19 січня 2021 року
м. Київ
справа №540/2204/19
адміністративне провадження №К/9901/20114/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу №540/2204/19
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Приватного підприємства "Тайфун" про визнання протиправними рішень та зобов'язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2020 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Єщенка О.В., суддів Димерлія О.О., Танасогло Т.М.
Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування
1. У жовтні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач 1, МЮ України), Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач 2), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив:
1.1. визнати незаконним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) (далі - Дисциплінарна комісія або Комісія) від 19 червня 2019 року, яке оформлене протоколом № 83/06/19, в частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідатора) на підставі подання від 15 травня 2019 року №1275 з урахуванням попереднього дисциплінарного стягнення;
1.2. визнати незаконним та скасувати наказ МЮ України від 04 липня 2019 року за №2033/5 «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 »;
1.3. зобов'язати МЮ України внести до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України інформацію про відновлення дії свідоцтва № 706 від 08 квітня 2013 року про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого арбітражному керуючому ОСОБА_1 .
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваний наказ є незаконним, оскільки прийнятий з порушенням установленої процедури та порядку анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, а тому наявні всі підстави для скасування оспорюваного наказу із зобов'язанням відновити дію раніше виданого свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого.
2.1. Зокрема, позивач указував, що рішення про притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності приймає державний орган з питань банкрутства, тому рішення комісії про застосування такого дисциплінарного стягнення не свідчить про накладення цього стягнення на позивача. У свою чергу докази винесення наказу МЮ України про накладення на позивача стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності відсутні, так само, як відсутній і висновок відповідного структурного підрозділу про наявність підстав для анулювання відповідного свідоцтва про право на заняття діяльністю арбітражного керуючого, а оспорюваний наказ не містить посилання на такий висновок.
2.1. Одночасно позивач наголошував, що притягнення до відповідальності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) обмежено законодавчо встановленими строками притягнення до відповідальності (протягом двох місяців з дня виявлення проступку). Однак оскаржувані рішення відповідачів прийняті поза межами установлених строків.
3. Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору мале приватне підприємство «Тайфун» (далі - третя особа).
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
4. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
5. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що повноваження на застосування до арбітражних керуючих дисциплінарних стягнень, за наявності на те підстав, належать Дисциплінарній комісії, а реалізація рішення про позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого здійснюється шляхом видання МЮ України відповідного наказу про анулювання свідоцтва. За висновком суду, МЮ України своїм наказом фактично виконує рішення Комісії, яка наділена правом накладати дисциплінарні стягнення за невиконання або неналежне виконання обов'язків арбітражного керуючого, і діє у відповідності до вимог закону, що встановлює імперативний обов'язок цього центрального органу виконавчої влади вчинити саме таким чином. При цьому строки прийняття відповідного наказу МЮ України, всупереч доводам позивача вказаним Законом не передбачені.
5.1. Судом першої інстанції враховано, що акт та рішення Дисциплінарної комісії про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого прийняті у межах двохмісячного терміну з моменту виявлення проступку та не пізніше одного року з дня його виявлення, як того вимагала частина четверта статті 107 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Суд першої інстанції виходив з того, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено надання структурним підрозділом МЮ України рішення про притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності, як не передбачено і обов'язкового посилання в наказі на такий висновок як на підставу прийняття наказу МЮ України.
5.2. Суд першої інстанції дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав шляхом визнання незаконним та скасування рішення Дисциплінарної комісії від 19 червня 2019 року, оформленого протоколом № 83/06/19, є неналежним та не відповідає законодавству, оскільки факт складення такого протоколу не порушує права особи, а є реалізацією компетенції цієї Комісії.
5.3. Виходячи з того, що наказ МЮ України та протокол Дисциплінарної комісії прийняті з дотриманням процедури та на підставі, у межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією України, законами України та спеціальними нормативно-правовими актами, а Порядком формування і ведення Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України не передбачена процедура поновлення дії свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого як і порядок виключення з Єдиного реєстру запису про анулювання свідоцтва, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення у повному обсязі.
6. Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року - скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково:
6.1. визнано протиправним та скасовано наказ МЮ України «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 » від 04 листопада 2019 року за №2033/5;
6.2. зобов'язано МЮ України внести до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України інформацію про відновлення дії свідоцтва №706 від 08 квітня 2013 року про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого арбітражному керуючому ОСОБА_1 ;
6.3. у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
7. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково адміністративний позов, суд апеляційної інстанції вважав неправильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки пункти 27, 28 Положення про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом МЮ України від 11.01.2013 № 81/5 (яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин), в частині процедури позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого суперечать частині другій статті 113 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 № 2343-XII (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин). Також судом враховано, що проступок позивача виявлений перевіркою, за результатами якої складений акт від 24.04.2019, проте рішення, що є предметом спору, винесене 04.07.2019, тобто з порушенням встановленого законодавством двохмісячного строку для накладення стягнення.
