Справа № 320/9568/20 Суддя першої інстанції: Горобцова Я.В.
14 січня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Горяйнова А.М.,
суддів - Файдюка В.В. та Чаку Є.В.,
за участю секретаря - Король Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року про відмову у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області та ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішень, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки,
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з адміністративним позовом, у якому просили:
- визнати протиправним та скасувати рішення Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області від 27 січня 2011 року № 30 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо передачі у приватну власність земельної ділянки в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_3 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області від 14 липня 2011 року № 126 про затвердження технічної документації про передачу у власність земельної ділянки площею 0,0782 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_3 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області від 14 липня 2011 року № 127 про затвердження технічної документації про передачу у власність земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_3 ;
- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3222457401:02:003:0057, виданий на ім'я ОСОБА_3 ;
- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0782 га по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3222457401:02:003:0058, виданий на ім'я ОСОБА_3 .
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у відкритті провадження у справі було відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Свої вимоги обґрунтовують тим, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Скаржники вказують на те, що ОСОБА_3 не зареєстрував право власності за земельні ділянки із кадастровими номерами 3222457401:02:003:0057 та 3222457401:02:003:0058 в установленому законом порядку. Також позивачі зазначають, що оскаржують рішення Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області як такі, що прийняті суб'єктом владних повноважень під час реалізації владних управлінських функцій з розпорядження землею.
Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від інших учасників справи не надходив.
Під час судового засідання представник позивача Черно Н.Д. підтримала апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити з підстав, що викладені в ній.
Від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності у зв'язку із неможливістю взяти участь у судовому засіданні через хворобу.
Відповідачі були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте у судове засідання не з'явилися та про причини неявки суду не повідомили.
За таких обставин колегія суддів, керуючись ч. 2 ст. 313 КАС України, вирішила розглядати справу за відсутності позивача ОСОБА_1 та відповідачів Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області й ОСОБА_3 .
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Черно Н.Д., перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року - без змін, виходячи із наступного.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку належить земельна ділянка з кадастровим номером 3222457401:02:003:0057, площею 0,25 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована в АДРЕСА_1 .
Вказаний державний акт виданий на підставі рішення Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області 8 сесії VI скликання від 14 липня 2011 року № 127 та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 322240001007938.
Також за ОСОБА_3 зареєстрована земельна ділянка з кадастровим номером 3222457401:02:003:0058, площею 0,0782 га, яка розташована в АДРЕСА_1 .
Рішенням Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області 8 сесії VI скликання від 14 липня 2011 року № 126 було затверджено технічну документацію про передачу у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_3 загальною площею 0,0782 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Також доручено землевпорядній організації виготовити державний акт на право власності на земельну ділянку згідно чинного законодавства.
Одночасно судом першої інстанції встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_2 знаходиться у спільній частковій власності ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2007 року у справі № 2-1271/07, яке набрало законної сили. Вказаним судовим рішенням зазначений будинок розділено між ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 : за ОСОБА_3 визнано право власності на 84/100 будинку; за ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 визнано право власності на 16/100 будинку і виділено їм в натурі приміщення 1-3 пл. 17,3 кв.м., частину приміщення 1-2 пл. 7,3 кв.м. та господарські будівлі - сарай «Б», вбиральню «В».
Право власності ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на частину будинку АДРЕСА_2 було зареєстроване КП «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» 23 жовтня 2008 року та зареєстроване в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно.
У подальшому право власності ОСОБА_4 перейшло до ОСОБА_2 , а право власності ОСОБА_5 перейшло до ОСОБА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважають, що мають право на земельні ділянки із кадастровими номерами 3222457401:02:003:0057 та 3222457401:02:003:0058 на підставі ст. 120 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим звернулися до суду із адміністративним позовом про визначення протиправними і скасування рішень органу місцевого самоврядування щодо розпорядження такими земельними ділянками та визнання недійсними відповідних державних актів на право власності на землю.
Приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини виникли через незгоду позивачів із державною реєстрацією права власності ОСОБА_3 на земельні ділянки, на які видані державні акти на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3222457401:02:003:0057 та на земельну ділянку площею 0,0782 га по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3222457401:02:003:0058. Державній реєстрації права власності на зазначені земельні ділянки за ОСОБА_3 передували рішення Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області від 27 січня 2011 року № 30, від 14 липня 2011 року № 126 та від 14 липня 2011 року № 127.
Суд першої інстанції зазначив, що характер спірних правовідносин та підстави, що спонукали позивачів звернутися з позовом про оскарження таких рішень й актів до адміністративного суду, виникли з цивільно-правових відносин, пов'язаних з набуттям ОСОБА_3 права власності на земельні ділянки та виникненням у зв'язку з цим земельного спору, у якому позивачі вважають порушеним (невизнаним) їх право власності на земельні ділянки, що є пропорційними до їхніх часток у праві власності будинок.
