18 січня 2021 року
м. Київ
справа № 640/12705/19
адміністративне провадження № К/9901/35967/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,
перевіривши касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус-Трейд» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Статус-Трейд» звернулось до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2019 року провадження у справі було зупинено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою Офіс великих платників податків ДФС звернувся з апеляційною скаргою.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2020 року апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.12.2019 за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус-Трейд» про зупинення провадження у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Статус-Трейд» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про часткове визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишено без руху.
На виконання вимог зазначеної ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2020 відповідачем подано клопотання, в якому він просить продовжити строк на усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року у задоволенні клопотання Офісу великих платників податків Державної податкової служби про продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги - відмовлено та апеляційну скаргу останнього повернуто.
У травні 2020 року Офіс великих платників податків ДПС повторно подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду першої інстанції. Разом з апеляційною скаргою апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, у задоволенні якого ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020 відмовлено.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020 апеляційну скаргу залишено без руху внаслідок пропуску Офісом великих платників податків ДПС п'ятнадцятиденного строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції. Одночасно надано апелянту строк для усунення недоліків його апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали суду, у спосіб, установлений судом у цій ухвалі суду.
Копію зазначеної ухвали суду відповідачем отримано 11.08.2020.
На виконання вимог зазначеної ухвали скаржником подано до суду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, в якому він просив визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження з аналогічних підстав, які вже були судом визнані неповажними.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання Офісу великих платників податків ДПС про поновлення строку на апеляційне оскарження; відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків ДПС на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2019 року у справі № 640/12705/19.
Указана ухвала мотивована тим, що скаржник не подав клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших поважних причин його пропуску.
Не погоджуючись із указаним рішенням суду апеляційної інстанції Офіс великих платників податків ДПС звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, заявник посилається на те, що обмежене фінансування податкових органів та як наслідок неможливість сплати судового збору є поважною причиною пропуску строку на оскарження судового рішення та не повинно бути перешкодою у доступі до правосуддя, однак апеляційний суд цього не врахував і безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Згідно з частиною другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Так, за правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції обгрунтовано виходив з того, що скаржником обґрунтованого клопотання (заяви) про поновлення строку на апеляційне оскарження не подано.
Суд касаційної інстанції бере до уваги, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», зважаючи на положення постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», для запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12 березня 2020 року по 31 грудня 2020 року на всій території України встановлено карантин.
Одночасно Верховний Суд наголошує, що приписи пункту 3 Розділу II «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими суд за заявою особи продовжує процесуальний строку, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином, не свідчать про наявність підстав для безумовного (автоматичного) продовження заявникові строку на усунення недоліків касаційної скарги, оскільки положення зазначеної норми пов'язують можливість продовження процесуального строку, встановленого судом для реалізації права чи виконання обов'язку, саме з наявністю об'єктивних перешкод, зумовлених безпосередньо тими заходами, які вживаються державою для запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2.
З огляду на зазначене посилання відповідача на дію на території України карантину самі собою не можуть бути безумовною підставою для продовження процесуальних строків, оскільки слід аргументовувати, які карантинні заходи та в який саме спосіб завадили виконати вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху протягом строку, встановленого судом, а суд своєю чергою має надати безпосередню оцінку поважності таких причин.
Разом з цим, Верховний Суд звертає увагу на те, що відсутність належного фінансування, довготривала процедура погодження та сплати судового збору не може бути визнана поважною причиною для продовження строку для усунення недоліків та не є такою, що пов'язана з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи, та як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.
Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Таким чином, подана Офісом великих платників податків ДПС касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДПС на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус-Трейд» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Дашутін
Судді О. О. Шишов
М. М. Яковенко