19 січня 2021 року
м. Київ
справа № 460/3787/20
адміністративне провадження № К/9901/36822/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.
перевірив касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року у справі за позовом державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Мамонтової Катерини Євгеніївни до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу,
У травні 2020 року державний реєстратор відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Мамонтова К.Є. (далі - державний реєстратор Мамонтова К.Є.) звернулася до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, в якому просила визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу Міністерства юстиції України від 15 квітня 2020 року №1438/5 «Про задоволення скарги» в частині анулювання їй, як державному реєстратору, доступу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 15 квітня 2020 року №1438/5 «Про задоволення скарги» в частині: «Анулювати державному реєстратору Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Мамонтовій К. Є. доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (пункт 3).
28 грудня 2020 року Міністерство юстиції України подало касаційну скаргу на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права. Заявник просить переглянути і скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та відмовити в позові.
Предметом спору цій справі є правомірність рішення щодо анулювання державному реєстратору доступу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
За приписами пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Верховним Судом встановлено, що перевіряючи рішення суду першої інстанції та залишаючи його без змін, суд апеляційної інстанції, з урахуванням установлених у цій справі обставин, погодився із висновками суду про те, що зазначений вид стягнення є найбільш суворішим, і відповідач при прийнятті оскаржуваного наказу не обґрунтував підстави, за яких до позивача необхідно застосувати саме такий захід дисциплінарного впливу, як анулювання доступу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Водночас, суд апеляційної інстанції послався на висновки Верховного Суду у справі № 820/5458/17, де суд касаційної інстанції, зокрема, зазначив, що враховуючи наявність у відповідача дискреції у питаннях визначення певного виду санкцій, останній зобов'язаний приймати такі рішення з урахуванням принципу пропорційності, який має на меті досягнення балансу між публічними інтересами та індивідуальними інтересами особи, а також між цілями та засобами їх досягнення. Наявні дискреційні повноваження не можуть використовуватися з порушенням цих принципів.
Верховний Суд відхиляє доводи заявника про невідповідність висновків судів висновкам Верховного Суду, висловленим у справі № 826/15358/17, оскільки фактичні обставини цієї справи, у сукупності з наданими доказами, не є подібними до спірних правовідносин.
Враховуючи те, що інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, незгоди з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають висновкам Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, пунктом 6 частини першої 333 КАС України, Суд
1. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року у справі за позовом державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Мамонтової Катерини Євгеніївни до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу відмовити.
2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
О.Р. Радишевська