Провадження №2/760/1692/20
Справа №760/13758/18
26 листопада 2020 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі
головуючої-судді - Усатової І.А.,
за участю секретаря - Омелько Г.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд -
24.05.2018 позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просить стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором № 566807831 від 24.07.2015 в розмірі 28885,16 грн., з яких:
-13305,70 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
-1803,65 грн. - сума заборгованості за відсотками;
-6235,86 грн. - сума заборгованості за платою за управління кредитом;
-7539,95 грн. - сума заборгованості за пенею
В обґрунтування заявлених вимог вказано наступне.
24.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Центр фінансових рішень" та відповідачем було укладено кредитний договір № 682666707.
14.07.2017 між ТОВ "ФК "ЦФР" та позивачем укладено договір відступлення права вимоги № 20170714, у відповідності до умов якого, ТОВ "ФК "ЦФР" передає (відступає) позивачу за плату, а позивач приймає належні ТОВ "ФК "ЦФР" права грошової вимоги за кредитними договорами, до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Згідно п. 1.2. Договору відступлення права вимоги, внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, позивач заміняє ТОВ "ФК "ЦФР" у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та відповідно вказані у Реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог ТОВ "ФК "ЦФР" за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань боржників за кредитними договорами.
Відповідно до Реєстру боржників - Додатку № 1 до Договору відступлення права вимоги
№ 20170714 від 14.07.2017 (витяг з Реєстру Боржників додається) позивач набув права грошової вимоги до відповідача в розмірі 28885,16 грн., з яких:
-13305,70 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
-1803,65 грн. - сума заборгованості за відсотками;
-6235,86 грн. - сума заборгованості за платою за управління кредитом;
-7539,95 грн. - сума заборгованості за пенею
Згідно п. 6.2.3. договору відступлення права вимоги, права вимоги переходять до позивача з моменту підписання сторонами цього договору, після чого позивач стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. При цьому виконання позивачем та ТОВ "ФК "ЦФР" умов, що визначені цим пунктом, є необхідною та достатньою підставою для оформлення відступлення права вимоги. Додаткового оформлення відступлення права вимоги у цих випадках не вимагається.
На виконання п. 6.6. Договору відступлення права вимоги, згідно вимог ст.ст. 5VI - 514, 516 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), на адресу відповідача, зазначену в Кредитному договорі, простою кореспонденцією через відділення Укрпошти від імені ТОВ "ФК "ЦФР" надіслано повідомлення про відступлення права вимоги позивачу.
Згідно з умовами Кредитного договору відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договором.
Вказує, що, незважаючи на обов'язок повернення кредиту, відповідач припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені Кредитним договором.
У зв'язку з істотними порушеннями відповідачем умов Кредитного договору, позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу відповідача було надіслано повідомлення про порядок погашення заборгованості по кредитному договору та включення персональних даних відповідача до бази персональних даних разом з вимогою про погашення загальної суми боргу.
Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.
З огляду на викладене просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 12.07.2018 в справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та надано відповідачу 15 - денний строк на подання відзиву на позов з дня вручення ухвали про відкриття провадження.
На адресу суду повернувся конверт із копією ухвали про відкриття провадження у справі та копією позовної заяви, який направлявся відповідачу.
Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На день ухвалення рішення відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.
Виходячи з цього, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в справі доказами.
Ухвалою суду від 19.11.2018 справу призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином. 27.07.2020 подав до суду клопотання, яким просив розгляд справи призначений на 26.11.2020 провести без участі представника позивача, проти ухвалення судом заочного рішення не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час розгляду справи повідомлявся належним чином у порядку, визначеному ч. 1 ст. 130 ЦПК України.
Про причину неявки суд не повідомив.
Судові повістки, що направлялися на його адресу за зареєстрованим місцем проживання, повернулися до суду з відмітками поштового відділення про повернення в зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання та за заявою відправника/адресата.
Відповідно до ч. 3, 5, 8 ст. 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання
У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Враховуючи вимоги даної норми закону суд вважає повідомлення відповідача про час розгляду справи належним.
Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
3) відповідач не подав відзив;
4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи з цього, враховуючи думку представника позивача, суд вважає за можливе розглянути справу заочно.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, зважаючи на таке.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Судом встановлено, що 24.07.2015 відповідачем подано заяву на отримання кредиту від ТОВ «Фінасова компанія «Центр фінансових рішень» № 566807831. (а.с. 4-5)
Зі змісту пункту 2 вказаної заяви вбачається, що умовами надання кредиту є:
сума кредиту 15167,77 грн., дата надання кредиту 24.07.2015, строк надання кредиту 36 місяців, під 0.00 - початковий процент, 2,69 - щомісячні проценти, 11,99 річні проценти, 0,3 щоденна пеня.
