Дата документу 18.01.2021 Справа № 554/12080/20
Провадження № 3/554/27/2021
Іменем України
18 січня 2021 року суддя Октябрського районного суду м. Полтави Савченко А. Г., за участю секретаря судового засідання Кіяшко К. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві у залі суду протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) і матеріали справи додані до нього щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Сонячне Машівського району Полтавської області, мешканки АДРЕСА_1 , громадянки України, керуючої магазином «ХІАОMІ», маючої на утриманні неповнолітнього сина, РНОКПП НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності не притягувалася,
1.Опис обставин, установлених під час розгляду справи
Відповідно до протоколу № 183 від 28 листопада 2020 року, близько 12 год. 45 хв., у м. Полтаві по вул. Соборності, 29/15, керуюча магазином «ХІАОMІ» ОСОБА_1 допустила порушення п. 15 абз. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 641 від 22 липня 2020 року«Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», оскільки в торгівельній залі магазину були відвідувачі, а також всі вітрини з товарами працювали, що, на думку ініціатора складення протоколу, є вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
2. Нормативний акт, що передбачає відповідальність за інкриміноване особі адміністративне правопорушення
Відповідно до частини 1 статті 44-3 КУпАП відповідальність за нею наступає за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
3. Ставлення особи, що притягається до адміністративної відповідальності до вчинення інкримінованого йому правопорушення
В судове засідання порушниця, будучи належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, не з'явилася, подала письмові пояснення в яких вину у вчиненні інкримінованого їй правопорушення не визнала та просила закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, в зв'язку з чим суд розглядає справу за її відсутності.
4. Мотиви суду та оцінка наданих сторонами доказів
Дослідивши матеріали, додані до протоколу, суд приходить до висновку про відсутність доказів вчинення ОСОБА_1 інкримінованого їй правопорушення та необхідності закриття справи за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, виходячи з наступного.
У відповідності до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом при розгляді справи встановлено, що 28 листопада 2020 року в. о. начальника відділу державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Полтавського міського управління ГУ Держпродспоживчслужби в Полтавській області Асаул О. М. складений протокол про адміністративне правопорушення № 183, із змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 , керуюча магазином «ХІАОMІ» 28 листопада 2020 року о 12-45 годині, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 44-3 кУпАП.
Відповідно до вимог закону формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення його, мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.
Так, відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення повинна ретельно з'ясувати характер правопорушення та правильно кваліфікувати дії винної особи. У протоколі мають бути зазначені обставини, які свідчать про наявність адміністративного проступку та його характер, а також, обставини, що характеризують особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки протокол є підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення. Від того, чи правильно він складений, залежить своєчасність, правильність розгляду за суттю справи про адміністративне правопорушення та обґрунтованість застосування стягнення.
Диспозиція ст. 44-3 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України"Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішеннями органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, тобто дана норма носить бланкетний характер і передбачає відповідальність за вчинення ряду окремих незаконних діянь, які врегульовані законодавством України.
При цьому, Акт законодавства це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, суб'єктом прийняття (або санкціонування) якого є парламент як законодавчий орган державної влади.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення № 183 від 28 листопада 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 порушила п. 15 абз. 4 Постанови КМУ № 641 , без зазначення частини та без розкриття змісту суті інкримінованого їй правопорушення.
