Справа № 296/6955/20
2-а/296/7/21
11 січня 2021 рокум.Житомир
Корольовський районний суд м.Житомира у складі головуючого судді Петровської М.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними та скасування постанови,
встановив:
ОСОБА_2 звернулася до Корольовського районного суду м. Житомира із позовною заявою, відповідно до змісту якої просить :
- визнати протиправними дії працівників УПП в Житомирській області Ладошка Г.М., який близько 21:00 28.07.2020 в складі екіпажу з патрульним ОСОБА_3 безпідставно здійснив зупинку автомобіля «Chery Eastar» д.н.з. НОМЕР_1 та в подальшому з порушенням вимог його конституційних прав розглянув справу про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення з порушенням вимог КУпАП України, оголосивши постанову про адміністративне правопорушення, яка складена іншою процесуальною особою;
- визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАМ № 2890973 від 28.07.2020 про накладання адміністративного стягнення.
В обґрунтування позовної заяви зазначає, що працівники поліції неправомірно зупинили позивача за відсутності порушення виконання вимоги дорожньої розмітки 1.12 стоп-лінія, тому ОСОБА_2 не була зобов'язана надавати поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 126 КУпАП одразу після складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення є неправомірним і призводить до порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статті 268 КУпАП, зокрема права користуватися юридичною допомогою адвоката, заявляти клопотання, подавати докази по справі тощо. Крім того, постанову виніс інспектор поліції рядовий УПП Житомирській області Ільєнко Ярослав Анатолійович, а не ОСОБА_4 , який фактично спілкувався з позивачем, зачитував та розглядав постанову про адміністративне правопорушення. Вважає, що такі дії працівників УПП в Житомирській області Ладошка Г.М. та Ільєнко Я.А. щодо зупинки автомібіля та винесення постанови здійснювались з порушенням вимог чинного законодавства, а також Конституції України, тому являються протиправними, а постанова серії ЕАМ № 2890973 від 28.07.2020 підлягає скасуванню.
У відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у ньому. Зокрема, вказує, що ОСОБА_2 порушила вимоги підпункту "ґ" пункту 2.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - Правила), а також 1.12 (стоп-лінія). Інформація про наявність страхового полісу на транспортний засіб, у даному випадку на т.з. Chery Eastar н.з. НОМЕР_2 , міститься у відкритому доступі на сайті https://policy-web.mtsbu.ua/МТСБУ, та перевіривши авто по базі, було встановлено, що страховий поліс відсутній. Позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував що в момент зупинки інспектором поліції поліс страхування був ним пред'явлений. Разом з тим, згідно постанови Верховного суду України від 25 вересня 2019 року в справі №127/19283/17, право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи. Крім того, ОСОБА_2 не представлено належних доказів в обґрунтування обмеження реалізації нею прав, закріплених статтею 268 КУпАП. Їй було роз'яснено положення ст.ст.307, 308 КУпАП, право, порядок та строки оскарження постанови згідно ст.ст.287-289 КУпАП, тобто право на захист не порушено. Відзначає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.126 КУпАП виноситься на місці вчинення правопорушення і у такому випадку не здійснюється провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом IV КУпАП.
У відповіді на відзив позивач додатково вказала, що оскаржувана постанова серії ЕАМ № 2890973 від 28.07.2020 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не відповідає вимогам частини 3 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адже не містить інформації про технічний засіб, яким здійснено відеозапис, що не відповідає критеріям належності та допустимості. Витяг з сайту nolicy-weh.mtsbu.ua не може бути врахований як доказ того, що працівниками поліції здійснювалась перевірка вказаного сайту, оскільки в такому витязі відсутня дата, місяць та рік запиту, відображена на пристрої, на якому такий запит здійснювався.
Ухвалою суду в справі відкрито спрощене позовне провадження із повідомленням учасників справи.
В судове засідання 04.01.2021 представник відповідача не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.
Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Згідно ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене, суд розглядає справу у письмовому провадженні.
Перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, відповідь на відзив, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАМ № 2890973 від 28.07.2020, 28.07.2020 о 21:26:39 в м. Житомир вул.Велика Бердичівська, 82, ОСОБА_2 не виконала вимогу дорожньої розмітки 1.12 стоп-лінія та здійснила зупинку на червоний сигнал світлофору, перетнувши їх, та не пред'явила полісу цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушила п.2.4.а. ПДР - не пред'явила для перевірки полісу цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, на ОСОБА_2 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн.
Не погоджуючись зі спірною постановою, а також із діями працівників поліції, та вважаючи їх протиправними, позивач звернулася із вказаним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України проголошено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №580-VIII).
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону №580-VIII передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
За змістом статті 31 Закону №580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначаються Законом України "Про дорожній рух від 30.06.1993 №3353-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №3353-XII).