7.1. Виходячи з того, що МЮ України не приймалось рішення про накладання дисциплінарного стягнення на позивача, яке відповідно до пункту 16 Порядку видачі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), затвердженого наказом МЮ України від 14.01.2013 № 93/5 (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), є підставою для припинення діяльності арбітражного керуючого, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для анулювання свідоцтва на підставі пункту 5 частини першої статті 112 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". За цих обставин суд апеляційної інстанції, з урахуванням правових висновків Верховного Суду у постанові від 16 липня 2019 року по справі № 808/4426/15 щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, дійшов висновків, що наказ МЮ України від 04.07.2019 № 2033/5 "Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 ", прийнятий не у відповідності до чинного законодавства, а тому це рішення не може відповідати критерію правомірності, що є безумовною підставою для його скасування із зобов'язанням відповідача вчинити дії на відновлення порушених цим рішенням прав та інтересів позивача.
7.2. Оскільки рішення Дисциплінарної комісії, за оцінкою суду апеляційної інстанції, носить рекомендаційний характер для органу, який наділений виключними повноваженнями щодо видачі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), позбавлення особи права на заняття такою діяльністю, то колегія суддів вважала, що відповідне рішення Комісії не порушує права та інтереси позивача у розумінні наведених норм адміністративного процесуального законодавства, а тому обставини для скасування вказаного рішення та задоволення позову в цій частині відсутні.
7.3. Суд апеляційної інстанції указав, що підставою позову у редакції заяви від 16.12.2019, є процедурні питання прийняття оспорюваних за цим позовом рішень, а предметом позову не були обставини щодо необґрунтованості висновків перевірки, у зв'язку із чим ці обставини судом першої інстанції не досліджувались. Тому, виходячи з меж апеляційного перегляду, встановлених правилами статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості надати правову оцінку доводам апелянта щодо висновків акту перевірки та доказам на підтвердження правомірності досліджуваних під час перевірки дій арбітражного керуючого.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
8. 11 серпня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у якій скаржник просить скасувати постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2020 року, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
9. У касаційній скарзі скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2018 року у справі № 814/483/16, від 04 квітня 2018 року у справі № 808/1500/16 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 806/2421/16.
9.1. Скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, згідно з яким МЮ України приймається рішення саме про позбавлення права арбітражного керуючого на здійснення діяльності арбітражного керуючого шляхом анулювання відповідного свідоцтва, а повноваженнями щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності арбітражного керуючого наділена Дисциплінарна комісія.
9.2. Зазначає, що судом апеляційної інстанції зроблено помилкові висновки щодо правового статусу Дисциплінарної комісії, яка утворюється при МЮ України, як органу з питань банкрутства. Також, судом апеляційної інстанції не досліджено зміст протоколу засідання Дисциплінарної комісії від 19 червня 2019 року № 83/06/19.
10. 11 серпня 2020 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Калашнікова О.В.
11. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
12. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 18 січня 2021 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 та статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Позиція інших учасників справи
13. 13 листопада 2020 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, де позивач посилається на необґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить їх відхилити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін. Вказує на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №806/2421/16 зазначено, що відповідно до Положення про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих, комісія має право приймати таке рішення, в той же час, не досліджено питання необхідності винесення окремого рішення безпосередньо МЮ України та чи співвідноситься дана норма положенням із вимогами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». А тому, висновки Великої Палати не можуть бути застосовані в межах цієї справи.
13.1. Щодо застосування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2018 року у справі № 814/483/16 та від 04 квітня 2018 року у справі № 808/1500/16 позивач зазначив, що суд апеляційної інстанції керувався висновком Верховного Суду, викладеному у постанові від 16 липня 2019 року у справі № 808/4426/15, тобто таким, що викладений пізніше.
13.2. Позивач наголосив, що за правилами статті 113 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності арбітражного керуючого щодо позбавлення права на здійснення діяльності приймає саме державний орган з питань банкрутства, а не Дисциплінарна комісія, адже притягнення до дисциплінарної відповідальності і пропозиція застосувати до керуючого відповідну санкцію являють собою різні юридичні поняття.
