Іменем України
19 січня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4955/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,
21 грудня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач, Рубіжанське ОУПФУ Луганської області) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 10.12.2020 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн на Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Луганській області за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні № 63260420 за виконавчим листом № 360/478/19, виданим Луганським окружним адміністративним судом 02.04.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15.12.2020 отримано постанову про накладення штрафу від 10.12.2020 в межах виконавчого провадження № 63260420, якою на управління за невиконання рішення суду накладено штраф у розмірі 5100,00 грн.
Позивач не погоджується з зазначеною постановою про накладення штрафу, вважає її безпідставною, незаконною та такою, що винесена з порушенням норм діючого законодавства та підлягає скасуванню. Позивач вважає, що відповідачем не перевірено виконання управлінням рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 у справі № 360/478/20. На виконання рішення суду від 24.02.2020 управління 28.02.2020 прийняло рішення № 54 «Про відновлення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 згідно з рішенням суду» в межах суми стягнення за один місяць з 01.11.2018 по 30.11.2018. Рішення управління від 28.02.2020 № 54 направлено ОСОБА_1 за місцем її фактичного проживання/перебування (за довідкою внутрішньо переміщеної особи) листом від 12.03.2020 № 483/03.2-31К.
Позивач зазначає, що органи Пенсійного фонду України (так само і позивач) для призначення, виплати та перерахунку пенсій з жовтня 2018 року використовують програмне забезпечення ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії (далі - ІКІС. ПФУ: ППВП). Зазначена програма дозволяє формувати електронні пенсійні справи громадянина, які зберігаються на загальному сервері Пенсійного фонду України. Відомості про нарахування та виплату пенсій формуються у ІКІС ПФУ: ППВП та в електронному вигляді направляються до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області. Позивач вказує, що для забезпечення виплати в березні 2020 року ОСОБА_1 пенсії за рішенням від 24.02.2020 позивачем в підсистемі ІКІС ПФУ: ППВП створено додатковий паспорт та проведено нарахування пенсії за період з 01.11.2018 по 30.11.2018 в сумі 10451,43 грн, відомості в електронному вигляді передані Головному управлінню Пенсійного фонду України в Луганській області.
Позивач зазначає, що з метою виконання рішення від 24.02.2020 та уникнення накладання штрафу управління 04.03.2020 листом № 502/03.3-31 К звернулось до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з питанням щодо фінансування виплати пенсії за рішенням суду у справі № 360/478/20 ОСОБА_1 . Позивач вказує, що у березні 2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Луганській області ОСОБА_1 профінансовано виплату пенсії за період з 01.11.2018 по 30.11.2018 в сумі 10451,43 грн.
Позивач зазначає, що будь-яких додаткових письмових звернень до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області за фінансуванням нарахованої пенсії не потрібно, оскільки програмним комплексом ППВП нараховані пенсії обліковуються автоматично.
Позивач вказує, що заборгованість перед ОСОБА_1 з пенсії за період з 01.03.2016 по 30.04.2018 та з 01.06.2018 по 31.10.2018 в сумі 207578,11 грн 28.08.2020 включено до Реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05.11.2014 № 637. Реєстраційний номер С1404679.
Позивач вважає, що управління вчинило усі, передбаченні чинним законодавством, залежні від нього дії для забезпечення виконання рішення від 24.02.2020 вини або умислу управління на навмисне невиконання в повному обсязі рішення суду не має.
Ухвалою від 24 грудня 2020 року адміністративний позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (арк. спр. 24).
Після усунення недоліків позовної заяви ухвалою від 11 січня 2021 року прийнято позовну заяву до провадження та відкрито провадження у справі (арк. спр. 34-35).
Від відповідача 16 січня 2021 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує проти задоволення вимог з таких підстав (арк. спр. 38-43).
09.10.2020 на виконання до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надійшов виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 № 360/478/20 про зобов'язання Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 01.06.2018 по 30.11.2018 та з 01.06.2018 по 30.11.2018 на рахунок, відкритий у АТ «Державний ощадний банк України».
09.10.2020 державним виконавцем, керуючись вимогами статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.
До державного виконавця надійшла відповідь від боржника, з якої встановлено, що Рубіжанське ОУПФУ Луганської області на виконання рішення суду 28.02.20 прийнято рішення № 54 «Про відновлення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 згідно з рішенням суду». З урахуванням того, що управління здійснює нарахування у поточному місяці на майбутній у лютому 2020 року на відомість березня 2020 року ОСОБА_1 нараховано пенсію за період з 01.11.2018 по 30.11.2018 у сумі 10451 грн 43 коп. У березні 2020 року виплату пенсії профінансовано. У зв'язку з набранням рішенням законної сили, управління рішенням від 27.03.2020 № 73 нарахувало ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за віком з 01.03.2016 по 30.04.2018 та з 01.06.2018 по 30.11.2018 з урахуванням виплаченої пенсії за листопад 2018 року.
