Справа № 640/18580/18
19 січня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.
За участю секретаря: Кондрат Л.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року, суддя Клименчук Н.М., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішення та податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві №437 від 13.12.2016 про анулювання реєстрації платника єдиного податку; зобов'язання Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві поновити реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку з 01.01.2017; визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 01.08.2018 №0088154203, №0088184203, №0088144203.
Як підставу для задоволення позовних вимог позивачка зазначила те, що контролюючим органом не дотримано процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за наявності законодавчо визначених підстав для цього, що передбачені пунктом 299.10 статті 299 Податкового кодексу України. Рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку прийнято без проведення перевірки всупереч вимогам законодавства і, окрім того, у позивача відсутній податковий борг протягом двох послідовних кварталів, що передують рішенню від 13.12.2016. Також позивачем зазначено, що безпідставне анулювання реєстрації платником єдиного податку стало підставою для протиправного нарахування відповідачем податку на додану вартість, попри те, що у осіб, які зареєстровані платниками єдиного податку другої групи відсутній обов'язок реєструватись платником податку на додану вартість. Податковим органом не у повному обсязі досліджено надані до перевірки документи щодо валових витрат та зроблено необґрунтований висновок про завищення валових витрат, внаслідок чого нараховано податок на доходи фізичних осіб та військовий збір оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.
Відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.12.2019 року та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_1 була зареєстрована платником єдиного податку відповідно до заяви від 12.01.2012 №4168/С.
Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві складено довідку від 13.12.2017 №437 про наявність підстав для анулювання реєстрації платника єдиного податку, відповідно до якої за позивачем обліковується податковий борг на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів у сумі 27,73 грн.
На підставі даної довідки контролюючим органом прийнято рішення №437 від 13.12.2016 про анулювання реєстрації платника єдиного податку.
Крім того, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2017.
За результатами вказаної перевірки контролюючим органом складено акт від 19.07.2018 №3215/26-15-42-03-30/ НОМЕР_1 , згідно висновків якого позивачем порушено:
- пункти 44.1, 44.3 статті 44, пункт 177.10 статті 177 Податкового кодексу України - не надання до перевірки книги обліку доходів і витрат;
- пункти 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України - заниження податку на доходи фізичних осіб за 2017 рік на загальну суму 32 453,33 грн.;
- пункт 16-1 підпункту 10 розділу ХХ Податкового кодексу України - не нарахування, не утримання та не перерахування до бюджету військового збору за 2017 рік на загальну суму 2704,44 грн.;
- пункт 16-1 підпункту 10 розділу ХХ Податкового кодексу України - у період з березня 2017 року по грудень 2017 року не нараховано, не утримано та не сплачено військового збору до бюджету з найманих працівників на загальну суму 276,00 грн.;
- підпункт "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України - у період з 01.03.2017 по 31.12.2017 не нараховано, не утримано та не сплачено до бюджету податку на доходи фізичних осіб з найманих працівників на загальну суму 3312,00 грн.;
- пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 1 статті 7, статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - заниження ЄСВ з найманих працівників на загальну суму 3520,00 грн.;
- пункт 2 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - не сплачено або несвоєчасно сплачено єдиний внесок нарахованого роботодавцем на суми заробітної плати у сумі 7617,32 грн.;
- пункт 181.1 статті 181, пункт 183.2 статті 183, стаття 187 Податкового кодексу України - не здійснення реєстрації платником податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 49122,66 грн.
На підставі акту перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.08.2018:
- №0088154203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 41046,03 грн.;
- №0088184203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 3420,50 грн.;
- №0088144203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 61403,75 грн.
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суду зазначає наступне.
Щодо підстав прийняття Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві рішення №437 від 13.12.2016 про анулювання реєстрації платника єдиного податку, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до довідки від 13.12.2017 №437 про наявність підстав для анулювання реєстрації платника єдиного податку, контролюючим органом встановлено, що за позивачем обліковується податковий борг на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів у сумі 27,73 грн.
До таких висновків податковий орган прийшов виключно з аналізу інтегрованої картки з єдиного податку позивачки без проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 .
Водночас, відповідачем зазначено про те, що нормами Податкового кодексу України передбачено порядок анулювання реєстрації платника єдиного податку як за наслідками проведення перевірки так і без проведення перевірки, на підставі інформації, наявної в розпорядженні податкового органу.
Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції щодо помилковості доводів відповідача з цього приводу.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений вказаним Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
За змістом підпункту 3 пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі, зокрема, у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 вказаного Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених вказаною главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Пунктом 299.10 статті 299 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на дату спірних правовідносин) передбачено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 вказаного Кодексу.
Абзацом 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України визначено, що у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів платник єдиного податку зобов'язаний в останній день другого із двох послідовних кварталів перейти на сплату інших податків і зборів, визначених вказаним Кодексом.
Пунктом 299.11 статті 299 Податкового кодексу України передбачено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Положеннями пункту 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України встановлено, що платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки, зокрема, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.
Отже, Податковим кодексом України передбачено, що однією з підстав для анулювання реєстрації платника єдиного податку є факт існування у такого платника податку податкового боргу.
Підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку є встановлення контролюючим органом саме за наслідками перевірки факту наявності у платника податків податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. Крім того, за результатами перевірки має бути складено акт.
Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо наявності у платника податків податкового боргу проведено не було та відповідний акт не складено.
Спірне рішення від 13.12.2016 про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 прийнято контролюючим органом на підставі картки особового рахунку платника податку, а не на підставі акту перевірки, як передбачено пунктом 299.11 статті 299 Податкового кодексу України.
З витягу з картки особового рахунку платника податку з єдиного податку ФОП ОСОБА_1 убачається, що з січня 2016 року у позивача періодично виникала недоїмка зі сплати єдиного внеску, яку щоразу було погашено протягом місяця, в якому така недоїмка виникла.
Станом на 20.11.2016 року у позивачки обліковувалась переплата у сумі 247,87 грн.
Того ж дня нараховано суму єдиного податку у розмірі 275,60 грн. на підставі поданої позивачем податкової звітності, після чого виникла недоїмка на суму 27,73 грн. Вказану недоїмку позивачем погашено 07.12.2016 шляхом сплати грошового зобов'язання у розмірі 320,00 грн та в картці платника податків обліковувалась переплата у сумі 292,27 грн.
Окрім того, судом було встановлено, що позивачем сплачено у повному обсязі суми грошового зобов'язання за платежем "єдиний податок з фізичних осіб" за період 2016 рік, що підтверджується копіями податкових декларацій платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця (т. ІІ, а.с. 29-30), а також платіжними дорученнями та банківськими виписками щодо сплати єдиного податку (т. ІІ а.с. 103-120).
Надана до справи відповідачем картка особового рахунку по єдиному податку позивача не містить інформації про наявність податкового боргу з зазначеного податку протягом двох послідовних кварталів.
За таких підстав, суд першої інстанції вірно встановив, що у позивачки за зазначений вище період був відсутній податковий борг, а тому рішення №437 від 13.12.2016 про анулювання реєстрації платника єдиного податку є протиправним і підлягає скасуванню.
Окрім того, з метою повного захисту порушених прав позивача суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність зобов'язати Головне управління ДФС у м. Києві поновити реєстрацію платника єдиного податку фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в реєстрі платників єдиного податку з моменту анулювання.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 12.11.2019 № 820/2074/17, від 19.11.2019 № 200/5738/19-а, від 20.06.2019 №822/1807/17.
Що стосується вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 01.08.2018 №0088154203, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до зазначеного рішенням контролюючим органом позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 41046,03 грн., в тому числі основний платіж - 32836,82 грн., штрафна (фінансова) санкція - 8209,21 грн.
Підставою для прийняття даного рішення стали висновки Головного управління ДФС у м. Києві, викладені в акті перевірки від 19.07.2018 №3215/26-15-42-03-30/ НОМЕР_1 про заниження податку на доходи фізичних осіб за 2017 рік на порушення пунктів 177.2 та 177.4 статті 177 Податкового кодексу України.
Як убачається з акту перевірки податковим органом зазначено, що позивачкою було занижено податок на доходи фізичних осіб на суму 32453,33 грн. У розрахунку фінансових санкцій податку на доходи фізичних осіб до податкового повідомлення-рішення від 01.08.2018 №0088154203 вказано про допущення арифметичної помилки в акті перевірки та правильною сумою заниження є 32 836,82 грн. (т. І а.с. 27).
За змістом акту перевірки слідує згідно податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік встановлено, що позивачем задекларовано валових витрат на загальну суму 1468966,18 грн. Однак, при порівнянні обсягів задекларованих валових витрат і видаткових накладних, банківських виписок, закупівельних актів та інших документів, наданих до перевірки, встановлено, що сума валових витрат становить 1 286 539,41 грн.
У зв'язку з чим контролюючим органом зроблено висновок про декларування позивачем витрат на суму 182426,77 грн., які документально не підтверджені.
Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України встановлено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
177.4.3. суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;
177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Суд першої інстанції направляв до управління контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб Головного управління ДФС у м. Києві судовий запит від 25.03.2019 №640/18580/18 щодо надання обґрунтованого роз'яснення та доказів на підтвердження відомостей щодо того, які документи враховано (не враховано) контролюючим органом при перевірці декларування ОСОБА_1 витрат за 2017 рік та повідомити підстави зробленого висновку про неправомірність декларування позивачем витрат на суму 182426,77 грн. (т. ІІ а.с. 141-142).
Як зазначив відповідач на запит суду першої інстанції від 25.03.2019 №640/18580/18 при перевірці враховано документи, надані згідно опису (вх. №С/22348/ФОП-інші від 10.07.2018 та додано копію вказаного опису (т. ІІ а.с. 144-146).
Відповідно до опису документів від 10.07.2017 позивачем надано до перевірки наступні документи: відомості по нарахуванню заробітної плати, книга обліку доходів для платників єдиного податку з 21.02.2012, копії договорів, оборотно-сальдові відомості, банківські виписки, чеки на придбання продуктів.
