Новосанжарський районний суд Полтавської області
Справа № 546/562/17
Провадження № 2/542/83/21
18 січня 2021 року смт Нові Санжари
Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Афанасьєвої Ю.О.,
за участю секретаря судового засідання - Чиж Л.О.,
представника позивача за первісним позовом - Борсук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Української медичної стоматологічної академії до ОСОБА_1 про стягнення вартості витрат на навчання та отриманої стипендії та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Української медичної стоматологічної академії про захист від незаконного звільнення, шляхом спростування недостовірної інформації, відшкодування матеріальної та моральної шкоди та стягнення невиплаченої заробітної плати, -
Позивач 21.06.2017 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення вартості витрат на навчання в розмірі 37082,11 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач згідно з наказом ректора №185-у від 06.08.2009 ОСОБА_1 була зарахована з 01.09.2009 студенткою стоматологічного факультету Вищого державного навчального закладу України «Українська медична стоматологічна академія».
Згідно з умовами угоди № 24 про підготовку фахівця з вищою освіти, укладеної між сторонами у справі 27.10.2009, за умовами якої заклад зобов'язувався здійснити якісну теоретичну і практичну підготовку фахівця з вищою освітою згідно з навчальними планами та програмами і вимогами кваліфікаційних характеристик, а студентка ОСОБА_1 - оволодіти всіма видами професійної діяльності, передбаченими відповідною кваліфікаційною характеристикою за напрямом підготовки «Стоматологія» і прибути після закінчення Академії за місцем направлення та відпрацювати не менше трьох років.
27.06.2014 року рішенням екзаменаційної комісії ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію лікаря-стоматолога та виданий диплом спеціаліста.
У 2014 році після закінчення академії, ОСОБА_1 отримала направлення для роботи за спеціальністю.
А відповідно до листа МОЗ України від 20.12.2016 року ОСОБА_1 було змінено місце призначення, однак до роботи вона так й не приступила.
Враховуючи, що ОСОБА_1 не виконала свої зобов'язання щодо відпрацювання на роботі за місцем її направлення, просили стягнути з неї витрати за навчання у розмірі 37082,11 грн.
20.07.2017 року позивачем надана заява про збільшення позовних вимог, в якій вони просили стягнути з відповідача ОСОБА_1 й отриману нею протягом навчання стипендію в розмірі 43863,10 грн.
31.08.2017 ОСОБА_1 була подана зустрічна позовна заява про захист від незаконного звільнення, шляхом спростування недостовірної інформації, відшкодування матеріальної та моральної шкоди (том 3 а.с. 100-121), в якій вона просила її звільнення з роботи (позбавлення прав молодого спеціаліста і можливості працювати за лікарською спеціальністю), незаконним. Зобов'язати відповідача:
- відкликати із МОЗ України звіт від 28.08 2014 щодо доїзду до місць призначення на роботу випускників 2014 року стоматологічного факультету ВДНЗУ «УМСА», які навчались за державним замовленням;
- відкликати лист із МОЗ України директору Департаменту управління персоналом та кадрової політики МОЗ України від 16.01.2017 №17-10/152;
- звернутися до МОЗ України з проханням відкликати всі листи МОЗ України щодо ОСОБА_1 , в яких воно використовувало недостовірну поширену ВДНЗУ «УМСА» інформацію, де є словосполучення, їх частини та комбінації : «КЗ Волноваська МСП» Донецької області, «було змінено місце призначення на роботу з посади лікаря-стоматолога-ортодонта КЛПУ Волноваська стоматологічна поліклініка Донецької області на посаду лікаря-методиста ДУ «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України» після проходження курсів спеціалізації та отримання сертифікату лікаря-спеціаліста», «за інформацією ДУ «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України» ОСОБА_1 для працевлаштування так і не з'явилася» та розглянути всі звернення, що стосуються надання Направлення на роботу форми 2 Додатку 3 до «Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням», затвердженим Наказом МОЗ України від 25.12.1997 №367 у визначеному ЗУ «Про звернення громадян» порядку з прийняттям відповідних рішень.
А також стягнути з відповідача за зустрічним позовом на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 2668097, 48грн. та моральну в розмірі 4608000 грн.
Позов обґрунтувала тим, що вона навчалась у ВДНЗУ «УМСА» з 01.09.2009 по 30.06.2014 за рахунок державного бюджету.
Відповідач на зустрічним позовом відповідно до умов Типової угоди про підготовку фахівців із вищою освіти №24 зобов'язаний забезпечити її першим робочим місцем у державному закладі охорони здоров'я , шляхом надання їй Направлення на роботу, яке й є підставою для працевлаштування.
