Справа № 641/10205/19
н/п 2/953/1317/21
14 січня 2021 року
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Бородіної Н.М.,
за участю секретаря Кострової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
встановив:
Позивач, АТ КБ «Приватбанк», звернувся у суд із позовом до відповідачів, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором кредиту №K4H0GK00000007 від 05.01.2006 року у розмірі 31064,14 доларів США, що еквівалентно 784680,18 грн. з підстав невиконання умов договору.
В обґрунтування позову зазначає, що 05.01.2006 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» банк та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № K4H0GK00000007, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 154008,10 доларів США зі сплатою відсотків. Додатковою угодою від 19.06.2008 року банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 156002,50 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 05.06.2006року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № K4H0GK00000007/1. У зв'язку із порушенням зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 , виникла заборгованість в сумі 2284819,10 доларів США, оскільки законодавством не передбачений обов'язок стягнення лише повної суми заборгованості, банк просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за відсотками за користування кредитом за період з 27.09.2018року по 03.09.2019року в сумі 31064,14 доларів США.
Позивач в судове засідання не з'явився, повідомлявся судом належним чином.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'вився, повідомлявся судом належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі. Також надав відзив на позов, в якому просить в задоволенні позову відмовити через пропуск позовної давності, а також у зв'язку з тим, що позивач у 2010році звернувся у суд з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором № K4H0GK00000007, через що втратив право нараховувати відсотки, які є предметом даного позову.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, повідомлялась судом належним чином. Представником відповідача надано заяву, в якій проти задоволення позов заперечую з підстав спливу строку поруки та просить справу розглядати без участі відповідача та представника відповідача.
Суд, дослідивши надані докази, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 05.01.2006року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір K4H0GK00000007.
Згідно п.2 статуту АТ КБ «Приватбанк», банк є правонаступником всіх прав та обов'язків публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», яке було правонаступником всіх прав та обов'язків закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», яке було правонаступником всіх прав та обов'язків товариства з обмеженою відповідальністю комерційний банк «Приватбанк».
Згідно п.1.1 договору банк зобов'язується надати кредитні кошти в сумі 154008,10 доларів США на строк до 04.01.2010року у вигляді не відновлюваної кредитної лінії зі сплатою відсотків за користування кредитом в сумі 1,33% на місяць на суму залишку заборгованості, комісію в розмірі 0,5% від суми виданого кредиту першочергово в момент надання кредиту плюс 0,16% від суми виданого кредиту щомісячно.
24.02.2006року між банком та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду, якою внесені зміни до п.1.1 кредитного договору зокрема визначені відсотки за користування кредитом в розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості, комісію в сумі 0,5% від суми виданого кредиту та 0,3% від суми виданого кредиту щомісячно.
19.06.2008року між банком та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до кредитного договору від 05.01.2006року, якою внесено зміни до п.1 кредитного договору, а саме: банк зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на строк до 04.01.2013року включно у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 156002,50 доларів США за сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,29% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 3% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (№ 14-10цс18).
З матеріалів справи вбачається, що 19.10.2010року банк звернувся у суд з позовом про стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором № K4HOGK00000007 від 05.01.2006 року в розмірі 179639,54 доларів США (справа № 2-13698/2010).
Тобто банк використав своє право вимагати дострокового повернення суми кредиту за кредитним договором №K4HOGK00000007 в наслідок чого право нараховувати відсотки передбачені кредитним договором припинилось.
Враховуючи, що позивач вимог в порядку ст.. 625 ЦК України не заявляє, відсутні підстави для стягнення відсотків за кредитним договором за період з 27.09.2018року по 03.09.2019року в сумі 31064,14 доларів США.
Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань за кретидним договором, 05.01.2006року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № K4H0GK00000007/1 та додаткову угоду від 19.06.2008року.
Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
За змістом частин першої, другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання.Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.
При цьому за загальним правилом порука припиняється саме після закінчення строку, встановленого в договорі поруки, і лише у разі, якщо такий строк не визначено в договорі, то застосовується строк для припинення поруки визначений ч.4 ст.559 ЦК України.
Згідно п.12 договору поруки- порука припиняється після закінчення п'яти років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.
Сторони встановили строк дії договору поруки, а саме визначили, що порука припиняється після закінчення п'яти років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.
Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Тобто із зверненням банку 19.10.2010року з позовом про дострокове стягнення заборгованості змінився строк повернення кредиту.
Оскільки в укладеному між сторонами договорі поруки встановлено строк, після закінчення якого порука припиняється, кредитор вправі був пред'явити вимоги до поручителя протягом п'яти років після настання зміненого 19.10.2010 року строку виконання основного зобов'язання за кредитним договором, тобто до 19.10.2015року.
Однак з даним позовом банк звернувся до суду 10.12.2019 року, коли строк дії поруки закінчився.
Враховуючи викладене, підстави для стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_2 відсутні.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 141, 258, 263,265, 280 ЦПК України, ст.ст. 4, 5, 526, 611, 612, 651, 1050, 1054 ЦК України, суд, -
вирішив:
В задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, м. Київ вул.. Грушевського б. 1Д) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.
Рішення набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Текст рішення виготовлений 19.01.2021року.
Суддя Н.М. Бородіна