Справа №635/913/20
Провадження по справі №2-а/635/16/2021
19 січня 2021 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Бобко Т.В.,
секретар судового засідання - Дзюба А.О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Мазепа Дмитро Геннадійович,
відповідач - інспектор роти №6 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Харківській області старший лейтенант поліції Посполітак Сергій Мирославович,
відповідач - Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції
представник відповідача - Єрмолаєва Т.П.,
відповідач - Департамент патрульної поліції,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №6 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Харківській області старшого лейтенанта поліції Посполітака Сергія Мирославовича, Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
Позивач ОСОБА_2 , від імені якого на підставі ордеру, виданого відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», діє адвокат ОСОБА_3 , пред'явив до суду позов шляхом подання адміністративної позовної заяви до інспектора роти №6 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Харківській області старшого лейтенанта поліції Посполітака Сергія Мирославовича, Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції, яку в подальшому уточнив та остаточно просив скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК №2076197, складену 06 лютого 2020 року інспектором роти №6 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Харківській області старшим лейтенантом поліції Посполітак Сергієм Мирославовичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що категорично не погоджується із вказаною постановою, виходячи з наступного. Так, 06 лютого 2020 року приблизно о 22 годині він, керуючи автомобілем ВАЗ 21103 реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вул. Ощепковій в районі будинку 48-А в сел. Високий та на посту «Високий» був зупинений інспектором роти №6 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Харківській області старшим лейтенантом поліції Посполітак С.М. з тих підстав, що на вказаному автомобілі був нібито забруднений номерний знак. ОСОБА_1 , вийшовши з автомобіля, пред'явив відповідачу посвідчення водія та страховий поліс, продемонстрував, що на відстані 20 метрів номерний знак на його транспортному засобі є читабельним та розбірливим. Однак, незважаючи на це, інспектором патрульної поліції була складена постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП, за нібито забруднений номерний знак та відсутність страхового полісу. Позивач зазначає, що відповідачем - інспектором роти №6 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Харківській області старшим лейтенантом поліції Посполітак С.М. під час розгляду відносно нього справи про адміністративне правопорушення було порушено процедуру її розгляду, зокрема не було надано можливості скористатися юридичною допомогою, не надано доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не повідомлено якими самими технічними засобами було зафіксоване адміністративне правопорушення, не залучено свідків. Крім того, позивач посилається на те, що оскаржувана постанова не містить будь-якої печатки органу, що її виніс, а також підпису позивача, або відмітки про відмову у підписі. Також, на думку ОСОБА_1 , винесення постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 126 КУпАП одразу після складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення є неправомірним і призводить до порушення прав особи, передбачених ст. 268 КУпАП, зокрема права користуватися юридичною допомогою адвоката, заявляти клопотання, подавати докази по справі тощо. Крім того, позивач зазначив, що розгляд справ про адміністративні правопорушення за місцем вчинення правопорушення в контексті ч.1 ст. 276 КУпАП слід розуміти як розгляд справ за місцем знаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення, юрисдикція якого поширюється на відповідну адміністративно-територіальну одиницю.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 12 лютого 2020 року адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора роти №6 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Харківській області старшого лейтенанта поліції Посполітака Сергія Мирославовича, Управління патрульної поліції у Харківській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків зазначених в ухвалі суду - 10 днів з дня отримання копії ухвали. В установлені законом строки позивач усунув зазначені в ухвалі суду недоліки, представником позивача Мазепою Д.Г. надана до суду відповідна заява від 28 лютого 2020 року.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 02 березня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначений розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 21 липня 2020 року клопотання представника позивача про залучення співвідповідача задоволено; до участі у справі в якості співвідповідача залучено Департамент патрульної поліції.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 22 липня 2020 року у задоволенні заяви представника відповідача Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Єрмолаєвої Тетяни Петрівни про залишення позову без розгляду відмовлено.
Представник позивача Мазепа Д.Г. у судовому засіданні, яке відбулось 21 липня 2020 року, підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві. В подальшому представник позивача у судове засідання не з'являвся, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності за наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідач - інспектор роти №6 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Харківській області старший лейтенант поліції Посполітак Сергій Мирославович, представник відповідача Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно і належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили.
Представник Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Єрмолаєва Т.П., яка діє на підставі довіреності, у судове засідання не з'явилась, надала суду заяву про розгляд справи за відсутності представника. 30 берехня 2020 року засобами електронного зв'язку представник відповідача - Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Єрмолаєва Т.П. направила відзив на вищевказаний адміністративний позов, в якому зазначила, що відповідач - Управління патрульної поліції в Харківській області Департамент патрульної поліції заперечує проти задоволення адміністративного позову, вважає його безпідставним та необґрунтованим, виходячи з наступного. Так, під час несення служби в Харківській області на посту «смт.Високий» в межах населеного пункту смт. Високий по вул.. Ощепкова, 48-А, 06 лютого 2020 року екіпажем патрульної поліції було виявлено порушення правил дорожнього руху водієм автомобіля ВАЗ 21103 реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом із забрудненим номерним знаком, що не дає чітко визначити символи номерного знаку на відстані 20 метрів. Вказаний транспортний засіб було зупинено на підставі п.1 ч.1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію». Позивач на вимогу поліцейських зупинився. Відповідач, підійшовши до водія зазначеного автомобіля, представився та назвав причину зупинки, попросив пред'явити документи: посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. ОСОБА_1 на вимогу поліцейського було надано посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб, однак полісу обов'язкового страхування у водія при собі не було. Позивачу було повідомлено про те, що керування транспортними засобами особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки документи, зазначені в п. 2.4 а Правил дорожнього руху України тягне за собою адміністративну відповідальність у виді штрафу у розмірі 425 гривень. Відповідачем самостійно було здійснено пошук чинних договорів страхування на сайті Моторного (транспортного) страхового бюро України, однак за результатами пошуку чинних договорів страхування цивільно-правової відповідальності на автомобіль ВАЗ 21103, реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на 06 лютого 2020 року знайдено не було. Позивачу було повідомлено про те, що на місці зупинки транспортного засобу інспектором буде проведено розгляд справи щодо порушення останнім Правил дорожнього руху, що відповідає вимогам КУпАП. У ст. 268 КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас, вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі якщо між стадією складання протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності. Європейський суд з прав людини, в пункті 32 справи «Максименко проти України» обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов'язкового представництва у випадку коли йдеться про позбавлення особи свободи. Санкція ст. 126 КУпАП не передбачає застосування адміністративного арешту, а отже відсутність адвоката (захисника) при розгляді справи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху не суперечить інтересам правосуддя. Позивач реалізував право на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, звернувшись до суду. Відповідач, при підготовці розгляду справи встановив, що позивачем було вчинено адміністративне правопорушення, дослідив наявні докази, а також з'ясував інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розгляд справи проводився з урахуванням всіх вимог чинного законодавства, з роз'ясненням позивачу його прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Враховуючи те, що позивачем було вчинено два адміністративних правопорушення, розгляд справ яких віднесено до компетенції відповідача, оцінивши наявні докази, інспектором було прийнято рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП, та в подальшому винесено постанову серії ЕАК №2076197 від 06 лютого 2020 року. Представник Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції у вказаному відзиві також зазначає, що доказом того, що у позивача станом на 06 лютого 2020 року був відсутній чинний страховий поліс є роздруківка з офіційного сайту Моторного (транспортного) страхового бюро України. Крім того, відповідачем на нагрудний реєстратор було зафіксовано правопорушення та розгляд справи. Однак, згідно акту №2-20 від 12 березня 2020 року відеоматеріали, відзняті у період з 16 грудня 2019 року по 10 лютого 2020 року були визнані такими, що втратили актуальність та знищені, що відповідає п.п 1 п.3 р.8 Інструкції із застосування органами і підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1026 від 18 грудня 2018 року. Враховуючи викладене, Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції не має можливості в повній мірі надати суду докази, які були покладені в основу прийнятого відповідачем рішення. Щодо місця розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідач у відзиві зазначив, що при складенні оскаржуваної постанови на місці вчинення адміністративного правопорушення відповідач - інспектор роти №6 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Харківській області старший лейтенант поліції ОСОБА_4 керувався вимогами п. 4 розділу І, п.2 розділу ІІІ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом МВС України від 07 листопада 2015 року за №1395, а також вимогами ч.ч. 2,4 ст. 258 КУпАП. Щодо доводів позивача про відсутність в оскаржуваній постанові печатки органу, що її виніс, а також підпису позивача або відмітки про відмову від підпису відповідач зазначив, що оскаржувана постанова відповідає усім вимогам чинного законодавства та не містить недоліків на які вказує позивач, а пункт 12 оскаржуваної постанови вказує на місце для печатки не органу, який видає цю постанову, а установу (банку) де здійснюється оплата штрафу. Вимоги ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 4000 гривень не є співмірними зі складністю даної справи, оскільки справа є малозначною, тобто є справою незначної складності, яка не передбачає проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин, вартість послуг адвоката має бути нижчою. На сайті Ради адвокатів України зазначені рекомендовані ставки адвокатського гонорару для даної категорії справ, який складає 50% прожиткового мінімуму для доходів громадян за одну годину.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
06 лютого 2020 року інспектором 6 роти 4 батальйон Управління патрульної поліції в Харківській області Посполітак С.М. винесено оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 2076197, відповідно до змісту якої 06 лютого 2020 року о 22 годині 05 хвилини ОСОБА_1 , рухаючись в смт Високий по вул. Ощепковій в районі будинку 48 А, керував транспортним засобом ВАЗ 21103 реєстраційний номер НОМЕР_3 із забрудненим номерним знаком та не мав при собі чинного полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги пункту 2.1 ґ ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 126 КУпАП. Вказаною постановою до позивача застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 гривень.