Даний опис не містить детального переліку документів, наданих посадових особам відповідача позивачем, з огляду на що, не може вважатись належним доказом надання/ненадання платником податків повного/неповного переліку документів.
Окрім того, судом першої інстанції витребувано від Головного управління ДФС у м. Києві докази про те, які документи надано ОСОБА_1 контролюючому органу при перевірці декларування витрат за 2017 рік (т. ІІ а.с. 176).
ОСОБА_1 на підтвердження суми валових витрат за 2017 рік у сумі 1468966,18 грн. надано копії банківських виписок (т. І а.с. 67-101), звітів про дебетові і кредитні операції по рахунку (т. І а.с. 102-124), фіскальних чеків (т. І а.с. 125-183), відомостей нарахування заробітної плати (т. І а.с. 184-195), прибуткових касових ордерів (т. І а.с. 196-200), закупівельних актів (т. І а.с. 201-229).
Як зазначено позивачем, посадовим особам контролюючого органу були надані всі документи на підтвердження валових витрат у сумі 1468966,18 грн., про те відповідачем безпідставно не враховано оборотно-сальдові відомості, банківські виписки та чеки на придбання товарів, що підтверджується описом документів (вх. №С/22348/ФОП-інші від 10.07.2018) та, окрім того, у пункті 1.11 акта перевірки від 19.07.2018 №3215/26-15-42-03-30/ НОМЕР_1 у переліку документів, охоплених перевіркою не вказано оборотно-сальдові відомості, банківські виписки та чеки на придбання товарів (т. І а.с. 53).
Колегія суддів зазначає, що зібрані у справі докази підтверджують понесення позивачкою витрат за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 у розмірі 1468966,18 грн, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо протиправності податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 01.08.2018 №0088154203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та наявність підстав для його скасування.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 01.08.2018 №0088184203.
Вказаним рішенням контролюючого органу позивачці збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 3420,50 грн., в тому числі основний платіж - 2736,40 грн., штрафна (фінансова) санкція - 684,10 грн.
Судом встановлено, що в акті перевірки контролюючим органом зазначено про несплату військового збору на загальну суму 2704,44 грн. Однак, в розрахунку донарахувань з військового збору вказано про допущення арифметичної помилки в акті перевірки та правильною сумою є 2736,40 грн (т. І а.с. 28).
Зі змісту акту перевірки слідує, що висновки контролюючого органу про несплату позивачем військового збору на суму 2736,40 грн. здійснені за результатом висновків про заниження оподатковуваного доходу за 2017 рік на суму 182426,77 грн.
Оскільки висновки податкового органу про заниження оподатковуваного доходу за 2017 рік на суму 182426,77 грн., є необґрунтованими, підстави для нарахування військового збору на вказану суму відсутні, а тому податкове повідомлення-рішення від 01.08.2018 №0088184203 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 01.08.2018 №0088144203 відповідно до якого податковим органом позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 61403,75 грн, в тому числі основний платіж - 49123,00 грн, штрафна (фінансова) санкція - 12280,75 грн.
Підставою для прийняття даного рішення стали висновки Головного управління ДФС у м. Києві, викладені в акті перевірки від 19.07.2018 №3215/26-15-42-03-30/ НОМЕР_1 у пункті 2.5 про обов'язок ФОП ОСОБА_1 зареєструватись платником податку на додану вартість відповідно до пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, з огляду на те, що за податковий період 2017 рік позивачем задекларовано дохід у сумі 1 471 096,68 грн., тобто більше 1 000 000 грн.
Як убачається з акту перевірки ФОП ОСОБА_1 з 04.01.2017 по 31.03.2017 отримано дохід у сумі 1004089,37 грн, проте не зареєстровано платником податку на додану вартість. З 11.04.2017 по 31.12.2017 позивачем отримано дохід від провадження господарської діяльності у сумі 245613,31 грн, проте не сплачено податок на додану вартість з указаної суми на порушення вимог пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України.
Як вважає відповідач, з ІІ кварталу 2016 року ФОП ОСОБА_1 перебувала на спрощеній системі оподаткування - друга група платників єдиного податку.
Суд першої інстанції вірно звернув увагу на ту обставину, що про прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку від 13.12.2016 №437 позивачці відомо не було, так як поштове відправлення разом з рішенням про анулювання реєстрації платника єдиного податку від 13.12.2016 №437 повернулось відправнику за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.
Згідно із пунктом 3 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи.
Оскільки контролюючим органом неправомірно анульовано реєстрацію позивачки як платника єдиного податку, а тому підстави для реєстрації ФОП ОСОБА_1 у 2017 році платником податку на додану вартість та нарахування і сплати даного податку відсутні, так як особи, які є платниками єдиного податку другої групи не зобов'язані реєструватись платниками податку на додану вартість. Тому податкове повідомлення-рішення від 01.08.2018 №0088144203 є протиправним і підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги, викладені відповідачем, не спростовують висновків суду першої інстанції щодо протиправності прийнятих податковим органом рішення та податкових повідомлень-рішень.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2019 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Кобаль М.І.
Повний текст виготовлено: 20 січня 2021 року.