Іменем України
19 січня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4952/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження із врахуванням особливостей, встановлених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління Національної поліції в Луганській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,
До Луганського окружного адміністративного суду 18 грудня 2020 року надійшов адміністративний позов Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - позивач, ГУНП в Луганській області) до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - відповідач, Відділ) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Відділу Антонової В.Є. (далі - державний виконавець) про відкриття виконавчого провадження № 63807183 за виконавчим листом № 360/3061/20, виданим 25 листопада 2020 року Луганським окружним адміністративним судом про зобов'язання ГУНП в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 31 січня 2016 року в сумі 10967,34 грн, в частині стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 20000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 09 грудня 2020 року на адресу ГУНП в Луганській області надійшла постанова від 04 грудня 2020 року державного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 63807183, у пункті 3 якої вказано про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 20000,00 грн.
Позивач зазначає, що оскільки за виконавчим листом № 360/3061/20, виданим 25 листопада 2020 року Луганським окружним адміністративним судом, боржником є державний орган, то у даному випадку підлягають застосуванню положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та виконавчий збір не стягується відповідно до положень пункту 3 частини п'ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».
Також позивач зазначає, що судове рішення, за яким відкрито виконавче провадження № 63807183, є рішенням майнового характеру, оскільки за цим рішенням зобов'язано нарахувати та виплатити кошти в сумі 10967,34 грн. Зазначене свідчить, що за вказаним листом необхідно виконати рішення суду майнового характеру, де, зокрема визначена сума для стягнення, отже розмір виконавчого збору є іншим, ніж визначений державним виконавцем в оскаржуваній постанові, - 10 відсотків фактично виплаченої суми стягувачу.
Відповідно до розрахункового листа за грудень 2020 року ОСОБА_1 здійснено нарахування в сумі 9294,36 грн, тобто рішення суду виконується боржником добровільно.
Все вищевказане, на думку позивача, свідчить, що стягнення виконавчого збору не застосовується до вказаних правовідносин.
Ухвалою від 23 грудня 2020 року адміністративний позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (арк. спр. 14).
Ухвалою від 11 січня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін (арк. спр. 23-24).
Від відповідача 16 січня 2021 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 29-34).
До Відділу на виконання 03 грудня 2020 року надійшов виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року № 360/3061/20 про зобов'язання ГУНП в Луганській області нарахувати та виплати ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 31 січня 2016 року в сумі 10967,34 грн.
Державним виконавцем на підставі статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» 04 грудня 2020 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63807183, копію якої направлено боржнику для виконання.
Оскільки резолютивна частина рішення суду не передбачає стягнення з боржника грошових коштів, а містить зобов'язання боржника вчинити певні дії, таке рішення суду є рішенням зобов'язального характеру, а отже і рішенням немайнового характеру. Спосіб захисту порушеного права, зазначений у судовому рішенні, визначає і порядок його виконання. У даному випадку вимоги до боржника зобов'язального характеру, тоді як за Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконуються рішення про стягнення коштів. Відтак рішення суду виконується на підставі Закону України «Про виконавче провадження», приписами якого передбачено справляння з боржника до бюджету виконавчого збору, тому підстави для скасування постанови відсутні.
Листом ГУНП в Луганській області від 30 грудня 2020 року № 1421/111/28-2020 повідомлено державного виконавця, що 29 грудня 2020 року платіжним дорученням від 24 грудня 2020 року № 7075 на виконання рішення суду в справі № 360/3061/20 ОСОБА_1 виплачено винагороду в сумі 10802,83 грн. З цього листа встановлено, що рішення суду не виконано до відкриття виконавчого провадження.
Таким чином державний виконавець діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Сторони явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Керуючись положеннями частини дев'ятої статті 205, частиною третьою статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року в справі № 360/3061/20, яке набрало законної сили 13 листопада 2020 року, зобов'язано ГУНП в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 31 січня 2016 року в сумі 10967,34 грн (арк. спр. 53-58, 59).
Виконавчий лист № 360/3061/20, виданий 25 листопада 2020 року Луганським окружним адміністративним судом, разом із заявою від 02 грудня 2020 року про примусове виконання рішення суду 03 грудня 2020 року надійшов до Відділу (арк. спр. 37, 38-39).
Постановою державного виконавця Відділу від 04 грудня 2020 року відкрито виконавче провадження № 63807183 з виконання виконавчого листа № 360/3061/20 (пункт 1) та стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 20000,00 грн (пункт 3) (арк. спр. 10, 41).
Копію постанови про відкриття виконавчого провадження № 63807183 отримано ГУНП в Луганській області 09 грудня 2020 року, що підтверджено відбитком штампу вхідної кореспонденції відповідача на супровідному листі до постанови про відкриття виконавчого провадження № 63807183 (арк. спр. 11).
Після відкриття виконавчого провадження державним виконавцем 04 грудня 2020 року також винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору (арк. спр. 43, 45).
Листом від 30 грудня 2020 року № 1421/111/28-2020 ГУНП в Луганській області повідомило державного виконавця, що у зв'язку з відсутністю коштів на розрахунковому рахунку, за яким слід здійснити розрахунок щодо виконання судового рішення, зазначена виплата ОСОБА_1 здійснена пізніше, а саме 29 грудня 2020 року платіжним дорученням від 24 грудня 2020 року № 7075 на виконання рішення суду в справі № 360/3061/20 ОСОБА_1 виплачено винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 31 січня 2016 року в сумі 10802,83 грн. Разом з листом надано копію платіжного доручення (арк. спр. 20, 21, 46, 47).