Так, разом з дипломом їй було надано Направлення на роботу №24 від 12.03.2014 у КЗ «Волноваська МСП» Донецької області без зазначення адреси, в заклад, про який немає відомостей в ЄДР юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців, тобто направлення надане в неіснуючий заклад. Отже вважає, що таке Направлення є недійсним.
При отриманні гарантії на працевлаштування на посаду лікаря-методиста в ДУ «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України» відповідач за зустрічним позовом не надав їй Направлення на роботу в дану установу.
Не дивлячись на це, ОСОБА_1 вчинила спробу працевлаштуватися в ДУ «НПМЦДКК» на посаду лікаря-методиста на загальних умовах (не як молодий спеціаліст) на підставі листа МОЗ України від 22.09.2016 №11.02-10/50-24763.
Однак через те, що цей лист містив суперечливі вказівки , що вона може працевлаштуватися лише після проходження курсів спеціалізації, направлення на які дає лише заклад охорони здоров'я, вона не працевлаштувалась.
Про неможливість працевлаштуватися ні як молодий спеціаліст, ні на загальних підставах за вказаним листом, без направлення на роботу, ОСОБА_1 повідомила МОЗ України в заяві №О-12285 від 28.09.2016. А факт усної відмови їй у працевлаштуванні на загальних підставах і без направлення на роботу, зафіксовані нею у заяві до ДУ «НПМЦДКК» від 28.09.2016.
Вона неодноразово зверталась до МОЗ України, однак вказане Міністерство не зобов'язало відповідача надати їй Направлення на роботу у ДУ «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України».
03.08.2017, отримавши позовні матеріали за первісним позовом, вона дізналась, що ВДНЗУ «УМСА» створив недостовірну інформацію, яка міститься в листах, відкликати які вона й просить суд.
Вважає, що ненадання їй Направлення на роботу в ДУ «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України» є звільнення її з роботи молодого спеціаліста, тобто її фактично звільнено з роботи лікаря-методиста вказаного медичного центра.
На підставі норм Конституції України просила відшкодувати завдану їй матеріальну та моральну шкоду.
Так, матеріальні збитки, понесені нею, складаються із упущеної вигоди та боргових зобов'язань.
Упущена вимога була обрахована нею шляхом обрахування ненарахованої заробітної плати з 30% надбавкою за диплом із відзнакою та суми компенсації за невикористані відпустки та соціальні пільги. Ці суми обраховані із застосуванням індексів інфляції, штрафів, пені та 3% річних. Боргові зобов'язання визначені нею надходженнями (поповненнями її карток), які також обраховані із застосуванням індексів інфляції, штрафів, пені та 3% річних.
Моральна же шкода полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача за зустрічним позовом, внаслідок якої вона вживала додаткові зусилля для організації свого життя.
А 03.04.2018 року ОСОБА_1 подала зустрічний позов (том 5 а.с.127-130) про стягнення з відповідача за зустрічним, позивача за первісним ВДНЗУ «УМСА» невиплаченої заробітної плати (відпускних за липень 2014) у розмірі 830 грн., яка підлягає виплаті на підставі п.28 «Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням», затвердженим Наказом МОЗ України від 25.12.1997 №367.
Про те що, ВДНЗУ «УМСА» визнав, що був зобов'язаний виплатити їй заробітну плату у вигляді відпускних за липень 2014 року у розмірі місячної стипендії в сумі 830 грн., свідчить видана ВДНЗУ «УМСА» довідка №339 від 30.06.2014 про те, що коштів на період відпустки після закінчення Академії в розмірі місячної стипендії за липень 2014 в сумі 830 грн вона не отримувала.
Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 20.05.2019 року прийнято до свого провадження цивільну справу за позовом Вищого державного навчального закладу України «Українська медична стоматологічна академія» до ОСОБА_1 про стягнення вартості витрат на навчання та отриманої стипендії. Розгляд справи розпочато повторно в порядку загального позовного провадження з підготовчого судового засідання. Призначено відкрите підготовче судове засідання на 20 червня 2019 року (т.7 а.с.4-5).
Ухвалами суду від 12.11.2019 року (т.7 а.с.110-111), від 28.11.2019 року (т.7 а.с.131-132), від 19.10.2020 року (т.8 а.с.9-10), від 02.12.2020 року (т.9 а.с.18-19), від 13.01.2021 року (т.9 а.с.58-60), від 14.01.2021 року (т.9 а.с.84-85) відмовлено у задоволенні заяв про відвід судді Афанасьєвої Ю.О.
Ухвалою суду від 22.01.2020 року відкладено розгляд справи на 26.02.2020 року. Повідомлено відповідача про розгляд справи шляхом поміщення на веб-сайті «Судова влада України» оголошення про призначення справи до розгляду (т.7 а.с.161-162).