Згідно п. 4 заяви вбачається, що сторонами узгоджено графік платежів по кредиту з обов'язковою сумою щомісячного платежу у розмірі 912,31 грн. на період з 24.07.2015 по 27.07.2018. (а.с. 4)
З наявної в матеріалах справи заяви про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР» вбачається, що відповідач надав згоду на приєднання до зазначених умов. (а.с. 6)
З наявної в матеріалах справи довідки № 1156307-SG від 14.07.2017 та розрахунку заборгованості за кредитним договором № 566807831, вбачається що відповідач покладений обов'язок по поверненню кредитних коштів виконав не в повному обсязі, у зв'язку із чим у останнього, станом на 20.07.2017, утворилась заборгованість у сумі 28885,16 грн. (а.с. 12-13)
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за кредитним договором та непогашенням кредиту в узгодженому сторонами порядку, станом на 20.07.2017 виникла заборгованість, яка складається з:
-13305,70 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
-1803,65 грн. - сума заборгованості за відсотками;
-6235,86 грн. - сума заборгованості за платою за управління кредитом;
-7539,95 грн. - сума заборгованості за пенею.
Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові № 175/4576/14 від 17 липня 2019 року, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, умови договорів приєднання розробляються банком,а тому повинні бути зрозумілі усім споживачам, доведені до їх відома, а тому банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
За змістом статей 633, 634 ЦК України другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Як зазначено вище, кредитний договір між сторонами був укладений у простій письмовій формі.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач частково здійснював погашення заборгованості. (а.с. 13)
Відповідач, не з'явившись до суду, доказів виконання грошового зобов'язання за умовами кредитного договору не надав, надані позивачем докази не спростував.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про невиконання відповідачем умов визначених кредитним договором № 566807831 від 24.07.2015 та стягнення з останнього 13305,70 грн. заборгованості за основною сумою боргу.
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Судом встановлено, що умовами кредитного договору № 566807831 від 24.07.2015 встановлено, що відповідачем отримано кошти під 0.00 - початковий процент, 2,69 - щомісячні проценти, 11,99 річні проценти, 0,3 щоденна пеня.
Також встановлено, що відповідачем порушено умови кредитного договору.
З огляду на викладене, враховуючи наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 1803,65 грн. заборгованості за відсотками та 7539,95 грн. заборгованості за пенею.
Наданий позивачем розрахунок судом перевірений, є арифметично вірним, відповідачем не спростований, а тому береться судом до уваги.
Однак, суд не вбачає підстав стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за платою за управління кредитом з огляду на наступне.
У рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 Конституційний Суд вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
Згідно із ст.18 закону «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення також підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
У постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 №6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком в кредитному договорі обов'язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит, а саме - за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта, є незаконним.
Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача заборгованості за платою за управління кредитом.
Також, з наявної в матеріалах справи копії договору відступлення права вимоги № 20170714 від 14.07.2017, укладеного між ТОВ "ФК "ЦФР" та позивачем вбачається, що ТОВ "ФК "ЦФР" передає (відступає) позивачу за плату, а позивач приймає належні ТОВ "ФК "ЦФР" права грошової вимоги за кредитними договорами, до боржників, вказаними у Реєстрі боржників
(а.с. 16-18)
Відповідно витягу з Реєстру Боржників до договору відступлення права вимоги
№ 20170714 від 14 липня 2017 року ТОВ "ФК "ЄАПБ" набув права грошової вимоги до відповідача в розмірі 28885,16 грн., з яких:
-13305,70 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
-1803,65 грн. - сума заборгованості за відсотками;
-6235,86 грн. - сума заборгованості за платою за управління кредитом;
-7539,95 грн. - сума заборгованості за пенею (а.с. 19)
Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частиною 1 ст. 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про перехід до позивача від ТОВ "ФК "ЦФР" прав вимоги по стягненню заборгованості з відповідача за кредитним договором № 566807831 від 24.07.2015.
Зважаючи на викладене, невиконання відповідачем умов договору, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України з урахуванням часткового задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягає частковому стягненню сплачена ним сума судового збору при зверненні до суду.
Керуючись ст.ст.3,6,15,16,525-526, 610, 611, 626- 629, ч.1 ст.634, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273, 280 -284 ЦПК України, суд,-
Позов - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська компанія з повернення боргів», 01032 м. Київ вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014, заборгованість у розмірі 22649,30 грн. та понесені судові витрати, що складаються зі сплати судового збору в розмірі 1381,61 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: І. А. Усатова