Справа № 640/25117/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.
19 січня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Кучми А.Ю., Бєлової Л.В.
за участю секретаря Юрковець А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про поновлення на роботі,-
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Генеральної прокуратури України, в якому просив:
-визнати протиправним та скасувати рішення кадрової комісії №1 від 04 листопада 2019 року №248 про недопущення до проходження наступних етапів атестації та визнання таким, що неуспішно пройшов атестацію ОСОБА_1 ;
-визнати протиправним та скасувати наказ Генеральної прокуратури України від 15 листопада 2019 року №1545ц про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності - начальника відділу організаційно-методичної роботи та координації діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 20 листопада 2019 року;
-поновити ОСОБА_1 в Генеральній прокуратурі України (ідентифікаційний код 00034051) та на посаді заступника начальника Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності - начальника відділу організаційно-методичної роботи та координації діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності Генеральної прокуратури України з 20 листопада 2019 року, або на рівнозначну посаду, яка буде існувати в зазначеному органі (ідентифікаційний код 00034051) на момент такого поновлення;
-стягнути з Генеральної прокуратури України (ідентифікаційний код 00034051) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 20 листопада 2019 року по дату винесення судового рішення.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Першою кадровою комісією протиправно прийнято рішення від 04 листопада 2019 року №248, яким позивача не було допущено до проходження наступних етапів атестації та визнано таким, що неуспішно пройшов атестацію.
Позивач вважає рішення Першої кадрової комісії від 04 листопада 2019 року передчасним та таким, що прийняте без урахування всіх обставин (поважності причин неявки позивача на складання іспиту 23 жовтня 2019 року та 04 листопада 2019 року), і як наслідок, прийнятого в порушення Порядку проходження атестації прокурорами, затвердженого Наказом Генерального прокурора №221 від 03 жовтня 2019 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасувано рішення кадрової комісії за №1 від 04 листопада 2019 року №248 про недопущення до проходження наступних етапів атестації та визнання таким що неуспішно пройшов атестацію ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 15 листопада 2019 року №1545ц про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності - начальника відділу організаційно-методичної роботи та координації діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 20 листопада 2019 року.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності - начальника відділу організаційно-методичної роботи та координації діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності Генеральної прокуратури України та органів прокуратури з 21 листопада 2019 року.
Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 469 880,35 грн.
В решті позову відмовлено.
Допущено негайне виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності - начальника відділу організаційно-методичної роботи та координації діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності Генеральної прокуратури України та органів прокуратури з 21 листопада 2019 року.
Допущено негайне виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у сумі 46988,04 грн.
Не погоджуючись з судовим рішенням в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі.
Однак, апеляційна скарга не містить доводів, щодо не обгунтованості рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Офісу Генерального прокурора середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу,
Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу не обгрунтованою з огляду на наступне.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 працював в органах прокуратури з 1997 року.
В зв'язку з прийняттям Верховною радою України 19 вересня 2019 року Закону України №113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (набув чинності 25 вересня 2019 року), яким передбачено створення у системі органів прокуратури Офісу Генерального прокурора, - позивачем 15 жовтня 2019 року було подано заяву встановленого зразка про переведення на посаду в Офіс Генерального прокурора та про намір пройти атестацію. Іспит у формі анонімного тестування для позивача було призначено на 23 жовтня 2019 року.
Однак, 22 жовтня 2019 року позивач подав рапорт на ім'я Генерального прокурора ОСОБА_2 , в якому повідомив, що у зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні пройти атестацію, передбачену Порядком проходження прокурорами атестації, у визначений відповідним графіком термін (23 жовтня 2019 року) не має можливості.
Листом від 22 жовтня 2019 року №11-4294ВН-19 в.о. начальника Департаменту кадрової роботи та державної служби Т.Дунас скерував рапорт заступника начальника Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності - начальника відділу організаційно-методичної роботи та координації діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності ОСОБА_1 щодо неможливості у встановлену дату скласти іспит у формі анонімного тестування, для розгляду Голові першої кадрової комісії ОСОБА_3 .
