Справа № 826/17097/18 Суддя першої інстанції: Добрівська Н.А.
20 січня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Епель О.В., Пилипенко О.Є.,
при секретарі - Закревській І.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Столична перспектива плюс» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Столична перспектива плюс» (далі - Позивач, ТОВ «Столична перспектива плюс») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, у подальшому заміненого на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), про:
- визнання протиправними дій щодо прийняття податкових повідомлень-рішень від 21.08.2018 року №0043951404 та №0043961404;
- визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.08.2018 року №0043951404 та №0043961404;
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2020 року позов задоволено частково - визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 21.08.2018 року №0043951404 та №0043961404. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що надані Позивачем первинні документи підтверджують реальність здійснення господарських операцій, а доказів їх невідповідності вимогам чинного законодавства Відповідачем не надано. Крім того, зауважив, що наявні у матеріалах справи документи свідчить про виконання будівельних робіт ТОВ «Спец-Альянс Груп», директор якого надав нотаріально засвідчені пояснення щодо участі його у господарській діяльності вказаного підприємства, а право платника податку на формування податкового кредиту не може залежати від дотримання податкової дисципліни його контрагентом.
Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд зазначив, що матеріали справи підтверджують ненадання платником податків відповіді на запит контролюючого органу про надання інформації, що свідчить про виникнення в останнього підстав для проведення позапланової перевірки товариства.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його в частині задоволених позовних вимог та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Свою позицію обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не було враховано факту заперечення директора ТОВ «Спец-Альянс Груп» в участі у господарській діяльності указаного підприємства та відсутності ряду первинних документів, які повинні бути складені. Крім того, наголосив на відсутності у ТОВ «Спец-Альянс Груп» виробничих потужностей для виконання договірних зобов'язань перед Позивачем чи доказів придбання товарів і послуг по ланцюгу постачання.
Після усунення визначених в ухвалі від 11.11.2020 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2020 року було відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.01.2021 року.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Столична перспектива плюс» просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що доводи контролюючого органу про непричетність посадової особи ТОВ «Спец-Альянс Груп» до господарської діяльності указаного підприємства не підтверджуються належними і допустимими доказами, у той час як директором згаданого товариства надано нотаріально посвідчені пояснення про те, що він є засновником і директором останнього. Крім того, наголошує, що на підтвердження виконання договірних зобов'язань були надані всі первинні документи, у той час як документи, на необхідність наявності яких наполягає Апелянт, до первинних не належать. Також підкреслює обов'язковість принципу індивідуальної відповідальності платника податків.
У судовому засіданні представник Відповідача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю з викладених у ній підстав.
Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Протокольною ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання ГУ ДПС у м. Києві про виклик в якості свідка директора ТОВ «Спец-Альянс Груп», оскільки контролюючим органом не було обґрунтовано необхідність вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не є предметом апеляційного оскарження, то судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги ГУ ДПС у м. Києві.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.
Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що у липні 2018 року працівниками ГУ ДФС у м. Києві на підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, наказу від 18.07.2018 року №11337 та направлення від 20.07.2018 року №1183/26-15-14-04-05 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Столична перспектива плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Спец-Альянс Груп».
У ході перевірки встановлено порушення Позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 96 687,00 грн. за грудень 2017 року та завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 53 313,00 грн. за грудень 2017 року.
Результати перевірки зафіксовані в акті від 31.07.2018 року №741/26-15-14-04-05/37593482 (т. 1 а.с. 21-38), висновки якого за наслідками розгляду заперечень ТОВ «Столична перспектива плюс» від 07.08.2018 року №215 (т. 1 а.с. 43-48) залишені без змін ГУ ДФС у м. Києві, про що товариство повідомлено листом від 16.08.2018 року №47529/10/26-15-14-04-05-12 (т. 1 а.с. 49-51).
На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 21.08.2018 року прийняті податкові повідомлення-рішення:
- форми «Р» №0043951404, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 145 031,00 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням - 96 687,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 48 344,00 грн. (т. 1 а.с. 52);
- форми «В4» №0043961404, яким Позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 53 313,00 грн. (т. 1 а.с. 53).
Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних індивідуальних актів, суд першої інстанції встановив таке.
Між ТОВ «Столична перспектива плюс» (Замовник) та ТОВ «Спец-Альянс Груп» (Підрядник) укладено договір від 04.12.2017 року №04/12/17-ПР-С (далі - Договір; т. 1 а.с. 74-78), за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобов'язання у відповідності до завдання та технічних умов наданих Замовником та умов даного Договору своїми силами, інструментами механізмами та з використанням матеріалів Замовника виконати комплекс підрядних робіт з улаштування цегляної кладки та влаштування важких залізобетонних перемичок у житловому будинку №1 по об'єкту житловий комплекс з об'єктами соціально-побутового призначення в 11 мікрорайоні житлового масиву «Позняки» по вул. Дніпровська Набережна у Дарницькому районі м. Києва.