У березні 2020 року ОСОБА_1 управлінням нараховано на виплату квітня 2020 року пенсію за період з 01.03.2016 та з 01.06.2018 по 31.10.2018 в сумі 207578,11 грн та поточну пенсію за квітень 2020 року у розмірі 12183,42 грн. Заявку на фінансування виплати включено до потреби у фінансуванні пенсійних виплат на квітень 2020 року. У квітні 2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області профінансовано виплату ОСОБА_1 пенсії за квітень 2020 року в сумі 12183,42 грн.
Таким чипом боржником рішення суду не виконано.
Державним виконавцем 10.12.2020, керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Відповідач вважає позовні вимоги щодо скасування постанови про накладення штрафу необґрунтованими, оскільки позивачем не вжито всіх можливих та необхідних заходів для виконання судового рішення в повному обсязі.
Представники сторін у судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності (арк. спр. 36-37).
Згідно з частиною третьою статті 268 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (частина дев'ята статті 205 КАС України).
З огляду на положення статті 205 КАС України, суд ухвалив розглянути адміністративну справу за відсутності представників сторін у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
На підставі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року у справі № 360/478/18, яке набрало законної сили 25 березня 2020 року, видано виконавчий лист № 360/478/20 про зобов'язання Рубіжанського ОУПФУ Луганської області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 01 березня 2018 року по 30 квітня 2018 року та з 01 червня 2018 року по 30 листопада 2018 року на рахунок, відкритий у АТ «Державний ощадний банк України» (арк. спр. 45-48).
Постановою державного виконавця від 09.10.2020 відкрито виконавче провадження № 63260420, копію якої направлено боржнику (арк. спр. 50).
Листом від 20.10.2020 № 1241/32-8/6326 «Інформація про добровільне виконання виконавчого рішення суду у справі № 360/478/20» Рубіжанське ОУПФУ Луганської області повідомило державного виконавця, що на виконання рішення суду 26 жовтня 2018 року Управлінням прийнято рішення від 28.02.2020 № 54 «Про відновлення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 згідно з рішенням суду» в межах суми стягнення за один місяць з 01.11.2018 по 30.11.2018. З урахуванням того, що управління здійснює нарахування у поточному місяці на майбутній у лютому 2020 року на відомість березня 2020 року ОСОБА_1 нараховано пенсію за період з 01.11.2018 по 30.11.2018 у сумі 10451,43 грн. У березні 2020 року виплату пенсії профінансовано. У зв'язку з набранням рішенням законної сили, управління рішенням від 27.03.2020 № 73 нарахувало ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за віком з 01.03.2016 по 30.04.2018 та з 01.06.2018 по 30.11.2018 з урахуванням виплаченої пенсії за листопад 2018 року.
У березні 2020 року ОСОБА_1 управлінням нараховано на виплату квітня 2020 року пенсію за період з 01.03.2016 та з 01.06.2018 по 31.10.2018 в сумі 207578,11 грн та поточну пенсію за квітень 2020 року у розмірі 12183,42 грн. Заявку на фінансування виплати включено до потреби у фінансуванні пенсійних виплат на квітень 2020 року. У квітні 2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області профінансовано виплату ОСОБА_1 пенсії за квітень 2020 року в сумі 12183,42 грн.
З незалежних від управління причин виплату нарахованої за ОСОБА_1 пенсії за період з 01.03.2016 по 30.04.2018 та з 01.06.2018 по 31.10.2018 та з урахуванням виплаченої пенсії за листопад 2018 року проведено ГУ ПФУ в Луганській області не в повному обсязі (арк. спр. 56-57).
Державним виконавцем винесено постанову від 10 грудня 2020 року про накладення штрафу на Рубіжанське ОУПФУ Луганської області у розмірі 5100,00 грн у виконавчому провадженні ВП №63260420 (арк. спр. 65).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом
Частиною першою статті 255 КАС України визначено, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1).
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:
- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);
- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п'ята);
- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).
Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).
Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Частинами першою та другою статті 75 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
З вищевикладеного слідує, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Згідно з пунктом 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 41/26486 (далі - Положення), управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління (далі - управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).
Управління Фонду підпорядковуються Фонду та безпосередньо відповідним головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Фонду), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.
Відповідно до пункту 4 Положення управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: планує доходи та видатки коштів Фонду в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду (підпункт 3); призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства (підпункт 7); забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункт 8).
Отже, до повноважень управлінь Пенсійного фонду України в містах серед іншого віднесено забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Як зазначає Рубіжанське ОУПФУ Луганської області, ним вжиті усі можливі заходи щодо виконання судового рішення та часткове невиконання рішення суду сталося з незалежних від нього причин, а саме через відсутність відповідного фінансування від ГУПФУ в Луганській області.
