ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.01.2021Справа № 910/15213/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Волковій Д. Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу
за позовною заявою Комунального підприємства "Дніпровський електротранспорт" Дніпровської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл НК"
про стягнення 552 162,61 грн.
за участю представників:
від позивача: Касьян О.В. - представник за довіреністю № 31 від 11.01.2021
від відповідача: не з'явився
До Господарського суду м. Києва з позовом звернулось Комунальне підприємство "Дніпровський електротранспорт" Дніпровської міської ради (далі - КП "Дніпровський електротранспорт", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл Нафтохімія" (далі - ТОВ "Техойл НК", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 552 162,61 грн.
У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 001192-b від 23.02.2018 року в частині відпуску КП "Дніпровський електротранспорт" пального (бензину А-95 та А-92) через систему автозаправних станцій відповідача, вартість якого була сплачена позивачем.
У позові КП "Дніпровський електротранспорт" просить суд стягнути з відповідача кошти за неотримане пальне у сумі 173 206,92 грн., пеню у сумі 204 494,06 грн., штраф у сумі 156 184,74 грн., інфляційні втрати у сумі 9 179,97 грн., 3 % річних у сумі 9 096,92 грн., що разом складає 552 162,61 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 р. вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у визначений законом строк, відзиву не надав. Позиція відповідача щодо заявлених вимог суду невідома. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Ураховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом у межах визначеного законом процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності відзиву відповідача..
У судовому засіданні представник позивача свої вимоги підтримав та обгрунтував, просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення або про розгляд справи без його участі до суду не подав.
Розглянувши заявлені позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з урахуванням наступного.
Установлено, що 23.02.2018 р. між КП "Дніпровський електротранспорт" (покупець) та ТОВ "Техойл НК" (постачальник) був укладений договір № 001192-b (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (бензин), асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру, загальна вартість якого визначена сторонами у специфікації (п. 1.1, 1.2).
Відповідно до п. 2.1 договору загальна сума договору становить 669 000,00 грн. Ціна одиниці товару, асортимент, кількість та загальна вартість кожної партії товару визначаються сторонами в специфікації, рахунках та видаткових накладних, які оформлюються за домовленістю сторін для кожної конкретної поставки товару (п. 2.2 договору).
Згідно з п. 3.1 договору розрахунки за кожну партію товару здійснюються в безготівковій формі протягом 20 банківських днів з дати підписання покупцем видаткової накладної. Розрахунок здійснюється покупцем на підставі рахунків постачальника (п. 3.2).
Відповідно до п. 4.1, 4.2 договору звітним періодом є календарний місяць. Прийом-передача товару здійснюється на автозаправній станції, в автотранспортні засоби покупця. Відпуск палива, проводиться по лічильнику (п. 4.3). Термін поставки товару - протягом 2018 року (п. 4.5). Місце поставки: через системи АЗС постачальника в транспортні засоби покупця на території м. Дніпра (п. 4.6 договору).
Згідно з п. 7.1.2 договору покупець зобов'язаний прийняти поставлений товар за місцем поставки товару згідно накладної в присутності представників обох сторін, а постачальник - зобов'язаний забезпечити поставку товару у кількості та у строки, погоджені сторонами (п. 7.3.1).
Строк дії договору сторонами погоджено пунктом 11.1 - з дня підписання і до 31.12.2018 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань.
Також сторони узгодили специфікацію до договору, згідно із якою відповідач зобов'язався передати у власність за талонами позивачу бензин А-95, кількістю 11 000 л. та бензин А-92, кількістю 12 600 л. на загальну суму 669 000,00 грн.
У подальшому сторони додатковими угодами № 1 від 20.03.2018 р., № 2 від 11.10.2018 р. змінили кількість та загальну вартість товару, який мав бути поставлений відповідачем, остаточно погодили поставку на суму 668 916,00 грн.
Також встановлено, що 25.01.2018 р. ТОВ "Техойл НК" надало гарантійний лист з переліком АЗС міста Дніпра, на яких за умовами договору позивачу має здійснюватись відпуск бензину за талонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).
Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач, на підставі власних заявок на поставку палива, складених у період з 28.02.2018 р. по 01.11.2018 р., та виставлених відповідачем рахунків, сплатив ТОВ "Техойл НК" вартість узгодженої сторонами продукції (бензин А-95 та бензин А-92) на загальну суму 568 098,63 грн., що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями за період з 02.03.2018 р. по 26.11.2018 р.
На вказану суму позивач отримав талони на бензин, що підтверджуються наданими позивачем копіями видаткових накладних за період з 27.02.2018 р. по 19.11.2018 р. та копіями талонів на бензин А-95 та бензин А-92.