Ухвалою суду від 26.02.2020 року в задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження та передачу справи за позовом Вищого державного навчального закладу України «Українська медична стоматологічна академія» до ОСОБА_1 про стягнення вартості витрат на навчання та отриманої стипендії відмовлено (т.7 а.с.174-175).
Ухвалою суду від 26.02.2020 року підготовче провадження у справі закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті на 15 год. 00 хв. 31.03.2020 року. Повідомлено відповідача про розгляд справи шляхом поміщення на веб-сайті «Судова влада України» оголошення про призначення справи до розгляду (т.7 а.с.178-179).
Ухвалою суду від 23.09.2020 року відкладено розгляд справи на 29.10.2020 року. Повідомлено відповідача про розгляд справи шляхом поміщення на веб-сайті «Судова влада України» оголошення про призначення справи до розгляду (т.7 а.с.225).
Ухвалою суду від 13.10.2020 року відмовлено в задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 про відвід секретарю судових засідань Чиж Л.О. (т.8 а.с.2-3).
Ухвалою суду від 22.10.2020 року об'єднано в одне провадження вимоги зустрічних позовів ОСОБА_1 до Вищого державного навчального закладу України «Українська медична стоматологічна академія» про захист від незаконного звільнення, шляхом спростування недостовірної інформації та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також про стягнення невиплаченої заробітної плати.
Прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Вищого державного навчального закладу України «Українська медична стоматологічна академія» про захист від незаконного звільнення, шляхом спростування недостовірної інформації, відшкодування матеріальної та моральної шкоди та стягнення невиплаченої заробітної плати, об'єднавши її в одне провадження з первісним позовом Вищого державного навчального закладу України «Українська медична стоматологічна академія» до ОСОБА_1 про стягнення вартості витрат на навчання та отриманої стипендії (т.8 а.с.42-44).
Ухвалою суду від 22.10.2020 року заяву ОСОБА_1 про виправлення описки в ухвалі суду від 26.02.2020 року задоволено частково (т.8 а.с.59-60).
Ухвалами суду від 22.10.2020 року (т.8 а.с.67-68), (т.8 а.с.73), (т.8 а.с.78), (т.8 а.с.83), (т.8 а.с.88), (т.8 а.с.93-94), від 29.10.2020 року (т.8 а.с.109), (т.8 а.с.114-115), (т.8 а.с.120), (т.8 а.с.125), (т.8 а.с.130), (т.8 а.с.135), (т.8 а.с.140), від 14.01.2021 року (т.9 а.с.101-102) в задоволенні заяв про виправлення описки в ухвалі суду відмовлено.
Ухвалою суду від 22.10.2020 року в задоволенні заяв ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог, про залишення позовної заяви без руху, про роз'єднання позовних вимог відмовлено (т.8 а.с.100-101).
Ухвалою суду від 29.10.2020 року витребувано у позивача за первісним позовом оригінали письмових доказів (т.8 а.с.148-149).
Ухвалою суду від 29.10.2020 року у задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали та витребування оригіналів документів відмовлено (т.8 а.с.153-154).
Ухвалою суду від 29.10.2020 року у задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 про застосування заходів процесуального примусу до представників позивача за первісним позовом за зловживання ними процесуальними правами у вигляді штрафу відмовлено (т.8 а.с.159-160).
Ухвалою суду від 29.10.2020 року у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про зобов'язання позивача надати заяву свідка та постановлення ухвали про накладення штрафу відмовлено (т.8 а.с.166).
Ухвалою суду від 29.10.2020 року у задоволенні клопотання відповідачки за первісним позовом ОСОБА_1 про переведення розгляду справи у письмове провадження відмовлено (т.8 а.с.171-172).
Ухвалою суду від 03.12.2020 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Вищого державного навчального закладу України «Українська медична стоматологічна академія» на даний час - Українська медична стоматологічна академія про визнання недійсним Направлення на роботу в його частині, про зобов'язання надати Направлення на роботу, про внесення записів до трудової книжки, про виплату невиплаченої заробітної плати, про виплату компенсації за час затримки виплати заробітної плати, про відшкодування моральної шкоди повернуто заявнику (т.9 а.с.23-24).
Ухвалою суду від 14.01.2021 року в задоволенні клопотань відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 про постановлення ухвали в порядку ст.ст. 193,194 ЦПК України, про зупинення провадження у справі, про об'єднання позовних вимог за двома зустрічними позовами, про роз'єднання позовних вимог за первісним позовом та зустрічними позовами, а також про застосування заходів процесуального примусу відмовлено (т.9 а.с.91-92).
Ухвалою суду від 14.01.2021 року в задоволенні заяви відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі відмовлено (т.9 а.с.96-97).
Представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом в судовому засіданні підтримував заявлені первісні позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним в позов. Первісний позов просив задовольнити.
В задоволені позовних вимог за зустрічним позовом просив відмовити, з підстав зазначених у відзивах.
В судове засідання відповідач та представник відповідача за первісним позовом та позивач та представник позивача за зустрічним не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, згідно з п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України. (том 9 а.с. 35-36, 39-40).
Представником відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 18.09.2017 були надані заперечення проти позову (том 2 а.с.40-59), в яких вона просила відмовити в задоволенні позову, вважаючи що позовні вимоги є незаконними та необґрунтованими з таких підстав.
Після закінчення навчання в Академії ОСОБА_1 разом з диплом було надано Направлення на роботу №24 від 12.03.2014 у КЗ «Волноваська МСП» Донецької області без зазначення адреси, в заклад, про який немає відомостей в ЄДР юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців. Отже вважає, що таке Направлення є недійсним.
При отриманні гарантії на працевлаштування на посаду лікаря-методиста в ДУ «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України» позивач не надав їй Направлення на роботу в дану установу.
Не дивлячись на це, ОСОБА_1 вчинила спробу працевлаштуватися в ДУ «НПМЦДКК» на посаду лікаря-методиста на загальних умовах (не як молодий спеціаліст) на підставі листа МОЗ України від 22.09.2016 №11.02-10/50-24763. Про неможливість працевлаштуватися ні як молодий спеціаліст, ні на загальних підставах за вказаним листом, без направлення на роботу, ОСОБА_1 повідомила МОЗ України в заяві №О-12285 від 28.09.2016. А факт усної відмови їй у працевлаштуванні на загальних підставах і без направлення на роботу, зафіксовані нею у заяві до ДУ «НПМЦДКК» від 28.09.2016.
У відзиві від 30.03.2018, що надійшов до суду 03.04.2018 (том 5 а.с. 124-125), ОСОБА_1 зазначила, що свої заперечення поти позову викладені нею в письмових запереченнях проти позову від 18.09.2017. В задоволенні позову просила відмовити.
У відзиві на позовну заяву від 15.04.2019, що надійшов до суду 18.04.2019 (том 6 а.с. 150-159), відповідач ОСОБА_1 посилалась на штучний характер позову, враховуючи правові позиції, що викладені в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.06.2014 у справі № К/800/62070/13 про те, що навчальні заклади не мають права вимагати матеріальну компенсацію від випускників, які після закінчення навчання не відпрацювали три роки, оскільки відсутні правові механізми, які б зобов'язували випускника відшкодовувати до державного бюджету вартість навчання, а також виходячи з рішення Конституційного Суду України від 04.03.2004 №5-рп/2004.
У відзиві на позов від 23.09.2019, що надійшов до суду 26.09.2019 (том 7 а.с. 89-95), відповідач ОСОБА_1 просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що Законом України «Про вищу освіту» ні в редакції від 17.01.2002, ні в редакції від 01.04.2014 не передбачає норми щодо встановлення КМУ обов'язку випускників, які навчались за державні кошти, відшкодувати вартість навчання, а також встановлення умов, підстав та порядку такого відшкодування чи звільнення від обов'язку відшкодувати вартість такого навчання. По теперішній час відсутній Порядок визначення та відшкодування випускниками вартості навчання в разі порушення ними умов угоди про працевлаштування.
Також відсутні правові підстави про стягнення з неї отриманої стипендії у розмірі 43863,10 грн.
У відзиві на позов від 02.11.2020 (том 7 а.с. 205-207), відповідач ОСОБА_1 просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що в позові не вказане, яке право позивача порушене та не вказане норми матеріального права для стягнення стипендії, а документи, що надані до позову мають сумнівну достовірність.
Представником позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним 18.11.2020 надані відзиви на зустрічні позовні заяви (том 8 а.с. 238-240; том 9 а.с. 1-3), в яких просили відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 з тих підстав, що Академією були виконані зобов'язання за Типовою угодою про підготовку фахівців із вищою освітою №24. Так, ОСОБА_1 отримала диплом спеціаліста та пропозицію щодо працевлаштування на роботу. Однак ОСОБА_1 не прибула за місцем роботи до КЗОЗ «Волноваська міська стоматологічна поліклініка». Їі посилання на витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який на її думку, підтверджує направлення на роботу в неіснуючий заклад, не можу бути взятий до уваги, оскільки він сформований 17.06.2015, тобто через два роки після того як ОСОБА_1 дізналась про розподіл в даний заклад. За цей час у відомості ЄДР могли бути внесені зміни. При цьому листі ДОЗ Донецької ОДА від 27.05.2015 №01-0114-0-3, підтверджено існування такого закладу.
