, вказаний Порядок зобов'язує податковий орган відобразити у інтегрованій картці фізичної особи - підприємця, як платника податків, зменшення суми податкового боргу у розмірі, який вона прагнула скасувати в судовому порядку з урахуванням штрафів та пені, на підставі судового рішення, яке встановлює відсутність такого податкового боргу.
Апелянт зазначає, що ПК України та вказаним Порядком не передбачено застережень щодо необхідності прямого судового зобов'язання для податкового органу здійснити дії щодо анулювання або списання податкового боргу.
В поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 22 травня 2001 року є особою з інвалідністю 3 групи, отримує пенсію по інвалідності. 31 жовтня 2011 року позивач зареєстрований фізичною особою-підприємцем та взятий на облік як платник податків, про що зроблено відповідні записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. З 01 січня 2012 року позивач перебуває на обліку як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування. 13 січня 2020 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 склав та подав звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску Форма №Д5 (річна) (додаток 5 річний), в якому помилково відобразив суми нарахування єдиного внеску у розмірі 11 016 грн 72 коп. 11 березня 2020 року ГУ ДПС у Волинській області складено вимогу №Ф-2286-50 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 11 016 грн 72 коп., яка була направлена фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 та отримана ним 23 березня 2020 року. 22 квітня 2020 року ГУ ДПС у Волинській області вимога про сплату (боргу) недоїмки №Ф-2286-50 У від 11 березня 2020 року подано до органу державної виконавчої служби для примусового стягнення.
Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно врахував, що відповідно до підпункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з частиною 2 статті 2 Закону №2464-VI виключно цим Законом визначаються, зокрема, платники єдиного внеску, а також порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Частина 4 статті 4 Закону № 2464-VI містить застереження, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд першої інстанції врахував позицію, яку висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справу №805/2195/17-а про те, що відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Верховний Суд також наголосив, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе за наявності двох умов: по-перше, необхідно мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 10 Закону № 2464-VI платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є, зокрема, особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними пунктом 1 частини першої статті 4, та не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до податкового органу за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, податковим органом в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Договір про добровільну участь набирає чинності з дня його підписання.
Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 затверджена Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, розділ V якої регламентує порядок добровільної сплати єдиного внеску та порядок укладення договорів про добровільну участь.
Отже, добровільна сплата єдиного внеску здійснюється за умови укладення такою особою з органом доходів і зборів договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
В матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_1 укладав договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування суду не надано.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у позивача відсутній обов'язок щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки він є особою з інвалідністю 3 групи, отримує пенсію по інвалідності та звільнений від сплати єдиного внеску в силу вимог частини 4 статті 4 № 2464-VI, а договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не укладав,.
Предметом спору у цій справі є оцінка правомірності вимоги про сплату єдиного соціального внеску, направленої на адресу позивача, який є фізичною особою-підприємцем, має третю групу інвалідності та отримує пенсію по інвалідності, проте подавав звіт, в якому самостійно визначав обов'язок зі сплати єдиного внеску.
Подібні правовідносини були предметом розгляду Верховним Судом, зокрема, у справах №806/1503/16 від 04 вересня 2019 року, № 806/2169/16 від 05 листопада 2018 року та № 240/4809/1 від 11 лютого 2020 року. Верховний Суд сформулював правовий висновок, який полягає в тому, що добровільна участь особи, яка виявила бажання бути платником єдиного внеску, передбачає собою укладення договору на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Подання особою звітів не свідчить про її добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, як наслідок, не свідчить про наявність обов'язку зі сплати єдиного соціального внеску, та застосовується судом при вирішення справи в силу вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд першої інстанції вірно вважав, що помилкова подача позивачем звіту за 2019 рік не свідчить про його добровільну участь у системі страхування, оскільки між позивачем і відповідачем не укладався договір про добровільну участь позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, що Порядком №435, не передбачено виправлення помилки у звіті щодо нарахованих сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування після закінчення звітного періоду, а тому позивач не мав можливості самостійно виправити таку помилку. Оскаржувана вимога сформована відповідно до статті 25 Закону № 2464-VI, якою вимагається сплатити недоїмку з єдиного соціального внеску.
Відповідно до частин 2 - 4 статті 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до підпунктів 14.1.153 і 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Податкова вимога і вимога про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску не є тотожними документами, підстави їх формування є різними. Більш того, відповідно до пункту 1.3 статті 1 ПК України цей Кодекс не регулює, зокрема, питання погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій. Тобто спеціальним законом у цих правовідносинах є саме Закон № 2464-VI.
Подання позивачем звітів фізичної особи-підприємця не є самостійним визначенням грошових зобов'язань в розумінні пункту 57.1 статті 57 ПК України, відповідно, ці суми неможливо ототожнити з узгодженими грошовими зобов'язаннями, а тому несплата сум, зазначених у них, не свідчить про виникнення податкового боргу.
Суд правильно зазначив, що подання звітів з єдиного соціального внеску не порушує обов'язок здійснювати його сплату, відповідно, несплата цих сум не призводить до виникнення недоїмки.
В даній спірній ситуації судом враховано, що відповідно до пункту 2 розділу І Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07 квітня 2016 року № 422, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 р. за № 751/28881 (далі - Порядок № 422), інтегрована картка платника (надалі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.
З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій (розділ ІІ пункту 1 Порядку № 422).
З рахуванням наведеного, суд першої інстанції вірно вважав, що ІКП позивача навіть після скасування вимоги міститиме помилкові дані про наявність у нього боргу із сплати єдиного внеску.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Також, суд першої інстанції вірно, з урахуванням вимог статті 139 КАС України, вирішив питання про розподіл судових витрат.
Виходячи із зазначеного вище суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року по справі № 140/8104/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М. А. Пліш
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін