Справа № 699/147/20
Номер провадження № 2/699/26/21
14.01.2021 року м. Корсунь-Шевченківський
Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді - Свитки С.Л.,
за участю секретаря судового засідання Таран О.В.,
представника позивача - адвоката Фонрабе Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Корсунь-Шевченківського районного суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк» з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, Корсунь-Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), старшого державного виконавця Корсунь-Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Дорошенко Оксани Миколаївни та третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
До Корсунь-Шевченківського районного суду поштовим зв'язком надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просила визнати виконавчий напис, вчинений 27.11.2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, зареєстрований в реєстрі за №2056, про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_1 в рахунок задоволення вимог акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк» у розмірі 1 549174,88 грн, таким, що не підлягає виконанню.
Позов мотивує тим, що 30.01.2008 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" та ОСОБА_2 був укладений договір іпотечного кредиту CSK0GI0000003052, згідно якого ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 100000 грн із сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15% річних з кінцевим терміном повернення 30.01.2013 року. В забезпечення виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором між закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір CSK0GI0000003052 від 30.01.2008 року, згідно якого остання надала банку в іпотеку належну їй на праві власності двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
27 листопада 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис № 2056, згідно якого пропонує звернути стягнення на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , яка є майновим поручителем ОСОБА_2 за його зобов'язаннями перед АТ КБ «ПриватБанк» згідно кредитного договору №CSK0GI0000003052 від 30.01.2008 року. За рахунок коштів, отриманих, від реалізації нерухомого майна пропонує задовольнити вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в сумі 1 545 674 грн 88 коп, яка складається: 83328,62 грн - заборгованість за кредитом, 408648,96 грн - заборгованість за відсотками, 913635,95 грн - пеня, 140061,35 грн - штраф. Витрати, пов'язані з вчиненням виконавчого напису становлять 3500 грн. Вважає, що даний виконавчий напис видано нотаріусом з порушенням статтей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" та гл. 16 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а відтак просила визнати виконавчий напис, таким що не підлягає виконанню.
Ухвалою суду від 27.02.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд вирішено проводити за правилами загального позовного провадження (а.с.27-28).
Ухвалою суду від 10.03.2020 року забезпечено позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - виконавчого напису, вчиненого 27.11.2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, зареєстрований в реєстрі за №2056, про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_1 в рахунок задоволення вимог акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» у розмірі 1 549174,88 грн (а.с.40-42).
Ухвалою суду від 04.05.2020 року витребувані докази (а.с.45-46).
Ухвалою суду від 22.06.2020 року закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті цивільну справу (а.с.93-95).
Ухвалою суду від 09.09.2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 .
В судове засідання представник позивача адвокат Фонрабе Є.В. з'явився, позов підтримав, надав пояснення аналогічні його змісту.
В судове засідання представник відповідача АТ «Приватбанк» не з'явився, про дату, час, місце розгляду були повідомлені вчасно, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №1940202511127, 1940202548632, 1940202586429 (а.с.36, 85, 105). До суду направлено пояснення щодо позову, в яких просили відмовити у задоволенні позову, розгляд справи провести у відсутність їхнього представника (а.с.119-126).
Треті особи приватний нотаріус Бондар І.М., представник Корсунь-Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби, старший державний виконавець Дорошенко О.М. в судове засідання не з'явилися, направивши заяву про розгляд справи у їхню відсутність (а.с.38, 90, 141).
Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час, місце розгляду справи був повідомлений в порядку ч.11 ст.128 ЦПК України шляхом опублікування оголошення про його виклик на офіційному веб-сайті судової влади України, причини неявки не повідомив (а.с.136, 153).
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає до задоволення повністю.
Судом встановлено, що 30.01.2008 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" та ОСОБА_2 був укладений договір іпотечного кредиту CSK0GI0000003052, згідно якого ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 100000 грн із сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15% річних з кінцевим терміном повернення 30.01.2013 року шляхом сплати щомісячних платежів в сумі не меншій ніж 2389,94 грн (а.с.16-20).
Згідно розділу 6 договору за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за цим Договором, Сторони несуть відповідальність в порядку та на умовах, обумовлених чинним законодавством України та цим Договором,
Пунктом 6.2. передбачено, що згідно ст. 212 ЦК України, при порушенні Позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених пп, 1,1., 2.4 цього Договору, Позичальник сплачує Кредитору відсотки за користування Кредитом у подвійному розмірі від зазначеного в п.1.1. нараховані на суму непогашеної в строк заборгованості за Кредитом. Розраховані відповідно до цього пункту договору відсотки сплачуються Позичальником щомісяця в Період сплати понад зазначену в п. 1.1, суми щомісячного платежу за цим договором. При встановленні Кредитором у порядку, передбаченому п. 5.2.7 зменшеної процентної ставки, умови даного пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки. Цей пункт вступає в дію з моменту зворотного відступлення прав вимоги ПриватБанку по цьому договору.
