Справа № 320/3554/20 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.
19 січня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Земляної Г.В.
Мєзєнцева Є.І.
При секретарі: Марчук О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта-Текс" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення рішення митниці про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110092/2 від 08 листопада 2019 року.
Позов мотивовано протиправністю коригування контролюючим органом митної служби вартості імпортованого позивачем товару, незважаючи на надання декларантом усіх необхідних документів для митного оформлення та визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, та порушенням контролюючим органом приписів законодавства, що регламентує митну справу в Україні, в зв'язку із безпідставним застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів при винесенні оскаржуваного рішення без наявності для того встановлених митним законодавством підстав.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Київська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що надані до митного оформлення документи не містили достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, тому відповідно до ч. 2 статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.
До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив, в якому позивач зазначає, що апелянт ані в оскаржуваному рішенні, ані в апеляційній скарзі не зазначив, яка складова або які складові митної вартості спірного товару не підтверджені позивачем. В частині сумнівів митного органу у тому, що ввезений товар є стоковим, позивач посилається на додаток до договору та інвойс, виставлений продавцем, що є первинним документом бухгалтерського обліку позивача, де продавець та позивач узгодили, що спірний товар є стоковим. Також відповідач помилково не врахував наданий позивачем прайс-лист продавця та інформацію про ціни на його продукцію.
Оскільки сторони до суду не з'явилися, справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 статті 229 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Віта-Текс» (місцезнаходження: 03194, м. Київ, бульв. Кольцова, буд. 17В, ідентифікаційний код 34483946) зареєстроване в якості юридичної особи 15 сетпня 2006 року, номер запису 1 072 102 0000 007898 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Між Shaoxing City Jinqiao Textile Co., Ltd., компанією, зареєстрованою в Китайській Народній Республіці, (далі - продавець), та ТОВ «Віта-Текс» 01 грудня 2015 року був укладений договір купівлі-продажу №VT0112-15 (далі - договір), відповідно до якого продавець продає позивачу тканини виробництва Китайської Народної Республіки.
Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 3.1 та 4.1 договору продавець і позивач погодили, що найменування, вартість і кількість товару може змінюватися згідно з додатками до договору, які є невід'ємною частиною договору, якщо інше не передбачено цим договором.
Товар відвантажується морським транспортом на умовах CFR Україна (відповідно до Incoterms 2010), якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору. Морський порт на митній території України, до якого продавець зобов'язується поставити товар позивачу, узгоджується сторонами окремо.
Сторони домовилися, що в ціну товару включаються також його вартість, упаковка, маркування й доставка.
Оплата за товар буде здійснюватися позивачем шляхом сплати виставленого продавцем інвойсу на товар протягом 60 (шістдесяти) календарних днів із дня отримання товару позивачем або його уповноваженим представником на митній території України, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору.
Продавець та позивач 23 листопад 2018 року уклали додаткову угоду №2 до договору, якою, зокрема продовжили строк дії договору до 31 грудня 2015 року та виклали пункт 5.2 договору в новій редакції, відповідно до якої сторони домовилися, що разом із товаром продавець зобов'язується передати вантажоотримувачу товару наступні документи: товаросупровідні документи на товар; комерційний рахунок (інвойс) продавця; пакувальний лист; сертифікат про походження товару.
Продавець та позивач 09 серпня 2019 року уклали додаток №VT167 до договору (далі - додаток), відповідно до пункту 1 якого продавець передав у власність позивача, а позивач прийняв та зобов'язався оплатити на умовах додатку наступний товар виробництва Китайської Народної Республіки (далі - товар): тканина вибивна, 100% поліестер, сток, завширшки 220 см, товарна позиція 54075400 відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД), у загальній кількості 24 549 кг, 148 783 погонні метри (далі - товар №1); тканина відбілена, 100% поліестер, сток, завширшки 150 см, товарна позиція 54075100 відповідно до УКТ ЗЕД, у загальній кількості 826 кг, 5 200 погонних метрів (далі - товар №2).
