Справа № 620/3701/20 Головуючий у 1 інстанції: Скалозуб Ю.О.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
18 січня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Бужак Н.П.
Парінова А.Б.
За участю секретаря Борейка Д.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 КАС України, адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення майнової шкоди, -
Позивач - Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 ''Про результати службового розслідування'' від 06.06.2020 р. №358.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року позовну заяву повернуто позивачу.
Не погодившись з ухвалою суду, позивач - Військова частина НОМЕР_1 , звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що позивачем дотримано строки звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки, після завершення службового розслідування звернувся з листами (претензіями) до відповідачів з метою досудового врегулювання шляхом добровільного відшкодування завданої шкоди, як це передбачено ч. 1 ст. 12 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», однак, жодної відповіді не отримав.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно ч.ч. 1-2 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Положеннями частини 1 статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно частини 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
У відповідності до абз. 2 ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
За приписами частини 4 статті 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, всупереч вимог ч. 2 ст. 122 КАС України, звернувся до суду з позовною заявою до закінчення строку, визначеного Кодексом адміністративного судочинства України.
З таким висновком суду колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 ''Про результати службового розслідування'' від 06 червня 2020 року №358.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначено Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 року № 160-IX.
Частиною 1 статті 12 вищевказаного закону передбачено, що у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Отже, перед зверненням до суду з метою відшкодування завданої шкоди особами, притягнутими до матеріальної відповідальності, вищевказаною нормою передбачено надання таким особам можливості добровільно відшкодувати завдану шкоду.
Як вказує апелянт та вбачається з матеріалів справи, після завершення службового розслідування, затвердженого наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 358 від 06.06.2020 року «Про результати службового розслідування» та з метою досудового врегулювання спору, Військовою частиною НОМЕР_1 були направлені листи (претензії) від 31.08.2020 року №№ 2884, 2886 на останні відомі адреси місця реєстрації відповідачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , крім ОСОБА_3 , лист (претензія) від 31.08.2020 року №2885 по якому був направлений до Чернігівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою отримання належної інформації.
Апелянт зазначає, що станом на день звернення до суду жодної відповіді Військова частина НОМЕР_1 не отримала.
З вищевказаного вбачається, що перед зверненням до суду, з метою виконання вимог ч. 1 ст. 12 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», Військова частина НОМЕР_1 зверталася до відповідачів з листами (претензіями) з метою надання таким особам можливості добровільно відшкодувати завдану шкоду.
Оскільки, відповіді на вказані листи (претензії) позивач не отримав, вказане свідчить про дотримання позивачем строку звернення до суду, визначеного частиною 4 статті 122 КАС України.
Таким чином, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що позивач звернувся до суду з позовною заявою до закінчення строку, визначеного ч. 2 ст. 122 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Також, Європейський Суд з прав людини сформував правову позицію, відповідно до якої, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції», «Ільхан проти Туреччини», «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» тощо).
Колегія суддів звертає увагу на те, що у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа «Мушта проти України»).
У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню, а справу слід передати на розгляд суду першої інстанції.
Згідно частини 3 статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 229, 243, 312, 315, 320, 321, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року скасувати, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Бужак Н.П.
Парінов А.Б.
Повний текст постанови виготовлено 20.01.2021 р