Посилання позивача як на причину не виконання рішення суду на лист до Головного управління ПФУ у Луганській області від 04.03.2020 № 502/03.3-31 щодо виділення фінансування на виконання рішення суду, суд не приймає, оскільки із змісту вказаного листа вбачається, що позивач просив дозвіл щодо створення додаткового паспорту для забезпечення виплати пенсії ОСОБА_1 для виплати пенсії за листопад 2018 року задля негайної виплати в межах стягнення за один місяць (арк. спр. 9).
Звернення Рубіжанського ОУПФУ Луганської області до розпорядника коштів ГУ ПФУ в Луганській області з метою отримання фінансування виплати у повному обсязі заборгованості з пенсії ОСОБА_1 позивачем не надані та в матеріалах справи відсутні.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, жодних інших заходів щодо виконання судового рішення боржником не вживалося.
На думку суду, така бездіяльність відповідача щодо невиконання рішення суду спростовує твердження Рубіжанського ОУПФУ Луганської області, що ним вжито всіх залежних від нього заходів щодо виконання рішення суду та отримання відповідного фінансування.
Також суд зауважує, що здійснення нарахування пенсії є лише передумовою її виплати та не свідчить про виконання рішення суду у повному обсязі.
Щодо невиконання судового рішення за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, оскільки відповідач не належить до категорії розпорядників бюджетних коштів, а тільки є їх одержувачем (п. 38, 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України) суд зазначає, що невиконання в повному обсязі рішення судів, які набрали законної сили щодо пенсійних виплат, позбавляють пенсіонерів права отримати заборгованість з перерахованої (нарахованої) пенсії на виконання рішень судів, що в свою чергу, позбавляє їх гарантованого Конституцією України (стаття 46) права на соціальний захист в повному обсязі.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Україна гарантує виконання будь-яких рішень суду майнового характеру, боржником за яким є державний орган шляхом проведення безумовного списання з рахунків такого органу коштів, в обсязі, достатньому для задоволення вимог стягувача, а у випадку відсутності у державного органа - боржника коштів на рахунках - шляхом списання коштів з Державного бюджету України, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Частиною другою статті 6 КАС України (далі - КАС України) передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пунктах 52-54 пілотного рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04, від 15.10.2009, ЄСПЛ зазначив, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.
Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, пункт 40 ) зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії («Immobiliare Saffi «проти Італії»), заява № 22774/93, пункт 66).
Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Першого Протоколу (пункт 53 рішення ЄСПЛ у справі «Войтенко проти України» від 29.06.2004 № 18966/02).
У пункті 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04,) ЄСПЛ, посилаючись на попередню практику, зазначив, що саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі «Войтенко проти України» від 29.06.2004 № 18966/02; рішення у справі «Ромашов проти України», № 67534/01, від 27 липня 2004 року; у справі «Дубенко проти України», № 74221/01, від 11 січня 2005 року; та у справі «Козачек проти України», № 29508/04, від 7 грудня 2006 року).
Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою (рішення у справі «Шмалько проти України», № 60750/00, п. 44, від 20 липня 2004 року). Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України», № 29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі «Крищук проти України», № 1811/06, від 19 лютого 2009 року).
Наявність права на отримання відповідних виплат встановлена рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 у справі № 360/478/20, яке набрало законної сили, і це право не може бути скасоване/обмежено з підстав відсутності фінансування такого виду виплат з державного бюджету.
Посилання відповідача, як уповноваженого державою органу, в обґрунтування невиконання судового рішення на нестачу бюджетних коштів, на переконання суду, є неприйнятним та неприпустимим, оскільки призводить до підриву самої концепції верховенства права.
Крім того, суд враховує, що ОСОБА_1 (стягувачу) була призначена пенсія, отже, витрати на її сплату були заплановані та передбачені відповідним бюджетом Пенсійного фонду. Натомість, заборгованість виникла саме через порушення з боку відповідача, що встановлено рішенням суду у справі № 360/478/19. За таких обставин суд відхиляє твердження відповідача про відсутність витрат на виплату заборгованості в бюджеті Пенсійного фонду.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача не те, що заборгованість з пенсії ОСОБА_1 за період з 01.03.2016 по 30.04.2018 та з 01.06.2018 по 31.10.2018 в сумі 207578,11 грн 28.08.2020 включено до Реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05.11.2014 № 637, реєстраційний номер С1404679, оскільки рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року у справі № 640/5248/19, яке змінено постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2020 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зважаючи на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 10.12.2020 ВП № 63260420.
Оскільки суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2102,00 грн, понесені позивачем при зверненні до суду з цим адміністративним позовом, не підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 10.12.2020 ВП № 63260420 відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.В. Захарова