Справа № 640/9231/20 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П.
19 січня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Земляної Г.В.
Мєзєнцева Є.І.
При секретарі: Марчук О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Марс Девелопмент» Державної податкової служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Марс Девелопмент» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України, в якому просило:
- визнати протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року, поданої 06 квітня 2020 року та визнати її поданою у день фактичного отримання;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незабезпечення автоматичного збільшення суми, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на величину від'ємного попередніх звітних (податкових) періодів, вказаного у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року, а саме на 13 377 643,00 гривень, та зобов'язати відповідача вчинити такі дії.
Позов обґрунтовано тим, що відмова контролюючого органу у прийнятті податкової декларації за червень 2015 року з огляду на те, що позивач не є платником податку на додану вартість є безпідставною, оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили, визнано протиправним рішення податкового органу про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість. Крім того, неприйняття спірної податкової декларації має наслідком незбільшення суми, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні, у зв'язку з чим він повинен нести додаткові фінансові витрати на поповнення рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2020 року даний адміністративний позов задоволено в повному обсязі.
Приймаючи таке рішення, суд зазначив, що податкова декларація з ПДВ за червень 2015 року, подана позивачем до контролюючого органу, є однією з форм податкової звітності з ПДВ, а отже сформовані у ній показники (зокрема рядку 31) мали бути враховані відповідачем при автоматичному збільшенні суми, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, на величину від'ємного значення за червень 2015 року у сумі 13 377 643 грн., однак відповідних дій вчинено не було, чим допущено протиправну бездіяльність.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального права.
Скаргу обґрунтовано тим, що судом не досліджено, чи дійсно у платника наявна така сума та не враховано доводи щодо того, що у позивача з моменту поновлення платником ПДВ виникає обов'язок щодо подання податкових декларацій. Податкові декларації подаються з ПДВ подаються у хронологічній послідовності з моменту поновлення позивача платником ПДВ.
Товариство у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечило, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду першої інстанцій, яке просить залишити без змін, - обґрунтованим та законним.
Оскільки сторони до суду не з'явилися, справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 статті 229 КАС України.
У відповідності до статті 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Марс Девелопмент" 20 липня 2015 року подано в електронному вигляді податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року.
Відповідно до квитанції від 20 липня 2015 року № 1 документ не прийнято, оскільки порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної фіскальної служби України від 10 квітня 2008 року № 233, а саме: не укладено договір про визнання електронної звітності.
Рішенням Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 28 липня 2015 року № 527/26-55-15-05 анульовано реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Марс Девелопмент" як платника податку на додану вартість на підставі підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2016 року, залишеною в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 червня 2017 року, визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 28 липня 2015 року № 527/26-55-15-05 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Марс Девелопмент".
В подальшому ТОВ "Марс Девелопмент" 02 квітня 2020 року повторно подало податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року.
Відповідно до квитанції від 06 квітня 2020 року № 1 документ не прийнято, оскільки порушено вимоги пункту 49.8 статті 49, статті 102 Податкового кодексу України, а саме: в податковому документі заповнено недостовірне значення обов'язкового реквізиту «Звітний (податковий) період» - червень 2015 року, оскільки минув термін давності.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Відповідно до п.п 16.1.2, 16.1.3 п. 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платників податків зобов'язаний складати звітність, що стосується обчислення та сплати податків і зборів та подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків і зборів.
Пунктом 49.3 статті 49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.
Згідно пункту 49.15 статті 49 Кодексу податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року № 233 була затверджена Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, яка визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису.
Згідно пункту 1 розділу 1 Інструкції (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), квитанція про одержання податкового документа в електронному вигляді (далі - перша квитанція) - це електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт і час одержання податкового документа в електронному вигляді; квитанція про приймання податкового документа в електронному вигляді (далі - друга квитанція) - це електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт та час приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС.
Відповідно до пункту 7.4 розділу 3 Інструкції № 233 перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.
Згідно пункту 7.5 розділу 3 Інструкції № 233 підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС
Пунктом 7.6 розділу 3 Інструкції № 233 передбачено, що якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин.
Відмовляючи у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року, відповідач посилався на пункт 49.8 статті 49, статтю 102 ПК України.
Так, пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
Відповідно до пункту 49.13 статті 49 Податкового кодексу України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.
Статтею 102 Податкового кодексу України, хоча і застосовано строк давності тривалістю 1095 днів, однак цей строк стосується лише правовідносин щодо проведення перевірок та визначення зобов'язань контролюючим органом, стягнення податкової заборгованості, подання платниками податків заяв про повернення надміру або помилково сплачених грошових зобов'язань.
При цьому, ані статтею 102 Податкового кодексу України, ані будь-якою іншою нормою податкового законодавства, не встановлено обмежень для платника податку щодо подання податкових декларацій, з огляду на що колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що податкові декларації можуть подаватись без будь-якого обмеження строками.
Також слід зазначити, що оскільки рішення податкового органу про анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість скасовано судовим рішенням, що набрало законної сили, то протиправно анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість слід вважати чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі, в період від дати прийняття протиправного рішення про анулювання такого свідоцтва до набрання чинності відповідним рішенням суду.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 березня 2020 року по справі № 804/4636/16.