14. 02 грудня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшли пояснення Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на відзив, мотивовані тим, що суд апеляційної інстанції під час розгляду даної справи не врахував та залишив поза увагою правову позицію, яка викладена у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2018 року у справі № 814/483/16, від 04 квітня 2018 року у справі № 808/1500/16 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 806/2421/16
15. Від відповідача 1 та третьої особи відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Установлені судами фактичні обставини справи
16. 08 квітня 2013 року ОСОБА_1 видано свідоцтво № НОМЕР_1 про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
17. На підставі доручення Департаменту з питань судової роботи та банкрутства МЮ України № 403/9.3.1/32-19 від 18 лютого 2019 року та доручення ГТУЮ у Херсонській області від 25 березня 2019 року № 7 проведено з 11 квітня 2019 року по 15 квітня 2019 року позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт від 24 квітня 2019 року №7, у якому зафіксовано невиконання арбітражним керуючим ОСОБА_1 розпорядження про усунення порушень від 23 листопада 2018 року № 6 щодо ряду виявлених порушень положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Порядку подання фінансової звітності.
18. 15 травня 2019 року до Дисциплінарної комісії внесено подання № 1275 про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення.
19. Позивачу направлено лист щодо внесення подання до Дисциплінарної комісії №507/5343-32-19/9.3.1 від 17 травня 2019 року та лист щодо участі засіданні Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих №2213/9.3.1/33-19 від 03 червня 2019 року.
20. Відповідно до витягу з протоколу № 83/06/19 засідання Дисциплінарної комісії від 19 червня 2019 року вирішено (більшістю голосів):
1) застосувати до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на підставі подання від 15 травня 2019 року № 1275. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення відповідно до частини другої статті 109 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" враховано, що рішенням Комісії від 12 лютого 2019 року за результатом розгляду подання від 29 січня 2019 року №1216 до арбітражного керуючого ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження у зв'язку з відмовою арбітражного керуючого у проведенні перевірки.
Внести подання до МЮ України про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Рекомендувати Департаменту з питань судової роботи та банкрутства МЮ України на підставі подання Комісії про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення: а) підготувати проект наказу про анулювання свідоцтва від 08 квітня 2013 року № 706 про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 ; б) внести запис до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);
2) рекомендувати Департаменту з питань судової роботи та банкрутства Міністерства юстиції України повідомити про прийняте рішення арбітражного керуючого ОСОБА_1 та Головне територіальне управління юстиції у Херсонській області.
21. На виконання частини третьої статті 107 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та пункту 27 Положення про Дисциплінарну комісію останньою направлено до МЮ України подання № 958 від 19 червня 2019 року про застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
22. 21 червня 2019 року складено висновок № 35-19, відповідно до якого наявні підстави для прийняття рішення про анулювання свідоцтва на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 08 квітня 2013 року №706, виданого ОСОБА_1 .
23. 26 червня 2019 року позивачу направлено лист №2606/9.3.1/33-19 щодо результатів засідання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих.
24. 04 липня 2019 року МЮ України видано наказ №2033/5, відповідно до якого анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 08 квітня 2013 року №706, видане ОСОБА_1
Нормативне регулювання
25. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26. Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
27. Вимоги до арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) його права та обов'язки, процедура підтвердження права на здійснення такої діяльності, отримання такого права, контроль за діяльністю арбітражних керуючих, види відповідальності та інші питання, пов'язані з діяльністю арбітражних керуючих на момент виникнення спірних відносин регулювалися чинним на той ча Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ (далі - Закон № 2343-ХІІ).
28. У розумінні статті 1 вказаного Закону арбітражним керуючим є фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
29. У частині 3 статті 98 Закону № 2343-XII визначено, що під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.
30. За змістом частини 1 статті 106 Закону № 2343-XII контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється у формі планових перевірок за певний період часу не частіше одного разу на два роки. Повторна перевірка з питань, що вже були предметом перевірки, не допускається. Попередні періоди, що раніше перевірялися, не можуть бути предметом наступних перевірок, крім перевірок за зверненнями фізичної чи юридичної особи.
31. Згідно частини 2 статті 106 Закону № 2343-XII позапланові виїзні та невиїзні перевірки здійснюються за зверненнями громадян чи юридичних осіб, якщо з таких звернень вбачається необхідність проведення додаткового контролю з боку державного органу з питань банкрутства. Для проведення невиїзної перевірки державний орган з питань банкрутства надсилає арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору) письмовий запит у межах предмета звернення. У зазначений в запиті строк арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) надсилає державному органу з питань банкрутства вмотивовану відповідь та копії відповідних документів.
32. Арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори) несуть дисциплінарну відповідальність в порядку, встановленому цим Законом (частина 2 статті 107 Закону № 2343-XII).
33. Державний орган з питань банкрутства за поданням Дисциплінарної комісії накладає на арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарні стягнення (частина 3 статті 107 Закону № 2343-XII).
34. Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228, із змінами та доповненнями станом на момент виникнення спірних правовідносин, Міністерство юстиції України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, зокрема, з питань банкрутства.
35. Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення (частина 4 статті 107 Закону № 2343-XII).
36. Про накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення робиться запис в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України (частина 5 статті 107 Закону № 2343-XII).
37. Відповідно до частини 1 статті 108 вказаного Закону дисциплінарна комісія утворюється у встановленому державним органом з питань банкрутства порядку для здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), перевірки організації їх роботи, дотримання ними вимог законодавства з питань банкрутства та правил професійної етики.
38. Дисциплінарна комісія розглядає заяви, скарги та подання на арбітражних керуючих; організовує перевірку оприлюднених фактів, що принижують честь і гідність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів); надає консультації і рекомендації, а також готує методичні розробки з питань професійної етики арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) та застосування прогресивних практик; приймає рішення про застосування до арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) дисциплінарних стягнень (частина 4 статті 108 цього ж Закону).
39. Рішення дисциплінарної комісії оформлюються протоколом, що підписується усіма присутніми на засіданні членами комісії (частина 6 статті 108 Закону № 2343-XII).
40. Нормами частини першої статті 109 означеного Закону визначено, що дисциплінарними стягненнями, які накладаються на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), є: 1) попередження; 2) позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
41. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховується ступінь вини арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), тяжкість вчиненого ним проступку, а також чи застосовувалися раніше до арбітражного керуючого дисциплінарні стягнення (частина 2 статті 109 Закону № 2343-XII)
42. Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення приймається протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення (частина 3 статті 109 Закону № 2343-XII).
43. Про накладення на арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарного стягнення робиться запис в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України (частина 4 статті 109 Закону № 2343-XII).
44. За змістом частини 5 статті 113 Закону № 2343-XII рішення державного органу з питань банкрутства про позбавлення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) може бути оскаржено арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дію.
45. Пунктом 26 Положення про Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 січня 2013 року № 81/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2013 року за № 112/22644 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Положення № 81/5), передбачено, що протоколи засідання Комісії у триденний строк, крім випадку, передбаченого пунктом 27 цього Положення, направляються до структурного підрозділу для забезпечення виконання її рішень.
46. Пунктом 27 цього ж Положення визначено, що у разі прийняття Комісією рішення про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого протокол її засідання та її подання про застосування до арбітражного керуючого такого виду дисциплінарного стягнення у триденний строк направляються до структурного підрозділу для анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та виключення з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України відомостей про арбітражного керуючого, стосовно якого Комісією прийнято рішення.
47. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 112 Закону № 2343-XII підставою для припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), зокрема, є накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);
48. У разі припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) він виключається з Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, а його свідоцтво анулюється (частина 2 статті 112 Закону № 2343-XII).
49. Відповідно до пункту 16 Порядку видачі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14 січня 2013 року № 93/5 (далі - Порядок № 93/5, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), у разі припинення діяльності арбітражного керуючого на підставі його письмової заяви про припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку та з інших підстав, передбачених статтею 112 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», структурний підрозділ готує висновок про наявність підстави для анулювання свідоцтва та проект наказу Мін'юсту України про анулювання такого свідоцтва.
Висновок підписує керівник структурного підрозділу або особа, яка виконує його обов'язки.
Наказ Мін'юсту України про анулювання свідоцтва підписує Міністр юстиції України або особа, яка виконує його обов'язки.
Копія наказу Мін'юсту України про анулювання свідоцтва надсилається особі, діяльність арбітражного керуючого якої припинено, із супровідним листом за підписом керівника структурного підрозділу або особи, яка виконує його обов'язки, у триденний строк з дня видання наказу Мін'юсту України про анулювання свідоцтва.
Наказ Мін'юсту України про анулювання свідоцтва може бути оскаржений в суді у порядку адміністративного судочинства.
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
50. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
51. Зі змісту ухвали Верховного Суду від 31 серпня 2020 року слідує, що провадження у справі відкрито провадження у справі відкрито з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
52. Предметом спору у цій справі є рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 19 червня 2019 року, яке оформлене протоколом №83/06/19 та наказ МЮ України від 04 липня 2019 року за №2033/5 «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 ».
53. Надаючи оцінку оскаржуваному судовому рішенню у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.
54. У цій справі судом апеляційної інстанції встановлено, що наказом МЮ України від 04 липня 2019 року за №2033/5 анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого від 08 квітня 2013 року №706, видане ОСОБА_1 на підставі подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 15 травня 2019 року № 1275.
