Іменем України
18 січня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4394/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії,
11 листопада 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач, Старобільське ОУПФУ Луганської області ) з такими вимогами:
- врахувати в трудовий стаж зазначений період роботи з 02.03.1981 по 27.12.1984.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 31 жовтня 2019 року звернулася до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Луганської області із заявою про призначення пенсії.
При розгляді про призначення пенсії відповідачем до трудового стажу не враховано період роботи з 02.03.1981 но 27.12.1984.
У відмові від 29.01.2020 відповідач посилається на те, що архівна довідка дійсна, тому що документи завірені печаткою так званої ЛНР.
Ухвалою суду від 16.11.2020 позов залишено без руху.
24.11.2020 від позивача надійшли докази сплати судового збору.
Ухвалою суду від 25.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 33-34).
Відповідач надав відзив на позовну заяву (а.с. 61-64), в якому зазначив, що позивач 31.10.2019 вперше звернулась до управління з заявою щодо надання їй Довідки про наявний страховий стаж, яка була зареєстрована в підсистемі «Звернення» за № 1513. До заяви було додано певний перелік документів, з огляду на який було обраховано страховий стаж позивачки та видано Довідку про наявний страховий стаж від 09.12.2019 № 1472.
Отже, за наданими документами, до страхового стажу було враховано:
- згідно атестату про навчання № 9221 від 25.07.1978 зараховано період навчання з 01.09.1977 по 25.07.1978 (10 місяців 25 днів);
- за трудовою книжкою НОМЕР_1 від 04.05.1978 зараховані наступні періоди роботи:
з 26.07.1978 по 31.01.1979 (06 місяців 06 днів);
з 02.03.1979 по 02.03.1981 (02 роки 0 місяців 01 день);
з 16.02.1982 по 27.12.1984 (02 роки 10 місяців 12 днів);
з 08.11.1987 по 01.09.1991 (03 роки 09 місяців 24 дні);
з 02.09.1991 по 12.06.1992 (09 місяців 11 днів);
з 25.06.1992 по 27.03.1996 (03 роки 09 місяців 03 дні).
В реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні індивідуальні відомості про особу позивач 27.03.1996 не працює.
Таким чином, сукупно страховий стаж позивачки становить 14 років 07 місяців 22 дні.
До загального страхового стажу не враховано період роботи у «Ворошиловградському міському торгу» за період з 02.03.1981 по 15.02.1982 у зв'язку з невідповідністю дати прийому на роботу - графа 2 (прийнято 02.03.1981) до дати наказу - графа 4 (наказ про прийом на роботу № 47 від 01.04.1980), а також дата наказу на прийом вказана римським цифрами.
Разом з цим, позивачу було повідомлено про необхідність надання додаткових документів за період роботи з 02.03.1981 по 15.02.1982 у «Ворошиловградському міському промторгу».
Проте, 23.01.2020 та 02.10.2020 позивачка знову звертається до Фонду з питання зарахування до її страхового стажу періоду роботи з 02.03.1981 по 27.12.1984.
29.01.2020 (вих. № 26/К-14) та 09.10.2020 (вих. № 91-121/К-32/8-1240/20) відповідно, управлінням надані роз'яснення щодо порядку призначення пенсії за віком у відповідності до норм ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-1У (далі - Закон № 1058) та стосовно того, яким чином може підтверджуватись стаж, у разі наявності у трудовій книжці неправильних чи неточних записів про відповідні періоди роботи.
Надана позивачем 23.01.2020 копія архівної довідки про роботу, видана ВАТ «Луганський торговий будинок» № 193 від 03.12.2019, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , за період з 02.03.1981 по 27.12.1984, управлінням була повернута без виконання, оскільки розпорядженням КМУ від 07.11.2014 року № 1085-р затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, серед інших, згідно додатку 1 зазначено місто Луганськ Луганської області. Особливість діяльності підприємств, зареєстрованих на тимчасово окупованій території, визначена Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII, згідно якого будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території України та їх діяльність вважаються незаконними, а будь-який акт (рішення, документ), виданий вищезазначеними органами та/ або особами, є недійсними і не створює правових наслідків.
На підставі наведеного, представник Старобільського УПФУ просив позовні вимоги залишити без задоволення.
У судове засідання учасники справи не прибули, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином в порядку (арк. спр. 60, 67). У заяві від 12.01.2021 № 1240-05-7/165 представник відповідача просив розглянути справу за його відсутності (арк. спр. 69).