Загальна вартість товару згідно з пунктами 1-3 додатку та інвойсом №PWK19027 від 12 серпня 2019 року склала 76 886,25 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах CFR м. Одеса, Україна (Incoterms 2010). Вантажовідправником товару є Shaoxing Pawuke Textile Co., Ltd.
Позивач 20 вересня 2019 року з метою переміщення товару через митний кордон України подав попередню митну декларацію ІМ40ЕЕ №UA125000/2019/948241.
Одеська митниця ДФС 22 вересня 2019 року провела митний огляд товару та склала акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500030/2019/4138, яким підтвердила, зокрема те, що товар позивача є стоковим.
Позивач 30 вересня 2019 року подав до Київської митниці ДФС додаткову митну декларацію ІМ40ДТ №UA125110/2019/421457, у графах 31 якої позивачем був зазначений товар.
Відповідно до граф 20, 22, 42 додаткової митної декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/421457 від 30 жовтня 2019 року загальна митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту), склала 76 886,25 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах CFR м. Одеса, Україна.
Позивачем до Київської митниці ДФС разом із додатковою митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/421457 від 30 жовтня 2019 року подано такі документи: пакувальний лист продавця на товар від 12 серпня 2019 року (0271); рахунок-фактура №PWK19027 від 12 серпня 2019 року (0380); коносамент №177VSJSJS21147 від 13 серпня 2019 року (0705); автотранспортна накладна №16097 від 22 вересня 2019 року (0730); сертифікат про походження товару №G193306109930007 від 27 серпня 2019 року; акт Одеської митниці ДФС про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500030/2019/4138 від 22 вересня 2019 року (1721); прайс-лист продавця (3014); додаток (4103); додаткова угода №2 від 23 листопада 2018 року до договору (4103); договір (4104).
Після подання вказаної митної декларації 30 жовтня 2019 року декларант отримав від відповідача електронне повідомлення про надання додаткових документів та інформації про правильність зазначення митної вартості товарів, а саме: 1) банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) виписки з бухгалтерської документації; 4) копії митної декларації країни відправлення з урахуванням статті 254 МК України; 5) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Позивачем 07 листопада 2019 року надано додаткові документи разом із супровідним листом №0711/19-03.
Щодо банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, та виписки з бухгалтерської документації, то позивач зазначив, що інвойс №PWK19027 від 12 серпня 2019 року відповідно до пункту 2 додатку та пункту 4.1 договору підлягає до сплати протягом 60 (шістдесяти) календарних днів із дня отримання товару позивачем на митній території України.
Позивач листом повідомив відповідача, що товар станом на день підписання листа був неоплаченим, тому він не міг надати витребовувані банківські платіжні документи в силу відсутності останніх.
Водночас, позивач надав відповідачу для ознайомлення на 3 аркушах фотокопії первинних документів бухгалтерського обліку позивача щодо товару, а саме: прибуткової накладної №ВТ-0000101 від 26 вересня 2019 року, складеної позивачем; видаткової накладної №ВТ-0000102 від 26 вересня 2019 року, складеної між позивачем та ТОВ «Текссол-С»; податкової накладної №102 від 26 вересня 2019 року, складеної позивачем.
Щодо твердження відповідача про те, що позивач документально не підтвердив те, що товар є стоковим, то позивач звернув увагу відповідача на те, що в додатку та інвойсі №PWK19027 від 12 серпня 2019 року, який є первинним документом бухгалтерського обліку, міститься підтвердження того, що товар є стоковим, що, на думку позивача, є достатнім для ідентифікації товару.
Водночас, позивач зазначив, що факт того, що товар є стоковим, також підтверджує акт Одеської митниці ДФС про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500030/2019/4138 від 22 вересня 2019 року.
Щодо копії митної декларації країни відправлення, то позивач зазначив, що у нього була відсутня станом на день підписання листа копія митної декларації країни відправлення, яка є власністю продавця та який в силу додаткової угоди №2 від 23 листопада 2018 року до договору не зобов'язаний надавати такий документ позивачу. Крім того, ч.3 статті 53 МК України покладає на позивача обов'язок щодо надання копії митної декларації країни відправлення лише за умови її наявності в позивача.
