Справа № 320/2457/20 Головуючий у І інстанції - Басай О.В.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
20 січня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.,
суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просив:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії, виходячи з заробітної плати одержаної за роботу в зоні ЧАЕС за період 02.05.1986 по 04.05.1986 (2 дні) в розмірі 324 крб. 14 коп.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 з 01.01.2019 перерахунок та виплатити пенсію, виходячи із заробітної плати у розмірі 324 крб. 14 коп., одержаної за роботу в зоні ЧАЕС за період 02.05.1986 по 04.05.1986 (2 дні);
- встановити для Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві строк для надання суду звіту про виконання судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог Позивач вказав на безпідставність відмови Відповідача у перерахунку та виплаті пенсії Позивачу, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, на підставі довідки про заробітну плату, одержаної Позивачем за роботу в зоні ЧАЕС у період з 02.05.1986 по 04.05.1986, виданої КП "Київпастранс" Австобусний парк № 6.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 липня 2020 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії, виходячи з заробітної плати одержаної за роботу в зоні ЧАЕС за період 02.05.1986 по 04.05.1986 (2 дні).
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 з 01.01.2019 перерахунок та виплатити пенсію, виходячи із заробітної плати визначеною 123 карб. 22 коп., одержаної за роботу в зоні ЧАЕС за період 02.05.1986 по 04.05.1986 (2 дні).
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановленим рішенням, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Апеляційна скарга мотивована тим, що довідка КП "Київпастранс" Автобусний парк № 6 та первинні документи на підставі яких вона видана містять розбіжності в частині виплати премії Позивачу.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Отже, оскільки Відповідач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Харківським РУ ГУ МВС України у м. Києві 12.06.2001.
Позивач був учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році та інвалідом 3 групи.
16.03.2017 КП "Київпастранс" "Автобусний парк № 6" видано ОСОБА_1 довідку про виплачену заробітну плату за роботу в зоні відчуження в період з 02.05.1986 по 04.05.1986, яка склала 123 кар., 22 коп.
04.01.2019 Позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві перерахунок та виплату пенсії із врахуванням премії виплаченої за період роботи в зоні відчуження.
Листом № 099101/03 від 10.12.2019 Позивачу відмовлено у перерахунку пенсії із врахуванням премії, оскільки згідно наказу від 28.11.1986 премія виплачувалася у листопаді 1986, а згідно довідки Ф-122 робота в зоні відчуження проводилася в період з 02.05.1986 по 04.05.1986.
Вважаючи такі дії Відповідача протиправними та таким, що не відповідають вимогам чинного законодавства, Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що при здійсненні органами Пенсійного фонду України обчислення та перерахунку пенсії виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження в останнього відсутні повноваження перевіряти зміст довідки про розмір заробітної плати одержаної в зоні відчуження, а отже твердження Відповідача про невідповідність довідки первинним документам є безпідставними, а позовні вимоги в цій частині - обгрунтованими.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 49 Закону України № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII) передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Після 1 січня 2015 року додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 4, не встановлюється.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону № 796-XII, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Згідно із приписами ст. 57 Закону України № 796-XII, обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №1210), яким визначений механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - пенсії). Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Відповідно до підпункту 4 пункту 3 Порядку № 1210, у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986 - 1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати.
Згідно з абзацом 4 статті 15 Закону України № 796-XII, видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається.
Єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Відтак, суд першої інстанції вірно вказав, що роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у розрахунковому листі за відповідний період.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 17 березня 2015 року у справі № 21-11а15, від 15 грудня 2015 року у справі № 2-а/576/29/14, та Верховним Судом у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 358/1179/17, від 15.05.2019 у справі № 343/1009/16-а.
Відповідачем в доводах апеляційної скарги жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду справи була правомірно врахована судом першої інстанції на виконання ч. 5 ст. 242 КАС України.
В межах спірних правовідносин судом першої інстанції вірно встановлено, що підставою для відмови Позивачу у проведенні перерахунку пенсії було те, що довідка КП "Київпастранс" "Автобусний парк № 6" від 16.03.2017 та первинні документи, на підставі яких вона видана, містять розбіжності в частині виплати премії Позивачу.
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військкоматами).
Відтак, при здійсненні органами Пенсійного фонду України обчислення та перерахунку пенсії, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження в останнього відсутні повноваження перевіряти зміст довідки про розмір заробітної плати одержаної в зоні відчуження, що вказує на необгрунтованість доводів Відповідача, викладених в апеляційній скарзі, про невідповідність довідки первинним документам.
Форму довідки про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках затверджено наказом Міністерства соціального захисту населення України № 644 від 12.10.2012.
Довідка № 42/06 від 16.03.2017 про розмір отриманої заробітної плати ОСОБА_1 в період роботи з 02.05.1986 по 04.05.1986 в зоні відчуження видана КП "Київпастранс" "Автобусний парк № 6", у якій встановлено, що згідно відомості № 1137 від 18.05.1986, виплачена заробітна плата становить 123 карб. 22 коп.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції вірно зазначив, що довідка № 42/06 від 16.03.2017 видана належним органом, містить в собі всі обов'язкові реквізити та не була визнаною у встановленому порядку недійсною або такою, що видана безпідставно чи з порушенням правил її видачі, а тому, Відповідач не вправі на власний розсуд та без наявних на те підстав, ставити під сумнів її зміст та складові.
Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги звертає увагу на те, що згідно довідки № 42/06 від 16.03.2017 розмір саме виплаченої заробітної плати в період з 02.05.1986 по 04.05.1986 становив 123 карб. 22 коп., що вказує на правомірність задоволення позовних вимог в частині здійснення перерахунку пенсії Позивача, виходячи із заробітної плати в розмірі 123 карб. 22 коп.
Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Водночас, Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів суду правомірності своїх доводів.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в зазначеній вище частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновків суду першої інстанції у взаємозв'язку з обставинами справи.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 липня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: І.О. Лічевецький
О.М. Оксененко