Справа № 309/2673/20
Провадження № 2/309/1484/20
13 січня 2021 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в складі: головуючого-судді Орос Я.В.
за участю секретаря : Форкош Д.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду, цивільну справу за позовом:
ОСОБА_1
до
ОСОБА_2
про стягнення аліментів
Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що вона перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 31 серпня 2013р. за час якого у них народилося одна дитина син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час проживає разом з нею по місцю її проживання. Відповідач будь-якої матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, і останні пів року не навідується до нього, хоча спочатку цікавився вихованням дитини, приїжджав на вихідні та спілкувався по телефону. Відповідач є працездатним, працює неофіційно, матеріально забезпечений, має у власності дорогий автомобіль, а отже має можливість та зобов'язаний утримувати дитину. На даний час її матеріальний стан погіршився у звязку з введенням карантину вона змушена була звільнитися з роботи так як син не ходив до школи і вона повинна була з ним займатися та не могла залишити дитину без догляду.
У своєму позові позивач просить суд винести рішення, яким стягувати з відповідача аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 3000 грн. щомісячно до досягнення ним повноліття.
Відповідно до ч.2-6 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). З огляду на предмет позову, зокрема, те що дана справа є малозначною справою і ціна позову не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Обставини справи, що згідно ч. 3ст. 274 ЦПК України, мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.
Враховуючи викладене, суд вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідачу направлено копію ухвали суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з доданими до неї документами та було запропоновано подати відзив.
На виконання ухвали сулу відповідач ОСОБА_2 надіслав суду відзив у якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в частині стягнення з нього аліментів у розмірі 3000 грн. та стягувати з нього аліменти у розмірі 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також та не стягувати з нього судовий збір.
У своєму відзиві відповідач зазначив, що він із позивачем ОСОБА_1 проживав до 05.06.2020року. що можуть підтвердити багато свідків. Навіть після окремого проживання він надавав матеріальну допомогу позивачу на її лікування та обстеження. Також він надавав матеріальну допомогу на утримання дитини, однак ніяких розписок від ОСОБА_1 він не брав. Єдині грошові суми, які документально підтвердженні це грошові перекази які він переказував на картку ОСОБА_1 копії яких додано до відзиву. Щодо тверджень ОСОБА_1 що він не цікавлюся вихованням дитини і не спілкуюся з сином не відповідають дійсності і є надуманим. Із сином він спілкуюся по телефону який він йому подарував та по можливості навідував його, що можуть ствердити свідки та друзі .
На даний час він не працює та перебуває на обліку в Ужгородському міському центрі зайнятості, та жодних доходів не утримує, що стверджується копію з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів в період з 1 по 3 квартал 2020року На даний час він знаходиться в дуже важкому моральному та матеріальному стані та допомагає своїм непрацездатним батькам, які є пенсіонерами та потребують допомоги.
Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі під час якого у них народився син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6)
Згідно ч. 1 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Положеннями ст. 2 ЦПК України передбачено, що одним із основних завдань цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, є справедливий та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ.
Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Право дитини на належне утримання передбачено низкою норм законодавства України.
Так, частиною першою та другою статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок утримувати дітей є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, причому обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.
Оцінюючи усі докази, що є у справі в їх сукупності, суд вважає встановленим, що між сторонами виникли спірні правовідносини, які полягають в обов'язку матері, батька утримувати неповнолітніх дітей.
Згідно зі ст. ст. 1,17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду, як джерело права.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7, ч.8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Відповідно до положень ст.ст.1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
У відповідності до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Сімейним Кодексом України, а саме ст.182 та Постановою Пленуму Верховного Суду України „Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" №3 від 15.05.2006 року, визначено, що при визначенні розміру аліментів, суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, і бере до уваги обставини у відношенні малолітньої дитини про її стан здоров'я, вік, потребу в належному харчуванні, забезпеченні одягом, відсутність здатності утримувати себе самостійно, та у відношенні відповідача, домовленість про сплату аліментів між ними як батьками відсутня, питання утримання неповнолітньої дитини не вирішено, тому слід стягувати із ОСОБА_4 аліменти.
У статті 182 СК України передбачені обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину визначається Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
Таким чином, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину є встановленою Законом гарантією для забезпечення інтересів дитини.
Відповідно до ст. 5 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зі змінами, внесеними Протоколом № 11) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебуванні в шлюбі та у випадку його розірвання.
Статтею 150 СК України визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Виходячи з вищенаведеного, сторони мають рівні права та обов'язки по утриманні та матеріальному забезпеченні дітей, а отже не тільки позивач, але й відповідач зобов'язані утримувати своїх малолітнтніх (неповнолітніх) дітей.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини, а отже і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.
Декларацією прав дитини від 1959 року закріплено принцип №4, зі змісту якого дитині має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальний догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включаючи допологовий і післяпологовий догляд. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Відтак, обов'язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов'язання батьків. Обов'язок утримувати дітей виникає з моменту їх народження і зберігається до досягнення ними повноліття.
Закон не встановлює обов'язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю способу стягнення аліментів (в частці від доходу платника або в твердій грошовій сумі), а тому платник аліментів позбавлений можливості впливати на обрання способу стягнення аліментів, однак може звернутися до суду з позовом про зменшення їх розміру.
Оскільки на теперішній час дитина сторін постійно проживає разом з позивачем , суд вважає, що позивач має право на отримання аліментів від батька дітей, який повинен виконувати свій обов'язок щодо утримання дітей належним чином.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, при з'ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов'язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.
Визначаючи розмір стягуваних аліментів, суд враховує матеріальне становище сторін, а також враховує той факт, що відповідач на даний час не працює, має на утриманні батьків - пенсіонерів, які потребують догляду.
Суд частково погоджується із заявленим позивачем до стягнення розміром аліментів у сумі 2000 грн. щомісячно хоча такий розмір є більшим від прожиткового мінімуму встановленого законом для дитини відповідного віку та відповідає вимогам закону про те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, адже такий розмір забезпечить лише необхідний мінімум для існування дитини, а його подвійний розмір, що має бути забезпечений у рівній половині матір'ю та батьком дитини, загалом надасть можливість дотримання принципу достатнього забезпечення дитини.
З врахуванням принципу співмірності, розумності аліменти у розмірі 2000 грн. щомісячно, відповідатимуть інтересам дитини і не порушуватимуть як законні інтереси платника аліментів, так і законні інтереси їх отримувача.
Суд звертає увагу сторін по справі, що ухвалення даного судового рішення не позбавляє платника або одержувача аліментів права звернутися до суду в разі зміни згодом матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України, на підставі ч. 1 ст. 192 СК України.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь Держави судовий збір у розмірі 908 грн., остільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів.
Згідно ч.1 ст. 430 ЦПК України, рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню - у межах суми платежу за один місяць.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 180, 182, Сімейного кодексу України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволити частково .
Стягувати з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 мешканця АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 паспорт р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 мешканки АДРЕСА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 2000 грн. (дві тисячі п'ятсот гривень), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення ним повноліття починаючи з 20 жовтня 2020 року.
Стягнути ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 мешканця АДРЕСА_1 на користь держави 908 грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання через Хустський районний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повнитй текст рішення виготовлено 18 січня 2021 р.
Суддя Хустського
районного суду: Орос Я.В.