19 січня 2021 року Справа №160/14516/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у письмовому провадженні клопотання представника позивача про стягнення судових витрат в адміністративній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна промислова інвестиційна компанія" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
У провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна промислова інвестиційна компанія" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.01.2021 року вищевказаний позов задоволений повністю.
Також, вказаним рішенням вирішено питання про стягнення на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору.
15.01.2020 року від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просить прийняти додаткове рішення шляхом вирішення питання про стягнення судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 грн.
Відповідно до частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно із частини другої вказаної статті, заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина третя статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи, що розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження, розгляд заяви вирішено здійснювати у порядку письмового провадження.
Розглядаючи заяву представника позивача суд виходить із такого, що відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема: витрати на професійну правничу допомогу; витрати, що пов'язані із прибуттям до суду.
Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, частиною 5 цієї ж статті визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, тоді як обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Поряд з цим, відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно зі ч. ч. 3, 4 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Тобто, законодавцем чітко визначено умови та проміжок часу для подання заяви та відповідних доказів, що підтверджують розмір понесених стороною судових витрат, які вона сплатила, а саме: така заява повинна подаватися:
- до закінчення судових дебатів;
- або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови надання стороною відповідної заяви про це до закінчення судових дебатів.
Судом встановлено, що прохальна частина позовної заяви містить клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу. Разом з цим, у цьому клопотанні відсутня сума витрат, яку позивач має намір отримати від відповідача в якості відшкодування за понесені витрати з правничої допомоги, не наданий розрахунок таких витрат, докази його сплати тощо.
Крім того, докази понесення витрат на правничу допомогу не були надані позивачем під час розгляду справи (до прийняття рішення по суті), строки розгляду якої встановлені Кодексом адміністративного судочинства України. Разом з цим, згідно наданих позивачем документів, витрати на професійну правничу допомогу сплачені позивачем ще до звернення до суду, при цьому позивач не обгрунтовує неможливість їх надання до прийняття судового рішення по суті спору.
Вказані обставини перешкоджали відповідачу скористатися наданим правом та звернутися до суду із відповідним клопотанням про зменшення розміру понесених позивачем витрат.
За викладених обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви.
Керуючись ст. 139,43, 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви представника позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу- відмовити.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.Є. Букіна