Щодо працевлаштування ОСОБА_1 на посаду лікаря-методиста ДУ «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України», то Академія не має до цього відношення, так як перерозподіл відбувся за проханням самої ОСОБА_1 та був погоджений МОЗ України. Однак, згідно наданого ОСОБА_1 листа від 20.01.2017 №40/17 їй було відмовлено у працевлаштуванні у вказаному закладі через її неявку.
Додані же до зустрічного позову особисті заяви ОСОБА_1 на адресу МОЗ України та ДУ «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України» не є належними доказами, так як написані нею особисто, виходячи з власних думок, а факти викладені в них не підтверджуються будь-якими іншими доказами.
Щодо розповсюдження, на думку ОСОБА_1 , Академією недостовірної інформації викладеної в документах, на які вона посилається, то Академія такі документи не створювала (крім первісної позовної заяви) та не несе відповідальність за викладену в них інформацію.
Також відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення на користь позивача суми упущеної вигоди, боргових зобов'язань, заробітної плати з надбавками та інших сум, зазначених позивачкою, оскільки між позивачкою та Академією не існують та ніколи не існували трудові відносини.
Враховуючи викладене, вважають, що Академія не зобов'язана відшкодовувати моральну та матеріальну шкоду позивачці, оскільки всі зобов'язання ними виконанні.
А також позивачка не має права на виплату допомоги у розмірі місячної стипендії за рахунок замовника (за липень 2014 року), що передбачено п.28 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням», затвердженим Наказом МОЗ України від 25.12.1997 №367, оскільки вона у жоден заклад охорони здоров'я до роботи не приступила.
17.11.2020 до суду надійшли відповіді на відзиви на зустрічні позовні заяви (том 8 а.с. 220-222, 225-228), в яких ОСОБА_1 просила відмовити у задоволені первісного позову та задоволення зустрічного позову.
Посилаючись на те, що обов'язок по виплаті їй допомоги у розмірі місячної стипендії за рахунок замовника (за липень 2014 року), передбачений п.20 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням», затвердженим Наказом МОЗ України від 25.12.1997 №367, згідно з яким вручення випускникові диплома, направлення на роботу та видача належних йому коштів, які перераховані до вищого закладу освіти замовником, здійснюються протягом семи днів після закінчення ним вищого закладу освіти.
Крім того, зазначила, що відповідач за зустрічним позовом так й не вказав та не довів, в який самий заклад вона мала працевлаштуватися, його правильне найменування, де Направлення на роботу в ДУ «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України», а також не спростував заподіяння їй моральної шкоди, протиправність своїх дій, свою вину, причино-наслідковий зв'язок, не заперечував щодо наведених нею сум та розрахунків.
Заслухавши представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) у вступному слові, дослідивши письмові докази, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, надавши їм оцінку у сукупності з дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що первісний позов та зустрічна позовна заява задоволенню не підлягають, з огляду на таке.
Як встановлено в судовому засіданні згідно з наказом ректора №185-у від 06.08.2009 ОСОБА_1 була зарахована з 01.09.2009 року студенткою стоматологічного факультету вищого державного навчального закладу України «Українська медична стоматологічна академія» (том 1 а.с. 6, том 9 а.с.75).
Найменування навчального закладу з Вищого державного навчального закладу України «Українська медична стоматологічна академія» було змінено на Українську медичну стоматологічну академію, на підставі наказу МОЗ України від 31.08.2018 №1586, державна реєстрація проведена 07.09.2018. (том 6 а.с.66,67).
Між ОСОБА_1 та Академією укладена Типова Угоду №24 від 27.10.2009 про підготовку фахівця з вищою освітою, згідно з якої студентка ОСОБА_1 зобов'язалась після закінчення Академії прибути за місцем направлення та відпрацювати не менше трьох років (том 1 а.с. 7, том 9 а.с.78).
Відповідно до витягу з наказу № 243-у від 27 червня 2014 року, рішенням Державної екзаменаційної комісії ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію лікаря-стоматолога та видано диплом серії НОМЕР_1 (том 1 а.с. 10-11).
Згідно з карткою працевлаштування випускника, направленням на роботу №24 після закінчення навчання відповідач була направлена на роботу на посаду лікаря-стоматолога-ортодонта Департаменту ОЗ Донецької ОДА, КЗ «Волноваська МСП» (том 9 а.с. 77, том 2 а.с.61). Із пропозицією щодо працевлаштування відповідачка за первісним позовом була ознайомлена під розписку та була згодна (том 9 а.с.77).
А згідно з журналу обліку направлень на роботу випускників Академії за 2014 рік ОСОБА_1 отримала направлення за №24 до місця призначення Департамент ОЗ Донецької ОДА КЗ «Волноваська МСП» на посаду лікаря-стоматолога-ортодонта, про що свідчить її підпис. (том 8 а.с. 241-242).
