ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
18.01.2021Справа № 910/12029/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 4 026, 98 грн.
без повідомлення учасників справи
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (далі - ТОВ "Грейнсвард", позивач) з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця", відповідач) про стягнення штрафу у сумі 4 026,98 грн.
У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язання зі своєчасної доставки до пункту призначення прийнятого до перевезення вантажу, що є порушенням ст. 41 Статуту залізниць України. У позові ТОВ "Грейнсвард" просить стягнути з відповідача штраф у сумі 4 026,98 грн., нарахований за таке порушення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2020 р. за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
У строк, встановлений судом, відповідач надав суду відзив на позов, у якому заявлені вимоги не визнав, вказав, що залізниця звільняється від сплати штрафу за несвоєчасну доставку вантажу за накладними № 42611624, № 42819680, оскільки такий вантаж вчасно не був вивезений одержувачем зі станції призначення. Також заявив клопотання про зменшення розміру штрафу на 50 % від заявленої позивачем суми та про сплив строку позовної давності, просив відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши заяви сторін по суті позову та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 07.02.2018 між ПАТ "Українська залізниця", яке змінило своє найменування на АТ "Українська залізниця", (перевізник) та ТОВ "Грейнсвард" (замовник) був укладений договір № 07153/ПЗ-2018 про надання послуг (надалі - договір). Предметом цього договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги. Замовник зобов'язався надавати або організовувати надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планування перевезень вантажів через АС "Месплан" (п. 2.1.1 договору).
Виконавець зобов'язався приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у вагонах (контейнерах) перевізника, надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації АС "Месплан", доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається у додатках до цього договору (п. 2.3.2 договору).
Відповідно до п. 1.3 договору надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами. У розділі 4 договору сторони передбачили порядок проведення розрахунків за надані виконавцем послуги.
Договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання його замовником в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС "Месплан" або в АС "Клієнт УЗ" або вчинення замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 20.02.2018 до 31.12.2018. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги (п. 12.1).
Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За змістом статтей 909 ЦК України, 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Статтею 6 Статуту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 р. (далі - Статут), передбачено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Судом встановлено, що у період з 24.01.2020 р. по 26.02.2020 р. на адресу вантажоодержувача (замовника) - ТОВ "Грейнсвард" за залізничними накладними №№ 41641952, 37842838, 42013045, 42012989, 42013052, 42012997, 42611624, 42674135, 42784363, 42819680, 42748897, що містяться в матеріалах справи, відповідачем до станцій призначення Красне Львівської залізниці, Запоріжжя-Вантажне Придніпровської залізниці, Бучач Львівської залізниці був доставлений вантаж - порожні вантажні вагони («вантаж на своїх осях»).
Відповідно до ч. 1 ст. 919 ЦК України, ч. 1 ст. 313 ГК України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Зокрема, відповідно до ст. 41 Статуту залізниць України залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила), виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з пунктами 1.1, 1.2 вказаних Правил термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Підпунктом 1.1.1 п. 1.1 Правил визначено терміни, в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок. Терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу. Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п. 2.9 Правил).
Відповідно до п. 2.10 Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з п. 8 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
Як свідчать календарні штемпелі на накладних, доданих до позовної заяви, вантаж відповідачем було доставлено позивачу з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу. При цьому відповідач не заперечив, що з його боку мали місце порушення термінів доставки вантажу.
За таких обставин суд вважає, що факт порушення відповідачем зобов'язання із своєчасної доставки вантажу на станцію призначення за вищевказаними залізничними накладними є підтвердженим.
Згідно зі статтею 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
У разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України (ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт").
Відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/420/2012 від 04.04.2012 р. нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Установлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш, ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Згідно з п. 2.4 Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу, а також у разі переадресування вантажів.
Отже, згідно з Правилами обчислення термінів доставки вантажів граничним терміном доставки вантажу за залізничною накладною № 41641952 (з урахуванням переадресування 26.01.2020 р. на станцію призначення Білобожниця Львівської залізниці) було 30.01.2020 р., за накладною № 37842838 - 02.02.2020 р., за накладними №№ 42013045, 42012989, 42013052, 42012997 - 06.02.2020 р., за накладною № 42611624 - 23.02.2020 р., за накладною № 42674135 - 24.02.2020 р., за накладною № 42784363 - 28.02.2020 р., за накладною № 42819680 - 29.02.2020 р., за накладною № 42748897 - 02.03.2020 р.
