Справа № 428/9119/20
Провадження № 2/428/2521/2020
18 грудня 2020 року м. Сєвєродонецьк
Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді: Шубочкіної Т.В.,
за участю секретаря: Погребної Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьк Луганської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою адвоката Ус Оксани Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,-
Адвокат Ус Оксана Олександрівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась до Сєвєродонецького міського суду Луганської області із позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що з 06.07.2002 ОСОБА_1 належить квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою зареєстрований син позивача ОСОБА_2 . Відповідач вже декілька років не мешкає за місцем реєстрації. Проте, відповідач все одно вимушена сплачувати за нього всі комунальні послуги. Добровільно знятися з реєстрації місця проживання відповідач відмовляється, у зв'язку з чим позивач не має можливості оформити субсидію.
На підставі викладеного позивач просить суд визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Представник позивача та позивач в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі та без участі позивача
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час і місце судового засідання справи повідомлявся належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, в якій позовні вимоги визнав у повному обсязі.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вивчивши позовну заяву та дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що у відповідності до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №230114773, та копії договору дарування квартири від 06.07.2002 року серії ВАА №003202, квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .
Відповідно до копії будинкової книги, за адресою: АДРЕСА_1 , окрім позивача, зареєстрований ОСОБА_2 .
Позивач стверджує, що відповідач не проживає у вищевказаній квартирі, не приймає участі у сплаті за комунальні послуги, квартирою не користуються та те, що залишається зареєстрованим за вищевказаною адресою порушує права позивача, як власника квартири.
Наведене також підтверджується власною письмовою заявою відповідача, в якій він визнав позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що вже кілька років проживає та працює поза межами території України, а тому не має потреби у користуванні вказаною квартирою.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Частиною 1 статті 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
В силу ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до статті 150 Житлового кодексу України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Статтею 72 Житлового кодексу України визначено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з правовою позицією Постанови Верховного суду України від 16.01.2012 року по справі №6-57цс11 за позовом про усунення перешкод у користуванні власністю у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну з таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Оскільки відповідач - ОСОБА_2 не проживає за місцем його реєстрації, тому суд вважає, що він втратив право користування спірною квартирою. Таким чином, реєстрація відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить позивачу ОСОБА_1 , створює перешкоди у здійсненні нею права користування та розпорядження своїм майном, оскільки вона змушена сплачувати комунальні послуги за зареєстрованого відповідача.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки у зазначеному випадку саме такий спосіб захисту дає можливість реального усунення порушення права власності.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 280 - 283, 288 - 289, 354-355, Перехідними положеннями ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги адвоката Ус Оксани Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторони:
- позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 ;
- відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Т. В. Шубочкіна