Оскільки сума винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 31 січня 2016 року, зазначена у відповіді боржника, не відповідає сумі, зазначеній у резолютивній частині виконавчого документа, державним виконавцем боржнику направлено вимогу від 13 січня 2021 року № 355 про надання пояснень щодо встановленої розбіжності (арк. спр. 51).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII).
Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:
- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);
- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (частина п'ята);
- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).
Статтею 27 Закону № 1404-VIII визначено засади справляння виконавчого збору, зокрема:
- виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (частина перша);
- за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (частина третя);
- виконавчий збір не стягується за виконавчими документами, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (пункт 3 частини п'ятої);
- виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (частина дев'ята).
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Законом України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 вересня: 5000,00 грн.
Аналізуючи наведені вище положення, суд дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору, крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується, пов'язується з початком примусового виконання. Останнє державний виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору та винести постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 13 лютого 2019 року в справі № 295/13991/16-а, від 20 лютого 2019 року в справі № 712/5014/17, від 14 травня 2020 року в справі № 336/4615/17.
Отже, стягнення виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця. Саме тому на час відкриття виконавчого провадження у державного виконавця відсутні законні підстави для того, щоб не вирішувати питання про стягнення виконавчого збору за виконавчим документом.
Що стосується тверджень позивача про наявність визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 27 Закону № 1404-VIII підстав для звільнення ГУНП в Луганській області від сплати виконавчого збору, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 1 Закону України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901-VI) цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження» (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.
Частиною першою статті 2 Закону № 4901-VI визначено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є:
державний орган;
державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство);
юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Суд вважає за необхідне зазначити, що за виконавчим листом № 360/3061/20 не передбачено стягнення з боржника коштів, а зобов'язано ГУНП в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції.
Тобто, у даному випадку має місце виконання рішення суду зобов'язального характеру, що здійснюється в порядку, визначеному Законом № 1404-VIII, а не Законом № 4901-VI.
За таких обставин не можливо застосувати до спірних правовідносин положення пункту 3 частини п'ятої статті 27 Закону № 1404-VIII, оскільки виконання виконавчого листа не здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року в справі № 286/125/17, від 31 січня 2019 року в справі № 161/502/17, від 20 листопада 2019 року в справі № 281/406/17, від 14 травня 2020 року в справі № 336/4615/17, від 09 липня 2020 року в справі № 806/2179/16, від 16 вересня 2020 року в справі № 310/1512/17.
Таким чином судом встановлено, що на час прийняття рішення (винесення постанови) про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 360/3061/20, виданого 25 листопада 2020 року Луганським окружним адміністративним судом, та стягнення з боржника виконавчого збору у державного виконавця були відсутні визначені пунктом 3 частини п'ятої статті 27 Закону № 1404-VIII підстави для звільнення ГУНП в Луганській області від сплати виконавчого збору.
Що стосується тверджень позивача про добровільне виконання судового рішення, що, на думку позивача, унеможливлює стягнення виконавчого збору, суд зазначає таке.
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначений статтею 63 Закону № 1404-VIII.
Так, згідно з частиною першою цієї статті за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Аналізом положень статей 26 та 63 Закону № 1404-VIII суд дійшов висновку, що на початку примусового виконання рішення - відкриття виконавчого провадження, державний виконавець не зобов'язаний перевіряти чи виконано рішення суду в добровільному порядку, якщо ні, то з яких підстав тощо. Такий обов'язок виникає виключно після спливу, встановленого частиною шостою статті 26 Закону № 1404-VIII, - 10 робочих днів.
Відповідно, суд дійшов висновку, що саме боржником у встановлений чинним законодавством строк мають бути надані докази виконання рішення суду у добровільному порядку.
Як слідує з матеріалів справи, про виконання рішення суду ГУНП в Луганській області повідомило державного виконавця листом від 24 грудня 2020 року № 7075, разом з яким надало платіжне доручення від 24 грудня 2020 року № 7075.
З викладеного судом встановлено, що ГУНП в Луганській області вжито заходів на виконання рішення суду в справі № 360/3061/20 вже після відкриття виконавчого провадження № 63807183, тому підстави для звільнення від стягнення виконавчого збору, визначені частиною дев'ятою статті 27 Закону № 1404-VIII, у даному випадку відсутні.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі всього вищевикладеного суд дійшов висновку, що державний виконавець, приймаючи рішення про стягнення з боржника виконавчого збору, діяв у відповідності з вимогами Закону № 1404-VIII, а оскаржувана постанова відповідає критеріям правомірності, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Позивачем суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином позовні вимоги є необґрунтованими та у їх задоволенні слід відмовити.
За приписами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову Головного управління Національної поліції в Луганській області (місцезнаходження: 93406, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Вілєсова, будинок 1, код за ЄДРПОУ 40108845) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Єгорова, будинок 22, код за ЄДРПОУ відсутній) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя К.О. Пляшкова