Справа № 826/10109/16 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М.
19 січня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Земляної Г.В.
Мєзєнцева Є.І.
При секретарі: Марчук О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарник» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Господарник» (далі - позивач, ТОВ «Господарник») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у місті Києві), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 січня 2016 року:
- №0002021103 про застосування до ТОВ «Господарник» за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб штрафу у розмірі 10%, а саме в сумі 10 305,31 грн;
- №0002051103 про застосування до ТОВ «Господарник» за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб штрафу у розмірі 20%, а саме в сумі 98 596,41 грн.
Позов обґрунтовано тим, що подання платником податків у встановленому порядку уточнюючого розрахунку не є формою сплати грошових зобов'язань або погашенням податкового боргу, тому у відповідача відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених п. 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.
Щодо строків сплати грошового зобов'язання плати за землю за вересень та жовтень 2015 року, то позивач зазначив, що платіжними дорученнями від 29 жовтня 2015 року №100813417 у відповідний 30 денній термін він сплатив грошові зобов'язання за вересень, а грошові зобов'язання за жовтень 2015 року зменшилися наявною переплатою.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2020 року даний адміністративний позов задоволено в повному обсязі.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в діях Товариства відсутні ознаки податкового правопорушення щодо несвоєчасної сплати податкового зобов'язання, оскільки позивач відповідно до положень пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України виконав свій обов'язок та подав уточнюючу звітність у зв'язку з виявленням помилок в поданій ним раніше уточнюючій податковій декларації, а тому визначена раніше сума податкового зобов'язання за 2015 рік зменшена позивачем та не підлягала сплаті, оскільки вказана ним помилково. Зазначене виключає склад податкового правопорушення, та як наслідок, свідчить про протиправність прийнятих податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень.
Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати рішення з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що під час перевірки ТОВ «Господарник» було встановлено порушення позивачем статті 287 Податкового кодексу України щодо строків сплати плати за землю, у зв'язку з чим податковим органом правомірно винесено спірні податкові повідомлення-рішення.
При цьому, апеляційна скарга містить в собі викладення фактичних обставин справи та цитування положень Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України, при цьому, обґрунтувань того, в чому полягає порушення судами попередніх інстанцій зазначених відповідачем норм, скарга не містить.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що подання позивачем уточнюючих декларацій не є формою сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу, тому у відповідача відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.
Переглянувши судове рішення в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 18 лютого 2015 року ТОВ «Господарник» подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2015 рік №9017626447.
28 вересня 2015 року ТОВ «Господарник», у зв'язку зі зміною нормативно-грошової оцінки орендованої ділянки, подало уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2015 рік №9199266304. Дана уточнююча податкова декларація подана з арифметичними та методологічними помилками, а саме:
- в графах 16-21 рядку 13 замість сум 54 240,54 грн помилково вказано суми 51 526,57 грн;
- в графах 10-15 рядка 15, як позитивне значення різниці між рядками 13 - 14, замість 0,00 грн помилково вказано 48 842,59 грн (а саме різниця між рядком 13 в розмірі 48 812,59 грн та рядком 14 в розмірі 48 812,59 грн);
- в графах 16-21 рядка 15, як позитивне значення різниці між рядками 13 - 14, замість 5 427,95 грн помилково вказано 54 240,54 грн (а саме різниця між рядком 13 в розмірі 54 240,54 грн та рядком 14 в розмірі 48 812,59 грн).
03 грудня 2015 року з метою виправлення вищевказаних помилок ТОВ «Господарник» подало уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за 2015 рік №9245161332.
27 січня 2016 року працівниками Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві проведено перевірку своєчасності подання платіжних доручень до установ банку по платі за землю ТОВ «Господарник».
За результатами перевірки складено акт від 27 січня 2016 року №248/26-51-11-03-30971302 у якому зафіксовано порушення ТОВ «Господарник» строків подання платіжних доручень до установ банку по платі за землю, передбачених пунктами 287.3, 287.4 статті 287 ПК України, шляхом фактичної сплати 03 грудня 2015 року сум грошових зобов'язань по платі за землю за 2015 рік, граничними датами сплати яких були 28 вересня 2015 року, 30 вересня 2015 року, 30 жовтня 2015 року та 30 листопада 2015 року.