Таким чином, судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що відповідачем протиправно не прийнято податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Марс Девелопмент» від 02 квітня 2020 року, тому позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття податкової декларації є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо збільшення суми, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, то слід зазначити таке.
Згідно пунктів 200-1.1, 200-1.2 статті 200-1 ПК України система електронного адміністрування ПДВ забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування ПДВ; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу. Платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування ПДВ.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 затверджено Порядок електронного адміністрування ПДВ, яким визначено механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування ПДВ, особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків.
Згідно пункту 1 Порядку № 569 система електронного адміністрування податку запроваджується поетапно: на перехідний період (до 1 липня 2015 р. або іншої дати, визначеної окремим рішенням Верховної Ради України про скорочення такого періоду) - у тестовому режимі; із зазначеної дати - на постійній основі.
Пунктом 35 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України встановлено, що період з 1 лютого 2015 року до 1 липня 2015 року є перехідним періодом, протягом якого реєстрація податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється без обмеження сумою податку, обчисленою за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.
За пунктом 200-1.3 статті 200-1 ПК України (в редакції, чинній з 29 липня 2015 року) платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (?Накл), обчислену за такою формулою: ?Накл = ?НаклОтр + ?Митн + ?ПопРах - ?НаклВид - ?Відшкод - ?Перевищ.
У цій нормі наведене значення кожного показника згаданої формули.
Показники формули, визначеної цим пунктом, обраховуються з 1 липня 2015 року. Під час обрахунку показників ?НаклОтр та ?НаклВид також використовуються розрахунки коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, до податкових накладних, складених до 1 липня 2015 року, що підлягали наданню покупцям - платникам податку. Для обрахунку показників ?НаклОтр, ?НаклВид та ?Митн використовуються документи (податкові накладні, розрахунки коригування, митні декларації, аркуші коригування та додаткові декларації), складені починаючи з 1 липня 2015 року.
Під час обрахунку суми ?Накл також використовуються показники, визначені пунктом 34 підрозділу 2 розділу Перехідних положень Податкового кодексу України.
При цьому, у відповідності до пункту 33 підрозділу 2 розділу Перехідних положень Податкового кодексу України за вибором платника податку, який він відображає у заяві, що подається у складі податкової декларації, непогашені залишки сум ПДВ, що були заявлені платниками податку до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року, задекларовані до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року в рахунок зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів, від'ємне значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 цього Кодексу, та залишок від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларовані платниками податку за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року: а) або без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, збільшують розмір суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, з одночасним збільшенням розміру суми податкового кредиту у податковій декларації за звітний (податковий) період, в якому було здійснено таке збільшення. В такому випадку суми такого від'ємного значення та/або бюджетного відшкодування можуть бути перевірені контролюючим органом у загальновстановленому порядку; б) або підлягають поверненню платнику у порядку, визначеному статтею 200 Кодексу у редакції, що діяла станом на 31 грудня 2014 року.
Вказана процедура деталізована у пункті 9-1 Порядку № 569, згідно якого сума податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, визначена відповідно до пункту 9 цього Порядку, за рішенням платника податку може бути збільшена на суму непогашених залишків сум податку, заявлених ним до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року, задекларованих до бюджетного відшкодування за такі періоди в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку наступних звітних (податкових) періодів, від'ємного значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, та залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларованих платником податку за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року. Таке рішення платник податку відображає у заяві, що подається у складі податкової декларації за звітний (податковий) період після 1 лютого 2015 року, в якому воно прийняте. ДФС після проведення камеральної перевірки зазначеної податкової декларації автоматично збільшує суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, на відповідну суму та на запит платника податку інформує його про суму збільшення шляхом надсилання електронного повідомлення. Сума такого збільшення відображається платником податку у складі податкового кредиту податкової декларації за звітний (податковий) період, в якому воно здійснене.
Водночас нормою пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України (в редакції, чинній з 29 липня 2015 року) встановлено, що станом на третій робочий день після дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» від 16 липня 2015 року №643-VIII зареєстрованим платникам податку значення суми податку (позитивне або від'ємне), на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначене пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, та значення усіх її складових, визначених цим Кодексом, дорівнюють нулю, крім значень її складових ?НаклОтр, ?НаклВид та ?Митн, що були сформовані починаючи з 1 липня 2015 року. Зареєстрованим платникам податку таке значення автоматично збільшується контролюючим органом, зокрема: 4) до 31 липня 2015 року для платників податків, що застосовують звітний (податковий) період місяць, без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та суму непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду, що зазначено в податковій звітності з ПДВ, у якій відображаються розрахунки з бюджетом та/або відображаються операції, що стосуються спеціального режиму оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, за червень 2015 року. На таку суму платником податку збільшується розмір суми податкового кредиту за звітний (податковий) період (липень 2015 року).
До податкової звітності з ПДВ згідно пункту 8 розділу 1 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року №966 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року №13), належать: податкова декларація з ПДВ з додатками; уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок з додатками; розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник ПДВ, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.