Відповідно п. 2.3 Договору у разі затримки виконання робіт, Договір вважається подовженим до моменту виконання зобов'язань у повному обсязі за відсутності заперечень зі сторони Замовника, оформлених у письмовій формі не пізніше ніж за 15 днів до кінця строку зазначеного у календарному плані.
Пунктом 2.4 Договору передбачено, що на Замовника покладається обов'язок постачати необхідні для виконання Робіт матеріали, конструкції, самостійно здійснювати їх приймання, розвантаження, складування. Замовник несе відповідальність за їх якість, комплектність, належний технічний стан, збереження.
Згідно п. 4.1 Договору вартість робіт визначена на підставі кошторису (додаток №1) та погоджена сторонами.
Відповідно до пунктів 4.3 та 4.4 Договору за даним договором розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування Замовником відповідних сум на банківський рахунок Підрядника, зазначений в договорі. Замовник оплачує вартість робіт Підряднику, що передбачені предметом даного Договору протягом 1 місяця з моменту підписання Сторонами акта передання-приймання робіт, виконаних в повному обсязі та у випадку відсутності недоробок, дефектів.
На підтвердження виконання умов Договору, як встановлено судом першої інстанції, Позивачем надано копії: договірної ціни на будівництво «Будівництво житловий комплекс з об'єктами соціально-побутового призначення в 11 мікрорайоні житлового масиву «Позняки» по вул. Дніпровська Набережна у Дарницькому районі м. Києва» (т. 1 а.с. 79-80); локального кошторис на будівельні роботи №2-1-1 (т. 1 а.с. 81-91); довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 (т. 1 а.с. 97); акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року форми КБ2в (т. 1 а.с. 98-109); підсумкової відомості ресурсів (т. 1 а.с. 92-96, 109-113); акту прийому-передачі матеріалів (т. 1 а.с. 114-116); відомості витрачених ресурсів витрат замовника (т. 1 а.с. 117-119); податкових накладних (т. 1 а.с. 120-121); платіжних доручень (т. 1 а.с. 122-123); картки рахунку: 633 (т. 1 а.с. 124).
Крім того, суд зауважив, що зазначені договори укладені з метою здійснення господарської діяльності, а саме: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Окремо Окружний адміністративний суд міста Києва звернув увагу, що на підтвердження виконання господарських операцій Позивачем надано копії документів по ТОВ «Спец-Альянс Груп», а саме: нотаріальну заяву від 05.09.2017 року про те, що ОСОБА_1 є засновником та керівником ТОВ «Спец-Альянс Груп» (т. 1 а.с. 125); витяг №1726594501395 з реєстру платників податку на додану вартість (т. 1 а.с. 126); виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05.09.2017 року (т. 1 а.с. 127-128); протокол загальних зборів учасників ТОВ «Спец-Альянс Груп» №03/09/17 від 03.09.2017 року (т. 1 а.с. 129); наказ про призначення директора №2 від 04.09.2017 року (т. 1 а.с. 130); ліцензію Державного архітектурно-будівельної інспекції України від 29.03.2017 року №13-Л з переліком видів робіт провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів IV категорії складності (т. 1 а.с. 132-133).
На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що підстав для визнання безтоварними господарських операцій ТОВ «Столична перспектива плюс» з ТОВ «Спец-Альянс Груп» немає. При цьому, суд наголосив на тому, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції Позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності товариства та його контрагента, що, на його переконання, свідчить про відсутність перешкод для формування даних податкового обліку за наслідками відносин з ТОВ «Спец-Альянс Груп».
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети. Водночас, доказів на підтвердження даних обставин Відповідачем надано не було.
Надаючи оцінку реальності вчинення господарських операцій між контрагентами, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.
Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Дослідивши наявні матеріалах справи документи, судова колегія вважає, що останні містять всі обов'язкові для первинних документів реквізити та відповідають законодавчо визначеним вимогам. Поряд з цим, Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не було доведено юридичної дефектності чи невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства.
У постанові від 28.02.2018 року у справі №806/1033/17 Верховний Суд зазначив, що окремі недоліки в оформленні первинних документів не спростовують наявності у підприємства відповідних господарських операцій. Відсутність реквізитів первинних документів ще не означає їх дефектність; відсутність деталізації в первинних документах не є підставою для визнання нереальності господарських операцій. У кожному конкретному спірному випадку важливо окремо досліджувати характер недоліків первинних документів, однак згідно з прямим приписом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» такі недоліки не повинні унеможливлювати ідентифікацію осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, зміст та обсяг таких господарських операцій тощо. Водночас неістотні недоліки первинних документів не є підставою для невизнання факту відсутності здійснення господарської операції.
Аналогічна за змістом правова позиція викладена Верховним Судом й у постановах від 16.10.2020 року у справі № 820/2587/15 та від 01.12.2020 року у справі № 808/5315/14.