Проте, вантаж за вищевказаними перевізними документами був доставлений відповідачем за накладними № 41641952 - 02.02.2020 р., № 37842838 - 06.02.2020 р., за накладними №№ 42013045, 42012989, 42013052, 42012997 - 09.02.2020 р., за накладною № 42611624 - 03.03.2020 р., за накладною № 42674135 - 27.02.2020 р., за накладною № 42784363 - 04.03.2020 р., за накладною № 42819680 - 03.03.2020 р., за накладною № 42748897 - 06.03.2020 р.
Таким чином судом встановлено, що з боку відповідача мало місце прострочення доставки вантажу за накладними: № 41641952 - на 2 доби, № 37842838 - на 3 доби, №№ 42013045, 42012989, 42013052, 42012997 - на 2 доби, № 42611624 - на 8 діб, № 42674135 - на 2 доби, № 42784363 - на 4 доби, № 42819680 - на 2 доби, № 42748897 - на 3 доби.
Установивши факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу та перевіривши розрахунок суми штрафу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення штрафу в розмірі 4 026,98 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Доводи відповідача про те, що за накладними № 42611624 та № 42819680 залізниця має бути звільнена від сплати штрафу, оскільки вантаж було вивезено вантажоодержувачем зі станції призначення із порушенням строку, суд не приймає з огляду на наступне.
Дійсно, відповідно до ч. 2 ст. 116 Статуту залізниць штраф за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів залізницею не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Проте, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив, що згідно графи 49 накладної № 42611624 ТОВ "Грейнсвард" було повідомлене про прибуття вантажу 03.03.2020 о 18:55 год., а згідно графи 53 вантаж позивач одержав - 03.03.2020 р. о 19:08 год., про що свідчать електронний підпис представника позивача Сінельникова В. І. (довіреність № 1 від 03.03.2020 р.), тобто отримання товару відбулось у той же день, коли залізниця повідомила вантажоодержувача про прибуття вантажу.
Так само, з графи 49 накладної № 42819680 вбачається, що про прибуття вантажу ТОВ "Грейнсвард" було повідомлене 03.03.2020 о 18:55 год., а згідно графи 53 - представник позивача (Сінельников В. І.) одержав вантаж - 03.03.2020 р. о 19:08 год.
За таких обставин, оскільки вантаж за накладними № 42819680 та № 42819680 вантажоодержувачем був вивезений у визначений Статутом строк, то порушення строку доставки вантажу мало місце з боку залізниці, а тому підстав для звільнення відповідача від сплати штрафу за цими накладними немає.
Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог про стягнення штрафу, суд зазначає таке.
Частинами 3, 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Згідно з п. 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають, зокрема, одержувач - у разі прострочення доставки вантажу, за умови пред'явлення накладної.
Згідно зі ст. 136 Статуту залізниць України позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог ст. 134 цього Статуту.
Пунктом "д" ст. 134 Статуту передбачено, що претензії з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу можуть бути заявлені - від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу.
Відповідно до частин 1 - 4 ст. 315 ГК України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.
Відтак, положення пунктів 134, 136 Статуту залізниць України слід застосовувати у системному зв'язку з положенням статті 315 ГК України таким чином, що строк позовної давності починає свій перебіг з дня одержання відповіді на претензію позивача або з дня закінчення строку, встановленого частиною 3 статті 315 ГК України для відповіді на претензію. Враховуючи, що дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу позовної давності в розумінні цієї норми ГК України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (ч. 2, 3 ст. 315 ГК України) незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.04.2019 у справі № 905/729/18, від 23.12.2019 р. у справі № 910/1002/19, від 04.03.2020 р. у справі № 905/487/19).
За таких обставин шестимісячний термін для пред'явлення позову до залізниці по даній справі має обраховуватись упродовж 6 місяців після спливу 6-місячного строку, передбаченого для пред'явлення претензії, та 3-місячного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію, що узгоджується з положеннями ст. 315 Господарського кодексу України.
