01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції: Бояринцева М.А.
19 січня 2021 року Справа № 640/21986/20
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г.,
за участю секретаря Сакевич Ж.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2020 року у справі
за позовом ОСОБА_2 ,
ОСОБА_1 ,
ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5
до Міністерства освіти і науки України
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Історія справи.
ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (далі - позивачі) звернулися до суду з адміністративним позовом до Міністерства освіти і науки України (далі - відповідач) про визнання протиправним та нечинним наказу Міністерства освіти і науки України «Про реорганізацію Міжрегіонального вищого професійного училища містобудування м. Києва» № 728 від 14.09.2004.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2020 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2020 року позовну заяву повернуто у зв'язку з пропуском позивачами строку звернення до суду з цим позовом за відсутності поважних причин.
При цьому, суд зазначив, що з наданих позивачами пояснень та доказів не встановлено обставин неможливості з поважних причин оскаржити наказ Міністерства освіти і науки України «Про реорганізацію Міжрегіонального вищого професійного училища містобудування м. Києва» № 728 від 14.09.2004 у 2004-2005 роках.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, зазначаючи, що оскаржуваний у цій справі наказ Міністерства освіти і науки України є нормативно-правовим актом щодо реорганізації Міжрегіонального вищого професійного училища містобудування м. Києва шляхом приєднання до Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, що позивачі почали здійснювати перевірку правомірності такого приєднання лише у 2017 році.
Разом з тим, апелянт зазначає, що на виконання ухвали суду першої інстанції про залишення їх позовної заяви без руху ними було подано фотокопії відповідних документів (протокол загальних зборів Училища, листи, депутатське звернення), що, на її переконання, свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом.
Крім того, апелянт вказує, що оскарження спірного наказу членами трудового колективу Училища було розпочато ще у 2004 році та продовжується по теперішній час.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про повернення позову.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2020 було відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою позивача, встановлено строк для подання відзиву на неї та призначено судовий розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відзив на апеляційну скаргу у строк, установлений судом, не надходив.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020 відкладено судовий розгляд на 19.01.2020 в порядку письмового провадження та продовжено строк розгляду цієї справи.
Від позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , Державного професійно-технічного навчального закладу «Київське вище професійне училище машино-будування та комп'ютерно-інтегрованих технологій» (далі - заявники) надійшли клопотання, в яких заявники просять прийняти до уваги апеляційні вимоги ОСОБА_1 , задовольнити її скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін з наступних підстав.
Нормативно-правове обґрунтування.
Так, відповідно до частин першої, другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частинами першою, другою статті 123 КАС України в разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
У п.п. 18, 19 ст. 4 КАС України визначено, що нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк
Висновки суду апеляційної інстанції.
Отже, законодавством регламентовано шестимісячний строк оскарження до суду рішення суб'єкта владних повноважень, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на захист.
При цьому, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справи «Стаббігс на інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії»).
У свою чергу, в рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. по справі «Смірнова проти України» визначено, що нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом судового оскарження в цій справі є наказ Міністерства освіти і науки України «Про реорганізацію Міжрегіонального вищого професійного училища містобудування м. Києва» № 728 від 14.09.2004.
Разом з тим, зазначений наказ, виданий МОН України як суб'єктом владних повноважень на виконання владних управлінських функцій, стосується конкретної особи - Міжрегіонального вищого професійного училища містобудування м. Києва і його дія вичерпується його виконанням, тобто завершенням процедури реорганізації указаного навчального закладу.
Отже, у розумінні КАС України оспорюваний позивачами у цій справі наказ є індивідуальним актом, тобто рішенням суб'єкта владних повноважень, яке підлягає оскарженню до суду у межах вищевказаного шестимісячного строку.
З огляду на викладене, доводи апелянта про те, що такий наказ є нормативно-правовим актом, є не обґрунтованими та суперечать приписам чинного законодавства, зокрема вищенаведеним нормам п.п. 18, 19 ст. 4 КАС України.
Водночас, з дати, коли МОН України прийнято такий наказ (14.09.2004), до дати звернення позивачів до суду з цим позовом (16.09.2020) минуло 16 років, тобто шестимісячний строк, регламентований частиною п'ятою статті 122 КАС України, сплив.
При цьому, жодних поважних причин, які б об'єктивно унеможливили своєчасне подання позовної заяви у межах вказаного строку, позивачами не зазначено і будь-яких доказів суду не надано.
Доводи апелянта про те, що позивачі почали здійснювати перевірку правомірності приєднання навчального закладу до іншого ВНЗ лише у 2017 році, є необґрунтованими, жодним чином не підтверджують наявності поважних причин пропуску вказаного процесуального строку і відсутності у позивачів реальної можливості реалізувати відповідні права своєчасно.
Втім, апеляційний суд зазначає, що реалізація особою наданих їй прав залежить від її власного волевиявлення.
Твердження апелянта про те, що на виконання ухвали суду першої інстанції про залишення без руху позовної заяви у цій справі ними було подано фотокопії відповідних документів (протокол загальних зборів Училища, листи, депутатське звернення), що, на її переконання, свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, судова колегія відхиляє як безпідставні, оскільки з таких документів не вбачається, що позивачі не могли оскаржити спірний наказ МОН України у період з 2004 по 2017 та/або, принаймні, у 2017 році, коли, як стверджує саме апелянт, вони вже розпочали власну перевірку його правомірності.
Більш того, безпосередньо у доводах своєї апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що оскарження спірного наказу членами трудового колективу Училища було розпочато ще у 2004 році та продовжується по теперішній час /т.1 а.с.70/, що додатково свідчить про те, що такий наказ міг бути оскаржений до суду своєчасно, а не зі спливом 16-ти років.
Аналізуючи ці та всі інші доводи апелянта та осіб, які подали клопотання щодо підтримання її апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що в рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Враховуючи вищевикладене та проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо пропуску позивачами строку звернення до суду та відсутності поважних причин для його поновлення.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2020 року - без змін.
Крім того, з приводу клопотань ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , Державного професійно-технічного навчального закладу «Київське вище професійне училище машино-будування та комп'ютерно-інтегрованих технологій» щодо підтримання апеляційної скарги у цій справі, колегія суддів зазначає, що КАС України передбачено можливість подання відзиву на апеляційну скаргу (ст. 304 КАС України), а не таких клопотань.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
У задоволенні клопотань ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Державного професійно-технічного навчального закладу «Київське вище професійне училище машино-будування та комп'ютерно-інтегрованих технологій» - відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 19 січня 2021 року.
Головуючий суддя:
Судді: