Справа №236/2888/20
Провадження №2/242/88/21
Іменем України
18 січня 2021 року Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Капітонова В.І., секретар судового засідання Нарижна О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м.Селидове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку,
встановив:
Позивач 01.09.2020 року звернулася до суду із позовною заявою до Державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що вона працювала бухгалтером 2 категорії фінансово-економічного відділу Відокремленого підрозділу «Станція Дебальцеве» Державного підприємства «Донецька залізниця». 18.05.2016 року позивача звільнено. Відповідач розрахунок із позивачем не провів та судовим наказом від 05.07.2019 року Краснолиманського міського суду Донецької області по справі №236/2493/19 було стягнуто з ДП «Донецька залізниця» нараховану, але не виплачену заробітну плату з лютого 2016 року по травень 2016 року в розмірі 7593,01 грн, лютий 2016 року - 1471,23 грн., березень 2016 року - 2451,15 грн., квітень 2016 року - 2379,42 грн., травень 2016 року - 1291,21 грн.. Просить суд стягнути на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку виплати при звільненні починаючи з 19.05.2016 року по день ухвалення рішення, та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 3310,92 грн.
Відповідно до ст. 279 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Клопотань про розгляд справи з викликом учасників справи до суду не надходило.
Представником відповідача Державного підприємства «Донецька залізниця» відзиву на позов не надано.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що позивач перебувала у трудових відносинах з ДП «Донецька залізниця» ВП «Станція Дебальцеве», що підтверджує копія трудової книжки серії НОМЕР_1 (запис №20).
ОСОБА_1 звільнено 18.05.2016 року на підставі п. 5 ст.36 КЗпП України у зв'язку з переведенням до регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», про що свідчить запис №21 трудової книжки НОМЕР_1 .
На підтвердження наявності заборгованості нарахованої, але не сплаченої заробітної плати за період з період з лютого 2016 року по травень 2016 року у розмірі 10686,65 грн. позивачем надано довідку №244 від 18.05.2016 року. Дану довідку видано виробничим підрозділом «Станція Дебальцеве» ДП «Донецька залізниця» Укрзалізниця.
Статтею 43 Конституція України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України встановлено обов'язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Згідно ст.94 КЗпП України, ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Відповідно до ст.115 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган, повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Таким чином, обов'язок із проведення з працівником розрахунку покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про вказану плату.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Предметом позову у даній справі є вимога позивача до відповідача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені.
За приписами процесуального законодавства позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу. Тобто, учасники справи - це суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів, і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги, а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання.
Відповідачем у позові про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку є роботодавець з яким позивач перебував у трудових відносинах.
Позивач свої вимоги пред'являє до Державного підприємства «Донецька залізниця».
Станом на час звільнення позивача ДП «Донецька залізниця» перебуває у стані припинення.
У постанові від 16 червня 2020 року Велика Палата Верховного Суду у справі №910/5953/17, вирішила виключну правову проблему щодо питання правонаступництва АТ «Укрзалізниця» за боргами державних підприємств залізничної галузі (зокрема, ДП «Донецька залізниця»), шляхом злиття яких було створене це товариство.
Так, Велика Палата ВС зазначила, що при реорганізації відбувається універсальне правонаступництво, коли все майно, права та обов'язки юридичної особи, яка припиняється, переходять до правонаступників. При злитті є лише один правонаступник, який набуває не окремі, визначені в акті приймання-передачі активи та зобов'язання юридичних осіб, які припиняються, а всю їх сукупність. Тому АТ «Укрзалізниця» є правонаступником усіх державних підприємств залізничної галузі (зокрема, ДП «Донецька залізниця»), шляхом злиття яких було створене це товариство.
Велика Палата ВС також визначила, що АТ «Укрзалізниця» є правонаступником ДП «Донецька залізниця» з дати державної реєстрації АТ - 21 жовтня 2015 року.
Суд при вирішенні даної справи відповідно до ст. 263 ЦПК України враховує постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №910/5953/17, та вважає, що ДП «Донецька залізниця» не є належним відповідачем у справі.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 5 ст. 12 ЦПК України визначено, що суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість зокрема сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Суд зазначає, що розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Позивач до суду із клопотанням про проведення судового засідання за його участю не надавав, а тому суд позбавлений можливості роз'яснити процесуальні права та обов'язки учасників справи, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, зокрема щодо заміни неналежного відповідача у справі.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі, оскільки позивачем пред'явлено позов до неналежного відповідача.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати по справі необхідно покласти на позивача, оскільки їй було відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення по справі та позивачу відмовлено у задоволенні позову.
Згідно із Законом України «Про судовий збір», позивач мав сплатити суму судового збору за ставкою на час подання позовної заяви, що становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, з позивача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2246,97 грн.
Керуючись ст. ст. 12,13,81,259,258,263-265 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави, де стягувачем є Державна судова адміністрація України, судовий збір в розмірі 2246 (дві тисячі двісті сорок шість) грн. 97 коп.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після її функціонування, безпосередньо до Донецького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.І.Капітонов