Справа № 320/3769/19 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д.
18 січня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Коротких А.Ю.,
суддів: Сорочка Є.О.,
Чаку Є.В.,
при секретарі Григорук В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року у справі за заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, -
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі № 320/3769/19.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою встановити судовий контроль за виконанням рішення у справі № 320/3769/19 (за текстом апеляційної скарги). Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми права.
31 грудня 2020 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від відповідача, в якому він просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши учасників справи, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 24 вересня 2020 року позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Головним управління Пенсійного фонду України у Київській області шляхом зобов'язання подати суду звіт про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2018 року у справі № 320/3769/19.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень, являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Положеннями ч. 2 ст. 14 КАС України також передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Судовий контроль за виконанням рішень в адміністративних справах передбачений статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України).
Отже, судовий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року задоволено повністю ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо проведення перерахунку ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії у зв'язку з підвищенням посадового окладу за посадою, з якої йому була призначена пенсія. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2019 року, виходячи з розрахунку 70 % від грошового забезпечення для обчислення пенсії, без обмеження максимального розміру пенсії на підставі довідки від 29.05.2019 року № 1-24.2.2/2907/19, що видана Державним підприємством обслуговування повітряного руху України та стягнуто заборговану суму.
Як зазначено відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 на виконання рішення суду у справі № 320/3769/19 здійснено перерахунок пенсії з розрахунку 70% від грошового забезпечення без обмеження її максимального розміру на підставі довідки від 29 травня 2019 року. Сума доплати по перерахунку за період з 01 січня 2019 року по 11 лютого 2020 року в розмірі 206 332,30 грн. буде виплачена з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України від 28.08.2018 року № 649, а сума доплати з 12 лютого 2020 року по 31 березня 2020 року в розмірі 235557,70 буде виплачена разом в пенсією.
Враховуючи сукупність дій, які відповідач вчинив на виконання рішення суду від 30 вересня 2019 у справі № 320/3769/19, колегія суддів не вбачає підстав для висновку, що відповідачем допущено бездіяльність при виконанні судового рішення.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. Суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 0640/3719/18, від 04 березня 2020 року у справі № 539/3406/17, від 11 червня 2020 року у справі № 640/13988/19.
За змістом постанови Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 802/357/17-а, звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов'язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.
Крім того, суд звертає увагу й на те, що особа, яка вважає, що відповідач ухиляється від виконання судового рішення вправі звернутись до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. При цьому, реалізація цього права позивачем жодним чином не залежить від встановлення судом судового контролю за виконанням судового рішення.
Крім того, завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Таким чином, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Сорочко Є.О.
Чаку Є.В.
Повний текст виготовлено 19 січня 2021 року.