Рішенням Першої кадрової комісії, викладеним у протоколі №4 від 24 жовтня 2019 року, стосовно ОСОБА_1 перенесено дату складання іспиту за умови надання документального підтвердження інформації про поважні причини неявки до початку перенесеного іспиту.
З матеріалів справи вбачається рапорт позивача від 01 листопада 2019 року на ім'я Генерального прокурора ОСОБА_2 (з відміткою про отримання « 11-4604 підпис ---011119») щодо неможливості проходження атестації позивачем 04 листопада 2019 року у зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні.
З протоколу №7 засідання Першої кадрової комісії від 04 листопада 2019 року вбачається, що по другому питанню порядку денного слухали: « ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 щодо розгляду заяв прокурорів про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора (відповідно до пункту 11 розділу I Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 03 жовтня 2019 року №221 (далі - Порядок)), які надійшли на розгляд першої кадрової комісії та надання підтверджуючих документів, а також інших заяв».
За наслідками, відповідно, прийняли рішення стосовно ряду прокурорів, серед яких прізвище ОСОБА_1 відсутнє.
По третьому питанню слухали членів комісії щодо підтверджених фактів неявки прокурорів 04 листопада 2019 року на іспит. Вирішили зафіксувати таку неявку та доручити робочій групі підготувати проекти рішень щодо осіб, які не з'явилися на іспит 23, 24 жовтня, 04 листопада 2019 року і не допускаються до проходження наступних етапів атестації.
Слід звернути увагу, що в протоколі №7 засідання комісії від 04 листопада 2019 року як по другому питанню, так і по третьому питанню не деталізовано та не зазначено прізвищ осіб прокурорів, які подали заяви про перенесення іспиту, чи які не з'явились на іспит.
Водночас, в Додатку 1 до Протоколу №7 від 4 листопада 2019 року в Списку осіб, які не з'явилися 4 листопада 2019 року для складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора (додатковий день), наявне прізвище позивача ОСОБА_1 .
Рішенням №248 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора» від 04 листопада 2019 року, в зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не з'явився на складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, що відбувся 23, 24 жовтня, 04 листопада 2019 року, він не допускається до проходження наступних етапів атестації, та у зв'язку з цим заступник начальника Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності - начальник відділу організаційно-методичної роботи та координації правоохоронних органів у сфері протидії злочинності Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 неуспішно пройшов атестацію.
В подальшому, наказом Генерального прокурора України №1545ц від 15 листопада 2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності - начальник відділу організаційно-методичної роботи та координації правоохоронних органів у сфері протидії злочинності Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 20 листопада 2019 року. В якості підстави в наказі зазначено «рішення кадрової комісії №1».
Позивач вважаючи такі рішення протиправними, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюване рішення Першої кадрової комісії Генеральної прокуратури України не містить мотивів, з яких комісія дійшла висновку про не проходження атестації позивачем, а отже, оскаржуване рішення не може вважатися законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі висновків компетентного органу у відповідній сфері, а тому є протиправним та підлягає скасуванню і задоволення позовних вимог в цій частині, крім того, наслідком скасування даного рішення є також скасування наказу Генерального прокурора про звільнення позивача з посади та органів прокуратури як похідного.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Закон України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон №1697-VII) визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.
За змістом статті 4 Закону №1697-VII у редакції, що діяла до внесення змін Законом України від 19 вересня 2019 року №113-IX, організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до вимог частин 1-3 статті 16 Закону №1697-VII незалежність прокурора забезпечується: особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності; порядком здійснення повноважень, визначеним процесуальним та іншими законами; забороною незаконного впливу, тиску чи втручання у здійснення повноважень прокурора; установленим законом порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності прокуратури; належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням прокурора; функціонуванням органів прокурорського самоврядування; визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки прокурора, членів його сім'ї, майна, а також іншими засобами їх правового захисту.
Здійснюючи функції прокуратури, прокурор є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску, втручання і керується у своїй діяльності лише Конституцією та законами України.
Прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП України ) передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
Однією з гарантій незалежності прокурора, що передбачена ст. 16 Закону України «Про прокуратуру», є особливий порядок призначення прокурора на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до ч. 3 цієї статті Закону прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.
25 вересня 2019 року набув чинності Закон України від 19 вересня 2019 року № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».
Підпунктами 1, 2 пункту 1 розділу І Закону №113 внесено зміни до таких законодавчих актів України: у Кодексі законів про працю України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до № 50, ст. 375):
1) статтю 32 доповнити частиною п'ятою такого змісту:
«Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус»;
2) статтю 40 доповнити частиною п'ятою такого змісту:
«Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус».
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України від 14.10.2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (із змінами і доповненнями, в редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №1697).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 16 Закону №1697 незалежність прокурора забезпечується: особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Таким чином, порядок звільнення прокурора з посади визначено спеціальним законодавством, в той час, як трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Вказану правову позицію неодноразово висловлено Верховним Судом, зокрема у постановах від 31.01.2018 у справі № 803/31/16, від 30.07.2019 у справі № 804/406/16, від 08.08.2019 у справі № 813/150/16.
Згідно п. 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 19 вересня 2019 року №113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав:
1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію;
2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;
3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;
4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.
Перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту.
Указані в цьому пункті прокурори можуть бути звільнені з посади прокурора також і на інших підставах, передбачених Законом України "Про прокуратуру".
Відповідно до вимог п. 11 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
Пунктом 9 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX передбачено, що атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
Так, наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року №221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок № 221).
Згідно з п.п. 2 - 4 Порядку №221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями.
Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями прозоро та публічно у присутності прокурора, який проходить атестацію.
Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.
Наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року №233 затверджено Порядок роботи кадрових комісій (далі - Порядок № 233).
Пунктом 2 Порядку № 233 установлено, що Комісії забезпечують:
- проведення атестації прокурорів та слідчих Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів та слідчих Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур;
- здійснення добору на посади прокурорів;
- розгляд дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.
Під час своєї діяльності комісії здійснюють повноваження, визначені Законом України "Про прокуратуру", розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", цим Порядком та іншими нормативними актами.
Відповідно до пункту 10 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Згідно з пунктами 9, 10 Порядку №221 атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку.
Заява, вказана у пункті 9 розділу I цього Порядку подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно). Заява підписується прокурором особисто.
Відповідно до вимог п. 1 розділу ІІ Порядку №221 після завершення строку для подання заяви, вказаної у пункті 9 розділу I цього Порядку, кадрова комісія формує графік складання іспитів. Графік із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестування оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України не пізніше ніж за п'ять календарних днів до дня складання іспиту. Прокурор вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце складання іспиту з моменту оприлюднення відповідного графіка на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України.
Відповідно до пункту 13 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX атестація прокурорів включає такі етапи:
1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди;
2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.
Згідно п. 6 Порядку №221 атестація включає такі етапи:
1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;
2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки;
3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Водночас, відповідно до вимог п. 11 Порядку №221 особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов'язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред'являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора.
У разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Факт неявки прокурора фіксується кадровою комісією у протоколі засідання, під час якого мав відбуватися відповідний етап атестації такого прокурора.
Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено судом першої інстанції, позивачем було подано на ім'я Генерального прокурора заяву встановленої форми про переведення на посаду в Офіс Генерального прокурора та про намір пройти атестацію.
17 жовтня 2019 року Першою кадровою комісією було затверджено графік складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідність здійснювати повноваження прокурора, відповідно до якого датою проведення тестування позивача визначено 23 жовтня 2019 року.
22 жовтня 2019 року позивач подав рапорт на ім'я Генерального прокурора ОСОБА_2 (наявна відмітка «отр 11 підпис 221019»), в якому повідомив, що у зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні пройти атестацію, передбачену Порядком проходження прокурорами атестації, у визначений відповідним графіком термін (23 жовтня 2019 року) не має можливості.