Також суд першої інстанції врахував, що Чабанівська селищна рада Києво-Святошинського району Київської області, приймаючи свого часу оскаржувані рішення, не мала публічно-правових відносин саме з позивачами. Прийняті рішення стосуються права відповідача ОСОБА_3 , а не позивачів.
З огляду на викладене суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивачів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу місцевого самоврядування, а стосується захисту їх приватних інтересів, що виключає можливість його розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Критерії розмежування судової юрисдикції викладені, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № П/811/1047/16. Згідно з вказаним судовим рішенням передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Ознаки публічно-правового спору викладені, зокрема у постанові Верхового Суду від 18 квітня 2019 року у справі № 813/3146/16, відповідно до якої публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вирішуючи питання про визначення юрисдикції цього спору з урахуванням зазначених висновків Верховного Суду, колегія суддів враховує, що метою звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до суду із цим адміністративним позовом є захист права на частини земельних ділянок з кадастровими номерами 3222457401:02:003:0057 та 3222457401:02:003:0058, площа яких буде відповідати розмірам їх частки у праві власності на житловий будинок та господарські споруди, що розташовані по АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 хоч і вказують на прийняття рішень від 27 січня 2011 року № 30, від 14 липня 2011 року № 126, від 14 липня 2011 року № 127 та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки з порушенням вимог закону, проте адміністративний позов спрямований не на забезпечення дотримання публічно-правового порядку передачі земельних ділянок у власність іншого громадянина, а на захист власного майнового права та інтересу, що полягає у набутті права власності на земельну ділянку в порядку ст. 120 Земельного кодексу України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
У свою чергу п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України визначає, що публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Разом з тим у спірних правовідносинах Чабанівська селищна рада Києво-Святошинського району Київської області не здійснювала публічно-владних управлінських функцій у відношенні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Також позивачі не були споживачами адміністративних послуг, адже оскаржувані рішення були прийняті за зверненням іншої особи - відповідача у справі ОСОБА_3 .
Колегія суддів наголошує на тому, що позивачі, стверджуючи про видачу ОСОБА_3 в 2011 році державних актів на право власності земельні ділянки з кадастровими номерами 3222457401:02:003:0057 та 3222457401:02:003:0058 та заявляючи вимоги про визнання протиправними і скасування таких актів, одночасно заперечують факт реєстрації права власності на відповідні земельні ділянки за вказаною особою в установленому законом порядку.
Такі доводи позивачів ґрунтуються на відомостях, що містяться в інформаційній довідці з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, що сформовані 05 та 06 жовтня 2020 року.
Надаючи оцінку вказаним доводам, колегія суддів враховує, що згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України (тут та надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
У свою чергу ст. 202 Земельного кодексу України передбачає, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з формою державного акта на право власності на земельну ділянку, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2002 року № 449, в акті зазначаються відомості про його реєстрацію в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.
Зазначені норми права вказують на те, що державні акти на право власності на земельну ділянку, які позивачі просять визнати недійсними, є документами, що посвідчують право власності ОСОБА_6 на зазначені в них земельні ділянки.
Відповідно до ч. 1 ст. 5, п. 8 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, що діє на час вирішення справи судом, у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року.
Одночасно ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Отже, відсутність записів про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222457401:02:003:0057 та 3222457401:02:003:0058 саме у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно не свідчать про відсутність чи недійсність права власності ОСОБА_3 на такі земельні ділянки за умови, що кожну із зазначених них вказаній особі були видані державні акти на право власності на земельну ділянку до 01 січня 2013 року.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стверджують, що ОСОБА_3 на підставі оскаржуваних рішень Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області були видані державні акти на право власності на земельну ділянку (які також є предметом позову).
За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що позивачі фактично заперечують проти правомірності набуття права власності земельні ділянки ОСОБА_3 , є правильним.
У межах цієї справи позивачі звернулися до суду за захистом свого права на земельну ділянку, площа якої буде співмірною їхній частці у праві власності на житловий будинок і господарські споруди, що розташовані на ній. Позивачі просять суд захистити таке право шляхом визнання недійсними правовстановлюючих документів на землю (державних актів на право власності на земельну ділянку) та визнання протиправними і скасування рішень органу місцевого самоврядування, прийняття яких передувало оформленню відповідних державних актів.
Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на те, що між сторонами справи дійсно існує спір щодо речових прав на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222457401:02:003:0057 та 3222457401:02:003:0058, що виключає можливість розгляду і вирішення позовної заяви за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не правильно визначили суд, до юрисдикції якого належить розгляд цього спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способом захисту цивільного права, у відповідності до вимог ст. 16 Цивільного кодексу України, може бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення або визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Враховуючи предмет і підстави позову, а також суб'єктний склад учасників справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимоги належить вирішувати в порядку цивільного судочинства. З цих підстав колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Доводи апеляційної скарги позивачів не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній ухвалі та не можуть бути підставою для її скасування.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 238, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року про відмову у відкритті провадження у справі - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А.М. Горяйнов
Судді В.В. Файдюк
Є.В. Чаку
Постанова складена у повному обсязі 19 січня 2021 року.