Судом встановлено, що у період з 03.02.2020 р. по 06.03.2020 р. позивач звертався до відповідача з вимогами (№ 0302-047 від 03.02.2020 р., № 0702-048 від 07.02.2020 р., № 1002-050 від 10.02.2020 р., № 0403-ПР-073 від 04.03.2020 р., № 0303-ПР-070 від 03.03.2020 р., № 0503-ПР-075 від 05.03.2020 р., № 0403-ПР-074 від 04.03.2020 р., № 0603-ПР-076 від 06.03.2020 р.) про сплату штрафу у зв'язку із простроченням строку доставки вантажу за кожною накладною.
Однак, листом № ЦМ-ЮА-78 від 19.02.2020 р. відповідач повідомив позивача, що вимоги № 0302-047 від 03.02.2020 р., № 0702-048 від 07.02.2020 р. були скеровані для надання відповіді регіональній філії АТ "Українська залізниця" - Львівська залізниця, а листом № МЮЗ-23 від 26.05.2020 р. (у відповідь на вимогу № 0603-ПР-076 від 06.03.2020 р.) відповідач просив позивача відкликати заявлену до залізниці претензію. Щодо інших вимог позивача, то будь-яких відповідей на них залізницею надано не було.
Отже, суд вважає, що усі зазначені вимоги ТОВ "Грейнсвард" про сплату штрафу у зв'язку із простроченням строку доставки вантажу, відповідач по суті не розглядав.
Таким чином, врахувавши строк для надання відповіді на указані претензії (3 місяці) та звернення з позовом до суду (6 місяців), суд дійшов висновку, що позивач, звертаючись 10.08.2020 р. (про що свідчить відбиток поштового штемпеля на конверті позивача про відправлення позову до суду) реалізував своє право в межах встановлених законом строків позовної давності, а тому підстав для застосування наслідків спливу строку спеціальної позовної давності до вимог ТОВ "Грейнсвард" немає.
Також суд розглянув клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованої неустойки та дійшов висновку про його необгрунтованість, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно зі ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).
За змістом п. 42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008 р. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Отже, зазначені вище норми про право суду на зменшення неустойки ставлять його в залежність від співвідношення розміру неустойки і збитків. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються на розсуд суду за визначених умов та на підставі аналізу конкретної ситуації.
У даному випадку в обґрунтування заяви про зменшення розміру штрафних санкцій АТ "Укрзалізниця" посилається на те, що перевезення здійснювалось порожніх вагонів, а тому, на думку залізниці, прострочення терміну доставки не завдало вантажоодержувачу збитків, однак, суд зазначає, що такі доводи відповідача не можуть слугувати підставою для зменшення розміру штрафних санкцій як виключна обставина. При цьому, доказів того, що порушення строків доставки сталось не з вини залізниці відповідачем суду не надано.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не довів наявність виняткових обставин для зменшення штрафних санкцій, не навів поважних причин невиконання зобов'язання з урахуванням інтересів обох сторін; не обгрунтував неспівмірності штрафу розмірам збитків позивача чи заінтересованості кредитора (позивача) у стягненні штрафу. У той час, як правопорушення зазначеного характеру (несвоєчасна доставка вантажу) з боку АТ "Укрзалізниця" не є виключенням, а має системний характер, про що свідчать численні судові спори з подібних правовідносин між тими самими сторонами, що також є предметом розгляду даної справи.
З огляду на викладене суд вважає, що підстав для зменшення визначеного судом штрафу при встановленому та підтвердженому факті прострочення зобов'язання відповідачем немає.
Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України, відповідно до якої такі витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
У даному випадку судові витрати складаються з витрат по сплаті судового збору у сумі 2 102,00 грн. та витрат на правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн.
Щодо витрат за надану професійну правничу допомогу, суд зазначає, що вимога про їх стягнення у даному випадку залишається без розгляду на підставі ч. 8 ст. 129 ГПК України з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачем таких витрат. Так, відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення штрафу у сумі 4 026, 98 грн. задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (03038, місто Київ, вулиця Івана Федорова, будинок 32, літера А, 3-й поверх; ідентифікаційний код 41564379) штраф у сумі 4 026 (чотири тисячі двадцять шість) грн. 98 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.
Повне судове рішення складене 18 січня 2021 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головіна К. І.