308/11657/20
15.01.2021 м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за протоколом серії АПР18 №151571 від 11.08.2020, які надійшли від Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області відносно громадянку України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово не працюючої, місце проживання: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , за ознаками вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, серії АПР18 №151571 від 11.08.2020 ОСОБА_1 01.07.2020 за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство до своєї доньки ОСОБА_2 , а саме дії психологічного характеру. Чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173-2 КУпАП.
Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.09.2020 р. вказану справу про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальністі було повернуто для належного оформлення до Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області. 06.11.2020 матеріали повторно даній шли до суду для розгляду.
06.11.2020 матеріали справи повторно надійшли до суду для розгляду.
У судові засідання, призначені неодноразово, гр. ОСОБА_1 не з'явилася, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлена, обставини, які б свідчили про поважність причин її неявки суду невідомі.
Дослідивши адміністративні матеріали, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ст.245КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне, всебічне з'ясування обставин по справі.
Згідно вимог ст. 251 КУпАПдоказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 280КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що провадження в справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю об'єктивною сторони складу правопорушення , передбаченого за ст. 173-2 КУпАП.
Частина 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Цей Закон визначає психологічне насильство як форму домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров;ю особи. Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, встановлені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». У цьому Законі визначені такі поняття як «кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі» та «особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі». Закон передбачає, що одна з осіб кривдник займає активну позицію та вчиняє домашнє насильство щодо постраждалої особи, яка є жертвою цього насильства. Тобто, чітко визначені ролі кривдника та постраждалого. Разом з тим Закон не передбачає, що постраждала особа може одночасно бути кривдником особи, що вчинила домашнє насильство щодо постраждалого.
Об'єктивна сторона ст. 173-2 КУпАП полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого. Психологічне насильство в сім'ї насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю. Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Натомість в протоколі не зазначено за якою частиною статті 173-2 КУпАП кваліфіковано дії ОСОБА_1 , кожна з яких визначає різну адміністративну відповідальність за вчинене правопорушення.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Суд розглядає справу виключно в межах протоколу про адміністративне правопорушення та позбавлений можливості змінювати кваліфікацію вчиненого правопорушення.
Встановлені судом порушення при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення, ставлять під сумнів достовірність даних, зазначених в протоколі та долучених до них матеріалів, а тому вони не можуть бути прийняті до уваги.
Обов'язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсіст.62 Конституції України,ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта практики Європейського Суду з прав людини, та звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016), суд, виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Згідно письмових пояснень від 15.07.2020 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , остання близько місяця намагається жити в м.Мукачево разом з малолітніми дітьми на вокзалі. Додому не повертається, тому що мати не любить її та дітей, виганяє з будинку.
Згідно письмових пояснень від 11.08.2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пояснила що виник конфлікт у сім'ї, оскільки її донька з співмешканцем не працюють, у зв'язку з чим не має грошей щоб утримувати їх та дітей. На даний час ситуація покращилась, з дочкою налагодила контакт.
Суд самостійно збирати докази не має права, позаяк обов'язок щодо збирання доказів, в силу положень ч. 2ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
До матеріалів що надійшли до суду після доопрацювання, додано лише рапорт ДОП СП Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області про те, що адміністративний протокол 11.08.2020 складено відносно гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешк. АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , яка вчинила відносно своєї дочки гр ОСОБА_2 мешк АДРЕСА_1 домашнє насильство, а саме економічного характеру.
Наведені вище обставини у своїй сукупності вказують на те, що в ході провадження у цій справі не конкретизовано кваліфікацію інкримінованого ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення.
Так, суд констатує, що як в протоколі про адміністративне правопорушення , так і в матеріалах справи відсутні відомості, які саме конкретні дії, насильство економічного чи психологічного характеру вчинила ОСОБА_1 відносно доньки та які інкримінуються ОСОБА_1 ..
Таким чином, склад правопорушення, що інкримінується ОСОБА_1 зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення не відповідає диспозиції норми ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи, в сім'ї виник конфлікт, але завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілої чи можливість завдання такої шкоди будь-якими доказами не доведено, оскільки з пояснення ОСОБА_2 вбачається, що у них виник конфлікт на побутовому грунті.
Суддя зазначає, що між донькою ОСОБА_2 та матірю ОСОБА_1 існує конфлікт.
Разом з тим, судді не надані докази на підтвердження вчинення перешкод ОСОБА_1 в користуванні ОСОБА_2 майном, та вчинення саме 01.07.2020 р. ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, з урахуванням письмових пояснень наданих до матеріалів справи.
Із змісту протоколу про адміністративне правопорушення не вбачається об'єктивна сторона складу такого, а саме не зазначені дії ОСОБА_1 із врахуванням вимог ч.1ст.173-2 КУпАП, положень Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", не зазначені ознаки діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, не зазначені форми домашнього насильства, а дії ОСОБА_2 , які полягали у вчиненні сімейної сварки з донькою, самі по собі складу адміністративного правопорушення за ст.173-2 КУпАП не утворюють.
Виходячи з цього, оскільки склад зазначеного в протоколі та, відповідно, інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, не відповідає складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, дана особа не може бути піддана адміністративному стягненню за цією статтею.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно з ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), п. 43 (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
За таких обставин суддя дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, так як в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч. 1 КУпАП. Суддя не вправі самостійно вносити доповнення, зміни у протоколи про адміністративні правопорушення, витребувати додаткові докази у справі, оскільки це є недопустимим. Буде свідчити про необ'єктивність, упередженість судді при розгляді справи, порушенням права на захист, рівності сторін процесу.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відповідно до вимог п.1 ч.1ст.247 КУпАПпровадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.173-2 КУпАП.
Виходячи із вищезазначеного, суддя, відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 7-10, 173-2, 247, 283-285 КУпАП,-
Провадження по справі відносно гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі ст. 247 ч.1 п.1 КУпАП, за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення, до Закарпатського апеляційного суду, шляхом подання скарги через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду О.В.Фазикош