Позивач та його представник заперечують обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення, викладені в оскаржуваній постанові про накладення адміністративного стягнення, а також як на підставу протиправності винесеної постанови, посилаються на недотримання інспектором процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Частиною 1 статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення регламентований главою 22 КУпАП.
Згідно з ч.1, 2 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які полягають, зокрема, у порушенні правил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Пунктом 5 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395 передбачено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
З матеріалів справи вбачається, що справа про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП, була розглянута безпосередньо на місці вчинення правопорушення без складення протоколу про адміністративне правопорушення, що відповідає ст.258 КУпАП, а також змісту Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395.
Враховуючи викладене, суд вважає безпідставними доводи представника позивача стосовно неможливості розгляду адміністративного матеріалу на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Це право передбачено ч.2 ст.55 Конституції України та ст.6 КАС України.
Згідно зі ст. 279 КУпАП посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки.
Згідно п. 4 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права, передбачені частиною першою статті 268 КУпАП та статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України.
Статтею 268 КУпАП визначені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Так, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
У своєму позові позивач посилається на те, що йому, в порушення вищевказаних вимог закону, не були роз'яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП, в тому числі при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Такі доводи позивача у судовому засідання жодним чином не спростовані відповідачами. Оскаржувана постанова також не містить жодних відомостей щодо роз'яснення прав особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , а відповідно і підпису останнього щодо ознаомйлення з його прававми.
Одним із прав, гарантованих статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є право на захист/юридичну допомогу, таке право становить одну з основоположних засад справедливого розгляду. Відповідно до частини другої статті 271 КУпАП інтереси потерпілого може представляти представник - адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що беручи до уваги особливу вразливість особи на початкових етапах провадження, коли він потрапляє в стресову ситуацію, забезпечення доступу до захисника на ранніх етапах є процесуальною гарантією права не свідчити проти себе та основною гарантією недопущення порушення його прав.
Як зазначає позивач у позові, він бажав скористатися правовою допомогою під час розгляду відносно мене адміністративного матеріалу і матеріали справи не містять жодних доказів на спростування таких доводів позивача, як і жодних відомостей, що реалізація такого права позивача інспектором була забезпечена.
Верховний Суд у своїй постанові від 18 лютого 2020 року у справі №524/9827/16а зазначив, що ненадання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги є підставою для скасування постанови.
Наведене свідчить, що під час винесення оскаржуваної постанови були порушені норми чинного законодавства, які гарантують особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, право на об'єктивний та справедливий розгляд справи. Доказів того, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивачеві були роз'яснені у повному обсязі його права, в тому числі право на правову допомогу, відповідачем суду не надано, такі відомості також відсутні в оскаржуваній постанові.
Крім того, оскаржувана постанова не містить підпису особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в графі п. 9 «До постанови додаються» відсутні будь-які відомості.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Згідно з статтею 31 Закону №580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Як зазначив Верховний Суд в постанові від 15 листопада 2018 року по справі №524/5536/17 відеозапис, поданий відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху під час судового розгляду, не може вважатися належним доказом у зв'язку з тим, що оскаржувана постанова не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис.