Проте, вказані талони позивачем були реалізовані частково - на суму 424 891,71 грн. (бензину А-95 - 6 670 л., а бензину А-92 - 6 780 л.). Щодо решти отриманих позивачем талонів на бензин А-95 в кількості 2 830 л. вартістю 98 530,68 та бензин А-92 в кількості 2 220 л. вартістю 74 676,24 грн., що разом становить 173 206,92 грн., відповідач відпуск палива не здійснив, про що свідчать наявні у матеріалах справи акти КП "Дніпровський електротранспорт" та копії нереалізованих талонів (оригінали яких були представлені суду). Отже, у КП "Дніпровський електротранспорт" залишились невикористаними талони на загальну суму 173 206,92 грн.
17.12.2018 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою № 35551 про надання роз'яснень щодо причин відмови у відпуску бензину за невикористаними талонами. Вказану вимогу просив вважати повідомленням про дострокове розірвання договору № 001192-b від 23.02.2018 року у порядку п. 7.2.1.
Згідно зі статтею 188 ГК України за загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Водночас, із п. 7.2.1 договору вбачається, що покупець має право в односторонньому порядку розірвати даний договір у разі невиконання зобов'язання постачальником, повідомивши про це його у 10-ти денний строк.
Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже, як свідчать матеріали справи, позивач скористався своїм правом, наданим йому законом та договором, щодо відмови від подальшої дії договору поставки у зв'язку із порушенням постачальником своїх зобов'язань.
За таких обставин, враховуючи положення п. 7.2.1 договору, суд дійшов висновку, що договір № 001192-b від 23.02.2018 року є розірваним у односторонньому порядку з 27.12.2018 р. Проте, ця обставина не впливає на обов'язок відповідача виконати свої зобов'язання за договором належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 663 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Як вже зазначалось, відповідач свого зобов'язання щодо передачі товару позивачу належним чином не виконав, тому вимога про стягнення грошових коштів, сплачених за неотриманий товар (паливо) у сумі 173 206,92 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені та штрафу, нарахованих за порушення відповідачем договірних зобов'язань з поставки товару у повному обсязі, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають враховуючи наступне.
У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до п. 8.5 договору у випадку порушення встановлених даним договором строків поставки товару або недопоставки товару, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості всієї партії товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.
Проте, приймаючи до уваги те, що договір поставки припинив свою дію з 27.12.2018 р., у зв'язку із чим і припинила свою дію домовленість сторін про застосування пені та штрафу у разі порушення зобов'язання (п. 8.5), то нараховані позивачем після розірвання договору штрафні санкції - пеня в сумі 204 494,06 грн. та штраф у сумі 156 184,74 грн. за період з 27.12.2018 р. по 25.09.2020 р. задоволенню не підлягають.
З приводу позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 9 179,97 грн. та 3 % річних у сумі 9 096,92 грн. суд виходив з такого.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Вказані висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
У даному випадку позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати та 3 % річних на суму коштів попередньої плати за непоставлений бензин, які є грошовою сумою, що перераховується згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товар, який має бути поставлений. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося. Вказаний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17.
Тобто правовідношення, в якому у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти), є грошовим зобов'язанням, а тому на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу. Нарахування на суму боргу інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Вказані висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Отже, оскільки у відповідача виникло грошове зобов'язання перед позивачем щодо повернення коштів оплати у сумі 173 206,92 грн., яке ним було прострочене, позивач правомірно нарахував на це зобов'язання інфляційну складову боргу та 3 % річних згідно зі ст. 625 ЦК України
Здійснивши перевірку правильності нарахування заявленої суми матеріальних втрат, суд встановив, що з відповідача підлягає стягненню 3 % річних у сумі 9 096,92 грн. та інфляційні втрати у сумі 9 090,14 грн., тобто у меншій сумі, ніж заявлено позивачем.
За таких обставин, враховуючи також відмову у стягненні пені та штрафу, суд дійшов висновку, що позов КП "Дніпровський електротранспорт" підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Комунального підприємства "Дніпровський електротранспорт" Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл НК" про стягнення заборгованості у сумі 552 162,61 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл НК" (01030, м. Київ, вул. вул. Ярославів Вал, 5-В, ідентифікаційний код 41486736) на користь Комунального підприємства "Дніпровський електротранспорт" Дніпровської міської ради (49038, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 119-а, ідентифікаційний код 32616520) грошові кошти у сумі 173 206 (сто сімдесят три тисячі двісті шість) грн. 92 коп., інфляційні втрати у сумі 9 090 (дев'ять тисяч дев'яносто) грн. 14 коп., 3 % річних у сумі 9 096 (дев'ять тисяч дев'яносто шість) грн. 92 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 2 870 (дві тисячі вісімсот сімдесят) грн. 91 коп.
У решті позовних вимог - відмовити.
Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 14 січня 2021 року.
Повний текст рішення складений 19 січня 2021 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головіна К. І.