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Оскільки учасники справи про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином і відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 31.10.2019 звернулась до Старобільське УПФУ із заявою (а.с. 44 зв.).
Позивачу було повідомлено про необхідність надання додаткових документів за період роботи з 02.03.1981 по 15.02.1982 у «Ворошиловградському міському промторгу», про що зазначено у відзиві на позов (а.с. 62).
23.01.2020 та 02.10.2020 позивачка знову звертається до Фонду з питання зарахування до її страхового стажу періоду роботи з 02.03.1981 по 27.12.1984 (а.с. 43).
29.01.2020 (вих. № 26/К-14) та 09.10.2020 (вих. № 91-121/К-32/8-1240/20) відповідно, управлінням надані роз'яснення щодо порядку призначення пенсії за віком у відповідності до норм ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-1У (далі - Закон № 1058) та стосовно того, яким чином може підтверджуватись стаж, у разі наявності у трудовій книжці неправильних чи неточних записів про відповідні періоди роботи (а.с. 24-25, 46).
Судом встановлено, що період з 02.03.1981 по 01.06.1981 не зараховано до стажу роботи позивача для призначенні пенсії (а.с. 46 зв.).
Згідно із записами у трудовій книжці (а. с. 10-16) позивач, зокрема, за спірний період:
- з 02.03.1971 - прийнята молодшою продавщицею до Ворошиловградського міськпромторгу;
- з 01.06.1981 - Ворошиловградський міськпромторг перейменований в Міське об'єднання «Промтовари»;
- з 16.02.1982 - переведена продавцем до магазину № 27;
- з 18.08.1982 - переведена контролером до магазину № 36;
- з 09.06.1983 - переведена контролером-касиром у магазині № 36;
- з 16.10.1984 - переведена контролером до магазину № 5;
- з 27.12.1984 - звільнена.
Спірним по справі є правомірність рішення пенсійного органу щодо відмови у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного стажу для призначення пенсії.
Стаття 46 Конституції України проголошує, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Закон України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій (далі - Закон № 1788).
Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Положенням частини першої статті 9 Закону № 1058 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Стаття 4 Закону № 1058 зазначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Частинами першою, другою та четвертою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Згідно Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України, від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом трудової книжки або відповідних записів у ній у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.
При цьому даний порядок підтвердження трудового стажу є обов'язковим в разі відсутності в трудовій книжці відомостей про роботу, але в трудовій книжці позивача є необхідні записи за спірний період, які завірені печаткою підприємства. Даний порядок не вимагає будь-який інших підтверджень.
Відповідно до п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 надання уточнюючих довідок передбачено лише у випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу.
Копія трудової книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача у вищевказані періоди на вищезазначених підприємствах. Вищенаведені записи трудової книжки про роботу позивача за вищевказані періоди свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами повний робочий день.
Головним документом, який підтверджує стаж та характер роботи є трудова книжка, з якої можливо встановити, що позивач має необхідний стаж.
Пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена Наказом Міністерства праці України N 58 від 29.07.1993, передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Отже, обов'язок з належного оформлення трудової книжки законом покладено на страхувальника.
Позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періодів роботи до страхового стажу за порушення, вчинені підприємствами, на яких він працював.
Суд зазначає, що внаслідок неналежного виконання обов'язку з оформлення трудової книжки позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи періоду з 02.03.1981 по 01.06.1981, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Таким чином, відповідачем не доведено правомірність прийняття своїх дій щодо відмови в зарахуванні до трудового стажу деяких періодів роботи, у зв'язку з чим, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог та необхідністю задоволення позову.
З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).
Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, тому ефективним та достатнім способом захисту є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови в зарахуванні до стажу періоду роботи з 02.03.1981 по 01.06.1981; зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до загального стажу період роботи з 02.03.1981 по 01.06.1981 для обчислення страхового стажу.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки у даній справі позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, судовий збір у розмірі 840,80 грн. на користь позивача належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (код ЄДРПОУ 41246506, 92704, Луганська область, м. Старобільськ, кв. Дружби, буд. 1-А) про зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльності Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо відмови в зарахуванні до стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 02.03.1981 по 01.06.1981.
Зобов'язати Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу період роботи з 02.03.1981 по 01.06.1981 для обчислення страхового стажу.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Тихонов