Виконання Позичальником вимоги Кредитора щодо дострокового повернення суми Кредиту та інших платежів відповідно до п.5.2.4 цього Договору повинно бути здійснено Позичальником в строк зазначений кредитором у відповідній вимозі. Згідно п.6.4. при порушенні Позичальником будь-якого зобов'язання, передбачених п.п.2-4, 6.2, даного Договору, Кредитор має право нарахувати, а Позичальник зобов'язується сплатити Кредитору пеню в розмірі 0,15 від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки. Сплата пені здійснюється в гривні.
Згідно п.6.5., 6.6. при непогашенні Кредиту в строки, зазначені п. п.1.1, 2,4 цього Договору, заборгованість у частині вчасно непогашеної суми Кредиту вважається простроченою. На залишок заборгованості по простроченій сумі Кредиту нарахування відсотків здійснюється згідно п.6.2 даного Договору з дати виникнення простроченої заборгованості. Цей пункт вступає в дію з моменту зворотного відступлення прав вимоги ПриватБанку по цьому договору.
При порушенні Позичальником строків платежів по зобов'язанням, передбаченим цим договором більш ніж на 30 днів, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі в межах 10% від суми невиконаного зобов'язання.
В забезпечення виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором між закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір CSK0GI0000003052 від 30.01.2008 року, згідно якого остання надала банку в іпотеку належну їй на праві власності двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , вартістю 151500,00грн, яка була погоджена сторонами при підписанні договору (а.с.21-23).
Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду від 19.01.2012 року, яке набрало законної сили 30.01.2012 року, в рахунок стягнення заборгованості по договору іпотечного кредиту № CSK0GI0000003052 від 30.01.2008 року станом на 11.08.2011 року на загальну суму 176620,33 грн, яка складається з боргу по кредиту 83328,62 грн, відсотків за користування кредитом - 62228,35 грн та пені за несвоєчасність виконання зобов'язань-31063,36 грн. у відповідності до іпотечного договору № CSK0GI0000003052 від 30.01.2008 року, укладеного між АТ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , звернуто стягнення на предмет іпотеки -двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 42,00 кв.м., житловою площею 29,3 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 шляхом продажу предмету іпотеки ПАТ «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах,підприємствах, організаціях з можливістю здійснення всіх передбачених нормативно-правовими актами дій, необхідних для продажу предмету іпотеки з початковою ціною для реалізації 151500,00грн (а.с.80-81).
Викладені обставини встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили у відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягають.
Відповідно до п.1, 2 Статуту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 р. № 594, акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - Банк) є державним банком.
Банк утворений відповідно до установчого договору від 7 лютого 1992 р. у формі товариства з обмеженою відповідальністю під найменуванням Комерційний банк "ПриватБанк" та зареєстрований Національним банком 19 березня 1992 р. за реєстраційним № 92.
Відповідно до установчого договору від 6 липня 2000 р. та на підставі рішення установчих зборів акціонерів від 6 липня 2000 р. Комерційний банк "ПриватБанк" був реорганізований шляхом зміни організаційно-правової форми у закрите акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк".
Рішенням загальних зборів акціонерів від 30 квітня 2009 р. було змінено тип Банку на публічне акціонерне товариство та його найменування на публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк".
Наказом Мінфіну від 21 травня 2018 р. № 519 (рішенням єдиного акціонера Банку) було змінено тип Банку на приватне та його найменування на акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк".
Банк є правонаступником всіх прав та обов'язків публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", яке було правонаступником всіх прав та обов'язків закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", яке було правонаступником всіх прав та обов'язків товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк "ПриватБанк".
Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 року № 514-VI зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням. Зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва, а лише правовий наслідок проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, пов'язаних зі зміною назви.
27 листопада 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис № 2056, згідно якого пропонує звернути стягнення на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , яка є майновим поручителем ОСОБА_2 за його зобов'язаннями перед АТ КБ «ПриватБанк» згідно кредитного договору №CSK0GI0000003052 від 30.01.2008 року. Зазначене нерухоме майно на підставі договору іпотеки №CSK0GI0000003052, посвідченого 31.01.2008 року приватним нотаріусом Корсунь-Шевченківського районного нотаріального Митрофановою Л.П., за реєстровим номером 271, передане в іпотеку АТ КБ «ПриватБанк», яке є правонаступником ЗАТ КБ «ПриватБанк». За рахунок коштів, отриманих, від реалізації нерухомого майна пропонує задовольнити вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в сумі 1 545 674 грн 88 коп, яка складається:
83328,62 грн - заборгованість за кредитом,
408648,96 грн - заборгованість за відсотками,
913635,95 грн - пеня,
140061,35 грн - штраф.
Витрати, пов'язані з вчиненням виконавчого напису становлять 3500 грн.
Строк, за який проводиться стягнення з 30.01.2008 року по 30.08.2018 року (а.с.13).