21.12.2016 року академією направлено лист ОСОБА_1 з проханням повідомити причини невиходу на роботу згідно державного розподілу. (том 1 а.с.13).
Згідно з розрахунком, наданим позивачем за первісним позовом, фактичні затрати на навчання одного студента бюджетної форми навчання 2014 року складають 37082,11 грн. Та за період навчання в академії відповідачу було нараховано та виплачено стипендію в розмірі 43863,10 грн.
Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої стаття 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з пунктами 1, 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Так, відповідно до умов Угоди №24, відповідач взяв на себе зобов'язання прибути після закінчення вищого навчального закладу на місце направлення та відпрацювати там не менше трьох років У разі відмови їхати за призначенням повинен відшкодувати до державного бюджету вартість навчання, в установленому порядку.
Судом встановлено, що відповідач за первісним позовом, закінчивши навчання в Українській медичній стоматологічній академії, за місцем направлення №24 до місця призначення Департамент ОЗ Донецької ОДА КЗ «Волноваська МСП» на посаду лікар-стоматолог-ортодонт, не прибула.
Відповідно до частини другої статті 52 Закону України від 23 травня 1991 року «Про освіту», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Обов'язок випускника відшкодувати до державного бюджету повну вартість навчання за умов, що були погоджені між сторонами, передбачено частиною 2 ст.52 ЗУ «Про освіту», в редакції, яка була чинною з 23 березня 1996 року по 06 вересня 2014 року, у тому числі на час укладення угоди про підготовку фахівця з вищою освітою від 27.10.2009 року №24, пунктом 2 Указу Президента України «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» від 23 січня 1996 року № 77/96, пунктом 14 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням» від 22 серпня 1996 року № 992 (яка була чинною на час укладення типової угоди про підготовку фахівця з вищою освітою від 18.07.2008 року №47) та пунктом 21 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 25 грудня 1997 року № 367.
Відповідно до пункту 14 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 992 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) у разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням, за порушення дисципліни протягом трьох років, випускник зобов'язаний відшкодувати в установленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.
У Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) вказано, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Оскільки частина друга статті 52 Закону України «Про освіту», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, та вищезазначені нормативно-правові акти, які передбачали обов'язок студента відпрацьовувати за направленням, були чинними, то такі цивільні правовідносини, що виникли між сторонами з моменту укладення угоди про підготовку фахівців з вищою освітою від 27 жовтня 2009 року, регулюються саме ними.
З огляду на викладене, доводи ОСОБА_1 , що вимоги є незаконними є неспроможними.
Такі висновки про застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 598/760/17 (касаційне провадження № 61-14476св18), постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 607/3682/17 (касаційне провадження № 61-32084св18), постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 607/3681/17-ц (касаційне провадження № 61-26840св18), постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 607/3690/17 (касаційне провадження № 61-1116св17) та інших.
Також, посилання ОСОБА_1 те, що Направлення на роботу №24 від 12.03.2014 у КЗ «Волноваська МСП» Донецької області без зазначення адреси, в заклад, про який немає відомостей в ЄДР юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців, надане в неіснуючий заклад, а отже є недійсним, суд вважає неспроможними. Оскільки наданий відповідачем за первісним позовом витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, на підтвердження зазначеної обставини, сформований 17.06.2015 та відповідно містить інформацію на вказану дату (том 3 а.с.136). При тому, що ані МОЗ України, ані ДОЗ Донецької ОДА (лист від 27.05.2015 №01-0114-0-3, том 3, а.с. 132-133) існування такого закладу не заперечують.
Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до п.25 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 25 грудня 1997 року № 367 було змінено місце призначення.
Так, відповідно до даних, які містяться в листі МОЗ України № 11.02-10/50-24763 від 22.09.2016 (том 3 а.с. 142) Департамент управління персоналом та кадрової політики МОЗ України погодив ОСОБА_1 зміну місця призначення на роботу з посади лікаря-стоматолога-ортодонта КЛПУ «Волноваська стоматологічна поліклініка» Донецької області на посаду лікаря-методиста ДУ «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України» після проходження курсів спеціалізації і отримання сертифіката лікаря-спеціаліста.
Той факт, що відповідачці за первісним позовом ОСОБА_1 було змінено місця призначення, не заперечується й позивачем, про що зазначено в позові.
Можливість зміни місця призначення передбачено п.25 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 25 грудня 1997 року № 367, відповідно до якого питання зміни місця працевлаштування випускників вищих
медичних (фармацевтичних) закладів освіти вирішуються між
державними замовниками. Контрольні функції покладаються на
Міністерство охорони здоров'я України.
При цьому направлення на роботу за новим (зміненим) місцем призначення ОСОБА_1 надано не було.
Згідно з п.п. 26, 20 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 25 грудня 1997 року № 367 керівники закладів охорони здоров'я України, незалежно
від форм власності та відомчого підпорядкування, можуть приймати
на роботу випускників медичних (фармацевтичних) закладів освіти
I- IV рівнів акредитації, що навчалися за державним замовленням,
тільки з направленням на роботу за формою 2 або довідкою про
надання можливості самостійного працевлаштування за формою 3. Та саме Направлення на роботу є підставою для
укладення трудового договору між випускником і замовником.
З приводу отримання направлення на роботу ОСОБА_1 зверталась до різних інстанцій (том 3 а.с. 139-141; 143-144; 149-150;151;152).
А у відповіді МОЗ України №11.02.-10/50-Д-1/3431-16 (том 3 а.с.153) зазначено, що питання щодо працевлаштування ОСОБА_1 вирішено листом № 11.02-10/50-24763 від 22.09.2016 (том 3 а.с. 142).
Разом з тим, виходячи із змісту вказаного листа, він не містить строку протягом якого особа має прибути до місця призначення, який зазначається у Направленні на роботу. При тому, що згідно з п.21 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 25 грудня 1997 року № 367випускник повинен прибути до місця призначення у термін,
визначений у направленні на роботу. Відсутність же такого строку позбавляє можливості перевірити його дотримання.
Крім того, такий лист містить умову при зміні місця призначення, а саме: після проходження курсів спеціалізації і отримання сертифіката лікаря-спеціаліста.
При цьому доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що в ДУ «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України» при оформлені на роботу, їй було запропоновано написати заяву про прийняття на роботу без дати, після проходження спеціалізації та отримання сертифікату лікаря-спеціаліста, не спростовані.
Про те, що ОСОБА_1 зверталась до ДУ «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України», свідчить лист від 20.01.2017 №40/17 (том 3 а.с. 145), яким були повернуті її фотокартки, копія диплома, сертифікат лікаря-спеціаліста.
Доводи же про неможливість видачі нового Направлення на роботу, суд вважає неспроможним, оскільки така можливість передбачена п. 31Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 25 грудня 1997 року № 367, а також п. 30 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням» від 22 серпня 1996 року № 992.
Обов'язок відшкодувати вартість навчання, згідно з умовами укладеної між сторонами угоди, виникає після відмови студента відпрацювати.
В даному випадку, встановивши фактичні обставини: зміна місця призначення відповідачу за первісним позовом, відсутність нового Направлення на роботу, численні звернення відповідачки з приводу отримання Направлення на роботу, не свідчить про її відмову без поважних причин приступити в подальшому до роботи за направленням та відпрацювати три роки молодим спеціалістом в державній медичній установі та про порушення нею обов'язку за договором прибути до установи для відпрацювання, адже відсутній строк такого прибуття та наявність умови: проходження курсів, про що зазначено в листі МОЗ України № 11.02-10/50-24763 від 22.09.2016
Враховуючи наведене, суд вважає, що пістави для задоволення первісного позову до ОСОБА_1 про стягнення вартості витрат на навчання та отриманої стипендії відсутні та в його задоволенні слід відмовити.
Щодо зустрічного позову ОСОБА_1 до Української медичної стоматологічної академії про захист від незаконного звільнення, шляхом спростування недостовірної інформації, відшкодування матеріальної та моральної шкоди та стягнення невиплаченої заробітної плати суд виходить з такого.
Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на її незаконне звільнення (позбавлення прав молодого спеціаліста і можливості працювати за лікарською спеціальністю), без можливості та права поновлення на роботі, яке підлягає захисту шляхом відкликання ряду документів, які містять недостовірну інформацію.
Щодо незаконного звільнення, суд зазначає, що трудові правовідносини - це правові відносини між роботодавцем і працівником щодо виконання останнім певної роботи на умовах, визначених законодавством та роботодавцем. Трудові відносини виникають між працівником і роботодавцем на підставі трудового договору, що укладається між ними.
Судом встановлено, що між сторонами відсутні трудові правовідносини, а склались договірні правовідносини з приводу підготовки фахівця з вищою освітою та такі правовідносини регулюються Законом України «Про освіту», постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням» від 22 серпня 1996 року № 992 (яка була чинною на час укладення типової угоди про підготовку фахівця з вищою освітою від 27.10.2009 року №24), Порядком працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 25 грудня 1997 року № 367, а також нормами ЦК України.
