Справа № 580/3383/20 Суддя першої інстанції: М.А. Білоноженко
20 січня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Губської Л.В., Кобаля М.І.,
при секретарі - Закревській І.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на прийняте у порядку письмового провадження рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Соснівського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії -
У серпні 2020 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Соснівського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Відповідач, Соснівський ВДВС у м. Черкаси) про:
- визнання протиправними дій посадових осіб Соснівського ВДВС у м. Черкаси, які полягають у невчиненні дій, направлених на реєстрацію припинення обтяження (зняття обтяження) після закриття виконавчого провадження, в рамках якого було накладено арешт (обтяження) на все належне ОСОБА_1 майно;
- зобов'язання уповноважених осіб Соснівського ВДВС у м. Черкаси вчинити дії, направлені на реєстрацію припинення обтяження (зняття обтяження) з майна громадянина України в особі суб'єкта - ОСОБА_1 , а саме - запису про обтяження 8864278 (спеціальний розділ), зареєстрованого 26.02.2015 року 09:30:32 державним реєстратором Кириловою Оксаною Миколаївною (Черкаське управління юстиції, Черкаська область), накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 46617678, виданого 20.02.2015 Соснівським відділом державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, державним виконавцем Олексієнко Я.О., запису внесеного з підстав рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 19625899 від 26.02.2015 09:31:34, виду обтяження: арешт нерухомого майна, обтяжувач: Соснівський відділ державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, код ЄДРПОУ 34998129, країна реєстрації: Україна.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16.12.2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що у Відповідача не було правових підстав для зняття арешту з належного Позивачу майна, оскільки виконавче провадження Соснівським ВДВС у м. Черкаси було закінчено у зв'язку із направленням виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби. Крім того, суд підкреслив, що доказів зняття арешту за постановою начальника Соснівського ВДВС у м. Черкаси чи рішення суду щодо його зняття матеріали справи не містять, а відтак підстави для покладення обов'язку на Відповідача щодо його зняття у рамках цієї справи відсутні. Крім того, суд звернув увагу на необґрунтованість посилання Позивача на відсутність у нього заборгованості.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Свою позицію обґрунтовує тим, що, по-перше, суд безпідставно розглянув справу у порядку скороченого провадження, що позбавляє права особу на касаційне оскарження рішення суду, по-друге, суд залишив поза увагою те, що Відповідач у відзиві на позов не заперечував проти зняття арешту з майна, по-третє, з огляду на відмову у відкритті виконавчого провадження Дніпровським районним відділом державної виконавчої служби у м. Києві саме на Соснівському ВДВС у м. Черкаси лежить обов'язок із зняття накладеного арешту на майно, по-четверте, судом безпідставно досліджувався рух чотирьох виконавчих проваджень, оскільки спірний арешт накладено лише у межах виконавчого провадження №46617678, по-п'яте, суд не врахував документальне підтвердження відсутності у ОСОБА_1 заборгованості перед банківськими установами.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2021 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.01.2021 року.
У відзиві на апеляційну скаргу Соснівський ВДВС у м. Черкаси просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін в частині визнання протиправною бездіяльності Відповідача. У частині питання щодо зняття арешту з майна покладається на розсуд суду. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що закінчення виконавчого провадження у зв'язку з передачею виконавчого документа до іншого органу державної виконавчої служби не передбачає зняття арешту з майна. Крім того вказує про неможливість стягнення судових витрат з Відповідача.
У судовому засіданні представник Позивача та Позивач доводи апеляційної скарги підтримали та просили суд її вимоги задовольнити повністю з викладених у ній підстав.
Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати в частині, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, згідно відомостей листа Соснівського ВДВС у м. Черкаси від 25.06.2020 року №53079/19-24-31 (т. 2 а.с. 58-59), а також витягу з Автоматизованої системи виконавчого провадження (т. 2 а.с. 60-61), на виконанні у Соснівському ВДВС у м. Черкаси перебувало, зокрема, виконавче провадження №46617678 з примусового виконання виконавчого листа Соснівського районного суду міста Черкаси №712/7809/14-ц від 22.12.2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа Банк» боргу в сумі 1 645 299,38 грн..