Рішенням Першої кадрової комісії, викладеним у протоколі №4 від 24 жовтня 2019 року, стосовно ОСОБА_1 перенесено дату складання іспиту за умови надання документального підтвердження інформації про поважні причини неявки до початку перенесеного іспиту.
Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи наявний рапорт позивача від 01 листопада 2019 року на ім'я Генерального прокурора ОСОБА_2 (з відміткою про отримання « 11-4604 підпис ---011119») щодо неможливості проходження атестації позивачем 04 листопада 2019 року у зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні.
Водночас, Додатком 1 до протоколу №7 від 04 листопада 2019 року зафіксовано неявку позивача на складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що рапорт позивача від 01 листопада 2019 року на ім'я Генерального прокурора ОСОБА_2 (з відміткою про отримання « 11-4604 підпис ---011119») щодо неможливості проходження атестації позивачем 04 листопада 2019 року у зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні, взагалі не розглядався комісією, оскільки відсутня будь-яка згадка про такий рапорт у протоколі №7 та рішенні комісії №248.
Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 відповідно до листка непрацездатності Серії АДХ №694894 спочатку перебував на лікуванні у стаціонарі в період з 22 жовтня 2019 року по 06 листопада 2019 року та став до роботи 07 листопада 2019 року. В подальшому, відповідно до листка непрацездатності Серії АДЧ №069590, ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні з 08 листопада 2019 року до 15 листопада 2019 року включно та став до роботи з 16 листопада 2019 року.
Згідно листа Державного закладу «Всеукраїнський клінічний медико-реабілітаційний кардіохірургічний центр Міністерства охорони здоров'я України» (ДЗ «ВКМРКЦ МОЗ України») від 20 серпня 2020 року №01-18/01) 225 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у вказаному закладі з 22 жовтня 2019 року по 06 листопада 2019 року. 06 листопада 2019 року в день виписки ОСОБА_1 був виданий листок непрацездатності серія АДХ №694894, яким засвідчено період тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 з 22 жовтня 2019 року до 06 листопада 2019 року, приступити до праці 07 листопада 2019 року, про що зроблено відповідний запис у медичній картці стаціонарного хворого №2441.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов вірного висновку, що встановлені обставини об'єктивно унеможливили особисту участь позивача у першому етапі атестації та унеможливили надати документ в день іспиту щодо поважності причин неприбуття позивача на атестацію, оскільки єдиним документом, що підтверджує тимчасову непрацездатність є листок непрацездатності, який виданий був позивачу 06 листопада 2019 року в день виписки. До того ж позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що в свою чергу позбавляло останнього можливості з'явитись до кадрової комісії в день атестації.
В свою чергу, слід зазначити, що рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.
В той же час, оскаржуване рішення комісії жодним чином не містить будь-яких мотивів та обгрунтувань щодо висновку про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації з огляду на вище наведені обставини.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість та невмотивованість рішення Першої кадрової комісії від 04 листопада 2019 року, у зв'язку з чим останнє підлягає скасуванню.
Крім того, враховуючи протиправність рішення кадрової комісії, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання протиправним та скасування наказу Генерального прокурора від 15 листопада 2019 року №1545ц про звільнення ОСОБА_1 , як похідної позовної вимоги.
При цьому, оскільки судом скасовано оскаржуване рішення кадрової комісії з підстав необґрунтованості, невмотивованості та за відсутності доказів, на підставі яких його прийнято, позивачем процедуру проходження атестації не завершено.
Частиною 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначених у частині першій статті 235 та статті 240-1 КЗпП України, позаяк встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд приймає рішення про поновлення працівника на попередній роботі.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про поновлення позивача на посаді заступника начальника Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності - начальника відділу організаційно-методичної роботи та координації діяльності правоохоронних органів у сфері протидії злочинності Генеральної прокуратури України .
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 вересня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді А.Ю. Кучма
Л.В. Бєлова
Повний текст постанови складено 20 січня 2021 року.