Отже, з наведеного вбачається, що з набранням 29 липня 2015 року чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» № 643-VIII, яким зазначені положення ПК України були викладені в наведеній редакції, всім зареєстрованим в системі електронного адміністрування ПДВ платникам податків було «обнулено» значення суми податку (позитивне або від'ємне), на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Разом з тим, зареєстрованим платникам податку значення суми, на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягало автоматичному збільшенню у визначених в пункті 34 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України випадках, за змістом підпункту 4 якого визначальним фактором для автоматичного збільшення реєстраційної суми у системі електронного адміністрування податку на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, є зазначення такої суми саме в податковій звітності з ПДВ платника податків за червень 2015 року.
Відтак, з серпня 2015 року мали бути відновленні права платників податків, зокрема, позивача, на достовірне відображення в системі електронного адміністрування ПДВ відомостей щодо сум податку, на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24), та суму непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду (рядок 31), що зазначене у податковій звітності з ПДВ за червень 2015 року.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2020 року по справі № 826/4437/16.
Зі спірної податкової декларації позивача за червень 2015 року вбачається, що в рядку 31 (сума непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду) зазначено показник 13 377 643,00 гривень. Тобто, сформований позивачем у декларації показник на суму 13 377 643,00 грн. мав би бути врахований контролюючим органом при автоматичному збільшенні суми, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, тому, як вірно зазначено судом першої інстанції, позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене, зміст встановлених фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їх зміст та юридичну природу, підстави для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення апеляційної скарги відповідача відсутні.
Не є обґрунтованим посилання відповідача щодо наявності в діях позивача порушень принципу хронологічної послідовності, як на підставу відмови в прийнятті декларації та/або реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів.
Незастосування платником хронологічного підходу до використання від'ємного значення ПДВ, що виникало у попередніх податкових періодах не може бути підставою для відмови в позові. Відповідно до рекомендації ДФС України, викладеної в листі від 22 липня 2016 року №24830/7/99-99-15-03-02-17, при заповненні як додатку Д2, так і таблиці 2 додатку Д3 до декларації з ПДВ застосовувати принцип хронології формування від'ємного значення, згідно з яким податкові зобов'язання звітного періоду зменшуються на суму податкового кредиту у хронологічному порядку його виникнення - від найдавнішого до найновішого. Водночас, лист ДФС має лише рекомендаційний характер, а ПК України чи Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджений Наказом МФУ від 28 січня 2016 року №21, на який посилається скаржник, не передбачає будь-яких законодавчих норм щодо порядку використання платником сум від'ємного значення ПДВ чи порядку відображення такого від'ємного значення податку в додатку Д2 та додатку Д3.
Отже, жодною нормою податкового законодавства не передбачено такої підстави для позбавлення платника права на бюджетне відшкодування як визначення ним відповідних сум податку не за хронологією періодів у Додатку 3 до декларації від'ємного значення ПДВ. Лист ДФС №24830/7/99-99-15-03-02- 17 не є нормативно-правовим актом та містить роз'яснення, що мають лише рекомендаційний характер.
Тобто, незастосування принципу хронології та використання від'ємного значення ПДВ платником на власний розсуд не може бути підставою для відмови у прийнятті декларації та є протиправною бездіяльність відповідача щодо незабезпечення автоматичного збільшення суми, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на величину від'ємного значення, вказаного у податковій декларації з ПДВ за червень 2015 року.
Щодо посилання апелянта у скарзі на те, що судом першої інстанції не досліджено, чи дійсно у платника наявна сума непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, то колегія суддів зазначає, що у встановлений судом строк відповідачем не було подано відзиву на позовну заяву із зазначенням причин заперечення проти неї з посиланням на відповідні докази, а також не зазначено причин такого неподання, у зв'язку з чим суд розглянув справу за наявними у матеріалах доказами, що підтверджували позицію позивача. До апеляційної скарги відповідачем також не було надано жодних доказів, які б спростовували доводи позивача та суду першої інстанції, як і не наведено обґрунтованих підстав щодо безпідставності позовних вимог.
Отже, колегія суддів наголошує, що в апеляційній скарзі відповідач жодним чином не вказує на те, у чому полягає порушення судом першої інстанції норм процесуального права та/або неправильне застосування норм матеріального права. Зміст апеляційної скарги не розкриває суть порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки скаржником не зазначено, яку саме нopмv порушено, у чому полягає таке порушення та чи є таке порушення підставою для скасування рішення.
Відповідно до п. 6 ч. 2 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційній скарзі зазначається обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.
Натомість, в апеляційній скарзі лише викладено фактичні обставини справи та зазначено норми матеріального права без вказівки на їх порушення в межах даного спору. При цьому, відповідач не вказав жодних доводів, які б вказували на порушення позивачем строку сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у спірний період.
В той же час, всі аргументи позивача були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, їм була надана належна правова оцінка і вони знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи. При цьому, жодних аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, відповідачем у апеляційній скарзі не зазначено.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Державної податкової служби України - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 статті 263, п.2 ч.5 статті 328 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено 19 січня 2021 року.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Г.В. Земляна
Є.І. Мєзєнцев