Надаючи оцінку посиланням Апелянта на відсутність у контрагентів Позивача трудових та виробничих ресурсів, необхідних для здійснення задокументованих господарських операцій, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 року у справі №804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки зокрема залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).
Водночас, відсутність достатніх (саме на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів не може беззаперечно свідчити про невиконання цими суб'єктами договірних зобов'язань.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що в акті перевірки зафіксовано, що відповідно до розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2017 року, на ТОВ «Спец-Альянс Груп» працювало 11 осіб, у тому числі директор ОСОБА_1 . При цьому, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно пояснень ТОВ «Столична перспектива плюс», надані у відзиві на апеляційну скаргу, для виконання робіт за Договором ТОВ «Спец-Альянс Груп» необхідно декілька пар робітників - майстер і підсобний працівник, що, з урахування кількості працівників ТОВ «Спец-Альянс Груп», а також можливості останнього залучати інших осіб для виконання договірних зобов'язань свідчить про безпідставність твердження контролюючого органу про відсутність у контрагента Позивача достатніх трудових ресурсів для виконання господарських зобов'язань.
З приводу посилання Апелянта на те, що ненадання Позивачем доказів відповідності виконаних ТОВ «Спец-Альянс Груп» робіт за Договором вимогам Державних будівельних норм України, розрахунку кількості відпрацьованого часу та ділової переписки між контрагентами про підтвердження кількості відпрацьованого часу на об'єктах є підставою стверджувати про безтоварність господарських операцій, Окружний адміністративний суд міста Києва обґрунтовано підкреслив, що указані документи не належить до первинних у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а доказів їх витребовування контролюючим органом під час перевірки контролюючим органом не надано. З аналогічних підстав судовою колегією відхиляються аргументи Відповідача щодо ненадання Позивачем під час перевірки документів, які підтверджують якість і безпеку матеріалів, журналів заїзду та виїзду автотранспорту.
Твердження Апелянта про те, що в АІС «Податковий блок» відсутні відомості щодо придбання ТОВ «Спец-Альянс Груп» необхідних для виконання умов Договору робіт і послуг, судова колегія оцінює критично, оскільки Відповідачем не зазначено, за який період контролюючим органом здійснювався аналіз податкової інформації щодо вказаного товариства. Крім того, судова колегія вважає необґрунтованим посилання Відповідача на те, що по ланцюгу постачання неможливо прослідкувати реальне джерело походження послуг, оскільки особливістю послуги є те, що вона споживається у момент її фактичного надання.
Доводи ГУ ДПС у м. Києві про те, що заперечення керівника ТОВ «Спец-Альянс Груп» в участі у господарській діяльності вказаного товариства нівелюють будь-які правові наслідки складених первинних документів судовою колегією оцінюється критично, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Водночас, жодного з документів, передбачених ч. 6 ст. 78 КАС України, ГУ ДПС у м. Києві надано не було. На підтвердження своєї позиції Відповідачем до матеріалів справи було надано копію протоколу допиту ОСОБА_1 від 23.12.2017 року в якості свідка (т. 1 а.с. 164-169), в якому зафіксовано заперечення останнього в участі у господарській діяльності ТОВ «Спец-Альянс Груп», у той час як Позивачем надано копію нотаріально-завіреної заяви ОСОБА_1 , в яких зазначено, що останній з 04.09.2017 року особисто приймає участь у господарській діяльності підприємства та підписує договори та інші документи.
Як вже було зазначено вище, згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
При цьому суд апеляційної інстанції погоджується з посиланням Окружного адміністративного суду міста Києва на те, що приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. Тобто, невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.
Наведені висновки повністю узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні від 22.01.2009 року у справі «Булвес проти Болгарії», яке наголошує на принципі персональної відповідальності платника та неможливості втручання у право власності особи, яка, попри можливе порушення своїм контрагентом податкового законодавства, є належним отримувачем поставлених товарів чи послуг.
Подібну позицію займав і Верховний Суд України, який у постанові від 11.12.2007 року у справі № 21-1376во06, де зазначив, що «у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту».
З урахуванням наведеного судова колегія погоджується з твердженням суду першої інстанції про відсутність правових підстав визнання безтоварними господарських операцій Позивача із згаданим контрагентом, у зв'язку з чим вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
З наведеного вбачається, що в силу положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не дають право на формування податкового кредиту операції, не підтверджені належним чином оформленими документами. При цьому, як було зазначено раніше, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано Відповідачем, на момент виписування податкових накладних Позивачу ТОВ «Спец-Альянс Груп» було зареєстровано у встановленому законом порядку як суб'єкт підприємницької діяльності, а також платником податку на додану вартість, а факт реальності господарських операцій, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у Відповідача не було.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді О.В. Епель
О.Є. Пилипенко
Повний текст постанови складено та підписано « 20» січня 2021 року.