19 січня 2021 року
м. Київ
справа № 620/72/20
адміністративне провадження № К/9901/586/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача Бевзенка В. М.,
суддів: Чиркіна С. М., Шарапи В. М.,
перевіривши касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2020 у справі № 620/72/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Міністерства внутрішніх справ України про зобов'язання вчинити певні дії,
У 2020 році ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (ГУПФУ в Чернігівській області, відповідач), Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України, відповідач), в якій просив:
- зобов'язати ГУПФУ в Чернігівській області здійснити заходи, передбачені постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 13.02.2008, якою затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», щодо проведення перерахунку та виплати пенсії позивачу з 01.12.2019 загальною сумою у розмірі 70% грошового забезпечення, виходячи зі складу грошового забезпечення відповідної посади поліцейського, враховуючи посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавку за вислугу років, премію у розмірі 91,16% станом на 19.11.2019 з урахуванням виплаченого, без обмеження максимального розміру пенсії на підставі Рішення Конституційного суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 «У справі за конституційним поданням ВСУ щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»;
- зобов'язати Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України скласти та подати до ГУПФУ в Чернігівській області довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії на ім'я позивача для перерахунку пенсії з 01.12.2019 з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років та премії 91,16 % станом на 19.11.2019.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.08.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2020 позовну заяву задоволено частково, внаслідок чого:
- зобов'язано Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України скласти та подати до ГУПФУ в Чернігівській області довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії на ім'я позивача станом на 19.11.2019 з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років, із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для перерахунку пенсії з 01.12.2019;
- у решті позову відмовлено.
Цю справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішенням МВС України оскаржило їх у касаційному порядку.
Предметом оскарження у цій справі є дії ГУПФУ в Чернігівській області щодо перерахунку пенсії передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 13.02.2008, якою затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та дії МВС України щодо нескладення та неподання до ГУПФУ в Чернігівській області довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії на ім'я позивача для перерахунку пенсії.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв'язку передбачає, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті КАС України.
Відповідно до статті 257 КАС України за правилами спрощеного провадження розглядаються справи незначної складності.
Вирішуючи питання про відкриття провадження, Верховний Суд, зазначає наступне.
Доведення обставин, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
У касаційній скарзі скаржник не навів випадків, передбачених у пункті 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Також Судом встановлено, що суди попередніх інстанцій розглянули справу з урахуванням правового висновку, викладеного у рішенні Верховного Суду від 17.12.2019 у зразковій справі № 160/8324/19, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України,
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2020 у справі № 620/72/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Міністерства внутрішніх справ України про зобов'язання вчинити певні дії.
2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач В. М. Бевзенко
Судді С. М. Чиркін
В. М. Шарапа