Під час примусового виконання вищевказаного виконавчого провадження винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №46617678 від 20.02.2015 року. Інформація про реєстрацію обтяження внесена до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (запис №8864278; т. 2 а.с. 24-25).
У свою чергу, 19.08.2015 року виконавче провадження завершено на підставі п. 10 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», а виконавчий документ направлено для подальшого виконання до Деснянського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві.
Із змісту листа Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) від 06.08.2020 року №64965 (т. 2 а.с. 72) вбачається, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень (спецпідрозділ) на примусове виконання до відділу надходив виконавчий документ №712/7809/14-ц від 22.12.2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа Банк» боргу в сумі 1 645 299,38 грн. 23.03.2016 року Головним державним виконавцем Макаренко С.В., керуючись п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», винесено відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчим документом №712/7809/14-ц від 22.12.2014 року.
Крім того, матеріали справи свідчать, що 08.07.2020 року ОСОБА_1 звернулася до заступника начальника міжрегіонального управління у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із скаргою, в якій просила визнати протиправною бездіяльність службових осіб Соснівського ВДВС у м. Черкаси в частині відмови у винесенні постанови про зняття арешту з майна та зобов'язати компетентну особу Відповідача винести постанови про зняття арешту майна (т. 2 а.с. 73-74).
Листом від 31.07.2020 року №Т-2580 Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомило, що скарга у порядку ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» не розглянута, оскільки не відповідає її вимогам (т. 2 а.с. 75-76).
На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 1, 2, 11, 19, 32, 49, 50, 60 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-ХІV (далі - Закон), суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки закінчення виконавчого провадження на підставі п. 10 ст. 49 Закону не передбачає зняття арешту органами державної виконавчої служби, а матеріали справи не містять доказів прийняття постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби чи рішення суду про зняття арешту. Крім того, суд зауважив на безпідставності аргументів Позивача про відсутність у нього заборгованості перед банком.
З таким висновком суду першої інстанції не можна повністю погодитися з огляду на таке.
Відповідно до ст. 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами.
Вимоги до виконавчого документа закріплені у ч. 1 ст. 18 Закону.
За правилами ч. 2 ст. 25 Закону за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Приписи ст. 57 Закону визначають, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.
Отже, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення та за наведеними вище правилами накладається за заявою стягувача при відкритті виконавчого провадження або на пізніше наступного робочого дня після закінчення стоку для самостійного виконання рішення або не пізніше наступного робочого дня з дня виявлення майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Водночас, матеріали справи свідчать, що виконавче провадження №46617678 було закінчено Соснівським ВДВС у м. Черкаси на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону, тобто у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби. Відтак, як вірно підкреслено судом першої інстанції, у Відповідача станом на момент прийняття 19.08.2015 року постанови про закінчення виконавчого провадження були відсутні підстави для зняття накладеного на майно боржника арешту. У зв'язку з чим позовні вимоги про визнання протиправними дій посадових осіб Соснівського ВДВС у м. Черкаси щодо невчинення дій, направлених на зняття арешту після закінчення виконавчого провадження, в рамках якого було накладено арешт на все належне ОСОБА_1 майно задоволенню не підлягають.
Аналогічна за своїм змістом позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 року у справі № 826/67/16.
У свою чергу, судовою колегією враховується, що підстави зняття арешту з майна були регламентовані статтею 60 Закону, аналіз змісту положень якої дає підстави для висновку, що арешт з майна боржника може бути зняти за рішенням суду (ч. 5) або за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом (ч. 3).
Як було встановлено раніше, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Відповідача вчинити дії, направлені на зняття арешту з майна Позивача, суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не містять доказів прийняття постанови начальника Соснівського ВДВС у м. Черкаси про зняття арешту чи відповідного рішення суду.
Разом з тим, судом першої інстанції не враховано таке.
