Справа № 826/6121/17 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В.
19 січня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Земляної Г.В.
Мєзєнцева Є.І.
При секретарі: Марчук О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр продукти» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, третя особа Державна фіскальна служба України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Прем'єр продукти» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Прем'єр продукти») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), третя особа - Державна фіскальна служба України (далі - третя особа, ДФС), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 березня 2017 року № 0009941406.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийняте всупереч нормам законодавства, чинного на момент здійснення валютних операцій. Зокрема, податковим органом помилково визначено дату експорту товарів саме датою початку митного оформлення, а не датою фактичного вибуття товару за межі митної території України. Таким чином, висновки відповідача про порушення вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є безпідставними та необґрунтованими.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2020 року даний позов задоволено повністю.
При цьому, суд виходив з того, що момент перетину товаром митного кордону України не ставиться у залежність від необхідності проходження всіх процедур митного оформлення даного товару, завершення яких дає право для подальшого їх використання власником на вільний розсуд, натомість визначальним є момент фізичного перетину експортованим товаром митного кордону України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Вказує, що позивачем допущено порушення 90-денного терміну розрахунку за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними з компанією «Арасо Фуд Б.В.» (Нідерланди).
В апеляційній скарзі відповідач просив замінити Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві на його правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у місті Києві. Проте, колегія суддів зазначає, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2020 року вже здійснено таку заміну.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр продукти» (код ЄДРПОУ 37817391) з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічними контрактами від 29 серпня 2014 року №К5304, від 19 січня 2015 року №К5372, від 27 січня 2015 року №К5378 з компанією «Арасо Фуд Б.В.» (Нідерланди) згідно листів ПАТ «Укрсоцбанк» від 07 серпня 2015 року №10.7-110/79-939 та від 03 липня 2015 року №10.7-110/79-783, за результатом якої складено акт від 17 лютого 2017 року за №157/26-15-14-06-04/37817391 (далі по тексту - акт перевірки).
Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме несвоєчасне надходження на рахунок позивача валютної виручки у розмірі 45 465,00 євро (1074756,51 грн.) за зовнішньоекономічними контрактами від 29 серпня 2014 року №К5304, від 19 січня 2015 року №К5372, від 27 січня 2015 року №К5378 з компанією «Арасо Фуд Б.В.» (Нідерланди).
Як встановлено судом першої інстанції, між позивачем та компанією «Арасо Фуд Б.В.» (Нідерланди) укладено ряд зовнішньоекономічних контрактів з експорту пшона, а саме:
- від 29 серпня 2014 року №К5304, на виконання умов кого позивачем поставлено товар на загальну суму 44 625,00 євро. Оплату за поставлений товар нерезидентом здійснено, однак частина валютної виручки за товар, поставлений згідно ВМД № 405 в розмірі 8 925,00 євро, надійшла із порушенням законодавчо встановленого строку на 5 днів;
- від 19 січня 2015 року №К5372, на виконання умов якого позивачем поставлено товар на загальну суму 46 200,00 євро. Оплату за поставлений товар нерезидентом здійснено, однак частина валютної виручки за товар, поставлений згідно ВМД № 407 в розмірі 11 550,00 євро, надійшла із порушенням законодавчо встановленого строку на 5 днів;
від 27 січня 2015 року №К5378, на виконання умов кого позивачем поставлено товар на загальну суму 24 990,00 євро. Оплату за поставлений товар нерезидентом здійснено, однак, валютна виручка за товар, поставлений згідно ВМД № 340 та №408, надійшла із порушенням законодавчо встановленого строку на 1 та 5 днів.
На підставі акту перевірки відповідачем сформовано податкове повідомлення-рішення від 03 березня 2017 року № 0009941406, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 12 447,81 грн.
Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до статті 1 Закону України Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.
Статтею 2 цього Закону встановлено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.
Відповідно до статті 4 Закону України Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується. У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.
Водночас статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року № 959-XII (надалі за текстом - «Закон № 959-XII») визначено, що експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.
При цьому термін реекспорт (реекспорт товарів) означає продаж іноземним суб'єктам господарської діяльності та вивезення за межі України товарів, що були раніше імпортовані на територію України.
Момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
Тобто, дана стаття містить посилання лише на первинний момент переміщення товару через митний кордон України - фізичний перетин товаром митного кордону.
При цьому момент перетину товаром митного кордону України не ставиться у залежність від необхідності проходження всіх процедур митного оформлення даного товару, завершення яких дає право для подальшого їх використання власником на вільний розсуд, а згідно статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначальним є початковий момент перебування товару під митним контролем - момент фізичного перетину товаром митного кордону держави.
Правовий висновок з цього питання Верховний Суд висловив у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 808/2535/17 та від 27 лютого 2018 року у справі № 811/2370/15.
Судом першої інстанції встановлено, що порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності податковим органом встановлено по товару поставленому згідно ВМД:
- № 405 від 02 квітня 2015 року, оплата надійшла із порушенням законодавчо встановленого строку на 5 днів;
- № 407 від 02 квітня 2015 року, оплата надійшла із порушенням законодавчо встановленого строку на 5 днів;
- № 340 від 23 березня 2015 року, оплата надійшла із порушенням законодавчо встановленого строку на 1 день;
- № 408 від 02 квітня 2015, оплата надійшла із порушенням законодавчо встановленого строку на 5 днів.
При цьому, встановлений законом строк на здійснення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності податковим органом розраховано з дати складання митної декларації.
Між тим, як вбачається зі змісту ВМД, перетин товаром митного кордону по митним деклараціям № 405, 407, 408 мав місце саме 07 квітня 2015 року, а не 02 квітня 2015 року, а по митній декларації № 340 - 30 березня 2015 року.
Зазначені обставини підтверджується відповідними відмітками у вказаних митних деклараціях.
Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, податковим органом невірно обрано дату з якої починається перебіг строку розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами від 29 серпня 2014 року №К5304, від 19 січня 2015 року №К5372, від 27 січня 2015 року №К5378, укладеними між позивачем та з компанією «Арасо Фуд Б.В.» (Нідерланди), тому порушення позивачем вимог чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства судом не встановлено, а відповідачем не доведено.
Відтак, податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 03 березня 2017 року № 0009941406 суд вважає протиправним, а отже таким, що підлягає скасуванню.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апеляційна скарга наведених висновків суду першої інстанції жодним чином не спростовує, нових доводів чи доказів, що не були надані суду першої інстанції не містить, посилань на порушення судом норм матеріального чи процесуального права не наводить, відтак, вбачається безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає.
Враховуючи зазначені обставини, долучені до справи докази та надані сторонами пояснення, необґрунтованими є висновки, викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового, валютного та іншого законодавства.
Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.
Отже при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено 19 січня 2021 року.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Г.В. Земляна
Є.І. Мєзєнцев