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону №3353-XII, учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до підпункту "ґ" пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат “Зелена картка”) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Згідно з пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.
Згідно зі ст.16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до п.21.3 ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті (підрозділів Національної поліції), на їх вимогу.
Положеннями статті 53 України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право органів Національної поліції перевіряти документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а підпунктами 2.1, 2.4 ПДР України встановлено безпосередній обов'язок водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити відповідний страхових поліс.
Згідно з ч.1 ст.126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Позивачем не надано доказів того, що вона на вимогу працівника поліції надала поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, проте нею зазначено, що такого обов'язку вона і не мала, оскільки відсутня правова підстава для його надання - складання протоколу щодо порушень ПДР, та за відсутності доказів невиконання вимоги дорожньої розмітки 1.12 стоп-лінія, в зв'язку із чим зупинено транспортний засіб Chery Eastar» д.н.з. НОМЕР_1 .
З матеріалів справи встановлено, що разом з відзивом на позовну заяву відповідач долучив компакт-диск з відеозаписами з нагрудного відео реєстратора.
Відеофайл «20200729072504000012» містить відомості про дату та час здійснення відеофіксації та серійний номер технічного засобу, за допомогою якого проводиться зйомка.
Згідно з вказаним відеозаписом на вимогу працівника поліції позивач відмовилася пред'явити чинний страховий поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Суд вважає, що електронний документ - відеозапис з нагрудної камери інспектора патрульної поліції містить інформацію про обставини події, підтверджує скоєння позивачем адміністративного правопорушення, відповідає критеріям належності та допустимості.
Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт того, що ОСОБА_2 не пред'явила на вимогу інспектора поліції чинний страховий поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Стосовно доводів позивача про те, що вона не зобов'язана була пред'являти на вимогу поліцейського страховий поліс, оскільки зупинка транспортного засобу не була зумовлена порушенням правил ПДР, то суд звертає увагу, що положеннями статті 53 України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право органів Національної поліції перевіряти наявність чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а підпунктами 2.1, 2.4 ПДР України встановлено безпосередній обов'язок водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такий поліс.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від від 25.09.2019 справа №127/19283/17, від 02.12.2019 справа №766/10693/17, від 02.12.2019 справа № 164/2068/17, 21.11.2018 у справі 465/6677/16-а та від 13.03.2020 у справі №161/11159/16-а.
Суд також зазначає, що притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за частиною першою статті 126 КУпАП за одне правопорушення з числа вчинених є обґрунтованим, навіть коли факт невиконання вимоги дорожньої розмітки 1.12 стоп-лінія не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в своїх постановах від 25.09.2019 справа №127/19283/17, від 02.12.2019 справа №766/10693/17, від 02.12.2019 справа № 164/2068/17.
Згідно з п.1 ст.247 КпАП України, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства, суд дійшов висновку, що належними та достатніми доказами підтверджено факт порушення ОСОБА_2 пп."ґ" п.2.1, пп. "а" п.2.4 ПДР України та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.
Щодо доводів позивача в частині порушення порядку накладення адміністративного стягнення (розгляду справи на місці вчинення правопорушення та неналежною особою), суд зазначає наступне.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху" від 14.07.2015 №596-VІІ статтю 258 КУпАП було доповнено новою частиною, якою розширено перелік випадків, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення.
Так, відповідно до частини другої статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Згідно зі статтею 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, зокрема і передбачених частиною першою, другою і третьою статті 122, статтями 124-1 - 126.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, винесення відповідачем оскаржуваної постанови на місці вчинення правопорушення та без попереднього складення протоколу про адміністративне правопорушення відповідає нормам чинного законодавства, а доводи позивача в цій частині є безпідставними.
Позиція суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі №201/8292/17 (адміністративне провадження №9901/17392/18), які відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Суд звертає увагу позивача, що Рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року №5-рп/2015, на яке вона посилається у позовній заяві, приймалось до внесення змін у статтю 258 КУпАП, а тому не може застосовуватися у цих правовідносинах.
Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, в тому числі, про порушення правил дорожнього руху, передбачені частиною 1 статті 126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Як вбачається із постанови серії ЕАМ № 2890973 від 28.07.2020 про накладання адміністративного стягнення, інспектор ОСОБА_3 є уповноваженим працівником Управління патрульної поліції в Житомирській області і має спеціальне звання «рядовий поліції», а тому має повноваження накладати адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП.
З огляду на все вищевикладене, оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 2890973 від 28.07.2020 є правомірною та скасуванню не підлягає.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи наведене та надані сторонами докази у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 77, 90, 241-246, 255, 257, 262, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, -
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції (вул. Покровська, 96, м. Житомир, 10031, код ЄДРПОУ 40108646) про визнання дій протиправними та скасування постанови, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Корольовський районний суд міста Житомира протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено: 11.01.2021.
Cуддя М. В. Петровська