На підставі вказаних висновків акту перевірки від 27 січня 2016 року №248/26-51-11-03-30971302, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 27 січня 2016 року:
- №0002021103 про застосування до ТОВ «Господарник» за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб штрафу у розмірі 10%, а саме в сумі 10 305,31 грн;
- №0002051103 про застосування до ТОВ «Господарник» за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб штрафу у розмірі 20%, а саме в сумі 98 596,41 грн.
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх у адміністративному порядку шляхом подання скарг до ГУ ДФС у м. Києві та ДФС України. Рішеннями ГУ ДФС у м. Києві від 07 квітня 2016 року №8276/10/26-15-10-02-16 та ДФС України від 10 червня 2016 року №12938/6/99-99-11-03-01-25 скарги позивача були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 27 січня 2016 року №0002021103 та №0002051103 - без змін.
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За правилами пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов'язку, як передбачено пунктом 38.1 статті 38 ПК України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (пункт 49.1 статті 49 Податкового кодексу України).
При цьому, пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України установлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.
Отже, чинним законодавством передбачена можливість виправити платником податку помилки у вже поданій ним декларації.
Відповідно до пункту 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, правовою підставою застосування до ТОВ «Господарник» штрафу податковим органом визначено статтю 126 ПК України.
Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених ним Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовязання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Застосовуючи вказані правові норми, колегія суддів дійшла висновку, що якщо платником податків самостійно виявлено помилку в поданій ним податковій звітності і подано до податкового органу уточнюючий розрахунок з виправленням помилок з урахуванням вимог статті 50 ПК України, у контролюючого органу відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК. Із поданням уточнюючого розрахунку податкова звітність є виправленою і нівелює правові наслідки помилки, допущеної при її поданні.
Так, ТОВ «Господарник» було подано до відповідача уточнюючу декларацію, якою зменшено суму податкового зобов'язання саме на ту суму, яка за позицією податкового органу несвоєчасно сплачена позивачем до бюджету. Отже, податковим органом застосовано штраф за несвоєчасну сплату позивачем податкового зобов'язання на суму, яка зменшена ТОВ «Господарник» шляхом подання уточнюючої декларації. Відтак, об'єкт застосування штрафу в межах спірних правовідносин відсутній.
Специфіка нарахування штрафної санкції полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом вже на погашену суму податкового боргу.
Отже при поданні уточнюючої податкової декларації, якою зменшується податкове зобов'язання з певного податку, відсутній об'єкт застосування штрафної санкції, передбаченої статтею 126 ПК України оскільки подання уточнюючої декларації зі зменшеним податковим зобов'язанням не є сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання, у той час як її (штрафної санкції) нарахування залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.
Аналогічна правова позицію викладена в постанові Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі №826/19068/16.
Тобто судом першої інстанції правильно зазначено, що фактичної сплати грошового зобов'язання з порушенням строків не було, а платник податків скористався своїм правом подання уточнюючої декларації (розрахунку). В той же час, в акті перевірки не наведено жодного факту щодо порушення строків сплати узгоджених податкових зобов'язань.
Таким чином, в діях ТОВ «Господарник» відсутній склад податкового правопорушення, передбачений статтею 126 ПК України, а тому відповідачем протиправно застосовано до позивача штраф спірними податковими повідомленнями-рішеннями.
Вказані висновки узгоджуються із правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року по справі №826/16720/16 та у постанові від 24 січня 2019 року по справі №804/4282/16.
З огляду на наведене, позивач при поданні уточнюючих податкових декларацій реалізував своє право на усунення самостійно виявлених помилок і не здійснював при цьому фактичної сплати податкових зобов'язань, а тому притягнення його до відповідальності за погашення податкового зобов'язання з простроченням строку і фактичне ототожнення відповідачем подання уточнюючої декларації з погашенням грошового зобов'язання (боргу) не відповідає змісту та сутності п. 126.1 статті126 ПК України та покладає на платника додатковий тягар майнових зобов'язань за відсутності відповідного правового підґрунтя.
За положеннями статті 109 Податкового кодексу України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Судом не встановлено порушення Товариством строків сплати узгодженого податкового зобов'язання орендної плати за земельні ділянки за 2015 рік, а відповідачем не доведена правомірність прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень.
Відтак, колегія суддів вважає, що в діях позивача відсутній склад податкового правопорушення, передбачений статтею 126 Податкового кодексу України, а тому відповідачем протиправно застосовано до позивача штраф спірними податковими повідомленнями-рішеннями.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, не спростованими доводами апеляційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів визнає, що суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 липня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено 19 січня 2021 року.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Г.В. Земляна
Є.І. Мєзєнцев