Постановою старшого державного виконавця Корсунь-Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Дорошенко Оксани Миколаївни від 12.02.2020 року відкрито виконавче провадження №61262525 на підставі виконавчого напису №2056 від 27.11.2018 року, виданого приватним нотаріусом Бондар І.М. про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.15).
Позивач ОСОБА_1 заперечує правомірність дій нотаріуса при вчиненні вказаного виконавчого напису і для захисту своїх прав звернулася з позовом до суду.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України "Про нотаріат"). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат"). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України "Про нотаріат" та глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" (в ред. на час вчинення виконавчого напису) визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України "Про нотаріат").
Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається шляхом надіслання кредитором письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Пунктом 1 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього Переліку), подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
У пункті 1-1 Переліку зазначено, що для одержання виконавчого напису за іпотечними договорами, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання, подаються: оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; довідка фінансової установи про ненадходження платежу.
Із наданих приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. копій документів, на підставі яких нею було вчинено оспорюваний виконавчий напис (а.с.48-78), вбачається, що АТ КБ "Приватбанк" для вчинення виконавчого напису було надано нотаріусу: заяву про вчинення нотаріального напису від 26.11.2018 року, договір про іпотечний кредит № CSK0GI0000003052 від 30.01.2008 року, іпотечний договір № CSK0GI0000003052 від 30.01.2008 року, виписку з рахунку боржника за договором, вимоги про усунення порушення кредитних зобов'язань та підтвердження про її направлення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 26.10.2018 року.
В заяві банк зазначає період, за який нараховано боржнику заборгованість у розмірі 1 546 174, 88 грн. - з дати укладення договору 30.01.2008 року по 30.08.2018 року, про що й зазначено нотаріусом у виконавчому написі. Проте заборгованість за кредитом не могла виникнути в день його укладення, оскільки погашення кредиту здійснюється щомісячно до 30 числа кожного місяця, починаючи з наступного після укладання договору. Також кредитор не вказав у заяві про наявність рішення суду, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки, яким забезпечено виконання зобов'язання за кредитним договором, та хід його виконання.
Вищезазначені факти дають підстави стверджувати про відсутність безспірності заборгованості ОСОБА_1 перед АТ КБ "Приватбанк", та неврахування приватним нотаріусом при визначенні суми боргу вартості майна, на яке за рішенням суду звернуто стягнення.
Приватним нотаріусом Бондар І.М. вчинено виконавчий напис поза межами трирічного строку з дня виникнення права вимоги, оскільки згідно п.1.3., 2.4 договору про іпотечний кредит останній платіж мав бути здійснений 30.01.2013 року. При вчиненні виконавчого напису нотаріусом не звернуто увагу на те, що пеня банком нараховувалась починаючи з 10.10.2008 року постійно по дату розрахунку заборгованості, тобто без врахування положень закріплених в п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, якими встановлено позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Вказане суперечить ст. 88 Закону України "Про нотаріат".
Щодо одночасного стягнення пені і штрафу, то за положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України у справі №6-2003цс15 від 21.10.2015 року.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.01.2020 року №305/2082/14-ц зробила висновок, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених нею постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18) з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 року №137/1666/16-ц зазначено, що з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є доведеними, обґрунтованими та підлягають до задоволення у повному обсязі, оскільки приватним нотаріусом Бондар І.М. вчинено виконавчий напис поза межами трирічного строку з дня виникнення права вимоги, кредитор не вказав у заяві про наявність рішення суду, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки, яким забезпечено виконання зобов'язання за кредитним договором, та хід його виконання, нотаріусом не звернуто увагу на те, за який період нарахована пеня і штрафи, тобто без врахування положень закріплених в п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, якими встановлено позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). При цьому стягнення за виконавчим написом з боржника пені та штрафів є порушенням вимог статті 61 Конституції України щодо подвійного покладення на нього юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Згідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду від 10.03.2020 року забезпечено позов та зупинено стягнення на підставі виконавчого документа - виконавчого напису, вчиненого 27.11.2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, зареєстрований в реєстрі за №2056, про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_1 в рахунок задоволення вимог акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» у розмірі 1 549174,88 грн.
Згідно ч. 1 ст.158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Тому суд вважає необхідним скасувати заходи забезпечення позову після набрання даним рішенням законної сили.
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Визнати виконавчий напис, вчинений 27 листопада 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, реєстровий № 2056, таким, що не підлягає виконанню.
Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 10.03.2020 року у виді зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - виконавчого напису, вчиненого 27.11.2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, зареєстрований в реєстрі за №2056, про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_1 скасувати після набрання даним рішенням законної сили.
Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки та зареєстрованої АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати у розмірі 840,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути поданою до Черкаського апеляційного суду через Корсунь-Шевченківський районний суд протягом 30 днів з дня його складення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 15.01.2021 року.
Суддя Свитка С.Л.