Щодо висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини, то у позивача був відсутній станом на день підписання листа будь-який висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Частина 3 статті 53 МК України покладає на позивача обов'язок щодо надання експертного висновку лише за умови його наявності в позивача.
08 листопада 2019 року відповідач прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110092/2, оскільки за результатами опрацювання документів, поданих разом із митною декларацією ним встановлено, що документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Також головним державним інспектором Київської митниці ДФС Кононенко Н.М. була заповнена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125110/2019/00435 від 08 листопада 2019 року.
При цьому відповідач зазначив, що пункт 5.1 договору передбачає приймання товару по якості та відповідності маркуванню та пакуванню, в інвойсі №PWK19027 від 12 серпня 2019 року вказано, що імпортований товар є стоковим, тобто залежалим на складі, нереалізованим в період попиту, або таким, що не відповідає певним якісним вимогам, що в свою чергу впливає на ціну товару. У наданому до митного оформлення Акті проведення огляду №UA500030/2019/4138 від 22 вересня 2019 року також відсутня інформація, що товар є стоковим. Інші документи в підтвердження того факту, що товар є стоковим, відсутні.
Наданий прайс-лист на сток 2018 року не містить даних щодо дати видачі документу, терміну дії, натомість містить пропозицію, за бажанням покупця, виготовити товар іншої щільності, що не вплине на ціну товару, тобто ще не виготовлений товар наперед вважається стоковим. Зазначене, на думку відповідача, не дає можливості упевнитися в істинності або точності відомостей в документах, поданих до митного оформлення.
Відповідач також зазначає, що наданий прайс-лист крім відсутності даних щодо дати видачі документу, терміну дії, не містить також інформації щодо артикулів товару. Відповідно до інформації з офіційного сайту виробника SHAOXING CITY JINQIAO TEXTILE CO.,LTD, отриманої з мережі Інтернет, кожен вид тканин містить відомості щодо номера моделі (артикулу) для можливості ідентифікації таких виробів. Надані як прайс-лист, так і інвойс відповідної інформації не містять.
З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову додаткову митну декларацію ІМ40ДТ №UA125110/2019/422380 від 13 листопада 2019 року та митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію в розмірі 85 830,91 грн.
Вважаючи вказані дії та рішення відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були відсутні обґрунтовані підстави для сумніву у правомірності заявленої позивачем митної вартості за ціною контракту.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Спірні правовідносини регулюються нормами Митного кодексу України (далі - МК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 631 (далі - Порядок № 631), Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року №3018-VI (далі - Конвенція).
У статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч.1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МК України.
Згідно ч.1, 2 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації
У ч. 2, 3, 5 статті 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
У п.п. 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Відповідно до пп. 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку № 631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.
Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з п. 1 ч. 4, ч. 5, 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Відповідно до ч. 2, 4, 5, 10 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей,напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
При цьому, умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
Як встановлено судом першої інстанції, спірним рішенням за результатами розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Пунктом 33 рішення про коригування митної вартості товарів №UA125110/201911092/2 встановлено, що митна вартість може бути визнана за умови надання до митного органу: банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписки з бухгалтерської документації; копії митної декларації країни відправлення; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Судом досліджено надані позивачем відповідачу договір, додаткову угоду 2 від 23 листопада 2018 року до договору, додаток, в пункті 2 якого є посилання на інвойс, та сам інвойс №PWK19027 від 12 серпня 2019 року, зі змісту яких слідує, що товар постачався продавцем позивачу на умовах CFR м. Одеса, Україна, а сама вартість товару в розмірі 76 886,25 доларів США відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в графах 20, 22 та 42 додаткової митної декларації IM40ДТ №UA125110/2019/421457 від 30 жовтня 2019 року.
Відповідно до додатку до договору купівлі-продажу та інвойсу №PWK19027 від 12 серпня 2019 року продавець передав у власність позивачу, а позивач прийняв та зобов'язався оплатити товар відповідно до договору та додатку.
При цьому, інвойс №PWK19027 від 12 серпня 2019 року підлягає до сплати позивачем у порядку, визначеному пунктом 4.1 договору, який, у свою чергу, передбачає, що оплата за товар буде здійснюватися шляхом оплати позивачем виставленого інвойсу на товар продавцем протягом 60 календарних днів із дня отримання товару позивачем або його уповноваженим представником на митній території України, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору.
