Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/12797/19
18 січня 2021 року м.Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання захисника ОСОБА_3 , який діє в інтересах ТОВ «Альфа секюріті», про скасування арешту майна, -
04.10.2019 р. захисник ОСОБА_4 , який діє в інтересах ТОВ «Альфа секюріті» звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту майна.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу від 04.10.2019 року справу було передано для розгляду слідчому судді Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_5 . Даних щодо призначеного розгляду клопотання, прийнятого процесуального рішення, матеріали останньої, не містять.
На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу від 25.11.2020 року справу було передано для розгляду слідчому судді Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1 .
Розгляд клопотання захисника ОСОБА_3 , який діє в інтересах ТОВ «Альфа секюріті» про скасування арешту майна було призначено на 14 год. 30 хв. 18.01.2021 р., повідомлявся за вказаним в скарзі телефоном про час і місце розгляду клопотання, до суду не з'явився, про причини неявки до суду не повідомив.
Положеннями ч. 1 статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, передбачені цією статтею.
Згідно реєстру судових рішень, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42019101070000208 06.02.2020 р. було передано до Подільського районного суду м. Києва для розгляду по суті. Даних про те, що стороною обвинувачення було прийнято рішення про виділення в окреме провадження, в тому числі, що стосується вилучених під час обшуку речей, матеріали клопотання не містять.
Згідно ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
У відповідності до ст. 168 КПК України тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208 цього Кодексу. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов'язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом. Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа під час затримання або обшуку і тимчасового вилучення майна або негайно після їх здійснення зобов'язана скласти відповідний протокол, копія якого надається особі, у якої вилучено майно, або її представнику. Після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов'язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
З матеріалів клопотання вбачається, що Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 26.09.2019 р. у справі №758/12305/19 накладено арешт на вилучене під час обшуку майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Разом з тим, у судовому засіданні з розгляду клопотання про скасування арешту, слідчим суддею не встановлено обставин, які б свідчили про безпідставність та необґрунтованість накладення арешту, або ж обставин, які б свідчили про те, що потреба у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження відпала.
Відповідно до ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження та застосовується за для запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження (ч. 1 ст.170 КПК України). При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, серед іншого, збереження речових доказів та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є зокрема, матеріальні об'єкти, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчим суддею не встановлено обставин, які б свідчили про безпідставність та необґрунтованість накладення арешту, або ж обставин, які б свідчили про те, що потреба у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження відпала. Повідомлені обставини висновків суду про те, що потреба у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження не відпала, не змінюють.
За таких обставинах доводи клопотання про скасування арешту є необґрунтованими, у зв'язку з чим, клопотання про скасування арешту, задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, керуючись п. 4 ч. 2 ст. 167, ст. ст. 170, 174 КПК України, -
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_3 , який діє в інтересах ТОВ «Альфа секюріті», про скасування арешту майна - відмовити;
Ухвала оскарженню не підлягає.
Cлідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1