Оскаржувана постанова не містить жодних посилань на докази, в тому числі на наявність відеозапису з нагрудних камер поліцейського, а тому суд вважає безпідставними доводи представника відповідача про знищення відеозапису адміністративного правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 згідно акту знищення медіафайлів №2-30 від 12 березня 2020 року.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини та докази, суд приходить до висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення та винесенні оскаржуваної постанови не було дотримано вимоги КУпАП.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи дії відповідача на відповідність вищевказаним критеріям, суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваної постанови в справі про адміністративне правопорушення посадовою особою не було дотримано встановленого законом порядку її винесення, а тому вона підлягає скасуванню у судовому порядку з підстав порушення процедури розгляду адміністративного матеріалу.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286КАС України.
Згідно з пунктом другим частини третьої вищенаведеної статті Кодексу, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
На підставі викладеного, враховуючи, що підставою скасування оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення є порушення відповідачем процедури розгляду справи, наявність або відсутність вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, судом не встановлювались. Враховуючи викладене, з урахуванням встановлених КАС України завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про необхідність надіслання справи про адміністративне правопорушення у відношенні позивача на новий розгляд до компетентного органу, а саме - до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 10 частини третьої статті 2 КАС України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до вимог ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
У справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
Як встановлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року по справі №543/775/17, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, розмір судового збору, який необхідно позивачу було сплатити за подання вказаного адміністративного позову станом на день подання позову, а саме станом на 10 лютого 2020 року, складав 420,40 гривень.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення адміністративного позову у повному обсязі, а позивачем під час пред'явлення позову до суду не був сплачений судовий збір у вказаному розмірі, судовий збір за подання вказаного позову компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Щодо розподілу витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 7 статті 139 КАС України визначено, що розмір витрат, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до вимог частини 9 вказаної статті, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Такі висновки повністю узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постановах Верховного Суду в постановах від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) , від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 (провадження № 61-5662св20).
У позовній заяві представник позивача зазначив про орієнтовні витрати на професійну правничу допомогу позивача ОСОБА_1 у розмірі 4000 гривень. На підтвердження таких витрат разом з позовною заявою представником позивача були надані: договір про надання правової допомоги від 05 лютого 2020 року та звіт від 07 лютого 2020 року, зі змісту якого вбачається, що сторони договору, а саме позивач ОСОБА_1 та адвокат Мазепа Д.Г. попередньо визначили розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача ОСОБА_1 за договором про надання правової допомоги №б/н від 05 лютого 2020 року у розмірі 4000 гривень, а саме: 2000 гривень - за складання позовної заяви в суді першої інстанції та 2000 гривень - за участь у судовому розгляді в суді першої інстанції.
Разом з тим, ані позивач, ані його представник в ході судового розгляду не надали суду розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг та вартість наданих послуг, а також документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку.
Інформація, яка міститься у звіті від 07 лютого 2020 року, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.
А відсутність платіжних документів про оплату позивачем послуг адвоката взагалі ставить під сумнів фактичного понесення позивачем таких витрат. Отже, з матеріалів справи не вбачається, що дані витрати були фактичними та неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Заяв у порядку, передбаченому ч. 7 ст. 139 КАС України, від позивача та його представника також не надходило.
Оскільки позивачем не доведено та не надано достатніх доказів на підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу в розмірі 4000 гривень, які безпосередньо пов'язані з розглядом цієї справи й розмір яких є обґрунтованим, суд не вбачає підстав для відшкодування таких витрат.
Керуючись ст.ст.2, 5, 7, 8, 9, 72-78, 241-246, 286, 293 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до інспектора роти №6 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Харківській області старшого лейтенанта поліції Посполітака Сергія Мирославовича, Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити повністю.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №2076197 від 06 лютого 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 126 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 126 КУпАП направити на новий розгляд до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції.
Судовий збір віднести за рахунок держави.
Відмовити у відшкодуванні ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 гривень - повністю.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм, № НОМЕР_4 , орган видачі - 6351, виданий 28 січня 2020 року, реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_5 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .
Відповідач: інспектор роти №6 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Харківській області старший лейтенант поліції Посполітак Сергій Мирославович, службова адреса: м. Харків, вул. Шевченка, 315-а.
Відповідач: Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: м. Харків, вул. Шевченко, 315-А.
Відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: м.Київ, вул.Федора Ернста, буд.3.
Суддя Т.В. Бобко