Таким чином, загальна митна вартість Товару в сумі 76 886,25 дол. США включає в себе витрати фрахт, необхідні для доставки Товару до порту м. Одеси, Україна, а також забезпечення продавцем проходження митних процедур в країну експорту.
Отже, дослідивши наведені докази суд дійшов висновку, що позивачем підтверджена митна вартість імпортованого Товару, оскільки дані документи не містить жодних числових розбіжностей складових митної вартості.
Слід вказати, що орган доходів та зборів, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови чи терміни оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим, відомості про умови чи терміни оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Крім того, сторони договору чітко визначилися, що товар є стоковим. Матеріали справи містять, зокрема, інвойс. При цьому, інвойс виконує роль комерційного документу, який надає вартісну, якісну та кількісну характеристику товару.
Приналежність товару до стокового також підтверджена актом Одеської митниці ДФС про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №500030/2019/4138 від 22 вересня 2019 року, яким митним органом підтверджено опис товару, зазначеного позивачем у графі 31 відповідної попередньої митної декларації.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що у документальний спосіб доводи позивача про віднесення товару до стокового підтвердужуються належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.
Натомість, відповідач, поставивши під сумнів ці обставини, жодним чином не довів, що товар не має ознак стокового.
Відповідно до ч. 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вказану норму, колегія суддів позбавлена можливості тлумачити відсутність вказаних доказів на користь відповідача. Такі докази тлумачаться на користь позивача.
Окремо слід зазначити, що рівень митної вартості товарів в 3,03 долари США за 1 кг, подібних до спірного товару, задекларованого позивачем у додатковій митній декларації IM40ДТ №UA125110/2019/421457, був підтверджений постановами Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №320/3343/19, від 02 квітня 2020 року у справі №320/4226/19, від 09 квітня 2020 року у справі №320/4225/19.
Відтак, суд вважає такими, що не відповідають обставинам справи, твердження відповідача про те, що надані позивачем документи, які підтверджують митну вартість товару, містять розбіжності та що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості товару.
Щодо твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач у відповідь на запит не надав витребовувані ним копію митної декларації країни відправлення й висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, то суд критично його оцінює, оскільки ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов'язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу ч.3 статті 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта, відтак обов'язок щодо надання прайс-листа виникає в позивача лише за умови його наявності в останнього.
Листом позивача №0711/19-03 від 07 листопада 2019 року повідомлено відповідача про відсутність у нього копії митної декларації країни відправлення й висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини. При цьому, відповідно до додаткової угоди до договору продавець не зобов'язаний надати позивачу копію експортної декларації, що залишилося поза увагою відповідача.
Таким чином, ненадання документу, який відсутній у декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.
Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
Щодо решти доводів, наведених сторонами в суді першої інстанції, та оцінених оскаржуваним рішенням, то в апеляційній скарзі відповідач не посилався на них, тому апеляційний суд не надає їм оцінку.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару всі документи, що передбачені ч. 2 статті 53 МК України, які повною мірою ідентифікують оцінюваний товар та містять об'єктивні і достовірні дані, які підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно вимог ч.ч. 4, 5 статті 58 МК України.
Натомість, відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами правомірність своїх дій при винесенні оскаржуваного рішення. Відповідачем жодним чином не доведено, що документи, подані позивачем для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Так, відповідач просто вказує на існування розбіжностей у поданих позивачем документах, не зазначаючи при цьому, які саме дані не співпадають, в яких документах містяться суперечливі дані та яким чином скаржник виявив такі розбіжності.
Тобто, відповідачем не було доведено, що подані позивачем документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, на які вказував відповідач, та які спростував суд першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість прийняття митним органом оскаржуваного рішення та, відповідно, коригування митної вартості товару позивача за другорядним методом, а саме за резервним.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення про коригування митної вартості товару є необгрунтованими, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.
Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.
Отже при винесення оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено 19 січня 2021 року.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Г.В. Земляна
Є.І. Мєзєнцев