Аналіз наведених вище правових норм, які регламентували питання накладення арешту на майно боржника, свідчить, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
Матеріали справи свідчать, що виконавче провадження №46617678 з примусового виконання виконавчого листа №712/7809/14-ц від 22.12.2014 року закінчене 19.08.2015 року на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону і вказаний виконавчий документ направлено за належністю до Дніпровського ВР ДВС у м. Києві. У свою чергу, останнім 23.03.2016 року прийнято постанову про відмову у відкриття виконавчого провадження за даним виконавчим документом на підставі п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону.
Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що, як зазначено у листах Соснівського ВДВС у м. Черкаси від 25.06.2020 року №53079/19-24-31 та Дніпровського РВ ДВС у м. Києві від 06.08.2020 року №64965, матеріали виконавчого провадження №46617678 знищені. При цьому, будь-які документально підтверджені відомості про те, що у період серпня 2015 року до моменту розгляду цієї справи судом першої інстанції у грудні 2020 року органами державної виконавчої служби проводилися виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа №712/7809/14-ц від 22.12.2014 року - відсутні. До того ж, станом на 06.08.2020 року ОСОБА_1 не є боржником у будь-якому виконавчому провадженні (т. 2 а.с. 47).
Отже, на момент вирішення цього спору чинним залишається арешт майна боржника, накладений у рамках виконавчого провадження №46617678 у лютому 2015 року. У той час як саме виконавче провадження було закінчено 19.08.2015 року та 23.03.2016 року іншим органом державної виконавчої служби було прийнято постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №712/7809/14-ц від 22.12.2014 року і доказів вчинення дій, спрямованих на виконання цього виконавчого документа протягом наступних п'яти років матеріали справи не містять.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Наведені норми кореспондують приписам статті 41 Конституції України, які гарантують непорушність права власності.
Згідно ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII, який є чинним на момент розгляду цієї справи, в усіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Згідно п. п. 4, 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об'єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria № 38780/02).
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Натомість, у цій справі з урахуванням встановлених обставин Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.
Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 208/8402/14-а та від 29.03.2018 року справі №816/303/16.
При цьому судовою колегією враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 року у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 року у справі №804/14800/14.
За таких обставин колегія суддів, з урахуванням фактичних обставин цієї справи, а також нормативного регулювання спірних правовідносин у розрізі повноважень та компетенції органів державної виконавчої служби щодо зняття арешту, приходить до висновку, що належним та ефективним способом захисту прав Позивача з урахуванням дискреційних повноважень Відповідача є зобов'язання Соснівського ВДВС у м. Черкаси зняти арешт на майно ОСОБА_1 (запис про обтяження 8864278 (спеціальний розділ), зареєстрований 26.02.2015 року 09:30:32 державним реєстратором Кириловою Оксаною Миколаївною (Черкаське управління юстиції, Черкаська область)), накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 46617678, виданого 20.02.2015 року Соснівським відділом державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, державним виконавцем Олексієнко Я.О. (запис внесено з підстав рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 19625899 від 26.02.2015 року 09:31:34, вид обтяження: арешт нерухомого майна, обтяжувач: Соснівський відділ державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, код ЄДРПОУ 34998129, країна реєстрації: Україна).
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що, як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не дають підстав стверджувати, що у ОСОБА_1 відсутня заборгованість перед ПАТ «Альфа Банк», оскільки протилежне встановлено рішеннями судів у справах №712/7809/14-ц та №712/16623/13-ц, які на момент вирішення справи №580/3383/20 набрали законної сили. У контексті наведеного доводи Апелянта про те, що відсутність заборгованості підтверджується листами ТОВ «Бюро кредитних історій» від 11.06.2020 року №972 (т. 2 а.с. 49-52) та Управління по роботі зі зверненнями правоохоронних та державних органів Департаменту Національного банку України з нагляду за фінансовими установами від 10.06.2020 року №20-0006/27602 (т. 2 а.с. 54-55), судовою колегією відхиляються, позаяк не можуть спростовувати висновки, викладені у рішенні судів, які набрали законної сили.