Відповідно до п. 15 Постанови КМУ № 641 на території регіону (адміністративно-територіальної одиниці), на якій установлено “червоний” рівень епідемічної небезпеки, додатково до протиепідемічних обмежень, передбачених для “зеленого”, “жовтого” та “помаранчевого” рівня епідемічної небезпеки, забороняються:
1) регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним, залізничним транспортом, міським електротранспортом, метрополітеном у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, крім перевезення:
легковими автомобілями, кількість пасажирів, включаючи водія, в яких не більше п'яти осіб без урахування осіб віком до 14 років;
службовими та/або орендованими автомобільними транспортними засобами підприємств, закладів та установ за умови забезпечення водіїв та пасажирів під час таких перевезень засобами індивідуального захисту в межах кількості місць для сидіння і виключно за маршрутами руху, про які поінформовано не менше ніж за два дні органи Національної поліції;
2) відвідування закладів освіти здобувачами освіти;
3) приймання відвідувачів суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сферах культури, закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, торговельного і побутового обслуговування населення, крім:
торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, ветеринарними препаратами, кормами, пестицидами та агрохімікатами, насінням і садивним матеріалом;
провадження банківської та страхової діяльності, а також медичної практики, ветеринарної практики, діяльності автозаправних комплексів, діяльності з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, технічного обслуговування реєстраторів розрахункових операцій, діяльності з ремонту комп'ютерів, побутових виробів і предметів особистого вжитку, об'єктів поштового зв'язку;
торговельної діяльності та діяльності з надання послуг громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень;
4) відвідування отримувачами соціальних або реабілітаційних послуг установ і закладів, що надають соціальні або реабілітаційні послуги сім'ям, особам, що перебувають у складних життєвих обставинах (тимчасове, денне перебування), крім установ і закладів, які надають соціальні послуги екстрено (кризово), центрів обліку бездомних осіб, мобільних бригад соціально-психологічної допомоги, соціального патрулювання.
Таким чином, в порушення вимог ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні відомості про те, які саме правила були порушені ОСОБА_1 , та яким нормативно-правовим актом ці правила встановлено.
Виходячи з аналізу вищевказаних норм, об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, полягає у припиненні суб'єктом господарювання, діяльність якого передбачає приймання відвідувачів, такої діяльності у період карантину.
За змістом вимог ст. 256, ч. 1 ст. 257 КУпАП, питання наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення суд вирішує лише у межах протоколу, складеного відносно конкретної особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Частиною 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Так, до даного протоколу на доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, не надано жодних доказів того, що ОСОБА_1 здійснювала прийом відвідувачів. Зокрема, немає жодних свідків-покупців, які у день та час вказаний у протоколі були відвідувачами магазину, або ж фото-відеозапис, яким було б зафіксовано роботу суб'єкта господарювання та здійснення ОСОБА_1 прийому відвідувачів.
До вказаного протоколу додано диск відеозапису, який містить інформацію про те, що ОСОБА_1 не має при собі документу, який посвідчує її особу, а тому запропонувала встановити її особу за допомогою Додатку «Дія», на що ініціатор складення протоколу не погодилася та викликала слідчо-оперативну групу для її затримання.
Наданий відеозапис не містить інформації про те, що у магазині здійснювалася торгівельна діяльність, а навпаки видно, що вітрини огороджені стрічкою. Наявність у магазині продавців не свідчить про те, що вони здійснюють торгівельну діяльність, зокрема докази, які додані до протоколу це не підтверджують.
При складанні протоколу про адміністративне правопорушення, ініціатором його складання не враховані пояснення ОСОБА_1 , які є додатком до протоколу, зокрема про те, що ТОВ «АЛЛО», відповідно до Наказу № 1191 від 13.11.2020 року, організовано роботу магазинів в період дії карантину «вихідного дня» для здійснення діяльності у сфері роздрібної торгівлі виробами медичного призначення, є платформою із застосуванням адресної доставки товарів, які замовлені на веб-сайті інтернет-магазину, а також здійснює діяльність операторів поштового зв'язку.
Крім того, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду «керуючого магазином» та будучи найманим працівником, відповідно до її повноважень, затверджених директором ТОВ «АЛЛО», не є особою, яка встановлює режим та графік роботи магазину, та не наділена повноваженнями на припинення роботи магазину з власної ініціативи, тому в розумінні ч. 1 ст. 44-3 КУпАП не є суб'єктом вказаного правопорушення.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно приписів ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначене узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v.Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
При цьому, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується). Суд зауважує, що рішення у справі «Карелін проти Росії» набрало законної сили.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у справі відсутні достатні, допустимі та безсумнівні докази вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП при обставинах, зазначених у протоколі, яким визначаються межі даного судового розгляду, а отже склад вказаного правопорушення в діях ОСОБА_1 відсутній, а провадження по справі підлягає закриттю.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись статтями 247, 283 та 284 КУпАП,
Закрити справу щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м. Полтави протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя А. Г. Савченко