55. В той же час за приписами частини другої статті 112 Закону № 2343-XII анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності здійснюється у разі припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), а однією з підстав для припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), зокрема, є накладення дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
56. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що повноваження приймати рішення про застосування дисциплінарних стягнень до арбітражних керуючих за наявності підстав належить Дисциплінарній комісії, однак органом уповноваженим накладати дисциплінарні стягнення на арбітражних керуючих є виключно державний орган з питань банкрутства, яким визначено МЮ України.
57. За такого правового регулювання рішення Комісії про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарних стягнень реалізуються шляхом винесення наказів про накладення дисциплінарних стягнень за відповідними поданнями Комісії єдиним уповноваженим на це державним органом з питань банкрутства - МЮ України.
58. Верховний Суд зазначає, що Дисциплінарна комісія виявляє наявність в діях арбітражного керуючого дисциплінарного проступку та приймає рішення про можливість та доцільність застосування певного виду дисциплінарного стягнення.
59. Тоді як в силу приписів статті 107 Закону № 2343-XII самі дисциплінарні стягнення накладаються Державним органом з питань банкрутства за поданням Дисциплінарної комісії.
60. При цьому, з огляду на положення частини 4 статті 107 Закону № 2343-XII таке рішення має бути прийнято протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
61. У цій справі судам апеляційної інстанції встановлено, що МЮ України дисциплінарне стягнення на у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого на ОСОБА_1 не накладало, відповідний наказ міністерством не видавався.
62. Натомість, на підставі подання Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та з урахуванням протоколу засідання цієї комісії МЮ України видало спірний наказ від 04 липня 2019 року за № 2033/5, яким анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) від 08 квітня 2013 року № 706, видане позивачу.
63. Верховний Суд зауважує, що анулювання свідоцтва не є видом дисциплінарного стягнення, яке може бути накладене на арбітражного керуючого, згідно зі статтею 109 Закону № 2343-XII.
64. Свідоцтво може бути анульовано лише у разі припинення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), зокрема, внаслідок накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
65. За цих обставин Верховний Суд доходить висновку про те, що анулювання свідоцтва без накладення стягнення, яке може бути підставою для такого анулювання, суперечить приписам частини другої статті 112 Закону № 2343-XII та свідчить про протиправність такого наказу.
66. Вказані порушення є достатніми для висновку про те, що прийняття цього наказу відбулося з порушенням вказаних вимог Закону №2343-XII, що є підставою для визнання його протиправним та скасування судом.
67. Такі висновки узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, висловленим, зокрема, у постановах від 16 липня 2019 року по справі №808/4426/15, від 07 квітня 2020 року у справі № 826/6746/18, від 23 липня 2020 року в справі № 806/928/17, від 03 вересня 2020 року у справі № 826/13149/18, від 29 грудня 2020 року у справі № 804/8668/15.
68. За такого правового регулювання, предмета і підстави позову в даному адміністративному спорі, Верховний Суд встановив, що суд апеляційної інстанції, дійшов до обґрунтованого та законного висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу МЮ України від 04.07.2019 № 2033/5 "Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 " із зобов'язанням відповідача вчинити дії на відновлення порушених цим рішенням прав та інтересів позивача.
69. Суд апеляційної інстанції, виходячи з меж апеляційного перегляду, встановлених правилами статті 308 КАС України, вірно зауважив про неможливість надати правову оцінку доводам апелянта щодо висновків акту перевірки та доказам на підтвердження правомірності досліджуваних під час перевірки дій арбітражного керуючого, позаяк підставами позову позивачем були визначені процедурні питання прийняття оспорюваних за цим позовом рішень, а предметом позову не були обставини щодо необґрунтованості висновків перевірки, у зв'язку із чим ці обставини судом першої інстанції не досліджувались.
70. Касаційна скарга не містить доводів незгоди із рішенням суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Дисциплінарної комісії від 19 червня 2019 року, оформленого протоколом № 83/06/19, в частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідатора) на підставі подання від 15 травня 2019 року №1275 з урахуванням попереднього дисциплінарного стягнення, а тому Верховний Суд не перевіряє застосування судом апеляційної інстанції застосування норм матеріального та процесуального права у цій частині.
71. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з того, що судом апеляційної інстанцій надано належну правову оцінку доводам, наведеним під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у касаційній скарзі не зазначено.
72. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
73. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
74. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
75. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення суду апеляційної інстанції відсутні.
76. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Висновки щодо розподілу судових витрат
77. З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишити без задоволення.
2. Постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2020 року у справі № 540/2204/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк О.В. Калашнікова