Щодо посилання Апелянта на те, що розгляд справи судом першої інстанції у порядку скороченого провадження позбавляє її права на касаційне оскарження судового рішення колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно ч. 4 ст. 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції у справах, визначених статтями 280, 281, 287 та 288 цього Кодексу, можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції. У свою чергу, судом першої інстанції вірно визначено, що ця справа належить до окремої категорії термінових справ, передбачених, зокрема, ст. 287 КАС України.
Твердження Позивача про те, що судом безпідставно досліджувалися й інші виконавчі провадження, у той час як арешт було накладено лише у межах ВП №46617678, судовою колегією відхиляються, позаяк встановлення судом обставин і щодо виконавчих проваджень №47469318, №49166169 та №49797869 не вплинуло на правильність його висновків щодо необґрунтованості позовних вимог про визнання протиправними дій Відповідача. Крім того, перевірка існування інших виконавчих проваджень щодо боржника згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.03.2020 року у справі №817/928/17, має здійснюватися при вирішенні питання щодо зняття арешту з майна боржника.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, зважаючи на встановлену вище відсутність правових підстав для визнання протиправними дій Відповідача щодо незняття арешту з майна Позивача, однак помилковість висновків суду про неможливість зняття такого арешту за рішенням суду у цій справі, колегія суддів вважає за необхідне скасувати судове рішення в частині відмови у задоволенні позову про зобов'язання Відповідача вчинити дії із ухваленням у ній нового про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовані норми матеріального права, що стали підставою для невірного вирішення справи в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання вчинити дії. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду - скасувати в частині.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність стягнення з Соснівського ВДВС у м. Черкаси за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог (1/2) в сумі 1 051,00 грн., з яких 420,40 грн. за подання позову та 630,60 грн. за подання апеляційної скарги. Крім того, судова колегія звертає увагу, що інша частина суми судового збору (840,80 грн.), сплачена за подання апеляційної скарги за вирахуванням належної до сплати частини (1 261,20 грн., що дорівнює 2 102,00 х 0,4 х 150%), може бути повернута за відповідно заявою особи у порядку, встановленому ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. ст. 139, 242-244, 250, 287, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання уповноважених осіб Соснівського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинити дії, направлені на реєстрацію припинення обтяження (зняття обтяження) з майна громадянина України в особі суб'єкта - ОСОБА_1 , а саме - запису про обтяження 8864278 (спеціальний розділ), зареєстрованого 26.02.2015 року 09:30:32 державним реєстратором Кириловою Оксаною Миколаївною (Черкаське управління юстиції, Черкаська область), накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 46617678, виданого 20.02.2015 Соснівським відділом державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, державним виконавцем Олексієнко Я.О., запису внесеного з підстав рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 19625899 від 26.02.2015 09:31:34, виду обтяження: арешт нерухомого майна, обтяжувач: Соснівський відділ державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, код ЄДРПОУ 34998129, країна реєстрації: Україна.
Прийняти в указаній частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.
Зобов'язати Соснівський відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (18000, м. Черкаси, пр-т. Хіміків, 50, код ЄДРПОУ 34998129) зняти арешт на майно ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (запис про обтяження 8864278 (спеціальний розділ), зареєстрований 26.02.2015 року 09:30:32 державним реєстратором Кириловою Оксаною Миколаївною (Черкаське управління юстиції, Черкаська область)), накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 46617678, виданого 20.02.2015 року Соснівським відділом державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, державним виконавцем Олексієнко Я.О. (запис внесено з підстав рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 19625899 від 26.02.2015 року 09:31:34, вид обтяження: арешт нерухомого майна, обтяжувач: Соснівський відділ державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, код ЄДРПОУ 34998129, країна реєстрації: Україна).
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року - залишити без змін.
Стягнути з Соснівського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (18000, м. Черкаси, пр-т. Хіміків, 50, код ЄДРПОУ 34998129) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати, пов'язані із сплатою судового збору, в сумі 1 051 (одна тисяча п'ятдесят одна) гривня 00 копійок.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді Л.В. Губська
М.І. Кобаль
Повний текст постанови складено « 20» січня 2021 року.