Також позивач зазначає про недостовірну інформацію, яка міститься в документах, які вона просить зобов'язати відповідача , відповідно до вимог ч.5 ст.277 ЦК України, відкликати:
- із МОЗ України звіт від 28.08 2014 щодо доїзду до місць призначення на роботу випускників 2014 року стоматологічного факультету ВДНЗУ «УМСА», які навчались за державним замовленням;
- лист із МОЗ України директору Департаменту управління персоналом та кадрової політики МОЗ України від 16.01.2017 №17-10/152;
- звернутися до МОЗ України з проханням відкликати всі листи МОЗ України щодо ОСОБА_1 , в яких воно використовувало недостовірну поширену ВДНЗУ «УМСА» інформацію, де є словосполучення, їх частини та комбінації : «КЗ Волноваська МСП» Донецької області, «було змінено місце призначення на роботу з посади лікаря-стоматолога-ортодонта КЛПУ Волноваська стоматологічна поліклініка Донецької області на посаду лікаря-методиста ДУ «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України» після проходження курсів спеціалізації та отримання сертифікату лікаря-спеціаліста», «за інформацією ДУ «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України» ОСОБА_1 для працевлаштування так і не з'явилася» та розглянути всі звернення, що стосуються надання Направлення на роботу форми 2 Додатку 3 до «Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням», затвердженим Наказом МОЗ України від 25.12.1997 №367 у визначеному ЗУ «Про звернення громадян» порядку з прийняттям відповідних рішень.
Недостовірною інформацією вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б однієї особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
В даному випадку: інформація щодо доїзду до місць призначення на роботу випускників 2014 року стоматологічного факультету ВДНЗУ «УМСА», який просить відкликати позивач за зустрічним позовом, який, на її думку, містить недостовірну інформацію, не містить прізвище ОСОБА_1 (том 3 а.с. 124-125); в листі директору Департаменту управління персоналом та кадрової політики МОЗ України від 16.01.2017 №17-10/152 (том 9 а.с. 66) наявна інформація щодо вжитих академією заходів відносно випускниці ОСОБА_1 з посиланням на інформацію ДУ «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України» щодо неприбуття ОСОБА_1 для працевлаштування, з приводу якого судом надана оцінка; всі інші листи, відкликати які просить ОСОБА_1 , й які на її думку мають недостовірну інформацію, складені МОЗ України, позовних вимог до якого заявлено не було.
Крім того, за змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений статтею 16 ЦК Укаїни.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14 - 144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) та від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (№ 12-304гс18).
Заявлені же вимоги про відкликання листів не є ефективним способом захисту та не дозволить ефективно захистити та відновити права позивача щодо працевлаштування після закінчення вищого закладу освіти за державним замовленням, через що та, виходячи з вищевикладеного, такі вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи наведене, а також недоведення загальних умов відшкодування шкоди: наявність шкоди; неправомріність рішення, дії чи бездіяльністі заподіювача шкоди; наявність причинного зв'язку між ними і шкодою та вина заподіювача шкоди, позовні вимоги про стягнення з академії матеріальної та моральної шкоди задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про стягнення допомоги у розмірі місячної стипендії в розмірі 830 грн., суд зазанчає таке.
Так, згідно з п.28 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням», затвердженим Наказом МОЗ України від 25.12.1997 №367, а також пунктом 24 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням» від 22 серпня 1996 року № 992 випускникам, які одержали направлення на роботу, після закінчення закладу освіти надається відпустка тривалістю 30 календарних днів. За період відпустки випускникам державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, які одержали направлення на роботу, виплачується допомога у розмірі місячної стипендії за рахунок замовника.
За встановлених судом обставин, враховуючи, що ОСОБА_1 за Направленням №24 до місця призначення Департамент ОЗ Донецької ОДА КЗ «Волноваська МСП» на посаду лікаря-стоматолога-ортодонта не прибула; зміною їй місця призначення; відсутність нового Направлення на роботу підстави для стягнення допомоги у розмірі місячної стипендії на теперішній час відсутні.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що зустрічний позов задволенню не підлягає.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, оскільки в задоволенні первісного позову та зустрічного позову відмовлено, судові витрати слід покласти на сторони по фактичним понесеним.
На підставі вищевикладеного, та керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову Української медичної стоматологічної академії до ОСОБА_1 про стягнення вартості витрат на навчання та отриманої стипендії - відмовити.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Української медичної стоматологічної академії про захист від незаконного звільнення, шляхом спростування недостовірної інформації, відшкодування матеріальної та моральної шкоди та стягнення невиплаченої заробітної плати - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду через Новосанжарський районний суд Полтавської області.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): Українська медична стоматологічна академія, місцезнаходження: вул.Шевченка, 23, м.Полтава, код ЄДРПОУ 02010824;
представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_3 , робоча адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ;
представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складений 18 січня 2021 року.
Суддя Новосанжарського районного суду
Полтавської області Ю.О.Афанасьєва