Справа № 638/7136/20
Провадження № 2/638/2128/21
18.01.2021 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Рибальченко Л.М.,
за участю секретаря судового засідання Мхітарян Л.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить усунути перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні права володіння, користування, та розпорядження квартирою та визнати відповідача таким, що втратив право користування квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 У вказаній квартирі прописаний колишній чоловік позивача. Однак ОСОБА_2 не мешкає за своїм місцем реєстрації, фактичне місце проживає відповідача позивачу не відомо. До теперішнього часу з реєстраційного обліку ОСОБА_2 не знявся, чим здійснює позивачу перешкоди у користуванні своїм майном.
У судове засідання позивач не з'явився, надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розглядати справу за його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Також зазначив, у разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений.
Відповідно до ч.3 ст. 131 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явились в судове засідання без поважних причин.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин, причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та, зі згоди позивача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що відповідно до Договору довічного утримання від 30.05.2008 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_3 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб (довідка про склад сім'ї) від 11.11.2019 року та відомостей відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС УДМС України за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано місце проживання ОСОБА_2 .
З акту (довідки) про немешкання/непроживання, складеного 27.05.2020 року сусідами, які постійно мешкають у квартирах поруч, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , вбачається, що ОСОБА_2 з 2015 року і по теперішній час не проживає в кв. АДРЕСА_3 .
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , не проживає та не з'являється, комунальні послуги не сплачує, фактичне місце його проживання невідомо.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні їм права користування й розпорядження своїм майном.
Згідно зі ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до абзацу 6 ч.1 ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та до паспортного документа про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла.
Тобто правовою підставою для перебування на реєстраційному обліку є проживання чи перебування в житлі за певною адресою.
Статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" встановлено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.
З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача про усунення перешкод у користуванні кварирою та визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .
Розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.141, 200, 258, 259, 263-265ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) суму сплаченого судового збору 840,80 грн.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за вебадресою: http://dg.hr.court.gov.ua/sud2011/на Офіційному вебпорталі судової влади України.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя